1. Прочитайте текст, визначте його тему та основну думку.
2. Поділить текст на логіко-смислові частини.
3. Доберіть заголовок до кожної частини і отримайте план тексту.
4. Поставте до кожної логіко-смислової частини тексту запитання: «Про що тут йде мова?».
5. Знайдіть у тексті відповідь на поставлені запитання. Запишіть її стисло власними словами або словами автора і отримайте тези.
6. Доповніть тези конкретними матеріалами, фактами із тексту, цитатами і отримайте конспект.
7. Складаючи план, тези чи конспект, записуйте прізвище автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву журналу чи газети, в якому вона надрукована.
8. Виділяйте у конспекті розділи, параграфи, пункти, відокремлюйте їх один від одного.
9. Після кожної закінченої частини робіть інтервал (сюди можна виписати нові замітки).
10. Виділіть основні тези, ідеї різними кольорами, підкресленням, значками тощо.
ПАМ’ЯТКА «Необхідні вміння для якісного конспектування»
1. Уміти виділяти головне.
2. Структурувати текст.
3. Відкидати другорядні, неістотні факти.
4. Здійснювати скорочення тексту.
5. Критично оцінювати текст, робити висновки, узагальнення.
6. Переформулювати думки своїми словами.
7. Оформляти конспект відповідно до мовних норм.
Мета: поглиблювати поняття про конспект як вид роботи з текстом, удосконалювати вміння аналізувати готовий конспект, зіставляти авторський текст і текст конспекту; розвивати вміння здійснювати змістово-композиційний та мовний аналіз тексту наукового стилю, сприймати прочитаний текст, розуміти його, стисло відтворювати зміст прочитаного; удосконалювати навички редагування складеного тексту; виховувати культуру науково - дослідницької праці.
Тип уроку: урок мовленнєвого розвитку.
Обладнання: таблиця «Види конспектів», пам’ятка «Необхідні вміння для якісного конспектування», проектор, презентації.
Перебіг уроку
І. Організаційний момент.
II. Ознайомлення учнів з темою, метою й завданням уроку.
Ø Вступне слово вчителя.
- Хто розумніший: людина або комп’ютер?
Чи знаєте ви, що комп’ютерні архіватори архівують інформацію рівномірно та прямолінійно, вони скорочують її в 2-3 рази? Людина все-таки розумніша за комп’ютер, тому вона не архівує, а конспектує, виділяючи одне, пропускаючи інше, підсвідомо запам’ятовуючи третє, і в результаті - скорочує текст майже в 10 разів!
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Ø Бліц-опитування .
- Які види запису ви знаєте? (План, тези, виписки, конспект).
- Як правильно складати тези? План?
- Яка різниця між конспектом і конспектуванням? (Конспект — це короткий запис змісту певного тексту, конспектування — це складний процес, у якому поєднується студіювання або читання з письмом).
- Яка мета наукового стилю?
- Які ознаки наукового стилю й мовні засоби їх реалізації?
- На які підстилі він поділяється? (Власне науковий, науково навчальний, науково популярний)
- Чим відрізняється запам’ятовування художніх і наукових текстів? (Художні спрямовані передусім на емоційне сприйняття, усвідомлення певної моралі, тому їх можна запам’ятовувати цілісно; наукові тексти спрямовані на освіченість людини, що передбачає їх логічне опрацювання, детальне запам’ятовування.)
- Зазвичай, наукові тексти великі за обсягом. Що допомагає нам їх запам’ятовувати? (Скорочування; записування основних відомостей, окремих прикладів.)
II. ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
Ø Слово вчителя.
- Це і є конспект. Конспект – це короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції. Конспект складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. Але для того, щоб більше дізнатися про конспектування, я пропоную вам познайомити нас із тим матеріалом, який ви дослідили й підготували на урок.
Ø Робота у групах. Комунікативний практикум
Ø Захист презентації «Вчимося писати конспект».
1. Група «Мовознавці». Порядок складання конспекту та його види.
Робота зі слайдами (нижче поданий матеріал для презентації)
1.Уважно прочитайте текст. Під час читання відмічайте незрозумілі місця, незнайомі слова, нові імена, дати.
2. Запишіть на першій сторінці конспекту паспортні дані книги, над якою працюєте.
3. Поділіть текст на логічно-смислові частини. Під час першого читання складіть простий детальний план – послідовний перелік основних думок автора. Під час повторного читання відзначте, як автор доводить основні думки своєї роботи.
4. Прочитайте відзначені місця й коротко послідовно їх запишіть (складіть тези).
5. Помічайте на полях значення нових та незнайомих слів і понять, записуйте власні думки, коментарі, оцінки прочитаного.
6. Намагайтеся передати думки автора своїми словами.
7. Цитуйте лише те, на що можна буде посилатися як на авторитетний виклад думки.
8. Під час конспектування великого тексту вказуйте на полях відповідні сторінки книги.
Щоб правильно конспектувати, потрібно перш за все навчитися складати план і тези твору, що вивчається. Можна сказати, що конспект – це тези, розширені, доповнені конкретним матеріалом, фактами (цифри, таблиці, схеми). Важливо, що конспект можна постійно доповнювати новими записами та узагальненнями.
Розрізняють два види конспектів : текстуальний і вільний
Працюючи над текстуальним конспектом, необхідно знайти в тексті твору текстуальну відповідь на поставлене питання. Такий конспект може бути як стислим, так і детальним.
Вільний конспект потребує вміння виразити основні думки своїми словами, опускаючи все другорядне й зупиняючись лише на найголовніших фактах.
Іноді виникає потреба законспектувати кілька творів, близьких за тематикою. Такий конспект називається тематичним. Будується він на основі спеціального плану, складеного під час вивчення певного теоретичного питання. Мета тематичного конспекту – глибше, всебічно вивчити проблему, підготувати матеріали для доповіді, лекції. Складанню його передує добір необхідної літератури. Після детального вивчення цієї літератури складається план конспекту, за яким пишеться тематичний конспект. Багато в чому він близький до реферату або до доповіді на певну тему. Звичайно, що тематичний конспект необхідно постійно доповнювати новими фактами, матеріалами, творчо переробляти.
Існують два основні способи оформлення конспекту: в зошиті та на окремих аркушах.
Конспект у зошиті має ті переваги, що його легше оформити, зручніше брати з собою тощо. Але такий конспект важче поповнювати новими матеріалами, висновками й узагальненнями.
Конспект на окремих аркушах полегшує подальшу роботу над ним: його зручніше поновлювати, редагувати.
При конспектуванні лекції, якщо ви не встигли щось записати, залиште місце в конспекті. Після лекції допишете. Коли вам трапляються незрозумілі слова чи вирази, зробіть позначку на полях, а після лекції запишіть тлумачення цих слів за словником.
2. Група «Бібліографи».
Робота зі слайдами (нижче поданий матеріал для презентації)
1. Бібліографічний опис книги має чітку послідовність:
А. прізвище та ініціали автора;
Б. назва книги;
В. вихідні дані – місто, видавництво, рік, кількість сторінок.
Якщо ви конспектуєте газетну чи журнальну статтю, посилання на неї оформлюється наступним чином (зразок).
Працюючи з матеріалами збірника, укажіть на полях вихідні дані всієї книги, а потім, на основному полі запису,- назву глави, статті, оповідання.
3. Група «Символісти». Скорочення окремих слів і словосполучень у конспекті.
Робота зі слайдами (нижче поданий матеріал для презентації)
Основні вимоги до скорочення слів.
1. Скорочувати можна лише ті слова, які однозначно встановлюються за конспектом. Це насамперед часто вживані слова або терміни, які повторюються в тексті. Повторювані терміни рекомендується позначити в конспекті першою великою літерою слів, що входять до їх складу, наприклад6 речення – Р, складне речення – СР, складне синтаксичне ціле – ССЦ, безсполучникове складне речення – БСР, складний дієслівний присудок – СДП тощо.
2. Для ряду слів української мови існують загальноприйняті скорочення, які можна використовувати у своїх записах. Це стосується й абревіатур. Ось деякі з цих скорочень:
акад. – академік
вид-во – видавництво
гл. – глава
зб. – збірник
м-во – міністерство
напр. – наприклад
обл. – область
р-н – район
рр. – роки
с. – село, сторінка
3. У кінці скороченого слова не повинно бути букв на позначення голосних та м’якого знаку; зберігається корінь слова (книжн., газетн., зв. тощо).
4. Не скорочуються власні назви.
Крім наведених скорочень у конспекті використовують різні умовні позначення, символи, математичні знаки.
Ø ПАМ’ЯТКА «Необхідні вміння для якісного конспектування»
1. Уміти виділяти головне.
2. Структурувати текст.
3. Відкидати другорядні, неістотні факти.
4. Здійснювати скорочення тексту.
5. Критично оцінювати текст, робити висновки, узагальнення.
6. Переформулювати думки своїми словами.
7. Оформляти конспект відповідно до мовних норм.
IV. Виконання системи практичних завдань творчого характеру, спрямованих на формування комунікативних умінь і навичок.
Ø Дослідження-порівняння. Зіставте текст статті та текст конспекту. Чим вони відрізняються один від одного?
Стаття.
Конспект — це стислий виклад; він містить найсуттєвіші факти, положення й висновки книги.
Конспектування — кропітка, але вдячна праця, яка дає вміння точно мислити й говорити, вибирати лаконічну форму, обдумувати весь прочитаний матеріал. Зміст книги після такого осмислення й чіткого викладу легше запам’ятовується.
Дуже важливо виробити в собі навички до так званого партитурного читання, тобто такого ознайомлення з книгою, яке дозволяє за дві-три години одержати правильне уявлення про неї, довідатись, що там найцікавіше, який фактичний матеріал у ній можна знайти (як свідчить практика, протягом двох-трьох годин можна познайомитись з працею обсягом 200-300 сторінок настільки, щоб її зміст залишився в пам’яті як своєрідний резерв).
Конспектувати слід не одразу (при першому читанні). Доцільніше спочатку отримати загальне уявлення про твір у цілому, а лише після цього, при повторному його читанні, почати конспектування.
Існує два види конспектів: текстуальний конспект (найважливіші положення виписують у вигляді точно документованих цитат) і вільний конспект (це стислий переказ праці; у формі цитат: включаються лише корінні принципові положення, висновки, формулювання).
Техніка конспектування: головні ідеї й положення книжки виділяти (підкресленням, новим рядком, розміром літер тощо.); цитати супроводжувати позначенням сторінки; на полях робити короткі підзаголовки, що розкривають зміст розділу. Дуже корисно розшукати рецензію на книжку й використати її. Тоді зростає об’єктивність знань, при зіставленні різних точок зору на одну проблему є можливість уникнути повторення перед аудиторією неточностей і хибних положень книги, якщо з’явиться потреба на неї посилатися (За А. П. Коваль).
Конспект
1.Що таке конспект?
Конспект — це короткий виклад твору, що містить найсуттєвіші факти, положення й висновки книги.
2. 3 якою метою складають конспект?
Конспектування формує вміння точно мислити й говорити, вибирати лаконічну форму, сприйняти весь прочитаний матеріал. Зміст книги після такого сприйняття й чіткого викладу легше запам’ятовується.
3.«Партитурне читання»
«Партитурне читання» дозволяє за дві-три години одержати правильне уявлення про книгу, довідатись, що там найцікавіше, який фактичний матеріал у ній можна знайти.
4.Види конспектів
Існує два види конспектів: текстуальний конспект (найважливіші положення виписують у вигляді точно документованих цитат) і вільний конспект (це стислий переказ праці)
5.Техніка конспектування
Техніка конспектування: виділяти головні ідеї й положення книги; супроводжувати цитати позначенням сторінки; робити на полях стислі підзаголовки, що розкривають зміст розділу.
- Оцініть готовий конспект за такими критеріями:
№ з/п
Критерії
Наявність/відсутність («+» або «—»)
1
Основні положення тексту відтворені повно:
• викладені послідовно;
• зв’язані за змістом;
• підкріплені доказами.
2
Головна інформація викладена стисло:
• використовується перефразування речень
з метою скорочення;
• передана тільки головна інформація;
• думка автора передана своїми словами.
3
У конспекті використовуються:
• цитати;
• скорочення слів;
• умовні позначки;
• графічне виділення.
Ø Самостійне складання конспекту прочитаної статті.
Прочитайте текст мовчки.
Читання — особливий вид мовленнєвої діяльності, що дозволяє людині опановувати багатства знань світу, є могутнім засобом її особистісного розвитку (естетичного, морального, патріотичного). Воно не може гарантувати успіх, але, безумовно, підвищує шанси на нього.
Формування повноцінних навичок читання, за дослідженнями науковців, спрямоване на усвідомленість читання як провідну якість навичок читання; правильність читання як необхідну умову адекватного розуміння прочитаного тексту; певну швидкість читання, що в ідеалі має відповідати темпу розмовного мовлення; нарешті, виразність читання (інтонацію відповідно до знаків пунктуації, паузи, логічний і психологічний наголоси тощо).
Процес читання тексту як комунікативна діяльність складається зі сприйняття тексту (зорового або слухового), інтерпретації (спроб тлумачення структурних елементів) і повного розуміння, адекватного авторському задумові. У цьому контексті важливого значення набувають уміння правильно читати, а саме:
1. Перш ніж розпочати читання, вибери книжку, у якій розкривається зміст матеріалу, що ти вивчаєш.
2. Пам’ятай, що читання — одне з найважливіших занять у само-освіті, тому ставитися до нього треба серйозно.
3. Слід урізноманітнювати прийоми і способи читання.
4. Читаючи — думай, шукай головне, основане, найістотніше.
5. Не поспішай, вдумуйся в логіку і зміст того, що ти читаєш.
6. Прагни, щоб кожне слово, зокрема термін, фраза були зрозумілими. Не залишай незрозумілого.
7. Читай з олівцем у руках, роби потрібні помітки.
8. Обов’язково конспектуй прочитане. Конспект зберігається надовго, прочитане забувається.
9. Розпочату роботу доводь до кінця. Не залишай книжку недочитаною — головне може бути попереду.
10. Прочитавши, обдумай, чого навчила тебе книга.
11. Прочитане спробуй пов’язати з життям, із практикою, досвідом. Добре при цьому придумати (знайти) приклади, що підкріплюють прочитане.
12. Не забудь пов’язати те, що читаєш (вивчаєш), з раніше вивченим і уявити його в системі знань.
13. Не поспішай кликати на допомогу інших, коли щось незрозуміло. Намагайся розібратися самостійно.
14. Де потрібно — змушуй працювати й уяву.
15. Читай не тільки «зліва направо», а й повертайся до прочитаного: повторення — найкращий засіб закріплення прочитаного.
16. Навчись критично сприймати прочитане.
17. Запиши автора, назву книжки, опрацьовані сторінки. Можливо, колись доведеться повернутися до першоджерела.
18. Обов’язково ознайомся з рецензіями і відгуками на книжку: один розум — добре, колективний — краще.
19. Перш, ніж критикувати книгу, добре розберись у її змісті.
20. Чужу критику на роботу читай після того, як прочитаєш книжку.
Отже, потрібно навчатися правильного спілкування не тільки з людьми, але й з книгами — джерелом важливих і корисних знань
(За І. Наумченком).
Ø Бесіда.
До якого стилю і жанру належить текст? Аргументуйте свою думку. (Науковий; жанр — інструкція-рекомендація)
Визначте підстиль тексту.
Визначте структуру тексту. На які частини можна його поділити? (вступ, основна частина, висновки; текст містить 20 тез)
Чому в тексті майже відсутні означено-особові речення? Чому головні члени речень, як правило, виражені наказовою формою дієслова?
Які тези, на вашу думку, найсуттєвіші? (2, 4–8, 10–11, 16–17)
Чи можна стиснути деякі тези, що містять подібну інформацію?
(скоротити 2; об’єднати 7+8; 11+12; 16+17+18+19+20)
VІ. Робота над складанням конспекту.
Ø Самостійне складання конспекту.
Ø Заслуховування складених конспектів.
Ø Зачитування стислого тексту-зразка.
Як навчитися правильно читати
Формування повноцінних навичок читання спрямоване на усвідомленість, правильність, швидкість та виразність читання.
Процес читання складається зі сприйняття тексту, інтерпретації і повного розуміння.
Пам’ятай: читання — одне з найважливіших занять у самоосвіті.
Урізноманітнюй прийоми і способи читання.
Читаючи, вдумуйся в логіку і зміст книги, шукай головне. Прагни, щоб кожний термін, фраза були зрозумілими. Читаючи, обов’язково роби потрібні помітки, а потім конспектуй найголовніше.
Прочитавши, обдумай, чого навчила тебе книга.
Прочитане пов’яжи з практикою, життям.
Коли щось незрозуміло, намагайся з’ясувати самостійно, повертайся до прочитаного.
Зроби опис книжки (автор, назва, сторінки).
Щоб навчитися критично оцінювати прочитане, обов’язково ознайомся після опрацювання книги з рецензіями на неї.
VІ. Підсумок уроку.
Ø Рефлексія.
Чи був корисним для тебе сьогоднішній урок?
Ø Оцінювання.
VI. Домашнє завдання.
Скласти конспект статті з підручника географії.