Родина Сірків, майор Медвин

Образ Сірків в романі “Тигролови” уособлює Україну. Родина Сірків пам’ятає свою батьківщину, хоча вони опинилися на чужині, проте змогли зберегти свій «український» світ, сповнений моральної чистоти та гармонії. Сірки  – люди горді та сильні, їх загартувала сувора природа. Атмосфера в родині, що врятувала  Григорія, світла і добра, тут він знаходить справжній домашній затишок. Родина Сірків родина із Зеленого Клину має незвичне заняття  –  вони виловлюють тигрів в тайзі. Вони вступають в двобій з цими сильними та гордими тваринами, достойними супротивниками, і виходять переможцями.

Зміст

Характеристика родини Сірків “Тигролови”

Цитатна характеристика героїв родини “Тигролови”

Характеристика образу Наталки “Тигролови”

Цитатна характеристика Наталки “Тигролови”

Характеристика образу Грицька “Тигролови”

“Тигролови” частина 1, 2 (аудіокнига скорочено)

Характеристика родини Сірків “Тигролови”

Сірки переїхали на Далекий Схід з Полтавщини ще в 1887 р. Люди зустрілися з диким лісом, незвіданим краєм, з труднощами. Але працелюбні українці вижили: сіяли хліб, саджали городину, полювали, і земля щедро винагородила їх. Зажили гарно, містечко Києвом назвали, хати мазали, як і в Україні. Було це аж до нових порядків, коли і люди перевелись, і життя змінилось. Тоді кинули Сірки все нажите, пішли далі в тайгу та й стали тигроловами.

Старий Сірко відповідально ставився до праці, був небагатослівний, стриманий у почуттях. Він робив усе, щоб зберегти міцний добробут своєї сім’ї.

Батько родини підтримував дідівську Сіркову державу і, щоб не ламати себе, не відцуратися предківського, перебрався з родиною в тайгову глушину, «по-своєму таки віку доживати». Кмітливість і відвага стали спадковими рисами сім’ї Сірків. Батьки виростили трьох хороших дружних дітей, привчили їх до праці. 

Мати у сім’ї була ніжною горлицею, що всіх привітала, годувала, ніжно любила. Діти виховувалися в атмосфері доброзичливості, взаємоповаги.

Мати родини – вперше постає перед очима Григорія в національному одязі. У неї приємний голос: «Такий, як у всіх матерів там, за тисячі кілометрів звідси». Вона прийняла втікача як рідного сина, разом з дочкою виходила його, підтримувала, душею відчуваючи, що це чесна, хороша людина: «Не журися, синку. Вір у своє щастя! А воно в тебе є… У сміливих щастя завжди є…»

Мати працьовита, любляча, турботлива. У хаті в неї прибрано за старим українським звичаєм. Свою любов до рідного краю — далекої України — мати передала й дітям. Отже, подружжя Сірків — глибоко порядні, добрі й сміливі люди, які уособлюють в собі кращі риси українського народу.

Сім’я Сірків керується законами християнства. Вони вірять у Бога, бо він їм дає і одяг, і їжу, і промисел.

Цікавими є у творі розповіді про дотримання у родині Сірків звичаїв та обрядів українського народу: це і любов до народної пісні, вишивання рушників, святкування Різдва, Святої вечері тощо.

Сім’я Сірків — це не лише гарна родина, це міцне родовідне дерево української нації, з якого відродилась і утворилась нова держава і нова людина.

У Сірковій родині ми вбачаємо долю своєї України.

І. Багряний з оптимізмом утверджує, що плекаючи сім’ю та родину, ми відроджуємося, стаємо сильним і неподоланим народом, а відтак, і щасливим, бо ж «сміливі завжди мають щастя».

Цитатна характеристика героїв родини “Тигролови”

Дід → Григорію:

«Я ще не знаю, хто ти, але моя хата — твоя хата».

«За битого база платить одну тисячу лиш, а за живого і щоб без найменшого ґанжу — 12–15 тис. крб, та все крамом. Ми з того й живем».

Григорій про Сірків:

«Оце і все господа. І вона одна тут на великому просторі. А ці люди, що в них він жив, навіть охороняли його».

Про Сірківну:

«Недарма-бо в такім краю, забившись на кінець світу, та після всіх злигоднів, в тяжкому змаганні з цією дикою природою так збереглась. Їй понад п’ятдесят років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий. Такий, як у всіх матерів там, за двадцять тисяч кілометрів звідси».

Сірківна:

«В сміливих щастя завжди є!.. От хоч би й ми. Приїхали сюди… Боже! Яка страшна і дика пуща була! Чужа чужина… А бач, оббулися… І дивись — зажили ж як потім! А пущі здолали, і край скрили, ще й залюднили. І звикли, полюбили. А нові діти народились — це вже їхня батьківщина тута…». «Всередині хата вибілена, ще й розмальована по-нашому, а зокола — вигляд сибірський або поліщуцький… Тут край працю любить та й винагороджує її щедро. Тут рай був, а не край, як для робочого. І ліс, і золото, і риба, і земля хліб родить, і ягода всяка, і все — бери тільки. Лишень треба рук. А народ наш робочий».

«Це була наша друга Україна, нова Україна, але щасливіша. І назви наші люди подавали тут свої, сумуючи іноді за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка, Україна, Катеринославка, Переяславка тощо».

Зовнішність Сірка:

«Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, високий, черновидий, волохаті груди випинаються з білої пазухи. На ногах їчаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливський ніж, а коло сідла в перед-нього коня приторочена гвинтівка».

Сірко:

«Як на промисел рушати, то найперше — треба зброю в порядку мати».

Морози і Сірки:

«Гора з горою не сходиться… А два роди навіть в такім океані, в таких безмежних нетрищах не змогли розминутися». «Весело пили, за традицією, за козацьким звичаєм… І орудували щелепами так, як тільки в тайзі можуть орудувати при вовчих зубах і при вовчому, хижому апетитові… Їш — не їш, молотили, стирали все, як на жорнах…»

Сірко:

«Щастя, як трясця, як нападе, не скоро покине».

Сірки святкували Різдво, як з діда-прадіда велося: з кутею на Святвечір і з усіма тим зворушливим і романтичним ритуалом, що такий пам’ятний Григорієві з дитинства».

«Проти ночі кішок не стежать».

Характеристика образу Наталки “Тигролови”

Мати та дочка – уособлення добра, краси, злагоди. Наталка – смілива, горда, мужня і рішуча. Вона не боїться тайгових труднощів. Вона здатна пожертвувати своїм життям заради коханого. Наталка І. Багряного продовжує галерею жіночих образів, сильних і рішучих, здатних вершити великі справи.)

Цитатна характеристика Наталки “Тигролови”

Портрет:

«Така ж хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця, … ставна та горда і заразом насмішкувата…»

Григорій про Наталку:

«Ось вона, козача кров! І ось вона — найвищий вияв не тільки жінки, а й квітуча — і така сувора, гартована і гонориста».

«Чемність для неї така ж вродлива риса, як і краса. …безтурботна, моторна».

Григорій про Наталку:

«Дивна вона, ця дівчина… Вона навіть не розуміла, яка вона чарівна. …така, як ота рослина дивна, що ти її торкнеш рукою, а вона аж повернеться і напустить тонюсіньких колючок у руку. І це дівчина — звіроловка, переможниця страхіть усяких! Як та дика коза, що боїться, щоб її не впіймали, і не дається навіть підступити».

Мати про дочку:

«І в кого вона тільки вдалася? Їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та з собаками… І пре туди, куди й чоловік не насмілиться. Звели їй до відьми в зуби залізти — і полізе. Їй би треба хлопцем родитись».

Григорій:

«Яке треба мати вухо, щоб за дві години ходу почути крізь нетрі собачий гавкіт, та ще й упізнати, що то Заливай, а не інший який. Вража дівчина, вона як коза». «Яка запальна! Хижа! Ні, не хижа,— дикунка. От. І в ній кров бурхає так, як і в кожної тварини тут, як у пантери, чи в рисі, чи в тигра».

«Гнучка, як вуж, граційна, як мавка, вона таїла в собі дивну силу, ця дівчина. Поєднання дівочої краси та чар з дикістю май-же первісною, неприступною». «Дивовижна, химерна дівчина!»

«Як що заволоділо її серцем, то вже край».

«У Наталки був хороший, сильний голос. Вона вела свою партію, як прошву золоту шила. Сміливо, щиро, як і все робила так. І аж луна котилася та завмирала ген десь на Голубій паді, і замовкали нетрі, коли вона виводила».

Григорій:

«Вона — дитя ще незайманого спокою. Наталка! Гола і дивна, як мавка лісова».

«Псувала іноді полювання, але нітрохи тим не журилась. Вона була навіть смілива, як дитина, бо їй, либонь, невідоме було почуття страху. Лише Григорія вона боялась». «Химерна, незрозуміла дівчина!»

«Горда, як королева, буйна, як вітер; радісна, як сонце; мерехтіла очима і сміялась, закинувши голову, махала рукою туди, до вершечка кедра… Королева!! Ось вона справжня, свавільна, і горда, і прекрасна, як богиня… І чиста, як богиня».

Характеристика образу Грицька “Тигролови”

Грицько, Сірків син, став для втікача другом і братом, навчив мисливських премудростей. Так само як і батьки, мовчки й делікатно підтримував Многогрішного. Молодий Сірко — вправний мисливець і звіролов, сміливий, з великою повагою ставиться до батьків, шанує традиції й звичаї козацького роду.

Портретна характеристика Грицька: «Високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий, старенький френч. На ногах ічаги, на голові набакир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться. При боці — ніж, а за плечем новенький дробовик».

Родина Сірків, майор Медвин.

Мета:

(формувати компетентності): предметні: опрацювання змісту роману: навички літературознавчого аналізу, характеристики образів-персонажів; розвиток усного мовлення; ключові: зображення високих морально-естетичних рис простої людини; уміння тлумачити назву роману; його жанру; навички пізнавальної діяльності та критичного мислення; комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до почуттів і думок інших; навички роботи в групі; уміння сприймати чужу точку зору; міжпредметну: поглиблення знань з історії України про події, які відбувалися під час репресії 1920-1930 рр., вплив епохи радянської тоталітарної системи на долі українців; громадянську: патріотичні почуття; повагу до Батьківщини; гордість за її талановитих та безстрашних людей; загальнолюдську: виховання доброти, чесності, справедливості, мужності, героїзму, поваги до тра¬диції та обрядів українців, справжньої дружби та взаємодопомоги.

Обладнання:

портрет Івана Багряного, виставка видань його творів, ілюстрації до роману «Тигролови».

Тип  уроку:

урок формування  вмінь та навичок.

Хід уроку

 Сміливі завжди мають щастя.

Іван Багряний

I.      ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ.       АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Літературний диктант за біографією Івана Багряного

1. Дата, рік і місце народження. (2 жовтня 1906 р., с. Куземинь на Полтавщині)

2. Справжнє прізвище, ім’я, по батькові. (Іван Павлович Лозов’ягін)

3. Навчання письменника. (Спочатку в церковно-приходській школі, в Краснопільській художньо-керамічній школі, в Київському художньому інституті)

4. Назва збірки, яку присвятив батькові. («В поті чола»)

5. У скільки років почав друкуватися? (У 20 років)

6. У якому році й за що був арештований? (1932 року був арештований за те, що хотів працювати для української культури, критикував національну політику СРСР, закликав українців орієнтуватися на Європу, а не на Москву)

7. Де відбував роки заслання? (Поселення Зелений Клин на Далекому Сході)

8. Куди емігрував після війни? (Спочатку до Словаччини, потім до Німеччини)

9. Коли написав роман «Тигролови», яка його перша назва? (Перша назва роману «Звіролови» (1943), у 1946 році «Тигролови» було видано у вдосконаленому варіанті)

10. За який час Багряний написав твір «Тигролови»? (14 днів)

11. В якому році і якою премією був нагороджений за роботу над романом? (У 1992 році за часів незалежної України посмертно нагороджено Шевченківською премією)

12. Дата і рік смерті, місце поховання. (25 серпня 1963року в Західній Німеччині,           м. Новий Ульм)

III.   МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Вступне слово вчителя

З настанням української державності ми якось краще почали усвідомлювати, що «нашого цвіту — по всьому світу». Тепер добре знаємо, що українці живуть у всіх частинах планети. Нелегка доля змушувала їх у різні часи покидати різну землю і шукати щастя в далеких краях.

«Тигролови» — один з тих нечисленних художніх творів, який дарує нам образне бачення «трудів і днів» українських переселенців, що утворили на Далекому Сході величезних за розмірами край під назвою Зелений Клин.

«Тигролови» відкривають нам прекрасно зображену природу далекого Уссурійського краю з її величезними горами, незайманими пралісами, бурхливими гірськими ріками, багатим розмаїтим тваринним світом. Персонажі роману вражають своїм вільнодумством, сміливістю, фізичною витривалістю та просто людською привабливістю. їх мужні характери гармоніюють із суворою та дикою природою. Завдяки саме цим якостям «Тигролови» свого часу набули тимчасової популярності серед зарубіжних читачів. Твір перекладений шістьма мовами, а його неодноразові видання досягли трьохмільйонного тиражу. Читачі купували цей роман для себе і як святковий  подарунок своїм близьким та знайомим.

2. Оголошення теми і мети уроку

IV.   СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота над романом «Тигролови»

1.1. Паспорт твору

Рід: епос.

Жанр: пригодницький роман.

Тема: боротьба за виживання в умовах тоталітарного режиму; життя українських переселенців на Далекому Сході.

Ідея: утвердження людяності та сміливості, перемоги добра над злом.

Проблематика: проблема протистояння особистості тоталітарній системі; добра і зла; злочину і кари; морального вибору; волі до життя; людини і природи; життя і смерті; роль українських звичаїв і обрядів у родині.

Персонажі: Григорій Многогрішний (молодий український інженер-авіатор — правнук гетьман Дем’яна Многогрішного), родина Сірків (батько Денис Сірко, мати Сірчиха, син Грицько, дочка Наталка), майор НКВС Медвин (головний ворог Григорія), сім’я Морозів, мисливець-тунгуз Петро Дядоров, його дружина Фійона (коханка майора Медвина); собаки Заливай, Нерпа, Рушай.

Особливості композиції і сюжету: роман складається з двох частин і шести розділів (всього у творі 12 розділів); сюжетні лінії розгортаються паралельно, протиставляються і зіставляються (Григорію Многогрішному протистоїть майор НКВС Медвин).

Частина І: розділи «Дракон», «Світ на колесах», «Навзводи із смертю», «Родина тигроловів», «П’ятнування», «В пралісах Сіхоте-Аліня».

Частина II: розділ «Memento тогі», «Осінь у тайзі», «Зима», «Рейд на Хабаровськ», «На кішку», «Навзводи зі щастям».

Експозиція: опис ешелону — «Дракона»: «Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи сліди, летів дракон».

Цей потяг був дійсно схожий на міфічне чудовисько: шістдесят коробок-вагонів-шістдесят суглобів, Суглоби-вагони — то домовина для тисяч людей. Це ешелон смерті, який летить у небуття. „ Аж ось зривається українська пісня. Вона починається з одного голосу, її підхоплюють інші, і ось вона шириться і летить вільним птахом над страшними вагонами.

Зав'язка: утеча Григорія Многогрішного з потяга смертників: «Всіх лежачих перераховували. Нема лише одного. А виявлений «секрет» був такий: у вагоні, у тім, середнім, тридцять другім, знайдено сліди диверсії — чотири дошки були двічі перерізані ножем упоперек. Тільки арештант, тільки той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю і любов до життя, може проробити таку роботу».

Розвиток дії: Григорій, блукаючи по тайзі, рятує Наталку від ведмедиці; життя Григорія з родиною Сірків; мисливські пригоди, поїздка до Хабаровська, полювання на тигра.

Кульмінація: Многогрішний убиває майора Медвина: «Медвин кинувся упоперек, до лісу. Григорій дивився йому услід, слухав, як у грудях стукає серце, напоєне помстою. Григорій пересмикнув закривку і стрельнув. Постать підкинула руки, майнула ними в повітрі й покотилася з урвища...»

Розв'язка: Григорій і Наталку переходить Маньчжурський кордон: «А «диверсанти» були сміливі і досвідчені, одчайдушні — вони насмілились перейти кордон там, де того найменше сподівались».

Епілог: собака Заливай повертається до Сірків зі звісткою від Наталки і Григорія, а потім утікає в пошуках Наталки: «Пес шарпнувся, потоптався на місті, водячи очима то на одного, то на другого. А тоді враз тихесенько гавкнув... Та й враз, розпачливо скімнувши, зірвався з місця і погнав скільки духу. Щез...»

Позасюжетні елементи: портрети; екзотичні пейзажі тайги; історичні екскурси; інтер’єри.

Топографічні назви твору: Тібет, Байкал, Урал, Сибір, Забайкалля, Далекий Схід, Зелений Клин, Маньчжурія, Китай, Аляска, Україна, Колима, Сіхоте-Алінь, Київ, Одеса, Голуба Падь, Японія, Владивосток, Хабаровськ, річка Амур, річка Мухеня.

1.2.    Образ Григорія Многогрішного, майора Медвина та родини Сірків.

Образ головного героя Григорія Многогрішного

В основу «Тигроловів» покладено події, що сталися під час відбування автором заслання на Далекому Сході. Його герой Григорій Многогрішний увібрав у себе чимало рис характеру самого автора: він не скорився, не змирився з нав’язаним йому статусом в’язня жахливої системи й залишився Людиною.

«Тигролови» — це романтичний твір, з елементами пригодницького жанру. Сюжет захоплюючий і динамічний, читач постійно перебуває в емоційному напруженні. І все ж «Тигролови» виходять за межі звичайної «масової» літератури, насамперед, ідейним спрямуванням. У творі Багряного всепоглинаюча ідея перемоги добра над злом втілюється через художні образи, ліричні відступи та символіку.

Стрімкий потяг — експрес, що мчить на Далекий Схід, як мчить і саме життя. У ньому розважаються й милуються краєвидами представники влади і терзаються роздумами про своє майбутнє звичайні люди, яких перетворено на зеків, безправних політв’язнів. Серед останніх і Григорій Многогрішний. Він тікає з поїзда, як із жорстокої, занедбаної Богом та людьми реальності, потрапляє на розкішний острівець у тайзі, що зветься Зеленим Клином, який здається Григорієві мрією-казкою. Тут живуть українці, колишні втікачі и вигнанці, які були колись розкуркулені радянською владою. Тут вони створили свій український світ, наповнений моральною чистотою і гармонією.

Ми ще не бачимо Григорія Многогрішного, але вже відчуваємо його людську неординарність. Уявлення про зовнішність Григорія складається поступово. Спочатку бачимо в загратованому вікні вагона дві цятки блискучих очей, а потім — бліде обличчя. Після втечі з поїзда, під час блукань у тайзі, бачимо його украй виснаженим, обірваним, з давно неголеним обличчям. Трохи пізніше, коли Григорій відтане душею у теплій атмосфері родини Сірків, той божевільний блиск в очах зникне. Він заспокоїться, увійде у свій зви-чайний духовний і фізичний стан. Так, він справжній атлет, як про це зазначалось у чекістській телеграмі, коли після втечі почався його розшук. Високий, статурний. Разом із досвідченими і загартованими у мисливських походах Сірками він витримує важкі фізичні навантаження. Григорій для Сірків — людина із загадковим пройдешнім. Проте вони, вочевидь через свою тактовність, не прагнуть особливо дізнатися про його минуле.

Рівне і шанобливе ставлення Сірків до Григорія багато що говорить про останнього. Він легко прийняв їх спосіб життя, швидко опанував усі премудрості тайгового мисливства. Ні в чому не поступався значно досвідченішому у цій справі Грицькові. Був наділений рисою, що особливо цінується серед жителів тайги. Так, Григорій — людина виняткова. Його внутрішня делікатність і скромність виявляється в стосунках з Наталкою. Іван Багряний вельми детально показує нам історію кохання цих двох молодих людей. У романі є кілька важливих епізодів, кожний з яких допомагає нам відкрити щось нове в образі героя. До таких епізодів треба віднести погоню за своїм кривдником Медвином. Незважаючи на вроджену делікатність і духовну шляхетність, Григорій не здатний пробачити своїм  кривдникам. Більше того — він прагне помсти і добивається її. Григорій Многогрішний належить до людей, яких неможливо скорити. Надто багато у нього власної гідності і надто багато відповідальності за долю Вітчизни. Тільки вирвався з Наталкою за кордон, як зрозумів, що йому «стелиться шлях десь на ту далеку, для одного з них зовсім незнану, сонячну Україну. А чи в героїчну битву і смерть за тую незнану, за тую омріяну Україну».

Родина Сірків

Привабливими рисами характеру наділені й інші герої роману.

Родина Сірків живе дуже заможно: постачання пантів, хутра, м’яса та живих тигрів приносить значний прибуток. Сірки мають кілька коней, усе необхідне для полювання і ведення господарства (тільки на Голубу Падь вони щорічно завозять кілька тонн солі), мають добрий і зручний одяг, як тканий, так і зі шкір, оленячого та соболиного хутра, а перелік страв просто викликає заздрість.

Багряний показує, що такий світ можуть створити тільки люди вільні духовно і матеріально: «А люди — ті самі. І не ті самі, які й не такі. Всі такі, лише одним не такі, — поглядом, життєвим тембром, іншою якістю. Ці — сурові і загартовані. Безжалісні стрільці, веселі і безпощадні звіролови, мускулясті диктатори в цій зеленій, первісній державі, хижі і горді завойовники цієї ще не загнузданої стихії. Життя геть випекло з них сентиментальні риси і вайлувату млявість, настеливши їх, вигартувавши в безперервнім змаганні за своє існування».

Григорій до зустрічі з українською родиною Сірків відчував себе зацькованим звіром. Але атмосфера в родині звіроловів, яка прийняла і порятувала Григорія, тепла, домашня, як і довколишня природа. На тлі цієї розкішної багатовікової природа розквітає кохання Григорія до доньки Сірка Наталки.

Врятований Григорій його ще не бачить, але чує «дебелий, спокійний голос. Батьківський. Такий сердечний, а гуде, як із барила, і жартома...» Потім зустрічає з полювання «вусатого дідугана, дебелого, високого, червоновидого, а волохатими грудьми» в мисливському спорядженні. Це старий Сірко. Напевне, він здогадується, хто такий Григорій, але виконує неписаний закон тайги — допомогти потерпілому, пошанувати гостя: «Я не знаю, хто ти, але моя хата — твоя хата. Лежи ж собі. Такий закон тут. Наш закон. Навіть коли б ти був не християнська душа, а якийсь гольд чи навіть кореєць, то й тоді цей закон по твоїй стороні. Будь же веселий і щасливий...». І Наталка підтверджує ці батькові слова: «Знаєш, що батько сказали? Сказали, що відколи ти в цій хаті — вони відповідають за тебе... як за сина, от. І нічого не хочу знати».

Батько родини підтримував дідівську Сіркову державу і, щоб не ламати себе, не відцуратися предківського, перебрався з родиною н тайгову глушину, «по-своєму таки віку доживати». Кмітливість І підвага стали спадковими рисами сім’ї Сірків. Батьки виростили трьох хороших дружніх дітей, привчили їх до праці.

Мати родини перше постає перед очима Григорія в національному одязі. У неї приємний голос: «Такий, як у всіх матерів там, за тисячі кілометрів звідси». Вона прийняла втікача як рідного сина, разом з дочкою виходила його, підтримувала, душею відчуваючи, що це чесна, хороша людина: «Не журися, синку. Вір у своє щастя!

А воно в тебе є... У сміливих щастя завжди є...»

Мати працьовита, любляча, турботлива. У хаті в неї прибрано за старим українським звичаєм. Свою любов до рідного краю — далекої України — мати передала й дітям. Наталка й Грицько залюбки співають українських пісень, беруть участь у старовинних обрядах, додержуючись традицій предків. У серці матері — велика любов до цього суворого далекосхідного краю, де виросла, вийшла заміж, народила дітей і поховала близьких людей. Але «як напосядуть згадки про край той рідний, сонячний і тихий — далебі, журба бере, так би й полетіла туди». Мати й батько «з природної делікатності» не розпитували Григорія ні про що, проте видно було, що дуже йому співчували. Отже, подружжя Сірків — глибоко порядні, добрі й сміливі люди, які уособлюють в собі кращі риси українського народу.

Грицько, Сірків син, став для втікача другом і братом, навчив мисливських премудростей. Так само як і батьки, мовчки і делікатно підтримував Многогрішного. Молодий Сірко — вправний мисливець і звіролов, сміливий, з великою повагою ставиться до батьків, шанує традиції й звичаї козацького роду.

Наталка Сірківна — горда лісовичка, мисливець і звіролов, хоче в усьому буди першою. Мати говорить про неї: «їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та з собаками... Звели їй до відьми в зуби полізти — полізе, їй би треба хлопцем родитись...» Але разом з тим Наталка — ніжна й любляча донька, яка шанує предківські звичаї і тонко відчуває красу природи. Та найбільше вона розкривається у своєму почутті до Григорія Многогрішного.

Неприступна й насмішкувата, вона старанно приховувала своє кохання до Григорія.

Але у вирішальний момент, коли на перешкоді до її щастя стала розлука, вона діє рішуче і швидко —-так, як підказує їй серце. Знаючи, що над коханим нависла смертельна небезпека і йому треба ь тікати, вона готова навіть переступити батьківське слово (адже в неї

«Сіркова кров»), щоб бути разом з коханим. Наталка — ніжна, вірна й віддана подруга, яка готова йти зі своїм коханих хоч на край світу.

Майор Медвин

З конкретних негативних образів розкрито образ слідчого у справі Григорія Многогрішного — майора Медвина.

Сидячи у вагоні-ресторані комфортабельного експресу, цей представник влади виглядає як саме втілення могутності і вищості. Дізнавшись про втечу Многогрішного, Медвин згадує того в’язня — «диявол в образі людини»: «Що він з ним не робив!.. Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби... Він уже домагався не зізнань, ні, він добився, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі... Авжеж! Дивиться виряченими очима — і тільки. Як каменюка». А на самому початку цей в’язень сказав своєму мучителеві: «Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли... Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили — тисячі нас, замучених, закатованих...»

І дійсно, відтоді майор не міг спокійно спати, а одружившись, «боявся ночувати вдома...», особливо коли Многогрішний утік з божевільні, куди його відправили. Незабаром в’язня піймали, і майор особисто постарався, щоб йому дали великий строк. І от маєш: знову втік. І знову перед Медвином стали «очі замордованої, розчавленої, але непереможеної жертви».

Під час наступної зустрічі з Многогрішним Медвин «тіпався» зі страху... Многогрішний убиває свого колишнього слідчого іменем усіх замучених, вважаючи, що має на це моральне право.

Висновок учителя. У романі «Тигролови» Багряний по-своєму відтворює ідеї М. Хвильового про перспективу майбутнього України.

Серед нетрів приамурської тайги, на кордоні з Китаєм, Багряний знаходить той ідеал вільного людського співжиття та співпраці — те, що Хвильовий називав «загірною комуною».

Хутір родини Сірків оточують гори, де нащадки запорозьких козаків живуть і працюють своєю маленькою трудовою комуною, без будь-якого поневолення та примусовою чи найманої праці. Наявність таких поселень була для Багряного одним із позитивних надбань радянської влади та передумовою подальшого розвитку України. Ця маленька комуна — той ідеал, де вільна людина працює на своїй землі, що і є запорукою досягнення добробуту.

В оточенні вільних людей жахи минулого перетворюються для Григорія Многогрішного на марево, на химерний сон. Він починає відроджуватись до нового життя. А його відродження символізує відродження всієї нації.

1.3. Складання таблиці «Позитивні та негативні образи твору»

(Робота в групах: І група — позитивні герої, II група — негативні герої)    

Герої

Позитивні образи твору

Григорій

Многогрішний

Молодий хлопець з України; політв’язень. Сміливий, відважний. Любить народ, свою Батьківщину. Щиро кохає Наталку. Вірить у майбутнє, символізує від­родження нації

Денис Сірко

Хороший і люблячий сім'янин, батько. Кмітливий і відважний мисливець

Сірчиха

Працьовита, любляча, турботлива мати. Дотримуєть­ся старовинних обрядів та традицій. Порядна та добра жінка "

Грицько Сірко

Вправний та сміливий мисливець і звіролов. 3 пова­гою ставиться до своїх батьків, шанує козацького роду

Наталка Сірко

Горда та смілива лісовичка. Хоче в усьому бути перша. Ніжна любляча донька. Тонко відчуває красу при­роди. Вірна й кохана подруга, готова іти з коханим хоч на край світу

Негативні образи твору

Герої

Негативні образи твору

Поїзд-дракон

Уособлює тоталітарну систему. Потужні паровози носять імена двох історичних постатей-головного ідеолога та виконавця страшенного антигуманного режиму — «Йосипа Сталіна» і «Фелікса Дзержинського»

Майор

Медвин

Втілення могутності і вищості. Жорстокий, ненавис­ний. Боїться Многогрішного, його «замордованих очей, розчавленої терором, але не переможної жерт­ви». Гине від рук Григорія (Многогрішний убивав колишнього слідчого іменем всіх замучених)

1.4.    Бесіда з учнями

-   Що ви дізналися з перших сторінок роману «Тигролови»?

-   За що Сірки були вдячні Григорію? (За врятоване життя Наталки)

-   Хто був предком Григорія Многогрішного? Посилайтеся на історичні факти. (Дем’ян Многогрішний — гетьман Лівобережної України (166-1672), ставши спільником Дорошенка, почав неприязні дії проти Москви)

-   Зачитайте про страждання яких зазнав Григорій Многогрішний від Медвина. («Тії очі з кривавими росинками на віях — вони стоятимуть перед ним вічно... Що він з ним не робив! Він йому виламував ребра в саженній люті. Він йому повивертав суглоби. Він уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять усі... Дивиться виряченими очима — і тільки. Як каменюка. Він уже канав — але ні пари з уст»)

-   Як Григорію вдалося втекти із ешелону? («Ножем розрізав чотири дошки підлоги впоперек. На те пішло багато ночей. 99 шансів проти одного було за те, що від нього не лишаться тільки шматки, але він все-таки зістрибнув з потягу»)

- Що сталося з ним у тайзі? (Зустрічається з Наталкою, якій рятує життя, визволяючи з лап ведмедиці, а Наталка взамін рятує життя йому, прийнявши рішення разом із батьками залишити його в себе)

-   Як прийняли його в сім’ї Сірків? (Сірки прийняли Григорія у свою родину наче рідного)

-   Які враження охопили героя, коли він розплющив очі після тривалої втрати свідомості? («Роздивлявся по хаті. У кутку рясніли образи, вшитими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем.» У вікно знадвору зазирає сонце. Мати в опічку і в рясній стародавній спідниці, посміхаючись, несе тарілки в двері...»)

-   Яким чином, на думку Сірківни, люди поступово підкорили тайгу? («Чужина чужина... А бач, оббулися ...І дивись — зажили ж як потім! І пущі здолали, і край скропили, ще й залюднили. І звикли, полюбили...»)

-   Яким чином українці опинились на Далекому Сході?

-   Якою справою займались Сірки? (Мисливством)

-   Що таке «п’ятнування» за романом «Тигролови»? («То наші стрілецькі вправи,— відповів старий Сірко,— в «п’ятно» стріляти, значить в пляму»)

-   Який подарунок прийняв Григорій від Сірка? (Гвинтівка, яку Сіркові подарував Блюхер, вони зналися ще від громадянської війн, відтоді, як били разом всю білу контрреволюцію...)

- Як Гриць охарактеризував своїх собак? («Це звірові собаки. Вони тобі візьмуть гуртом вепра і триматимуть, поки ти прийдеш і доріжеш його ножем. А от ціна оцим головне в тім, що вони тигрятники. Взагалі, як правило, немає в світі собаки, щоб від одного духу тигрячого не кидався зі скавулінням під ноги людині, від жаху. А ці навпаки. Вони б, мабуть, і диявола задавили»)

- З ким автор порівнює цих собак? (З головним героєм твору)

- «За яких обставин родина Сірків і Морозів зустрілась у тайзі? («Морози їхали з Комсомольська навпростець додому. Там дочка Ганна у брата в гостях була, забарилась, та й маля там породила. Так оце їздили туди забирати з шпиталю лагерного, та й інші мисливські справи залагоджували»)

- Про які страхіття Мороз розповів Сірку? («Розповів про місто каторги, про пекло новітніх канальських робіт, вигачуване костями українськими. Про колони виснажених арештантів на лютім морозі... Про голод і цингу... Про смерть від знущання, голоду, пошестей...

- Яке враження справив на Григорія напис, що був на снігу? («Медвин — це ж прізвище колишнього ката. Так, це прізвище викликало зливу страхітних спогадів, приспаного гніву, пекельної, непримиренної вічної ненависті»)

- Який самосуд вчинив Многогрішний над Медвином?

- Чому герой вагався, вирішуючи залишити сім’ю Сірків? («Але ж як він піде геть, не попрощавшись з цими людьми? Але ж як стане перед нею і не пожаліє її серце...»)

- Про що свідчить благословення батьків дочки з коханим у далеку дорогу?

- Яким чином Наталка повідомила батьків про успішний перехід кордону? (Відіслала Заливая із повідомленням, що вони успішно перейшли кордон із Григорієм)

1.5.       Складання сенканів

 «Григорій Многогрішний»

Сильний, цілеспрямований, волелюбний.

Перемагає, долає, бореться.

Борець проти тоталітарної системи.

Герой — співвітчизник.

«Медвин»

Майор НКВС Медвин.

Жорстокий, ненависний, злий.

Залякує, катує, принижує.

Справжній «людолов», що полює на людей.

Боягуз.

V.    ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

1.  Як ви думаєте, у чому виявлялась любов Григорія Многогрішного до батьківщини? Наведіть переконливі аргументи.

2.  Доведіть, що сім’я Сірків — не лише гарна родина, а й міцне родовідне дерево української нації.

3.  Чому, на ваш погляд, Сірки, перебуваючи далеко від України, дотримувались українських народних звичаїв і обрядів?

4.  Висловіть власну точку зору стосовно розуміння героями твору слова «щастя».

VI.   ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

□   Скласти 12 завдань тестів за романом «Тигролови». Написати міні-твір на одну із запропонованих тем: «У сміливих завжди є щастя», «Патріотизм починається з батьківщини, де ти народився», «Доля України та українців за романом І. Багряного «Тигролови».