Двокрапка й тире у складному реченні

Двокрапка ставиться:

1) після узагальнюючих слів перед однорідними членами в простому реченні (Серед садочка на клумбах цвітуть різні-різні квіти: і братки, і гвоздики, і флокси, і резеда (Остап Вишня));

2) між простими реченнями в складному безсполучниковому, якщо друге речення виражає причину, пояснення, доповнення (Чиновники як книжки на бібліотечних полицях: чим вище поставлені, тим рідше до чогось надаються (П. Загребельний));

ad

3) Після слів автора перед прямою мовою (В дідуся затремтів голос: «Ну дивись, Даньку!» (О. Сизоненко)).

Тире ставиться:

1) між підметом і присудком на місці пропущеного дієслова-зв’язки (Жити — Вітчизні служити);

2) після однорідних членів речення перед узагальнюючим словом (Жито, пшениця й овес — все разом поспіло й присохло (І. Нечуй-Левицький));

3) після однорідних членів речення, перед якими стоїть узагальнююче слово, якщо вони знаходяться в середині речення (Усім: і екскурсантам, і простим людям — рекомендується ґав не ловити (Остап Вишня));

4) на місці пропущених членів у неповному реченні (Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки — хата (Нар. тв.));

5) з обох боків відокремленої прикладки або перед нею (Над головами в нас сяє маленьке сонце — електрична лампочка… (В. Шевчук));

6) у безсполучниковому складному реченні при протиставленні, а також якщо перше речення означає час, умову або друге вказує на наслідок (Грім гримить — хліб буде родить (Нар. тв.));

7) з обох боків вставного речення, якщо воно виражає додаткове зауваження (Один купець, — забув, як звати, — із ярмарку багато грошей віз (Л.Глібов));

8) після прямої мови перед словами автора або з обох боків від слів автора, якщо вони стоять в середині прямої мови («За що ж, — хто-небудь попитає, — Зозуля Півня вихваляє?» (Л. Глібов)).

9) Перед кожною реплікою в діалозі:

— Привіт!

— Привіт!

— З новосіллям! Можна до вас?

Перепишіть, розставляючи розділові знаки.

1. Так хотілося б вірити в світі живеш не дарма (В. Гужва). 2. У житті побачиш ти таку картину поганий друг тебе в біді завжди покине (В. Голубничий). 3. Знайшовши у житті легку дорогу знай вона веде в нікуди (Н. Кларк). 4. Кинь нарешті об землю бідою воля лиш найкревніша рідня! (В. Забаштанський).

Перепишіть речення, розставляючи розділові знаки.

1. Без серця жити краще вже згоріть (Д. Павличко). 2. Усі мовчать говорить мати (В. Крищенко). 3. Чужих два слова в пісні буде і пісня вся уже чужа! (Д. Павличко) 4. Пригадую мадонну Рафаеля мистецтво вічне вічне-бо життя! (Д. Павличко) 5. Світ малий у вікні їдь по світу (Є. Лещук). 6. Минулася буря і сонце засяяло (М. Рильський). 7. Здушили сльози не виходь на люди. Болить душа не виявляй на вид (Л. Костенко). 8. Ти засмієшся я заплачу. Ти збережеш я все розтрачу. Та я тобі не дорікаю ти не прощаєш я прощаю (М. Луків). 9. Настане час і піде все в архів (Л. Костенко).

https://webpen.com.ua/pages/Syntax_and_punctuation/other_punctuation_marks_in_sentences.html#google_vignette

Мета: удосконалити в учнів загальнопізнавальні вміння правильно інтонувати безсполучникові складні речення зі смисловими відношеннями причини, пояснення, доповнення тощо, пунктуаційні вміння й навички, пов’язані з уживанням двокрапки в безсполучникових складних реченнях; сформувати вміння визначати доцільність уживання двокрапки між частинами безсполучникового складного речення; розвивати творчі вміння відновлювати, моделювати й конструювати безсполучникові складні речення зі смисловими відношеннями причини, пояснення й доповнення; на основі мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу сприяти осмисленню учнями суті людського життя, його цінності.

Матеріально-технічне забезпечення: таблиці, підручник, опорні конспекти

Базові поняття: складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові речення

Хід заняття

І.   Організаційна частина

1.1. Привітання.

1.2. Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності учнів.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Евристична бесіда

ІІІ. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань

IV. Мотивація навчальної діяльності

Прочитайте. Розкрийте алегорію вірша. Про яку глибину насправді йдеться?

Мене в дитинстві, як ведеться з давнини,

застерігали: бійся глибини!

Я слухався і плавав на мілкому.

В іржаво-каламутній рідині

не бачив дна, хоч і стояв на дні,

коли змагала втома.

Мені казали: бійся глибини.

Мене застерігали: зупинись!

Та я поплив. Поплив у синій легіт.

І ось вона — прозора глибина!.. Я

 здивувався: видно аж до дна.

Відчув: на глибині пливеться легше…

                                (П. Перебийніс)

Поясніть уживання двокрапки. Звіртеся до  поданої нижче таблицею.

V. Міжпредметні зв’язки: фразеологія, лексикологія, стилістика

VI. План заняття

1. Двокрапка у складному реченні.

2. Тире у складному реченні.

VІІ. Процесуально-діяльнісний етап

Колективне опрацювання теоретичного матеріалу

Двокрапку між частинами безсполучникового складного речення ставлять, якщо

наступна частина пояснює, доповнює або розкриває зміст попередньої

Читаю Рильського: у глибині бездонній хлюпоче слово, чисте, як кришталь (С.  Тихолоз).

друга частина вказує на причину того, про що йдеться в  попередній (можна вставити бо)

Троянда не розквітне: [бо] її спалило сонце непривітне (В.  Чумак).

у попередній частині є  слова знати, розуміти, уявляти, пам’ятати, бачити, чути, пояснювати

Знаю я: моє ім’я не згасне на прийдешнім сонячнім путі (В.  Сосюра).

у першій частині є  слова так, такий, всякий, одно

Любов буває всяка: любив вовк кобилу, та лишив хвіст і гриву (М.  Стельмах).

Вправа 1. Прочитайте прислів’я. Поясніть уживання двокрапки. Скористайтеся таблицею.

1. Пам’ятай: не спотикається тільки черв’як. 2. Не спіши сміятися з іншого: образити людину легко. 3. Щастя — не кінь: на нього вуздечки не накинеш. 4. Не навчай плавати щуку: щука знає свою науку. 5. У миснику сутичка: чашки побилися з тарілками. 6. Такий наш Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука. 7. Час як той кухар: кожному він готує свою страву — долю.

Вправа 2. Перепишіть, розставляючи розділові знаки.

1. Так хотілося б вірити в світі живеш не дарма (В. Гужва). 2. У житті побачиш ти таку картину поганий друг тебе в біді завжди покине (В. Голубничий). 3. Знайшовши у житті легку дорогу знай вона веде в нікуди (Н. Кларк). 4. Кинь нарешті об землю бідою воля лиш найкревніша рідня! (В. Забаштанський).

СТАВИМО ТИРЕ у складносурядному реченні

перед і, та (= і)

умова

приклади

друга частина виражає наслідок

Сонце пірнуло за небокрай – і все навколо потемніло (О. Травневий).

швидка зміна подій

Несподіваний ривок – і ми відриваємося від землі (А. Шиян)

  Якщо частини складносурядного речення виражають причиново-наслідкові зв’язки, то перед сполучниками і (й), та (= і) треба ставити кому або тире  (вибір знака залежить від автора): Грамотно доберете аксесуари, і вечір гарантовано буде вдалим. Пор.: Грамотно доберете аксесуари – і вечір гарантовано буде вдалим !

Тире у складнопідрядному реченні

ТИРЕ іноді ставлять з метою інтонаційного відокремлення головної та підрядної частини. У таких випадках підрядна частина стоїть перед головною: Хоч земля вся укрита снігами – моє серце в цвіту (В. Сосюра). Найчастіше за допомогою тире відокремлюють підрядні з’ясувальні, часу, умови, мети й допустові.

Між частинами безсполучникового речення тире ставиться у таких випадках:

1. Зміст одного речення протиставляється змістові іншого (можна вставити а): Пан гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Леся Українка). (Пор.: Пан гуляв у себе в замку, а в ярмі стогнали люди.)

2. Перше речення вказує на час або умову того, про що йдеться в другому реченні: Будеш сіяти з сумом — вродить печаль (М. Стельмах).(Пор.: Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль. Коли будеш сіяти з сумом —- вродить печаль.)

3. Друге речення містить у собі наслідок того, про що говориться в першому реченні (між ними можна вставити сполучники так що, тому): Зацвіли в саду гвоздики — осінь тільки починається (В. Ткаченко). (Пор.: Зацвіли в саду гвоздики, так що осінь тільки починається.)

4. Тире ставиться, коли зображується швидка зміна подій: Вітер війнув—листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло (П. Тичина).

Вправа 3. Перепишіть речення, розставляючи розділові знаки.

1. Без серця жити краще вже згоріть (Д. Павличко). 2. Усі мовчать говорить мати (В. Крищенко). 3. Чужих два слова в пісні буде і пісня вся уже чужа! (Д. Павличко) 4. Пригадую мадонну Рафаеля мистецтво вічне вічне-бо життя! (Д. Павличко) 5. Світ малий у вікні їдь по світу (Є. Лещук). 6. Минулася буря і сонце засяяло (М. Рильський). 7. Здушили сльози не виходь на люди. Болить душа не виявляй на вид (Л. Костенко). 8. Ти засмієшся я заплачу. Ти збережеш я все розтрачу. Та я тобі не дорікаю ти не прощаєш я прощаю (М. Луків). 9. Настане час і піде все в архів (Л. Костенко).

·      Обґрунтуйте вживання розділових знаків.

Вправа 4. Утворіть із  кожної пари поданих простих речень безсполучникове складне, між частинами якого потрібно ставити тире. Утворені безсполучникові речення запишіть.

1. День буде погожий. На небі ні хмаринки. 2. Степ завмирає. Затихає вітер. 3. Людського голосу не чутно. Шумить морський прибій. 4. Душу охоплює радість. Лунає чудова пісня. 5. Відкрий улюблений вебсайт. Дізнаєшся багато цікавого й корисного.

·      У яких із записаних вами безсполучникових складних реченнях при зміні послідовності частин зміниться розділовий знак? Поясніть.

VІІІ. Підведення підсумків 

Оцінювання студентів.

ІХ.

Українська мова (рівень стандарту): підруч. для 11 кл.закл.загальн.серед.освіти/ Олександр Авраменко. – К.: Грамота, 2019. – 208.: іл.

 Вправа 3 (стор. 131), 5 (стор. 132 - 134).

Дорогі ліки все помагають: як не слабому, то лікареві.

Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.

Глухий сказав:«Послухаємо!», сліпий сказав: «Побачимо!»

Що робить: чи покинуть, чи любить?

Не всі люди однакові: той любить дівиці, той молодиці, а той паляниці.

Бувалий чоловік: бував за столом і під столом.

Не велика серцю туга: не будеш ти, буде друга.

Біда з такими парубками: ще не підріс свині під хвіст, а вже біжить за дівками.

Така є у нас приповідочка: де є парубок, там є й дівочка.

Час, мов віз: з гори чухрає, його не доженеш.

Час — не кінь: не підженеш, та й не зупиниш.

Час — не віл: його не налигаєш.

Молодці, як горобці: всюди їх повно і всюди шкоду роблять.

Дівка, як верба: де посади, там і виросте.

Дівоче серце, як уліті сонце: хоч тихеньке, та тепленьке.

Дівочий стид до порога: аби пересягнула, так і забула.

Дівчина в красі, що горох на полосі: хто йде, той вщипне,

Дівчина — як билина: куди вітер подається, туди вона й гнеться.

Дівчина — як квіточка: з нею рай, а чужої молодиці не займай.

Дівчина — як тінь: ти за нею, вона від тебе, ти від неї, вона за тобою.

Малина — не те, що дівчина: чим більше спіє, тим смачніша буде.

Отак мені бог дав: любив дівчину, а чорта взяв.

Три речі скоро минають: луна, веселка і дівоча краса.

Нежить — хвороба не страшна: мій батько з нею і помер, а нічого йому не сталось.

Нашій Катрі полегшало: то не їла, а тепер і не балакає.

Полегшало нашому батькові: де сиділа болячка, там дванадцять.

Полегшало нашій матері: з печі на лаву перебралася.

Полегшало нашій матері: то сиділа, а то й лежати не дає.

Ходи в чорному — люди кажуть: ледащиця, ходи в білому, кажуть: чепуриться.

У всякої Домашки свої замашки: одна любить ложки та чашки, а інша — сережки та пряжки.

Зимою днина така: сюди тень, туди тень, та й минув день.

Субота — не робота: помий, помаж та й спати ляж.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/prysliv-ya-z-dvokrapkoyu