Контрольний твір-роздум за п’єсою Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля»

Мета (формувати компетентності): предметні: вдосконалення вмінь учнів писати твори-роздуми на основі систематизованих та узагальнених знань про театр корифеїв та творчість І. Карпенка-Карого; ключові: уміння вчитися: розвиток творчих здібностей учнів, уміння послідовно викладати свої думки, робити висновки, наводити відповідні аргументи; загальнокультурну: розвиток логічного мислення, пам'яті, прищеплення інтересу до наслідків власної праці; громадянську: виховання почуття пошани до творчості І. Карпенка-Карого

?

Що таке твір? Це неповторна індивідуальність людини, її мислення, творче натхнення. Кожний має право висловити власне бажання, судження щодо теми роботи. Написати твір — значить мати можливість глибоко пройнятися його темою, виважено і ґрунтовно надати вичерпне своє бачення проблеми, спираючись на знання життєвої долі митця, його героїв.

Тож, викладаючи свої думки у письмовій формі, пам’ятайте, що вони не претендують на вичерпне трактування теми, висловлюйте суб’єктивну думку. Нехай цей вид діяльності принесе вам насолоду, гарний настрій і бажання творити цікаве, корисне і піднесене.

Поради щодо написання твору

Перш ніж розпочати написання твору, ви маєте визначити і розкрити проблему, що випливає з його заголовку. Це й буде змістом твору. Зазвичай у вступі вказано час написання художнього твору, відбувається знайомство з особистістю автора, з його позицією в оцінці подій і фактів, про які ви довідуєтеся з твору.

Основна частина - це безпосереднє розкриття теми. Не слід забувати,

що назва твору лейтмотивом проходить через увесь текст, логіка мислення ваша повинна розвиватися від конкретної деталі до узагальнення, або навпаки — від загального до конкретного. Вступ і висновки можуть бути меншими за обсягом, але не можна скорочувати основну частину, оскільки тоді розкриття теми твору не буде достатнім. Твір написано. Слід повернутися до заголовка та уважно перечитати зміст. Треба пам’ятати, що письмова робота вимагає орфографічної грамотності, дотримання правил пунктуації, стилістичної вправності. Письмова робота повинна відповідати таким вимогам: глибока змістовність, самостійність аналізу, глибоке розкриття теми, емоційність і стислість, образність вислову, оригінальність, стилістична довершеність, лексичне багатство, орфографічна і пунктуаційна грамотність, логічні висновки, охайність.

Елементи роздуму у творі

✵ Сформулюйте тезу, яка б відображала основну думку твору. Доречним є застосування мовних конструкцій на зразок «Я вважаю…». «На мою думку…». «Я підтримую…». «Уважаю…». «Я погоджуюся…». «Мені здається…».

«Переконаний…». «Я не підтримую…». «Я хочу спростувати…». «Я не

погоджуюся…». «Хочу піддати сумніву…». «Як на мене, то…». «З одного боку…, а з іншого…». тощо.

✵   Проілюструйте  тезу необхідними    доказами           (аргументами). Пропонується використовувати мовні конструкції на зразок «тому що».

«це доводить». «підтвердженням цього є». «це засвідчує». «свідченням цього є». «доказом цього може бути». тощо.

✵ З’ясуйте послідовність наведених аргументів.

✵ Наведіть переконливі приклади з художнього твору, факти з життя його автора. Рекомендується використовувати мовні конструкції на зразок «наприклад…», «прикладом може слугувати…», «яскравим прикладом цього може слугувати», «не можна не згадати» тощо.

✵ Звертайте увагу на логічність і послідовність викладу думок, дотримуйтесь причиново-наслідкових зв’язків у роботі. Структуруйте твір за абзацами. Використовуйте мовні кліше, слова-скріпи, що оформлюють текст, типу «по-перше», «по-друге», «з цього випливає», «як було зазначено», «повертаючись до думки», «як можна побачити» тощо.

✵ Зробіть висновок. Він повинен відповідати тезі, висловленої учнем (її перефразовано або повторено), й органічно випливати з аргументів і прикладів. По закінченню твору можна використати мовні конструкції на зразок «отже», «таким чином», «можна зробити висновок», «висновком може слугувати» тощо.

Перелік тем, запропонованих для написання контрольного твору- роздуму

✵ Дворянство як міф про краще життя (За комедією Карпенка-Карого

«Мартин Боруля».)

✵ Образ Мартина Борулі комічний чи трагічний?

✵ Продовжте історію: "Якби Мартин Боруля отримав дворянство.......................................................................... "

✵ Якби Мартин Боруля жив у сучасному світі, то ....

ОБЕРІТЬ, як ви будете виконувати завдання (на комп'ютері чи в зошиті), і виконайте ОДНЕ із завдань (3 АБО 4)

? Завдання №2 (опрацюй теорію)

Зразки творів https://www.ukrlib.com.ua/tvory/author.php?id=14

? Завдання №3 (впиши відповідь)

Напиши твір на одну із запропонованих тем:

Дворянство як міф про краще життя (За комедією Карпенка-Карого

«Мартин Боруля»)

Образ Мартина Борулі комічний чи трагічний?

Продовжте історію: "Якби Мартин Боруля отримав дворянство.......................................................................... "

Якби Мартин Боруля жив у сучасному світі, то .... Впишіть відповідь:

? Завдання №4 (прикріпи файл)

Напиши твір на одну із запропонованих тем:

Дворянство як міф про краще життя (За комедією Карпенка-Карого

«Мартин Боруля»)

Образ Мартина Борулі комічний чи трагічний?

Продовжте історію: "Якби Мартин Боруля отримав дворянство.......................................................................... "

Якби Мартин Боруля жив у сучасному світі, то .... Приєднай свою роботу сюди.

Впишіть відповідь:

https://www.ukrlib.com.ua/tvory/book.php?bookid=274

П’єса видатного українського драматурга і письменника І. Карпенко-Карого «Мартин Боруля» була написана на основі реальних фактів. Для сюжету автор використав події, які в певний час відбувалися в його родині. Відомо, що батько письменника одного разу вирішив довести, що має дворянське походження, і це стало справою усього його життя. Незважаючи на витрачені кошти і зусилля, рід так і не був визнаний дворянським, б в старих і нових документах прізвище батька відрізнялося однією літерою.

Тим самим був зайнятий і головний герой п’єси. Мартин Боруля — чиновник Земського Суду і багатий шляхтич, який має одну єдину у своєму житті заповітну мрію — зробити свою родину дворянською, і який готовий заради того, щоб поставити усе на «дворянську лінію», на будь-які жертви.

Підштовхнула бажання Мартина довести своє дворянство образа пана Красовського, який назвав Борулю бидлом, а його сина Степана — телям. Мартин став наполегливо, навіть із завзяттям судитися і викидати гроші на вітер. Він настільки сильно захопився цією справою, що навіть не розумів, що повірений Трандалєв, який узявся йому допомагати, просто-напросто дурить його. А головне у цій боротьбі за дворянство — це те, що й сам Мартин навряд чи зміг би пояснити, для чого йому і його родині потрібне те саме дворянство. Адже родина Борулі жила у достатку і у нього та його рідних було цілком нормальне життя. Мартин Боруля мав гарну дружину, сина, доньку і вів чимале господарство.

Зрозуміло, що такий стан життя родини не мав нічого спільного з життям дворян. Та Мартин хоч і має звичку рано прокидатися, він намагається виглядати паном і через силу вилежується майже до обіду, хоча у цього в нього болять боки. Крім того, він ламає родинні традиції і примушує доньку і сина називати жінку «мамінькою», а його самого — «папінькою». Своїй дочці Марисі Мартин не дає працювати, бо вважає, що так вона буде більше схожа на дочку дворянина.

Чимало коштів Мартин Боруля витрачає і на дворянський антураж. Але наміри виглядати благородним визивають у глядачів та читачів лише сміх. Мартин привчає себе до кофе, хоча не знає, що з ним робити і коли подавати до столу, «чи до борщу, чи на ніч?».

Немає ніякого сумніву, що Мартин Боруля гарний батько, хоча через свою засліпленість дворянством і обмеженість у бажаннях він трохи не ламає життя своїй дочці. Він відмовляє сватам коханого Марисею Миколи, бо вважає, що: «не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій лінії». Кращим для Марисі чоловіком Мартин бачить регістратора Націєвського, хоча той — звичайний міський франт, балагур, несерйозна людина, яка дуже любить випити та погуляти за чужий кошт. Дочку дуже дивує зміна поведінки батька і порядків у сім’ї, адже виховували її зовсім по-іншому.

Син Мартина Борулі Степан завдяки старанням свого батька отримує місце канцеляриста у місті. Мартин не жаліє для сина грошей, аби він вибився в люди, став значним чиновником і виглядав як справжній дворянин. Степану такий стан речей подобається, та гроші ці йдуть не на добрі справи, бо він за своє життя нічого не заробив самостійно і тому не навчився цінувати гроші. Все, що приваблює хлопця — це веселі гуляння з пиятикою. Та канцелярію, в якій працював Степан, закривають. А повернувшись додому з міста Степан бачить майже розорене господарство і хворого батька, які стали наслідком бездумної гонитви за дворянським званням.

На мій погляд, найбільш яскравим і символічним у п’єсі стає спалення Мартином паперів, за допомогою яких він намагався довести свої дворянські корені. Головний герой ніби очищається, дивлячись на той вогонь, і стає «зрячим». Мартину стає набагато краще, наче в нього увійшла нова душа, а стара, дворянська, стала попелом разом з паперами. Як-то кажуть — краще пізно, ніж ніколи.

На мій погляд, у п’єсі І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» гармонійно поєдналися елементи комедії і трагедії. Образ головного герою твору досить комічний, але за зовнішнім комізмом добре проглядається справжня драма: нерозумний і засліплений прагненням до дворянства Мартин міг лишитися усього — втратити майно, друзів, родину і навіть власне життя. Тому ніколи не треба на перше місце ставити звання та почесті, а треба завжди залишатися людиною у тих обставинах, що складаються у житті.