Тема:  Розвиток національного театру . Микола Куліш.

Мета: 

предметні компетенції: учні знають основні поняття з теми «Драматургія», пояснюють поняття «театр корифеїв», визначають традиції, які успадкував український професійний театр в ХХ ст. від класичного,  з’ясовують  роль Леся Курбаса в його створенні,  розкривають  дружбу двох великих талантів:  режисера Леся Курбаса і драматурга Миколи Куліша;

ключові компетентності: визначають проблеми, пов’язані зі становленням українського театру  на поч. ХХ ст., розуміють їх  актуальність;

виховна: виховувати  в учнів на прикладах життя митців почуття патріотизму, любові до рідного краю, вірність своїй Вітчизні, народу.

Тип уроку: засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок.

Обладнання: портрети Леся Курбаса, Миколи Куліша, мультимедійна презентація, уривки з фільму

 https://www.youtube.com/watch?v=BZM04VgW9RY&t=20s

Хід уроку

1.    Організаційна частина

Психологічна   настанова «До успіху». Внутрішня мотивація навчально-розвивальної діяльності учнів.     

-   А тепер усміхніться один одному, побажайте успіхів. Для того, щоб впоратися  із завданнями на сьогоднішньому уроці, будьте старанними й уважними. І  вам потрібно:

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно й плідно працювати.

Отже, пропоную взятись за руки і відчути єдність, налаштуватись  на спільну діяльністьна занятті.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Слово вчителя

Незнані людям задуми Творця  
І неосяжність світу незбагнена.
Ми є усі акторами на сцені
Театру, що ім'я йому - "Життя".

В нім режисер сплітає у вінок     
Непоєднане – віру та зневіру,
Буття яскраве – існування сіре,
Бездумність і шалений вир думок…

Незнані досі задуми Творця,                    

Що є в театрі цьому режисером.

 Приходьте — там завжди відкриті двері!

Театр чекає нового гравця…

  -       Які у вас викликає  асоціації  слово «театр»?

Бесіда:

-       Назвіть перший драматичний твір нової укр. літ.? (Наталка Полтавка»)

-       Яку назву мав перший український професійний театр? (театр корифеїв)

-       Поясніть значення слова «корифей»?(  Корифей – це головний актор у хорі Давньогрецького театру, також одночасно ця персона була і керівником хору; корифей означає  в переносному значенні  -- провідна особа, яка досягла високих вершин у певній галузі, наприклад: корифей музики, корифей науки).

 -   Назвіть представників «театру корифеїв»?( Марко Кропивницький, І. Карпенко-Карий. Марія Заньковецька, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Михайло Старицький)

-   Які твори входили до репертуару «театру корифеїв» («Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою “Ревізора” Гоголя.  )

 -   Кого з українських письменників називають «батьком української трагедії та комедії»? (Іван Карпенко-Карий)

 -   Який внесок зробив Іван Карпенко-Карий у розвиток української літератури? (Драматургічна спадщина І. Тобілевича складається з вісімнадцяти оригінальних п'єс, в яких він устами знедолених селян, безталанних жінок-страдниць, бездомних бурлак-наймитів зворушливо розповів про гнів і страждання народу. У своїх драмах та комедіях ("Бурлака", "Безталанна", "Наймичка", "Сто тисяч", "Хазяїн"письменник викрив "темне царство" експлуатації, наживи, моральної розбещеності, що були закономірним наслідком суспільних відносин в українському селі, показав, як експлуататорська верхівка жорстоко визискувала селянську бідноту, як на нужді та сльозах трудівників виростали розкіш і багатство великих землевласників.,)

-   Продовжте  речення «Твори «Наталка Полтавка» і «Мартин Боруля» близькі за …? (за літературним родом)

-   Дайте визначення таким поняттям «драма», «трагедія», «комедія»

 Драма дав.-гр. δρᾶμα — «дія», «діяння», «дійство») — п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.

Траге́дія (грец. tragoedia, буквально: козлина пісня) — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свій творчий потенціал, з об'єктивною неможливістю його реалізації.

Комедія - драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності людини чи тварини.

  ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

-  Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне й громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам усе те, що придбали життя, наука й знання. Чим світліші часи, чим буйніший розгін і розквіт національного життя, тим більше з’являється матеріалу для драматичної творчості, яка стає найвірнішим дзеркалом почувань, ідей та змагань, якими громадянство в певний час жило. Нам, глядачам початку ХХІ ст., навіть і на думку не спадає задуматися над тим, який важкий, нерідко тернистий шлях пройшов український професійний театр.

Отже, тема уроку: «Розвиток національного театру («Березіль») Леся Курбаса, Харківський театр ім. І.Франка), драматургії 1920-1930 рр. (від ідеологічних агіток до психологічної драми).

На уроці ми розкриємо традицій, які успадкував український професійний театр у ХХ ст., ознайомимось  із діяльністю  «Молодого театру» («Березіль») та театру ім І. Франка, а також розкриємо суть пошуків Лесем Курбасом методів правдивого змалювання нового в людях засобами драматичного мистецтва; створимо літературний портрет двох великих талантів:  режисера Леся Курбаса та драматурга Миколи Куліша.

III. Сприймання  та  засвоєння  нової  навчальної  інформації.

Учні класу були об’єднані в групи, що отримали випереджальне завдання. Дослідники працювали в таких напрямках:

-        дослідження історичних умов формування нового театру;

-       дослідження життєвого шляху Леся Курбаса;

-       дослідження особливостей режисерського стилю Леся Курбаса;

-       дослідження особливостей діяльності театру ім. Франка;

-       творчі портрети відомих акторів 20 -30-х років.

1.                 Повідомлення «Історичні умови формування нового театру»

На початку 20-го століття ще продовжував свою діяльність «Театр корифеїв» , він культивував ідеї народництва  та романтизму, сентименталізму. Проте на поч. 20 ст.  глядач потребував нового репертуару й інших режисерів.  

На поч. 20 ст. творцями «модерного театру»  стали Леся Українка, Володимир Винниченко й Олександр Олесь. Кожен із них мав свій індивідуальний стиль, від якого залежав шлях розвитку театру. 1-й напрям – це театр «настрою», драматургом, який писав для нього , була Леся Українка. Теми, які вона висловлює в своїх творах, сягають давніх часів, висловлюють актуальні ідеї в сучасному оформленні.

 «Соціальний театр» представлений творчістю драматурга Володимира Винниченка. Саме в його творах з’являються мотиви бунту, соціальної нерівності, пориви гніву. Героїв бере з міста, професійні революціонери, студенти.

 «Символічний  театр» представлений творчістю Олександра Олеся. Особи його драм не мають імен, індивідуальностей. Його твори стверджували, що маса повинна бути слухняним знаряддям у руках сильної людини.

Драматурги й актори розуміли, що тільки репертуар не розв’яже всіх проблем модернізації театру. Необхідно виховувати нових професійних акторів. Перша спроба була зроблена старшою дочкою Михайла Старицького – Марією Старицькою, яка заснувала драматичну школу. У 1919 році було засновано «Молодий театр». Він нараховував 6 труп, які розташовувалися в різних містах України. На базі однієї з цих труп  Лесь Курбас заснував театр, який назвав «Березіль» 

Слово вчителя:

-       Хто він, Лесь Курбас?

-   «… Титан, творець, пророк-інтуїт, революціонер-велетень. Не важливо, що він такий скромний, непомітний…» — М. Семенко

-   А таким побачив митця сучасний поет Георгій Петрик- Попик. Прослухайте вірш «Сцена», присвячений пам’яті Л. Курбаса.

ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ ВІРША «ПАМ′ЯТІ  КУРБАСА»

Давно її озвучив хтось.
І суть не в слові, що з латині.
З горба вітати довелось
Свій рід ще первісній ґаздині.
Піднятись вище прагли: вождь,
Король і цар, ватаг і маршал...
Мільйони дурнів із вельмож
На сходи вгору пнулись важно

Ішли по-різному й на кін,                        
В прості й золочені театри:
Хто ніс на нього власну тінь,
А хто — кресало ніс для ватри.
Сміявся з долі скоморох
За гроші ситого нікчеми,
І сипав сльози, мов горох,
Актор з трагічної богеми.
Один за хліба крихту хист
На міми тратив, на забави.
І лиш некуплений артист
Міг йти на гру не ради слави...
Так думав Курбас, може, в мить,
Коли ступив на сцену вперше.
І, мабуть, слухав, як болить
Душа стривожена, завмерши.
Бо втямив: кривдять мамин дар
І топчуть кін іще блюзніри.
І стала сцена, як вівтар,
Для нього з пір тих — для офіри,
Заради правди, що в житті
Піднятись мала б щонайвище.
Хоч знав, що десь, в якімсь ряді
Сидить брехня, яка засвище.
Він вийшов грати світ, як є:
Як волю — волю: щоб воскресла;
Як грім — то грім: такий, що б’є;
Як смерть — то смерть: аби нам щезла.
Він грав, як море, грав — як жив,
Бо взяв неспокій бурі в гени.
Могили навіть не лишив,
Щоб не зійти із авансцени.

    Повідомлення біографів   

Лесь Курбас (повне ім’я — Олександр-Зенон Степанович Курбас) — український режисер, актор, теоретик театру, драматург. Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (Львівська область) у родині акторів театру. Навчався у Тернопільській гімназії. З 1907 року навчався на філософському факультеті Віденського університету, через рік перевівся до Львівського університету. У 1909 році організував студентський театр, в якому став головним режисером і актором. За вимоги українізації з університету був відрахований. Пізніше відновився в Віденському університеті, який і закінчив одночасно навчаючись в драматичній школі при Віденській консерваторії. Працював в гуцульському театрі Гната Хоткевича, Львівському театрі товариства «Руська бесіда». З початком Першої світової війни переїхав до Тернополя, де в 1915 році організував стаціонарний театр «Тернопільські театральні вечори». У 1917 році на запрошення Миколи Садовського переїхав до Києва, де організував театральну студію (пізніше «Молодий театр»). У 1917 р. був відповідальним секретарем тижневика «Театральні Вісті».

У вересні 1919 року одружився із танцівницею Валентиною Чистяковою. У березні 1922 року організував знаменитий театр «Березіль» (пізніше переведений до тодішньої столиці радянської України Харків).

У серпні 1925 року отримав звання Народного артиста УРСР. Після згортання політики «українізації» був звинувачений в «націоналістичних збоченнях», відсторонений від керівництва театром, 25 грудня 1933 був заарештований в Москві і засуджений до 5 років виправно-трудового таборів. Перебуваючи в ув’язненні на Соловках, організував самодіяльний театр.

9 жовтня 1937 засуджений до страти. 3 листопада 1937 його було розстріляно в урочищі Сандармох, а 1957 року посмертно реабілітовано.

ПЕРЕГЛЯД ФІЛЬМУ «Історична казка Леся Курбаса»

Бесіда:

-       У яких театральних трупах працював Лесь Курбас? ( театр Гната Хоткевича, Миколи Садовського)

-       Коли був утворений театр «Березіль»?

-       Чи можна вважати Леся Курбаса представником «розстріляного відродження»?

   ПОВІДОМЛЕННЯ

  Професійний театр 20-30-х рр. XX ст. розвивався за двома напрямками, які умовно можна окреслити як «психологічний» та «експериментальний». «Психологічний» мимоволі асоціювався з театром імені І.Франка, керованим Гнатом Юрою, а «експериментальний» – з театром «Березіль», який очолював Лесь Курбас. Театр «Березіль» був заснований 31 березня 1922 р. навколо групи акторів колишнього «Молодого театру» (створений в 1918). Назва походить від першого місяця весни - березня. Працював 1922-1926рр. у Києві, а в 1926-1933рр - у Харкові. Лесь Курбас намагався створити так званий «театр дії», який на відміну від «психологічного» театру спирався на активну позицію глядач.

Це мав бути театр, що втілює на сцені найскладніші твори з усесвітньої драматичної творчості. Він використав риси експресіоністичної драми: епічність (розповідний характер) персонажі виступають як символи персонажі доповнюють функції головного героя швидка зміна подій є центральна фігура телеграфний діалог та емоційне слово заміняє концептуальне речення.

ПЕРЕГЛЯД фільму «Молодий театр»

 Курбаса вважають новатором у театральному мистецтві. Він розробив  свою систему театрального мистецтва. У чому суть цієї системи:

Приручена емоція. «Коли у актора невелика культура, то він прямо переносить емоцію уявлення на свою емоцію, мускульні рухи уявлення на свої рухи.» Не радить Курбас акторам покладатися на інтуїцію, емоція мусить бути приборкана.

Крик, махання руками, хаотичні переживання — те, з чим Курбас нещадно бореться в акторі. «ви плачете на сцені, а публіка спокійно поглядає, а треба, щоб ви були спокійні, а публіка плакала!»

Гра тіла. Курбас вводить до обов’язкового акторського вишколу акробатику й спорт. «Глядача дивує діапазон можливостей „березільського» актора — від видержаного патосу трагедії до атракціонів у „Шпані. І радує те, що, з математичною точністю виконуючи акробатичний трюк чи який інший атракціон, ніколи не забуде „березілець того, що він не тільки акробат, а насамперед — актор драми — згадує Юрій Смолич.

. «Основа театру якраз і є рух, а не слово. Рух повинен стояти в мистецтві актора на першому місці,»

Актор — творець. Відтворювати замисел поета чи драматурга, на думку Леся Курбаса, абсурдно. Актор має творити з тексту ролі свій власний оригінальний сюжет. «Т. з. актор-професіонал в більшості рутина, нахабна, зарозуміла, сліпа, недалека, не творча людина. Копія копії. Сосуд традицій. Перекривлене вухо, що прислухається тривожно і жадібно до оплесків. Маленька душа, хвора на рецензії»

Повідомлення

Театр імені Івана Франка засновано у Вінниці 1920 року. Очолив його видатний український митець Гнат Юра. Відкриття театру відбулося 28 січня 1920 року виставою "Гріх" В.Винниченка. За віком виконавців це була трупа молодіжна. До неї входили актори, котрі згодом увійшли в історію української сцени як видатні митці - Г.Юра, А.Бучма, Й.Гірняк, М.Крушельницький, Ф.Барвінська, О.Горська, М.Братерський, П.Нятко, К.Блакитний, О.Рубчаківна, М.Пилипенко, С.Семдор, О.Юра-Юрський, Т.Юра та ін. Театр працював напружено: лише за перший сезон показав 23 прем`єри. Вистави користувалися надзвичайним успіхом. Преса гаряче вітала талановитий "театр нової доби". Україна в цей час мала кілька талановитих театрів, між якими встановлювалися стосунки творчого змагання. Франківці відстоювали свою художню програму, власний мистецький стиль найчастіше у "поєдинках" з театром "Березіль", яким керував Лесь Курбас. Врешті подібний творчий неспокій всім йшов на користь. Влітку 1926 року театр ім. І.Франка рішенням уряду переводиться із столичного Харкова до Києва, а з Києва до Харкова їде театр "Березіль".

Повідомлення про акторів

До складу театральної трупи театру «Березіль» входили такі актори:

 Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Наталія Ужвій, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Олександр Сердюк, Данило Антонович, Іван Мар'яненко, Федір Радчук, Антоніна Смерека, Лесь Подорожній та інші.

 Його дитинство не було легким. Майбутній актор народився 14 березня 1891 р. у Львові на вул. Озаркевича в родині залізничника і пралі. Умови життя сім’ї були незадовільними, тому з дев’яти дітей живими залишилися лише він і його старша сестра Ольга. Однак Амвросій Бучма зміг закінчити чотирикласне нормальне училище, після якого хлопця віддали до єдиної у Львові української гімназії.

Завдяки сестрі у 1905 р. він став хористом і танцюристом Львівського театру товариства «Руська бесіда» – одного з найвідоміших у Галичині і єдиного в усій Західній Україні, де ставились спектаклі українською мовою. Крім п’єс національних авторів – М. Кропивницького, М. Старицького, І. Тобілевича, І. Франка, П. Мирного та інших, театр ставив західноєвропейську класику: твори Ф. Шіллера, Г. Ібсена, К. Гуцкова, К. Гольдоні, Г. Гауптмана. З оперних вистав незмінний успіх мали «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Євгеній Онєгін», «Мадам Батерфляй», «Галька», «Кармен», «Травіата», «Казки Гофмана», «Фауст» та ін. Тут він здружився на все життя з Лесем Курбасом.

У грудні 1922-го вступає до створеного Курбасом Мистецького об’єднання «Березіль» у Києві. Тут він у 1922—1926 рр. та 1930—1935 рр. зіграв свої знамениті ролі: Джиммі Гіґґінса в однойменній виставі за романом Ептона Сінклера, брата Жана в «Жакерії» за Проспером Меріме, Лейбу в «Гайдамаках», Воротаря-блазня в «Макбеті» Шекспіра, Дударя в «Диктатурі» Івана Микитенка (1930), Пузиря в «Хазяїні» Івана Карпенка-Карого (1932).

Тоді ж починає зніматися у фільмах. Цікаво, що працював без дублерів. Так, на зйомках фільму Георгія Тасіна «Нічний візник» А. Бучма грав роль старого одеського візника. У сцені, де фаетон падав з потьомкінських сходів, актор сам вискакував із візка на ходу. Далі були стрибки із другого поверху у відкрите авто, яке їхало знизу («Макдональд», 1924) та стійка на руках на балконі 12-го поверху («Проданий апетит», 1928). У 1926-30-х продовжував працював як актор і режиссер. На Одеській кінофабриці зіграв першу роль — Тараса Шевченка в однойменному фільмі 1926 року. Він багато знімається в німому кіно — Микола («Микола Джеря»), німецький солдат («Арсенал»), Лейзер та Йоселе («П’ять наречених»), Сашко-музикант («Напередодні») та ін.

З 1935 р. до самої смерті А. Бучма працює у театрі ім. І. Франка.

Перегляньте уривок з фільму «Нічний візник». Це кульмінаційний момент, в якому  головний герой,якого грає А. Бучма, хоче помститися білогвардійцям за смерть його доньки Катрі.

На Бродвеї понад три місяці стояли довгі черги за квитками на «Райдугу». Успіх кінострічки був надзвичайний, а виконавицю головної ролі було відзначено Сталінською премією. Фільм одержав також головний приз Асоціації кінокритиків США як кращий іноземний фільм в американському прокаті 1944 року.

Ця символічна Ніка зберігається нині в музеї кіностудії ім. О. Довженка. Наталія Ужвій і надалі активно знімалася. «Украдене щастя», «Кармелюк», «Тарас Шевченко», «Пора жовтого листя», «Земля», «Прометей»… Усього 26 стрічок. Але попри все, улюбленою мистецькою територією актриси був театр, де вона почувалася природно й щиро відкривала свою душу, талант і майстерність...Народилася Наталія Михайлівна Ужвій 22 серпня 1898 року в містечку Любомлі на Волині, в селянській сім’ї. Згодом життєві обставини змусили батька майбутньої актриси шукати робітничого щастя на Привіслянській залізниці.
До 1912 року сім’я Ужвій жила в робітничому селищі Брудно, поблизу Варшави. Там минали дитячі роки Наталі, там вона отримала початкову освіту — спершу в залізничному, а потім у міському дворянському училищі. Та дівчинці не вдалося далі продовжити навчання через матеріальну скруту в сім’ї. Наталя влаштовується працювати швачкою, але не лишає самоосвіти. Наполегливо і старанно готується вона до іспитів і в 1914 році успішно складає їх на звання сільської вчительки. 1926 року Наталія Ужвій, на запрошення Леся Курбаса, переїхала до Харкова. Майже на десять років вона пов’язала своє життя зі славетним режисером і театром «Березіль». І тут вона знову стала примадонною, завоювавши прихильність харківського глядача. Сама актриса пізніше згадувала: «Для нас, акторів «Березоля», спектаклі Курбаса були важкою, але доброю школою. Нас підкоряла велика ерудиція цього високоталановитого митця…». На сцені театру «Березіль» Наталія Ужвій створила понад 30 яскравих образів у виставах класичної та сучасної драматургії.

ПЕРЕГЛЯД УРИВКУ З КІНОФІЛЬМУ

          Вдивіться в обличчя цих двох великих митці (фотографія Л.Курбаса і М.Куліша),  доля яких однаково геніальна і трагічна.  «Взаємна любов Курбаса і Куліша – була ніжна і пристрасна: так люблять друга, коли вірять, що йому готовано на майбутнє вчинити щось видатне.

Це була любов двох титанів: Куліш був талант для Курбаса, Курбас – талант для Куліш.                                                                                             Куліш був драматург світового масштабу… хто з них впливав на другого? Обидва: Курбас на Куліша, Куліш на Курбаса.»

Непоправної втрати зазнали драматургія і театр через численні заборони на імена і твори, фізичне знищення митців. Адже творчість М.Куліша і Л.Курбаса була викреслена із літературного процесу на цілі десятиліття. Їх імена було зганьблено, обпльовано, вилучено із духовного вжитку. Ми їх сьогодні називаємо «білі плями в історії красного письменства».                                                                                                    Але це аж ніяк не забуті, не загублені імена, це чорні сліди свідомого знищення української культури, її найкращого світу інтелігенції, генофонду нації. Це криваві сторінки історії нашої України. Її біль, невідрадна туга, скорбота.

IV. Закріпленя вивченого.

Робота з підручником : (с.140)

-       виписати особливості творчої майстерні театру «Березіль»

-       з’ясувати, хто з українських драматургів збагатив репертуар театрів у 20-30 роках.

V. Узагальнювальна бесіда:

-       Що нового ви дізналися на уроці?

-       Які історичні умови вплинули  на створення нового театру? (революційні події, Перша світова війна, політизоване громадянське суспільство, громадянська війна)

-       Хто з представників української інтелігенції створив першу в Україні драматичну школу? (Марія Старицька)

-       Ким  і коли був створений театр «Березіль»?

-       Хто був творчим керівником театру ім Франка?

-       Які п’єси М.Куліша були представлені на сцені театру «Березіль»?

Слово вчителя.

Традиція, закладені Лесем Курбасом, Гнатом Юрою, живуть і досі. Вони втілюються на сцені Київського театру ім. І. Франка, Львівського театру.

Огляд книжкової виставки.

VI. Оцінювання.

VII. Домашнє завдання:прочитати «Мина Мазайло».