Завдання 1. Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при прямій мові. 1. Пам’ятаю, казала моя мати Цей світ як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде! (О. Довженко). 2. Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино промовив він раптом якимось дивним голосом ні до кого Все! Навіть наші серця (О. Гончар). 3. Життя в неволі нічого не варте відказав Максим краще смерть! (І. Франко). 4. Роби добро мені казала мати і чисту совість не віддай за шмати! (Д. Павличко). 5. Ніщо так не красить людину, як натхнення подумала Ярослава (О. Гончар). 6. Я подумав тоді Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя (Гр. Тютюнник). 7. Чому звеліти власним почуттям Лишіться! не дозволено людині? (М. Рильський). 8. Яке то щастя дано людині заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору Отакий світ!.. Скільком би вистачило!.. А що з того?.. Не вміє вона його спожити! (О. Гончар). 

Завдання 2. Запишіть діалог, членуючи його на репліки та розставляючи пропущені розділові знаки. Скільки ж вона просить ваша курка А скільки дасте Та я за неї нічого не дав би Це ж чого Бо курка мовчить а не просить А ви в неї попитайте Я питаю та хіба ж ви курці хоч слово дасте сказати Торохтите й торохтите (Є. Гуцало). 

Завдання 3. Спишіть речення,  розставляючи пропущені розділові знаки. Побудуйте схеми речень з прямою мовою. ІІ. Знайдіть речення ускладнені звертаннями чи вставними словами.1. Бабуся усміхаючись каже Сонце на ялинці а ми ще в перинці  (А. Григорук).  2. Яка ти розкішна земле думала Маланка Весело засівати тебе хлібом прикрашати зелом заквітчати квітами (М. Коцюбинський). 3. І просилася і молилася Пусти мене старий діду на вулицю погулять (Нар. пісня). 4. Еге подумав Остап так ось воно що! (М.  Коцюбинський). 5. Раненько встали докірливо кидає бабуся й додає Та на порозі задрімали (А. Григорук).  6.Читай менше газет каже дружина Або хоча б по діагоналі (Л. Костенко).  7. Будь здоров діду!  усміхнувся вслід йому Кіндрат (Г. Білоус). 8. Чого не забороняє закон писав філософ Сенека те забороняє сором. 

Завдання 4. Виконайте інтерактивну вправу.

Завдання 5. Запишіть речення, розкриваючи дужки, ставлячи розділові знаки, у такій послідовності: а) із прямою мовою, що йде після слів автора; б) із прямою мовою, що йде перед словами автора; в) із прямою мовою, яку розривають слова автора.

1. (Я,я) цієї пісні раніше не чув (С,с)казав студентові Тарас (В,в)и її знаєте? (Оксана Іваненко). 2. Будь сумлінним у навчанні і праці вчив мене батько (О. Донченко). 3. Послухай (К,к)аже Клим (Т,т)и справді вже глузуєш! (Л. Глібов). 4. Дідусь мовляє тихо, урочисто (Щ,щ)асливі, дітки, ви, що народились в лагідний час, щасливую годину (Леся Українка). 5. Ходімо, діти! Дорога далека, не треба гаятись (Щ,щ)е раз вклонившись до землі сказав старий (П. Куліш).

Завдання 6. Замініть, де можливо, пряму мову на непряму.  1. «Чому ви так дивитесь на мене, Шовкун?» – пристрасно допитувалась Шура (О. Гончар). 2. «Розумна річ!» – всі зачали гукать (Л. Глібов). 3. «А йдіть, діточки, полуднувать та й батька кличте», – крикнула Кайдашиха тонким голосом (І. Нечуй-Левицький). 4. «Чого зажурився, мій любий козаче?» – питає дівчина вродлива (Леся Українка). 5. «Я, коли виросту, теж садівником буду!» – не зводячи очей з дядька Степана палко промовив Юрко (І. Цюпа). 6. «Від власного болю нікуди не втечеш», – опекла його гаряча думка, ніби спалах електричного світла (І. Цюпа). 7. Хтось колись казав: «Не було на молоці, не буде й на сироватці» (Нар. тв.). 8. «Жодна риса в моєму внутрішньому образі не змінилась», – сказав Т. Г. Шевченко, повертаючись із заслання. 9. «Ми приготували для мами пісню «Лебеді материнства», яку зараз виконаємо з Юрком», – сказала Оксана (І. Цюпа). 

Завдання 7. Перепишіть, замінюючи пряму мову непрямою. 1. Багатий каже вбогому братові: “Віддай мені корову назад!” 2. А вбогий відповідає: “Я ж тобі за неї відробив!” 3. Зустрічає дочка батька й питається: “Чого ви плачете?” 4. Пан запитав мене: “Чи ти знаєш, що в світі найсильніше, найпрудкіше, наймиліше?” 5. Каже вбогий: “Є в мене дочка́ Маруся, то це вона мене так навчила”. 6. Пан розсердився: “Я такий розумний, а вона проста собі дівка та мої загадки повідгадувала!” 7. Пан наказав убогому: “Нехай твоя дочка́ із стеблинки льону витче сто ліктів полотна”. (За нар. казкою “Мудра дівчина”.)

Завдання 8. Перепишіть речення й розставте розділові знаки (лапки збережено). 1. Раз мені казала мати «Можеш мов багато знати кожну мову шанувати та одну із мов усіх щоб у серці ти зберіг» (М. Хоросницька). 2. «Якось та буде» сказала миша в котячих зубах (З нар. казки). 3. «Життя мені всміхалося говорив Іван Франко а діти були тим весняним промінням яке зігрівало моє серце». 4. «Не кидайте хлібом, він святий!» в суворості ласкавій бувало каже дід старий малечі кучерявій (М. Рильський). 5. І гукнуло військо хором «Ми готові йти до бою краще смерть ніж вічний сором!» (Леся Українка). 6. «Мати Божа Царице небесна гукала баба в саме небо голубонько моя святая великомученице побий його невігласа святим твоїм омофором!» (О. Довженко). 7. Іще бліда іще мов крейда біла а наче й усміхалась лебеділа «От бачте мамо все і обійшлося» і цілувала матері волосся (Л. Костенко).

                                                                      Олександр Довженко «Зачарована Десна»

Завдання 9. Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при прямій мові. 1. Тьху на твоє дурне слово! вже зовсім розсердився я Бог живе скрізь, де поселилось його створіння, а тим більше, де йому моляться і шанують його. (Вал. Шевчук.) 2. Життя в неволі нічого не варте відказав Максим краще смерть! (І. Франко.) 3. Роби добро мені казала мати і чисту совість не віддай за шмати! (Д. Павличко.) 4. Ніщо так не красить людину, як натхнення подумала Ярослава. (О. Гончар.) 5. Пам’ятаю, казала моя мати Цей світ як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде! (О. Довженко.) 6. Я подумав тоді Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя. (Григір Тютюнник.) 7. Чому звеліти власним почуттям Лишіться! не дозволено людині? (М. Рильський.) 8. Яке то щастя дано людині заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору Отакий світ!... Скільком би вистачило!.. А що з того?.. Не вміє вона його спожити! (О. Гончар.)