Тема. Складні випадки написання прізвищ і географічних назв.

Мета: розвивати у здобувачів освіти предметні компетентності: дотримання орфографічних норм і правил українського правопису; поглиблення знання про складні випадки написання  прізвищ та географічних назв, зокрема іншомовного походження; удосконалювати ключові компетентності: орфографічні навички правопису прізвищ та географічних назв, виявляти і пояснювати порушення орфографічних норм, застосовувати знання на практиці; розвивати асоціативну пам’ять, світоглядні уявлення, збагачувати словниковий запас учнів, уміння критично мислити, вчитися та виправляти помилки у власних висловлюваннях, бути уважним; виховувати любов до рідного слова.

Слово викладача

-       Хто скаже, що таке орфограма? (Правильне написання слів за відповідним правилом або традицією називають орфограмою).

-       Орфографічні норми – це … (Орфографічні норми - це єдині загальноприйняті правила передачі звукової мови на письмі, а саме: написання слів і їх частин, вживання великої літери, написання слів разом, окремо і через дефіс, правила переносу слів із рядка в рядок.)

-       Що  ми називаємо орфографічною помилкою ? (Неправильне написання слів називають орфографічною помилкою, наприклад, уживання знака м'якшення, спрощення в групах приголосних, правопис префіксів тощо).

ІІІ. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань

IV. Мотивація навчальної діяльності

  Слово викладача

    Різноманіття українських прізвищ — це результат дії тих держав і народів, під чиїм впливом перебувала Україна протягом століть. Цікаво, що довгий час українські прізвища були продуктом вільної словотворчості і могли неодноразово змінюватися. Тільки в кінці XVIII століття в зв’язку з указом австрійської імператриці Марії Терезії всі прізвища придбали юридичний статус, зокрема і на територіях України, що входили до складу Австро-Угорщини. Професор Павло Чучка вказує на те, що слід відрізняти «українське прізвище» від прізвища, що належить українцю. Наприклад, прізвище Шварц, яке все ще зустрічається в Україні, має німецьке коріння, а ось похідна від неї Шварцюк (син Шварца) — вже типово українське.

V. Міжпредметні зв’язки: мовознавство, історія, українська література та мова.

VI. План заняття

1. Складні випадки написання прізвищ.

2. Складні випадки написання географічних назв.

VІІ. Процесуально-діяльнісний етап

   1.   Оскільки найбільш складним у сучасній правописній практиці є написання російських прізвищ, варто запам’ятати такі основні правила:

Російська буква

Українська буква

Правила

Приклади

е

е

після приголосних

Александров, Лермонтов, Сенкевич, Чапек, Чебишев;

є

на початку слів;

Євдокимов, Єгоров, Єршов;

у середині слів:

1) після голосного;

2) після м’якого приголосного;

3) після твердого приголосного при роздільній вимові

  1) Буєраков,

  2) Афанасьєв,

  3) Григор’єв

у суфіксах -ев, -еев російських прізвищ пишемо -єв, -єєа, якщо вони стоять не після шиплячих (ж, ч, ш), р, ц

  Ломтєв, Алексєєв,        Менделєєв,

 але: Муромцев, Нехорошев, Писарев, Подьячев, Андреєв;

якщо російському кореневому е відповідає в аналогічних українських словах кореневий і, який не чергується з е, о:

  Бєлінський, Звєрев, Рєпін,   Мєстечкін, Насєдкін, Столєтов, Пєшковский

ё

йо

1) на початку слова;

2) після голосних,

3) після губних приголосних;

   Йолкін,

  Майоров,

  Воробйов;

ьо

після м’якого приголосного перед о:

 Треньов, Верьовкін, Дьорнов

е

у прізвищах, утворених від спільних для української та російської мови імен

  Артемов (Артем), Федоров  (Федір);

о

після ж, ч, ш, щ та ц

 Хрущов, Пугачов, Почепцов

и

и

у прізвищах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення 

и-і  (болгарська, сербська й ін.)

 Величков, Житков,  Христов, Белич,  Караджич, Радич

1) після шиплячих

2) у суфіксах -ик, -ицьк, -ич, -евич, -ович

Чичиков, Конопницька, Божозович, Міклошич

у префіксі при-

Пришвін

якщо російському слову відповідає аналогічне українське

Виноградов, Пирогов

і

на початку слова та після приголосного (у польських, чеських і словацьких прізвищах)

Ігнатович; Ілієв, Івич, Лінда, Міцкевич

ї

після голосного;

Заїчкіна, Раїч, Стоїч

ы

и

після твердого приголосного:

Куницин

і

на позначення м’якого приголосного:

Коритін

-ец

-ець

твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом -ець пом’якшується:

Скиталець, Боровець, Глуховець

Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так:

-ий

-ий

після твердого приголосного:

 Горький; Достоєвський;

-ій

на позначення м’якого приголосного:

 Безкрайній;

-ая

-а

після твердого приголосного (жін. рід)

 Михайловська;

-яя

-я

на позначення м’якого приголосного (жін. рід):

 Крайня;

-ой

-ой

закінчення не змінюється:

 Толстой;

Російські прикметникові прізвища на -ск-, -цк- в українській мові пишуться зі знаком м’якшення

У неслов’янських прізвищах букву ю після шиплячі ш, ж слід писати як у (в українській мові шиплячі тверді): Жуль Верн

У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Ліфшиц, Моріц, Клаузевіц

Пам’ятаймо про зміни в правописі !

1. Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюється українською буквою к: Дікенс, Текерей тощо.

2. Також правописом встановлюються норми написання російських прізвищ, які закінчуються на -ой: Донськой -Донський, Крутой - Крутий, Луговськой - Луговський, Трубецькой - Трубецький. Виняток - прізвище Толстой, яке пишеться без змін.

3. Варіативність правопису допускається в словах іншомовного походження, зокрема у прізвищах та іменах людей передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ ґель, Ґео́рґ, Ґе́те т. ін.).

Вправа 1. Спостереження над мовним матеріалом

► Серед прізвищ студентів вашої групи запишіть:

1) ті, що мають українське походження;

2) ті, що належать до інших слов’янських мов;

3) прізвища неслов’янське походження.

► З’ясуйте, які прізвища не змінюються за відмінками. Поясніть, чому.

          Вправа 2. Запишіть прізвища відповідно до українського правопису

Долгополая, Пятницкий, Плещеев, Миргородский, Рыбников, Тургенєв, Гурьин, Серёгин, Санников, Ильюшин, Борщёв, Пущин, Пушкин, Трубецкой, Лукъянов, Воинов, Недич, Елизаров, Шишкин, Арефьев, Дьяконов, Обручев, Соловьёв, Донской, Новиков, Семёнов, Николаев, Цветаева.

2. Складні випадки написання географічних назв.

Правила

Приклади

Окремо пишуться географічні назви:

1) з прикметника та іменника:

Запорізька Січ, Дике Поле,

Велика і Мала Хортиця,

Нижнє Придніпров’я, Дніпровські пороги, Річ Посполита, Соляне озеро

Олешківські піски, Олешківська Січ,

Камінна Січ, Херсонес Таврійський

Біловезька Пуща, Західне Полісся

2) власні назви й номенклатурні родові назви:

Південна Америка, Північна Америка, Велика Британія,

Сполучені Штати Америки,

Автономна Республіка Крим,

Кримський півострів,

Червоний Маяк, Чорне море,

Гола Пристань, Кри­вий Ріг

3) сполучення іменника з порядковим числівником:

Залісся  Перше

Разом пишуться географічні назви:

4) які складаються з прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком:

Великобританія, Новоукраїнка, Верхньоторецьке, Теплогірськ

5) з числівника та іменника, а також похідні від них прикметники:

П’ятиха́тки, П’ятигорськ, Тридуби

6) з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники:

Гуляйполе, Копайгородок

7) з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники:

Севастополь, Тернопіль, Крижопіль

З дефісом пишуться географічні назви:

8) з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, а також прикметники, що походять від них:

Польсько-Литовська держава,

«Асканія-Нова»,

Пуща-Водиця

9) поєднання двох імен або імені та прізвища за допомогою сполучного звука:

Михайло-Коцюбинське,

Андрієво-Іванівка, Івано-Франківськ

10) з іншомовних елементів — повнозначних слів, а також похідні від них прикметники:

Нью-Йорк,

Тель-Авів, Коста-Ріка,

Сан-Франциско

11) з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники:

Ріо-де-Жанейро

Франкфурт-на-Майні

12) поєднанням перших складових частин соль-, спас-, усть-, вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сент-, сен- з кінцевими назвотворчими частинами - ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд:

Соль-Вичегодськ, Спас-Клепики, Усть-Лабінськ, Вест-Індія, Санкт-Петербург, Іст-Ривер, Монк-тон-Сіті

Вправа 3. Запишіть назви українських міст, знявши риску й вибравши правильну літеру з дужок.

Білгород/ (Д,д)ністровський, Шар/ (Г,г)ород, Жовті/(В,в)оди, Гуляй/(П,п)оле, Кам’янець/(п,П)одільський, Кривий/(р,Р)іг, Кам’янка/(Д,д)ніпровська, Новоград/  (В,в)олинський, Старий/(с,С)амбір, Ново/(У,у)країнка, Новгород/(С,с)іверський, Володимир/(В,в)олинський, Горішні/(П,п)лавні, Муровані/(к,К)урилівці, Івано/(ф,Ф)ранківськ, Кам’янка/(Б,б)узька, Гола/(П,п)ристань, Нова/(о,О)деса, Нова/(К,к)аховка, Корсунь/(Ш,ш)евченківський, Могилів/(п,П)одільський, Новий/(р,Р)озділ, Уж/(г,Г)ород, Переяслав/(Х,х)мельницький, Сухо/(Д,д)ільськ, Чорно/(М,м)орськ, Рава/(р,Р)уська.

Вправа 4. Запишіть слова у дві колонки: 1) з подвоєними літерами замість крапок, 2) без подвоєних літер.

Калькут..а, Мал..ага, Абу-Даб..і, От..ава, Хошим..ін, Рот..ердам, Ас..тана, Бахчис..арай, Андор..а, Хірос..іма, Анкар..а, Ріо-де-Жан..ейро, Амстердам.., Ніц..а, Ток..іо, Афін..и.

·      З перших букв виписаних слів складіть назви книжок.

Мовознавче дослідження

► За поданими прикладами відмінювання географічних назв сформулюйте правила.

1) Гола Пристань — Голої Пристані, Голою Пристанню; Кам’янець-Подільський — Кам’янця-Подільського, Кам’янцеві-Подільському; (Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи, навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах).

2) Баден-Баден — Баден-Бадена, у Баден-Бадені; Івано-Франківськ — Івано-Франківська, в Івано-Франківську; Але: Конча-Заспа — Кончі-Заспи, у Кончі-Заспі; Пуща-Водиця — Пущі- Водиці, у Пущі-Водиці (Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині).

3) Ростов-на-Дону — Ростова-на-Дону, у Ростові-на-Дону; Франкфурт-на-Майні — Франкфурта-на-Майні, у Франкфурті-на-Майні (Географічні назви, що складаються з короткої форми прикметника, прийменника на та іменника, що вказує на місце розташування населеного пункту, відмінюються в першій частині).

4) Порт-Луї, Поті; Глазго, Марокко, По, Сант-Яго; Туапсе, Улан-Уде, Фіуме; Баку, Бештау, Катманду, Кюсю; (Не відмінюються географічні назви (переважно іншомовні), що закінчуються на е (є), і (ї), о, у (ю).