Позиційні чергування у//в, і//й і подібні 

Мета: навчати визначати правопис у — в, і — й, з — із — зо, відповідно до норм сучасної української мови; формувати вміння використовувати наботі знання на практиці; виховувати любов до української мови.

ad

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ

Коментар учителя. Українську мову вважають однією з наймилозвучніших мов у світі. Так повелося від 1928 року, адже саме тоді в Парижі проводили міжнародний конкурс мов. Для того, щоб визначити переможницю, учасники зачитували тексти різними мовами. Прозвучала й поезія Т. Г. Шевченка. За результатами конкурсу перше місце посіла французька, друге — італійська, а третє місце дісталося українській. 1934 року знову відбувся конкурс, де мали визначити наймелодійнішу мову. Французька мова утримала першість, друге місце здобула фарсі (перська), а третє місце знову присудили українській. Таке пошанування зовсім не випадковість, адже деякі фонетичні процеси в нашій мові сприяють підвищенню мелодійності. До таких явищ належить спрощення, а також чергування у — в, і — й, з — із — зі — зо. Чергування у — в та і — й називають позиційними, оскільки написання тієї чи іншої літери залежить від позиції у слові чи реченні. Це чергування покликане сприяти підвищенню милозвучності, оскільки дозволяє уникнути збігу приголосних, важких для вимови.

В українській мові чергуються як прийменник у та в, так і префікси у словах, що починаються з цих літер.

ad

У

В

На початку речення перед приголосним: У Канаді відбулася важлива зустріч

На початку речення перед голосним: В Україні відбулася важлива зустріч

Між приголосними: прийшов у Харківський університет

Між голосними: прийшла в університет

Після паузи, що на письмі позначається будь-яким розділовим знаком, перед приголосним: я читав книгу, у ній ішлося про подібний випадок

Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, а також буквосполучень льв, св, тв, хв): пішла в Харківський університет

Завжди перед наступним в, ф, а також сполученнями літер льв, св, тв, хв: у Львів; у світлі; у творі; у хвилюванні

Варто пам’ятати, що в з у не чергуються в словах іншомовного походження (Врубель, Угорщина, увертюра тощо), а також у словах, які вживаються тільки з у або тільки з в (вдача, вправа, вступ, вплив, адже слова удача, управа, уступ, уплив мають зовсім інше значення).

Подібним правилам підпорядковується чергування і — й.

І

Й

На початку речення перед приголосним: І день минув непомітно

На початку речення перед голосним: Й один у полі воїн

Між приголосними: Іван і Лілія

Між голосними: Марина й Андрій

Після приголосного або паузи, що позначається будь-яким розділовим знаком: він підійшов, і Марта схаменулась

Після голосного перед приголосним: гарного й поганого

ad

Не буває чергування і — й у таких випадках:

1) при зіставленні понять: дні і ночі, батьки і діти;

2) перед словами, що починаються на й, є, ю, я: Аліна і Йосип.

1. Пригадайте, що таке чергування? Які чергування називають позиційними? Прочитайте текст та зробіть висновки про позиційні чергування приголосних.

У сучасній українській мові досить поширене чергування ненаголошеного складового у з у нескладовим (ÿ) та з губно-губним приголосним в, напр. ніс у руках — несла ÿ руках. Фонетичними умовами його є такі процеси: а) послаблення ненаголошеного складового у до ступеня у нескладового в позиції після голосних і б) посилення губно-губного в до ступеню нескладового у і навіть до звичайного голосного у на початку слова перед приголосними. Звук у вимовляється звичайно між приголосними та перед приголосними на початку речення (Виріс у селі. Учитель розповідає про цікаві події); звук ÿ найчастіше вимовляється після голосного перед наступним приголосним (наÿчити, наша ÿчителька); приголосний в вживається між голосними та перед голосним на початку речення (В Андрія тільки очі горіли. Сестра в інституті).

Характерною рисою української мови є також і чергування ненаголошеного і складового з і нескладовим.

Сполучник і та початковий ненаголошений і чергуються з й у тих самих позиціях, що й у — в: робітник і колгоспник, Ольга й Анатолій, він іде, ми на роботу йдемо.

Зовсім не змінюється і на й:

а) на початку речення: І України волю просвітив вогонь;

б) після паузи: А далі туди — і по підгір’ю;

в) при зіставленні понять: батьки і діти, трудівники і воїни;

г) перед словом, що починається на j (букви й, я, ю, є, ї): Шура і Йосип — друзі (За М. Жовтобрюхом).

2. Прочитайте прислів'я, зробіть висновки, у яких прислів'ях слова вимовляються милозвучніше і чому. Поясніть значення фразеологізмів.

ad

1. Не спитавши броду не сунься в воду. 2. Два коти у одному мішку не помиряться. 3. Дружні сороки і орла закидають. 4. Люби рибу не в сковороді, а у воді. 5. Лякали щуку, що в озері втоплять.

3. Запишіть подані слова. Однією рискою підкресліть приголосні [в], [й], а двома — нескладові голосні [у], [і]. Установіть позиції, у яких вони виступають.

Краї, пішов, бував, айсберг, ховався, гуляв, вовк, йод, північ, заварка, павук, синій, верства.

4. Прочитайте текст, правильно вживаючи у — в, і — й. Поставте за текстом питання своєму товаришу, будьте готові дати відповідь на поставлене питання. Доберіть заголовок.

Ми (у, в) країнці. А нашими предками були слов’яни. Жили вони спочатку (у, в) лісах, полювали на звірів, ловили (у, в) озерах рибу. Потім стали розводити худобу, вирощували хліб. Навчилися (у, в)сяких ремесел. Слов’яни вірили (у, в) багатьох богів. Вірили наші предки, що існують нечисті сили: лісовики, домовики, русалки. Слов’яни ділилися на окремі племена. Біля Києва жили поляни, а далі назад — древляни. Кожне плем’я мало свої землі (і, й) свого князя. Пізніше слов’янські племена згуртувались навколо Києва (і, й) утворили свою державу — Київську Русь (За М. Грушевським).

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написати роботу на тему «Експресивні можливості звуків української мови».