Психологічна новела «Intermezzo». Автобіографічна основа

276936.pptx

Текст

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1065

Персонажі твору

М. Коцюбинський визначає у новелі, що не є за жанровою ознакою драматичним твором, назви дійових осіб:

Моя утома.

Ниви у червні.

Сонце.

Три білих вівчарки.

Зозуля.

Жайворонки.

Залізна рука города.

Людське горе.

Але ці дійові особи — це засіб художньої умовності, застосований для того щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи та символічного змісту інших образів. Якщо є дійові особи, то має бути і сцена; нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. Через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання змальовуються ширші проблеми — соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. Контрастно протистоять одна одній дві групи образів: «моя утома», «людське горе», «три білих вівчарки», «залізна рука города» і «ниви у червні», «зозуля», «жайворонки», «сонце». Конфлікт між ними створює ту багатозначність символів, які й дають уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. Засіб контрасту відіграє також важливу ідейно-композиційну роль (місто й природа, краса природи й нелюдські умови життя селян). І думки, й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя та його усвідомлення себе у світі й суспільстві.

Образи-символи «Intermezzo»

Моя утома — зневіра, надломленість, депресія, розчарування .

Ниви у червні (ниви в червні тільки починають набирати сили) — символізують життєву енергію, а її так не вистачає головному герою.

Сонце — символ вічності, космічної енергії, сили.

Три білих вівчарки :самозакохана Пава — дворянство, Трепов — жандармерія (кличкою стало прізвище міністра внутрішніх справ), «дурний Оверко» — принижене і темне селянство, якому досить дати трошки волі і воно вже не кинеться ні на кого.

Зозуля (народний образ) — символ, що втілює надію і життя (образ часу).

Жайворонки — символ творчого піднесення.

Залізна рука города — потяг і саме місто, що вторгається в життя особистості.

Людське горе — становище народу.

Образ ночі — символ краси, одухотвореної Богом.

Образ білих мішків — образ повішених людей.

«Intermezzo» характеристика головного героя

Ліричний герой твору “Іntermezzо” – це сам “сонцепоклонник ” М. Коцюбинський, який дуже трепетно, з особливою любов’ю ставився до сонця, природи. Герой твору є досить дивним. Він, на перший погляд, хоче втекти від людей, від суспільних проблем, а з іншого боку, прагне просто тимчасового перепочинку на лоні природи.

Ліричний герой перебуває у стані втоми, яка ось-ось має закінчитися депресією. І він сам це усвідомлює. Його втомили люди, постійне “треба”. Він хоче втекти від людей. Він навіть починає заздрити планетам, бо кожна з них має свою орбіту і ніщо не стає їм на дорозі. А люди стикаються одне з одним щодня.

Поїзд, повний людського гаму, несе героя подалі від “залізної руки міста”. У містах земля недоступна для людини, бо вона одягнена в камінь і залізо.

У перші хвилини перебування героя у кімнаті відчутно, що він не просто втомився, а знаходиться в стресовому стані. Він збайдужів до людського горя. Душа вже перенасичена стражданнями. Звістку про розстріляних, повішаних заїдає стиглою сливою

У перші хвилини перебування на лоні природи героя здивувала абсолютна тиша. Він знайшов те, чого бажав. Приходить заспокоєння, втома непомітно залишає героя. Це і є перерва, інтермецо.

Психологічні зміни у душі героя відбуваються за такою схемою: Утома – депресія – стрес – інтермецо

Автор описує стан собак, які як і герой, були на припоні. Чоловіка тримала, наче ланцюг, залізна рука міста, роблячи його знервованим, злим. Металевий ланцюг робив те саме з вівчарками.

Душа лірчного героя заспокоюється лише серед нив. Герой милувався колоссям, слухав спів жайворонка, простягав руки до сонця і раптом побачив тінь на землі. Він насторожився: “Невже це знову людина?” Але переконавшись, що це лише тінь від хмари, зрадів, бо ще не готовий до зустрічі з людиною.

Тільки на природі герой відчуває космічний зв`язок із землею, почуває себе багатим, хоч не має грошей, бо йому належить зозулине ” ку-ку”, пісня жайворонка.

Ліричний герой дякує сонцю за те, що воно по-материнськи своїм промінням обігріває його тіло і зцілює вкрай виснажену душу.

Морально, герой уже знайшов спокій, він навіть готовий знову повернутися до людей, і зустрівшись із селянином, він вже не втікає, а починає розмову з ним, наче із давнім знайомим. Селянин у своїй коротенькій розповіді описав своє тяжке життя: «п’ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка…», «між людьми, як між вовками», «найближча людина готова продати».

Ліричний герой уже не заїдає звістку про людське горе стиглою сливою, а відчуває, як знову натягуються струни душі, настроєні природою: “Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає… “.

Природа зцілила ліричного героя. Недаремно твір присвячений Кононівським полям. Адже саме на цих нивах герой,влаштувавши собі невеличке інтермецо, знайшов спокій, поборов депресію.

Тобто, втеча головного героя твору від суспільства – це відпочинок втомленої душі митця на лоні природи, тому що герой, зцілившись од депресії на лоні природи, знову готовий іти між люди.

“Intermezzo” цитатна характеристика героя

«Лишилось ще тільки спакуватись… Се було одно з тих незчисленних «треба», які мене так утомили і не давали спати»,

«Мене втомили люди. Мені надокучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю!.. Нехай увійдуть у хату чистота і спокій».

«Тоді я раптом почув велику тишу. Вона виповняла весь двір, таїлась в деревах, залягла по глибоких блакитних просторах. Так було тихо, що мені соромно стало калатання власного серця».

«Я не маю вже краплі гарячої крові… Ви бачите, я навіть не червонію, лице моє біле, як і у вас, бо жах висмоктав із мене всю кров… Проходьте! Я утомився»

«Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах… Я тепер маю окремий світ… На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом. Такий він гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса».

«Пізно я повертався додому. Проходив обвіяним духом полів, свіжий, як дика квітка. В складках своєї одежі приносив запах полів, мов старозавітний Ісав. Спокійний, самотній, сідав десь на ганку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось й темніло, склепляла над ними зоряну баню. Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом. На добраніч вам, ниви. Й тобі, зозуле».

«я повний приязні до сонця і йду просто до нього, лице в лице. Повернутись до нього спиною — крий боже! Яка невдячність! Я дуже щасливий, що стрічаюсь із ним тут, на просторі, де ніхто не затулить його обличчя, і кажу до нього: «Сонце! я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде з того насіння?»

«Дивись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмалило тіло, щоб вона була недоступна для комариного жала… (Я себе ловлю, щодо сонця звертаюсь, як до живої істоти. Невже се значить, що мені вже бракує товариства людей?)».

«В городах земля одягнена в камінь й залізо — і недоступна. Тут я став близький до неї. Свіжими ранками я перший будив сонну ще воду криниці».

«Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю. Бо поза всякими програмами й партіями — земля належить до мене. Вона моя. Всю її, велику, розкішну, створену вже,— всю я вміщаю в собі. Там я творю її наново, вдруге,— і тоді здається мені, що ще більше права маю на неї».

«Так протікали дні мого Intermezzo серед безлюддя, тиші і чистоти. І благословен я був між золотим сонцем й зеленою землею. Благословен був спокій моєї душі. З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би знати, що там записано буде?»

«Він говорив про речі, повні жаху для мене, так просто й спокійно, як жайворонок кидав на поле пісню, а я стояв та слухав, і щось тремтіло в мені. Ага, людське горе, ти таки ловиш мене? І я не тікаю? Вже натяглися ослаблені струни, вже чуже горе може грати на них!»

«Город знову простяг по мене свою залізну руку на зелені ниви»,

«Прощайте, ниви. Котіть собі шум свій на позолочених сонцем хребтах. Може, комусь він здасться так, як мені. І ти, зозуле, з вершечка берези. Ти теж строїла струни моєї душі. Вони ослабли, пошарпані грубими пучками, а тепер натягаються знову. Чуєте? Ось вони бренькнули навіть. Прощайте. Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає…»

Розробка уроку

Тема: Психологічна новела «Іntermezzo». Автобіографічна основа твору.

Образ митця у творі.

Мета: проаналізувати новелу «Іntermezzo», дослідити особливості

її імпресіоністичної манери; визначити роль «дійових осіб» у творі;

дати поняття про імпресіонізм як стиль у мистецтві;

розкрити внутрішній стан ліричного героя; удосконалювати навички роботи в групах, дослідницькі навички; розвивати вміння працювати

з додатковими джерелами (енциклопедії, довідники, Інтернет);

виховувати почуття прекрасного, радіти сьогоденню, вміти виходити

з депресивного стану й допомагати іншим долати такий стан.

Обладнання: виставка портретів і репродукцій картин художників-

імпресіоністів (Клод Моне «Враження. Схід сонця», Едуард Мане,

Едгар Дега, Каміль ІІіссарро)

Словник:

імпресіонізм — течія в мистецтві й літературі другої половини XIX і початку

XXст., митці якої основним своїм завданням вважали

витончене відтворення суб'єктивних вражень та

спостережень, мінливих відчуттів і переживань, але без

заглиблення в їх суть;

інтермецо — невелика інструментальна п'єса, що в XVII ст. виконувалася у

перерві між актами трагедії, а пізніше — опери.

Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає...

М. Коцюбинський.

Перебіг уроку

I. Вступне слово вчителя

Михайло Коцюбинський любив сонце і море. Не раз називав себе «сонцепоклонником». Казав: «Мій бог —сонце». Писав: «Я дуже щасливий,

що стрічаюсь тут з ним на просторі, де ніхто не заступить його обличчя, і кажу до

нього: сонце! я тобі вдячний. Ти сієш в мою душу золотий засів — хто знає, що

вийде з того насіння? Може, вогні?»

У кожного з нас бувають у житті складні хвилини, коли, здається, бадьорість і сили покидають. У серці — безнадія, у душі — смуток, у зовнішньому оточенні — безлад. Із подібного стану всі виходять по-різному. Хтось шукає порятунку в спілкуванні з друзями, хтось сподівається на самоті, у тиші, відпочити й відновити сили, інший намагається поїхати в подорож і набратися нових вражень. Чимало й таких, хто повертає колишню енергію через спілкування з природою.

Як поведе себе в подібній ситуації герой новели М. Коцюбинського «Іntermezzo», ми дізнаємося через деякий час.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Дещо нам уже відоме про життя й творчість Михайла Коцюбинського. Удома ви прочитали новелу «Іntermezzo». Запишіть тему уроку й визначте завдання, які, на ваш погляд, ми повинні вирішити на сьогоднішньому уроці. Окресліть проблемні запитання.

Додатково ми:

• ознайомимося з імпресіонізмом як мистецьким явищем;

• дізнаємося про шляхи подолання депресивного стану;

• визначимо вплив суспільних обставин на формування умонастроїв та емоцій людей початку XX століття.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Бесіда

• Що вас вразило в новелі?

• Чи вивчали ви твори, схожі на цей?

• Що в новелі особливого?

• Як же виник у автора задум написати такий твір?

2. Повідомлення учня «Історія написання «Іntermezzo»

Епізод, описаний у творі, справді мав місце в житті Коцюбинського в

1908 році. Виснажений службою, громадською роботою, знесилений хворобою, він мріяв про відпустку. Давній знайомий письменника Євген Чикаленко запросив його до себе в маєток в с Кононівку. Враження від

прекрасної кононівської природи лягли в основу новели. Але, навіть опинившись на лоні природи, письменник не відчув полегшення: утома настільки глибоко засіла в душі автора, що її позбутися було досить складно.

Проте поступово він починає вдивлятися в природу, її краса зачаровує його, захоплює, повертає сили. До кінця відпустки Коцюбинський відпочив, відчув себе готовим відтворити на папері свої нові переживання.

Повернувшись до Чернігова, М. Коцюбинський знову поринув у напружене життя. Але воно було сповнене неприємностей: сестра Ольга заарештована, його виключено з товариства «Просвіта». Можливо, робота над «Іntermezzo» повертала його в той час, коли він відпочивав серед блаженної кононівської природи. Тому після назви читаємо незвичайну присвяту: «Присвячую Кононівським полям».

3. Слово вчителя. Новела «Іntermezzo» — один із найдосконаліших і найдивовижніших творів Коцюбинського. Він вражає красою та силою художніх образів, багатством поетичної мови, оригінальністю зображально-виражальних засобів. Що стосується жанрової специфіки твору, то дослідники вважають її поезією в прозі. Це одна з найдавніших жанрових форм епосу, початки якої вбачаються в біблійних Псалмах. Далі поезія в прозі здобула свого розвитку у творчості М. Шашкевича, В. Стефаника, О. Кобилянської, Лесі Українки, М. Коцюбинського. За формою тексту поезія в прозі наближається до прози, але містить й ознаки лірики.

• Які ж ознаки лірики є в новелі «Іntermezzo»?

Крім того, твір, який ми сьогодні вивчаємо, виходить за рамки наших звичних уявлень про літературні жанри й напрями. У ньому використані засоби імпресіонізму

1. Повідомлення учня «Імпресіонізм як мистецьке явище»

«Бачити, відчувати, виражати — у цьому все мистецтво». У 1863 році в імператорському салоні у Франції проходила чергова виставка художників.

Імператор вирішив зібрати в окремому залі всі твори, які були відкинуті

журі. Юрба кинулась туди, щоб досхочу посміятися, але більшість із тих,

хто прийшов посміятися, з подивом зрозуміли, що ці картини — нове

мистецьке явище, новий напрям у живописі. Назву він отримав у 1867 році за картиною Клода Моне «Враження. Схід сонця».

Імпресіонізм постав спочатку у французькому малярстві. Художник Клод Моне назвав картину «Імпресія. Схід сонця», у якій вишукано відтворив враження від сходу сонця,

акцентуючи увагу на мінливості світлотіней і переживанні від їхнього сприйняття.

Далі в стилі імпресіонізму працювали художники Едуард Мане,

Едгар Дега, Каміль ІІіссарро.

2. Робота з репродукціями картин. Клод Моне «Враження. Схід сонця», «Міст Ватерлоо»

Едуард Мане «Залізна дорога», «У човні»

Перед вами репродукції картин.

Визначте настроєву палітру цих картин.

Допоможе вам у цьому таблиця психологічного навантаження барв, складена психологами.

Білий — легкий, чистий;

чорний — важкий, похмурий;

червоний — схвильований, напружений;

блакитний — ілюзія, вічність, чистота;

жовтий — символ сонця, житнього колосся, любові, щастя;

зелений — життя, гармонія, радість;

синій — холод, вічність, необхідність, небесний колір.

Холод — будь-який колір із синім відтінком;

Тепло — будь-який колір із червоним і жовтим;

Напруження, трагізм — червоний + синій + фіолетовий + жовтий;

Бадьорість, радість — світло-зелений + жовтий.

— Якого кольору радість? тривога? вічність?

Висновок: творам імпресіоністів властива увага до мінливих нюансів настрою, передача кольором гами почуттів, намагання зрозуміти їх за допомогою природи — тобто вражень, які вона викликає.

Наприкінці ХІХ ст. імпресіоністичний стиль спостерігається у французькій літературі (Гі де Мопассан, брати Гонкури та ін.), у польській (Ю. Тувім, С. Жеромський), російській (І. Бунін, 1. Анненський та ін.).

В українській літературі імпресіоністичний стиль започаткував

М. Коцюбинський, ставши творцем розмаїття характерних для імпресіонізму жанрів — образків, акварелей, етюдів, новел. Крім того, імпресіонізм також представляють українські письменники: Галина Журба, Гнат Михайличенко, Михайло Івченко, Євген Плужник та інші.

Імпресіонізм зумовив розквіт мобільних жанрів «малої прози» — коротке оповідання, новела, шкіц, арабески тощо.

Митці-імпресіоністи зосереджувалися на відтворенні миттєвих вражень від безпосереднього зіткнення з якимись явищами, на щонайточнішому фіксуванні сприйнятого в даний конкретний момент.

Ознаки імпресіонізму:

• відсутність певної ідеології;

• відмова від ідеалізації ідеалу;

• багатство кольорів і тонів;

• жанрова специфіка (найрозвиненішим жанром є новела);

• сюжет як ланцюжок подій втрачає своє колишнє значення;

об'єднуючим началом стає настроєвість; імпресіоністична новела часто буває як розповідь або сповідь; пейзаж — засіб психологічної характеристики, а не тло подій;

• нові мовні засоби: яскрава оригінальна тропіка, уривчаста синтаксична

будова речень, послаблення логічних зв'язків, посилення емоційності,

часте використання інверсій, безсполучникові конструкції.

В «Іntermezzo» створена картина природи. Зовнішній сюжет ледь проступає.

7. Переказ сюжету новели. (Учні переказують сюжет.)

8. Робота над змістом новели.

• На які частини можна умовно поділити новелу? Чому?

• Головний герой збирається в поїздку. Коцюбинський — тонкий психолог і з дивовижною точністю змальовує його стан. Знайдіть це в тексті.

• Які кольори переважають у першій частині? 3 чим у вас асоціюються ці кольори?

• Які емоції описані у творі?

• У чому емоційна криза героя?

Науковий контекст. У медицині такий етап людини має свій термін і

напрямки вивчення. Називається він депресією. Це стан зневіри, утоми, небажання жити й діяти.

• Чи буває у вас стан депресії? Що ви робите в таких випадках? Як виходите з нього? До кого зараз можна звернутися по допомогу?

Вважається, що основними причинами виникнення депресивного стану є:

· внутрішнє незадоволення собою;

· нерозуміння з боку оточення;

· внутрішня і зовнішня конфліктність;

· стресовий стан;

· нашарування негативних емоцій.

Коли депресія тривала, вона переходить в аутизм (стан цілковитої прострації), ав гіршому випадку призводить до суїцидальних наслідків (самогубства).

Що робити, коли з'являється депресія? У першу чергу, звернутися до

фахівця (психолога, психотерапевта, психоаналітика). Другим позитивним моментом є зміна обстановки. Особливо корисними ліками є природа і розуміння з боку інших людей. У творі ми також побачили позитивний

вплив природи на особистість героя. З'являється «посвітління» кольорів,

що означає спокій і умиротворення в душі героя. Потік негативних емоцій припинився, і людина почала бачити навколишній світ зовсім в інших барвах. Звичайно, не ідеалізує всіх і все, проте оцінює події реальніше.

• Як змінюється колір страху і безнадії? На який? Чому?

• Герой «почув тишу». Що це означає? Чи ви чули коли-небудь тишу? Чи

бувають моменти, коли немає ніяких звуків? Як ви розумієте вислів

«почути тишу»?

• Давайте простежимо, як змінюється настрій героя, і складемо схему

змін настрою. Який момент слід вважати переломним, кульмінаційним?

9. Коментоване читання

Кульмінація, переломний момент твору, коли емоційна напруга змінюється,— це симфонія поля, спів жайворонка. Перечитайте цей момент у новелі. Прокоментуйте його за такими питаннями:

• Де знаходяться струни арфи, на якій грає свою мелодію жайворонок

• А де знаходяться струни людської душі?

• То яка ж тоді пісня звучить?

• «Сіють пісню на дрібне сито і засівають нею поля?» Що ж вийде з такого посіву?

• Хто виконує мелодію? Який прекрасний співак демонструє своє вміння?

• Якщо «між небом і землею» — людське життя, то хто тоді пташка? Яка її роль?

• Прокоментуйте вислів «єднала небо з землею». Як ви його розумієте?

Учитель. Свій твір М. Коцюбинський визначив як новелу. Які ознаки новели є в цьому творі?

• Але в ній є і «дійові особи», як у п'єсі. Тож простежимо, які «ролі»

виконують ті чи інші дійові особи твору. Які «герої» діють у новелі?

10. Групова робота

Визначте імпресіоністичні особливості новели «Іntermezzo», спираючись на

знання, отримані на уроці. Можливе виконання завдання:

1. Новела відтворює, як дійсність впливає на стан душі героя.

2. Сюжет твору розкриває вузлові почуття, стани душі ліричного героя.

Душа героя - арена філософсько-психологічного конфлікту почуттів, відчуттів, станів свідомості, переживання ліричного героя.

3.Відтворення за допомогою зорових і слухових образів змін у настроях людини.

4.Пейзаж — засіб психологічної характеристики'.

5 Відтворення впливу дійсності, природи на душевний стан людини.

11. Історичний контекст. 1908 рік, коли М. Коцюбинський написав «Іntermezzo», мав свої особливості. Йому передували буремні події революції 1905-1907 років. Поразка революції спричинила наступ реакції. Царський уряд жорстоко розправлявся з робітниками і селянами, які брали участь у подіях 1905 року. Про це з болем згадує один із сучасників М. Коцюбинського - чернігівський юрист Г. Лазаревський. Після певного розгублення царський уряд повів рішучий контрнаступ. За угодою з Вільгельмом II частину армії із західного кордону було перекинуто в середину країни для придушення селянських повстань. Козакам наказано поводитися з селянами, як з ворогом в окупованій країні. «Посилено поліційні й жандармські кадри, мобілізовано діяльність судових і окружних судів, утворено військово-польові суди. Грізна примара столипінського галстуку (нависла над країною»,- писав Г.Лазаревський у «Спогадах про Михайла Коцюбинського». В історію цей час увійшов під назвою столипінської реакції.

У таких умовах частина інтелігенції зневірилася в подальшій боротьбі,

відвернулася від революційного руху. Серед неї посилилися ідейні хитання,

дехто вдавався до релігійно-містичної діяльності.

Добре усвідомлював зміни й Коцюбинський. Адже у країні запанував настрій апатії, втоми.

V. Застосування одержаних знань

1. Характеристика образу ліричного героя

В образі ліричного героя письменник розкриває свою душу, її радощі, переживання. Перед нами — його самосвідомість. Перед ліричним героєм не стоїть проблема вибору між служінням людям і втечею від суспільного життя. Він — чесний художник, совісний, цілком відданий людям. Не страх, не зневіра, не зрада суспільних ідеалів, а лише перевтома змушують його перепочити. Кожна неправда, несправедливість вражають душу героя.

Він, якби й хотів, не може розминутися з людиною, не може не сприймати

людського горя. Але герой знесилений. Його душа, серце, нервова система перенапружені. «Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть». Отже, герой не може бачити людей і не може не бачити їх, не може бути самотнімі не може не бути самотнім, бо не витримає більше. Це перевтома, герой перебуває на межі психічного захворювання. Він якийсь час не може

сприймати людське горе, соціальні проблеми більше не доходять до нього, до

його свідомості. Але він не відмовляється від боротьби, а прагне лише перерви — інтермецо. Врешті відпочинок повертає йому сили. В образі героя

Коцюбинський показав митця, який незважаючи на особистий стан утоми,

знов-таки йде до селянина, до боротьби з людським горем.

2. Бліц-опитування:

· Напрям у мистецтві, в основу якого покладені враження.

· Українська письменниця, представниця імпресіонізму в

українській літературі.

· Автор картини «Схід сонця. Враження».

· Найпоширеніший імпресіоністичний літературний твір.

· Батьківщина імпресіонізму.

· Одна із ознак імпресіонізму - відсутність ідеї.

УІ. Підсумки заняття.

УІІ. Домашнє завдання.

Читати повість М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Page updated

Google Sites

Report abuse