Мета: поглибити знання про твір «Зачарована Десна» О.Довженка; удосконалювати вміння й навички сприймати літературний твір як мистецьке явище, розуміти його художню своєрідність, особливості індивідуального стилю письменника; активізувати чуттєві можливості, емоційний потенціал; формувати вміння створювати асоціативний етюд; розвивати образне мислення; виховувати оптимістичне світосприйняття й світобачення.

Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення

Методи й прийоми: асоціативна розминка, ІКТ, асоціативний кущ, асоціативний килим, асоціативний портрет, асоціативний ланцюжок, дослідження.

Обладнання: презентації, схеми, рекомендація «Як працювати над асоціативним етюдом», рушники, асоціативний килим (паперові краплі), ілюстрації.

Очікувані результати:

1. Поглиблення знання змісту кіноповісті «Зачарована Десна» О.Довженка.

2. Формування досвіду творчої самостійної діяльності.

3. Удосконалення комунікативної діяльності.

4. Сприяння індивідуальному самовиявленню.

5. Активізація чуттєвих можливостей, емоційного потенціалу.

6. Виховання позитивного світобачення й світосприймання.

План уроку

1. Мотивація — 2 хв.

2. Повідомлення теми й мети — 2 хв.

3. Актуалізація опорних знань — 5 хв.

4. Сприйняття й засвоєння:

-  Теоретична перерва — 1 хв.

-  Асоціативний килим — 12 хв.

5. Фізкультхвилинка — 1 хв.

6. Асоціативний етюд — 12 хв.

7. Обговорення — 7 хв.

8. Підсумок — 2 хв..

9. Домашнє завдання — 1 хв.

Перебіг уроку

І. МОТИВАЦІЯ.

1. Слово вчителя.

Дитинство… Чарівна країна, де над головою кожної дитини розкрито парасольку із лагідних долоньок матусі, сильних рук татуся, мудрих — дідуся, ніжних — бабусі.

Спогади… Вони в кожного свої — теплі й привітні, холодні й дощові.

Дитинство — маленька держава пустощів , світ сміху й веселощів, любові й надії, невпинне море радощів і щастя, безтурботності й захищеності…

Дитинство — це перші падіння, синці, сльози, образи…

Тільки на зорі нашого життя дерева бувають великими, веселка яскравою, а сподівання безмежними. Усі ці спогади, наче скарб, зберігаються в душі дорослої людини. Саме дитячі емоції дають нам сили перетворити наші мрії в реальність.

2. Асоціативна розминка

-   Які асоціації у вас викликає слово «дитинство»?

ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ.

1. Слово вчителя.

Ми вирушимо сьогодні в казкову подорож дитинством Олександра Довженка.

2. Повідомлення учня про О.Довженка.

3. Слово вчителя.

Польський письменник Ян Парандовський, шукаючи витоки творчості багатьох майстрів красного письменства, висловився надзвичайно поетично й вражаюче: «Колись це джерело забило вперше...» У своїй книзі «Алхімія слова» він закликав нас досліджувати все, що написане тими, хто жив до нас.

«Слово - сила. Увіковічене на письмі, воно здобуває владу над думками і мріями людей, і неможливо ні виміряти, ні уявити межу цієї влади. Слово панує над простором і часом. Але, тільки схоплене сіткою літер, думка живе і діє. Все решта розвівається вітром. Прогрес у розвитку людської думки, досягнення розуму людського народилися з оцих слабеньких літер - стеблинок на білому полі паперу».

А засновник бібліопсихології Микола Рубакін зазначав: «Ми знаємо не книги, і не чужі слова, і не їхній зміст, - ми знаємо наші власні проекції їх і тільки той зміст, який в них самі вкладаємо, а не те, що вклав автор».

Щоб зрозуміти зміст твору, його ідейний задум, треба усвідомити прочитане крізь призму власних асоціацій.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ.

1. Слово вчителя.

«Зачарована Десна» - такий твір, який потрібно читати повільно, зосередившись саме на читанні та включивши свою уяву, тому що тільки так зможемо відчути красу Довженкового слова.

До речі, в архівах зберігається аж 4 варіанти рукописів повісті: якого великого значення надавав письменник цьому твору. До того ж він зробив і власноручний переклад російською мовою.

А тепер пригадаємо основні відомості про повість.

2. Презентація твору (мета: повторення відомостей до ЗНО).

3. Асоціативний кущ «Зачарована Десна».

ІV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ.

1. Теоретична перерва.

Асоціація(від лат. associatio — з’єднання) — закономірний зв'язок між двома або кількома психічними процесами(відчуттями, уявленнями, думками, образами, почуттями), який виражається в тому, що поява у свідомості одного тягне за собою появу іншого або інших.

Етюд (з франц. — вправа, вивчення) — невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру, в якому автор подає конкретну картину, фіксує момент, вихоплений з життя, відтворює внутрішній стан людини, нерідко на тлі співзвучного пейзажу

Рекомендація «Як працювати над асоціативним етюдом»

     Вдивляйтесь у звичне — і побачите несподіване,

    Вдивляйтесь у просте — і побачите складне,

    Вдивляйтесь у частинки — і побачите ціле,

    Вдивляйтесь у мале — і побачите велике.

      Мацуо Басьо

1. Ліна Костенко зазначила, що поезія — «це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», тож дозвольте художньому твору «доторкнутися» до вашої душі саме зараз: пригадайте зміст усього твору (якщо ви з ним ознайомлені) чи, зосередившись, уважно прослухайте уривок.

2. Якщо почуте вплинуло на вас, викликало якісь образи, думки, почуття, картини, занотуйте це; записуйте все й під час читання уривка.

3. Не загубіть яскраві, барвисті, неповторні власні думки, образи, «переносячи» їх на папір.

4. Зверніть увагу на мову свого твору, відредагуйте написане.

2. Слово вчителя.

Ми будемо йти разом з Довженком дорогою краси та вслухатимемося, розглядатимемо й створюватимемо власний образ величної ріки.

3. Асоціативний килим «Зачарована Десна»(міжпредметні зв’язки).

4 учні заздалегідь отримали завдання дослідити образ ріки в географії, топоніміці, етнографії та у творі О.Довженка «Зачарована Десна». Звіт подати у вигляді презентації.

Творча група із трьох учнів проводила соціологічне дослідження «Моя ріка» та узагальнювала роботу по створенню асоціативних портретів. Їх звіт був представлений у вигляді асоціативного килима на дошці.

А). Асоціативний портрет «Зачарована Десна О.Довженка»(презентація цитат).

- «Я пливу за водою, і світ пливе наді мною, пливуть хмари весняні - весело змагаються в небі…»

- «Весна пливла до нас з Десни. Тоді ніхто не чув про перетворення природи, і вода тоді текла куди і як попало. Часом Десна розливалась так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси. Цілі села потопали, гукаючи собі порятунку».

- «А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вода ласкава, солодка».

- «Вода тиха, небо зоряне, і так мені хороше плисти за водою, так легко, немов я не пливу, а лину в синьому просторі. Дивлюсь у воду — місяць у воді сміється».

- «Одна лише Десна зосталася нетлінною у стомленій уяві. Свята, чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій».

- «Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадуючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпно багатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя.

 Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

Б). Заповнення схеми.

В). Асоціативний портрет «Річка Десна як географічний об’єкт» (презентація).

Географія — система наук, що вивчають природні й виробничі територіальні комплекси та їх компоненти.

- Десна — ліва притока Дніпра. Довжина - 1130 км (у тому числі в межах України - 591 км), площа басейну - 88,9 тис.км2. Бере свій початок у Смоленській області (Росія) та впадає в Дніпро вище Києва.

- Десна, незважаючи на забруднення її вод в останні десятиріччя, в основному зберегла заплаву, яка утворює потужний водно-болотний комплекс та є місцем гніздування й харчування багатьох видів диких птахів. Заплава річки сама по собі є територією зі значним біологічним різноманіттям. Тут зустрічається низка видів занесених до Червоної книги України тварин та рослин.

- Річка Десна - одна з шести великих річок України, є єдиною великою рівнинною річкою Європи, що практично не була зарегульована, тобто на ній не було побудовано дамб, водосховищ, каналів. Завдяки цьому, вона й на сьогодні зберегла русло та заплаву в природному стані.

- Завдяки збереженій заплаві, що забезпечує природне самоочищення води, р. Десна є джерелом водопостачання мільйонів українців - деснянську воду споживають і такі міста, як Київ, Чернігів, Новгород-Сіверський, Короп, Бровари.

- Десна також є визнаною «меккою» водного туризму та постійним місцем організації активних відпочинкових подорожей.

- Десна належить до низовинних річок, має безліч заток. Живлення — змішане, і хоча снігове живлення стоїть на першому місці, викликаючи весняну повінь, значну роль відіграють також ґрунтові та дощові води. Рівень води впродовж сезону туристських сплавів змінюється в незначній мірі. Похил русла не перевищує кількох сантиметрів на кілометр, течія слабка, ії швидкість не перевищує 2- 4 км/год., що дає можливість проведення водних походів до І категорії складності. їх проходження доступне для туристів-початківців. а маршрути по них рекомендовано для самостійної розробки, через що вони не включені до переліку класифікованих маршрутів. Рекомендується сплав на байдарках, хоча не виключається й сплав на надувних човнах та розбірних надувних катамаранах. Сезонність сплава - з березня до листопада включно.

- Надзвичайне значення заплава має й для збереження біорізноманіття - уздовж ріки проходить Деснянський пролітний шлях у системі міграційних шляхів фауни Європи.

Г). Заповнення схеми.

Г). Асоціативний портрет «Походження назви річки» (презентація).

Топоніміка — розділ мовознавства, що вивчає власні географічні назви.

Походження назви не встановлено. Існує кілька гіпотез:

Академік О.О.Шахматов вважав її походження зі слов’янського слова деснь «правий». Він гадав, що слов’яни повністю жили в гирлі Дунаю, звідки рухались на північ. Одна з найбільших приток Дніпра виявилася праворуч їхнього руху. Вони назвали її Десною.

Топоніміст О.М.Трубачов вказує, що свою назву річка отримала від балтів, для яких у їхньому русі на схід, вона тривалий час була «правою» рікою (desninas — правий).

Топонімічний словник України (за ред. М.П.Янко) пояснює походження назви Десни з індоєвропейського d- de «яскраво блищати, світити», до якого приєднався іранський елемент -sa/ -sа, спільний для гідронімів Де-сна, Сно-поть, Прете-сна.

Д). Асоціативний портрет «Річка в етнографії» (презентація).

Етнографія — галузь історичної науки, що вивчає культуру й побут народів світу, їх походження, розселення, культурно-побутові взаємозв’язки.

- Загальною символічною ознакою українських поселень була їх своєрідна прив’язаність до річок, хоча така етноекологічна ознака притаманна в цілому й багатьом іншим народам. Про зв’язок річки як стрижневої основи поселень з ознаками етнічного характеру їх мешканців влучно писав дослідник Василь Ключевський: «Річка є навіть свого роду вихователькою почуття порядку та громадського духу в народі... вона виховувала дух заповзятливості, звичку до спільної, артільної дії, змушувала розмірковувати та приловчатися, зближувала розкидані частини населення, привчала відчувати себе членом суспільства, спілкуватися з чужими людьми, спостерігати їхні звичаї й інтереси, обмінюватися товаром та досвідом, знати звички та вдачу».

- В українській етнокультурі така загальнолюдська закономірність набувала своєрідних етнічних рис, властивих психічному складу українців та їхній духовній культурі. Річка для них уособлювала не просто господарські, економічні, соціальні чи суто людські зв’язки, як це характерно для багатьох інших народів, вона ставала духовним началом для людності, що пов’язувала з нею своє буття. Адже більшість обрядових дій українців відбувалися біля води, бо ототожнювалися з водною стихією: купальські обряди, русалії й водохреще, обливання та ворожіння на мосту, біля криниці чи ополонки; водна магія та культ води лежали в основі багатьох вірувань та повір’їв, утілюючись у колоритних демонологічних обрядах, що стали етнічними символами духовної культури українців, —- в образах русалки, нявки, водяника тощо.

- Вода була для наших предків святою. Плювати у воду вважалось за тяжкий гріх. Поширеними були різні уявлення про ріки. Цікаве повір’я існувало на Волині. Там ріки порівнювались із жилами людини.

- Народні уявлення відбились у народних прислів’ях:

Глибока річка, як думка, йде спокійно.

Де ріки текли, там і будуть.

Добре річці з потоками.

Не пхай ріки — вона сама плине.

Одна ріка — просто вода, а багато рік — море.

Правдива заслуга, як велика ріка, що глибша, то тихіше йде.

Е). Заповнення схеми.

Є). Асоціативний портрет «Моя ріка».

Ж). Заповнення схеми.

Ми проводили соціологічне дослідження «Моя ріка». З цією метою було проведено опитування однокласників. Задавалось запитання: «З чим у вас асоціюється ріка?».

Проаналізувавши відповіді, ми створили такий асоціативний портрет. Отже, ріка — це…

Пропонуємо вашій увазі також асоціативний килим «Зачарована Десна». Асоціації ріки ми показали у вигляді крапель. На жаль, біля нашого міста немає ріки-красуні. Але вона приходить до нас у вигляді дощу, а потім повертається додому підземною рікою.

V. ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА.

VІ. АСОЦІАТИВНИЙ ЕТЮД «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА».

А). Слово вчителя.

Як відомо, людина на 85% складається із води, тому наше з вами завдання, щоб вона разом із зачарованою Десною потекла в унісон і утворила водоспад емоцій, що виллються в душевні потічки рядочків у зошиті.

Отже, необхідно генерувати отримані асоціації й пропустити їх через свої душу й серце. Відправляючись у мандри своїми емоціями, пам’ятайте настанови великого майстра слова О.Довженка: «У всьому людському я хочу шукати красу», «Коли ти дивишся — це ще не значить, що ти бачиш». Щасливої дороги вам!

Б). Написання роботи.

В). Зачитування робіт та обговорення.

1. Ріка — жива істота, вона ніколи не стоїть на місці, бо не має часу на відпочинок. Тому деяким її глибини здаються холодними й байдужими, бо нібито дарують свою увагу всім: і своїм , і ворогам. Чому? Бо ріка живе поза категоріями — «держава», «національність». Вона має планетарне значення й живить Землю та її гостей (так-так, ми тільки перепочиваємо тут по дорозі у Вічність) своїми соками. Живи, наша матінко, даруй нам свої води, виколисуй на своїх хвилях майбутніх митців слова.

2. Річка — символ, що відповідає як творчій, так і руйнівній силі природи. З одного боку вона означає родючість, рух і очищення, а з іншого боку — перешкоду, небезпеку, пов'язану з потопом, повінню. Затоплює щороку Десна береги, сади й хати, а Сашко разом із батьком рятують на великому човні людей. Якраз на Великдень — світлий час Воскресіння господнього (прикметна довженківська деталь!): «Сходило сонце. Картина була незвичайна, неначе сон чи казка. Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ. Нічого не можна було впізнати. Все було інше, все краще, могутніше, веселіше. Вода, хмари, плав — все пливло, все безупинно неслося вперед, шуміло, блищало на сонці». Це, безумовно, символічна картина очищення. Як, напевно, зрадів би Довженко оновленню своєї України, що відбулося все ж таки!

3. Ріка — артерія землі й джерело життя для людей . Своїм плином, динамікою розливів ріка визначає вирішальні для людського існування періоди часу, символізуючи світовий потік явищ, плин життя, необоротний перебіг часу. Вона є символом постійної мінливості: «Не можна двічі увійти в ту саму ріку». Мотив вступу в ріку означає початок важливої справи, подвиг; переправа через ріку — завершення подвигу, знаходження нового статусу, нового життя. Вода рік є священною: нею хрестять при першій присвяті, змивають гріхи, очищають тіло й душу, вона знімає втому — фізичну й душевну. «Зачарована Десна» стала для сина української землі О.Довженка духовною опорою.

4. Десна благодатна, повноводна, стрімка; її вода очищує, зцілює, приносить дарунки, їжу, нащадків, життєву силу, безсмертя. Ріки, як нагорода людям, прокладаються Богом у пустелі, висікаються зі скелі; як покарання — висушуються, перетворюються Святим Нашим Батьком на пустелю. Рухливі води не терплять у собі ніякої падалі й гнилості та викидають їх неспокійною хвилею, так само й духи небесні не зволікають і випліскують тих, хто втомлює їх своїм пустомельством. Світлі води очищають від усілякого бруду, вони подібні вірному другу, що вкаже не тільки на пороки, але й на шлях порятунку.

5. Річка — сонце, тепло, відпочинок… ЇЇ води розкривають обійми знесиленим, стомленим від житейського бруду. Люди прагнуть поринути в напоєні сонячним теплом хвилі, щоб знову відчути дитячу безтурботність.

6. Річка - це дзеркало Бога. Невпинна течія, збираючи інформацію з прибережних схилів і луків, спішить відзвітувати Творцю про справність усіх гвинтиків світобудови.

7. Біля річки народжуються поети й філософи, бо вона — це образ життя. Десна постійно в русі, мінливості, мальовничості, неповторності. Розмаїття фарб розмальовує душу людини, витісняючи назавжди сірість.

8. Десна. Ніч. Місяць на варті. У воді хлюпочуться зірки.

- Дивіться, сестри, а тут човен!

- Хто вміє веслувати?

Аж раптом сердитий шепіт хвиль:

- Чого здійняли лемент? Не бачите? Місце зайняте! Ми довго заколисували цього білоголового мрійника про яблукатого коня.

- Сестроньки! Який гарнюня він!

- Та не галасуйте ж ви! Краще подаруйте йому щасливу долю.

- Над буттям не владні ж ми, бо тільки люди — творці свого життя.

- Шкода.

- Та ми його наділимо хистом бачити зорі в брудних калюжах.

- З роси й води йому в далеку дорогу!

І знову ніч. Десна. Дитинство.

9. Сонечко посміхнулось. Нарешті, дочекалась. Мале дитя, накупавшися, замріяно дивиться на плесо. Світило поклало свої промені на хвилі Десни — і залунала велична соната. Хлопчик зібрав ці звуки у своє серце. Сонце переморгнулось із Десною. Сталося! Зачарували ще одного!

10. Ранок. Човен на березі. Прокинувся хлопчик, позіхає, тре кулачками очі. І ось вони розкрилися й побачили чаруючу картину: купання хмаринок у Десні. Білі пустунки здійняли такий туман із піни, що навіть коні осудливо хитали головами. Зрозумівши, що за ними підглядає маля, хвилі почали прибиратися. І ось зачудований хлопчик опинився в чистій смузі між небом і річкою.

11. Берег Десни. Казанок з юшкою сердито булькає: «Забули, іроди, а все ця музика нічної ріки!» А люди зачаровані прекрасним виконанням артистів! Ось жабки кумкають, мошва тоненько виспівує, очерет глухо шумить. Навіть риби не хочуть пропустити концерт, вони наввипередки вискакують на хвилі, намагаючись зайняти краще місце. А мудрий місяць-продюсер тільки хитро посміхається.

VІІ. ПІДСУМОК.

1. Слово вчителя.

Чи не основна риса стилю О.Довженка — яскравість образів, які утворюють довкола емоційно й естетично вражаючі епізоди, картини. Саме їх рух, зміна створюють сюжет, що відіграє, власне, лише допоміжну роль. Ці образи в основному асоціативні, вони змушують напружено пульсувати думку, віднаходити відповідні емоції, паралелі, можливо, присутні й у нашому особистому сприйманні, переживанні світу. Тому вони й знаходять відгук у будь-якій душі, відкритій красі й пізнанню.

Світ «Зачарованої Десни» глибокий, невичерпний до дна, широкий та безмежний. Скільки тут заховано думок, почуттів, переживань великого художника! У ньому — духовна опора кожного українця.

Дивувався давно і дивуюсь тепер

(Це у серце моє улилась дивина)

Чистоті й глибині задеснянських озер,

Де прозора вода аж до самого дна.

Безліч років живуть і прогрес їх не стер,

І жадоба людська чудом їх обмина.

Як їм важко тепер між модерних химер,

Коли стиснувся час і втекла далина.

      Іван Коваленко

2. Асоціативний ланцюжок «Наш урок».

VIII. Оцінювання.

ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (за бажанням).

1 група — сенкан «Яблукатий кінь».

2 група - написати твір-мініатюру «Символ творчого поривання у творі - коні».