https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=2457

Тема уроку: Ольга Кобилянська. «Valse melancolique». Життєві долі жінокінтелігенток, які намагаються знайти своє щастя та найповніше виявити багаті духовні сили. 

Мета уроку:, дослідити сюжетно-композиійну особливість твору, намагання письменниці відтворити талановитих жінок європейського типу, що прагнуть до вдосконалення, передати вплив музики на особистість; розвивати аналітичне мислення учнів, вдосконалювати навички дослідницької роботи та роботи в групах; виховувати любов до краси рідного слова, до його нетлінних перлин. 

Тип уроку: формування навичок та вмінь. Обладнання: портрет письменниці, виставка літератури, відповідно до теми уроку, мультимедійна презентація, аудіозапис, тексту твору, фільм «Меланхолійний вальс» (режиcер Борис Савченко; сценарій Василя Портяка та Ольги Кобилянської). Епіграф: Я шаліла внутрішньо від музики. Ольга Кобилянська 

ЗМІСТ І СТРУКТУРА УРОКУ

 І. Організаційно-вступна частина

 Вступне слово, мета якого налаштувати учнів на сприймання запланованого навчального матеріалу. ІІ.Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети, завдання уроку. Постановка виконавських завдань. 

1.Розкрити, який вплив має мистецтво на долю людини

. 2. Дослідити, що об’єднує трьох різних за характером героїнь новел – Марту, Ганну та Софію.

 3. З’ясувати, чи вдалося письменниці першою в українській літературі зобразити жінок європейського типу, кожна з яких мала свою високу мету і прагнула самовдосконалення. 

ІІІ.Перевірка домашнього завдання; актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь

 Вступне слово. Музика в житті Ольги Кобилянської відігравала чи не найважливішу роль: допомагала у хвилини розпачу та зневіри, підбадьорювала, надихала, не давала замкнутися в собі. Про вплив музики на особистість письменниці дізнаємося з автобіографічної, епістолярної, мемуарної та творчої спадщини. Сім’я Кобилянських була творчо обдарована музикально. Ольга грала на фортепіано, лише два місяці навчаючись музичної грамоти, а ще на дримбі та цитрі. ІV. Вивчення нового матеріалу. Дослідницька робота (випереджувальне завдання). Літературознавці. 1.Музика в житті Ольги Кобилянської. Ольга Кобилянська була щиро закохана у музику. «…музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив», – зізнається письменниця чеському етнографу Франтішеку Ржегоржу у листі від 17.01.1898 р. Вона знала багато українських, російських, німецьких пісень та романсів як, наприклад, «Ой ти, дівчино, зарученая», «Вже журавлі відлетіли», «И скучно, и грустно» М.Лермонтова, «Реве та стогне Дніпр широкий» Т.Шевченка, «Верховино, смутку ти наш», «Гуляли, гуляли…» та інші, про що свідчать записи у її альбомі, мемуарна, епістолярна, автобіографічна та творча спадщина. Улюбленим композитором Ольги Кобилянської був Ф.Шопен, а ще їй подобалася музика Ф.Ліста, Р.Шумана, Л.Бетховена, Ф.Мендельсона, В.Моцарта, Й.Брамса, М.Лисенка. Письменниця згадувала: «Любо спливали нам вечори у родинному гуртку... Музика, спів були одинокою насолодою для нас у маленькому гірському містечку. Ціла наша родина була безтямно залюблена у своїй музиці так, що іноді грали аж поза північ і то, що попало нам під руки: грали класичну музику, різні сонати або наші народні пісні». «Пригадую, як Ольга Юліанівна розказувала, що сама на цитрі грала, що вся родина дома музикувала. Я, однак, не чула її гри, тому що письменниця уже після першого паралічу перестала зовсім грати», – згадує Олена Тимінська. У листі до Осипа Маковея від 5.02.1898 р. Ольга Кобилянська пише: «Нині у Вас великий концерт і будете чути музику. Знаю, що будуть співати різні пісні, але «Гуляли, гуляли…» не будуть співати, а в мене понад се нема нічо. Я би навіть хтіла, щоби мені те співали, коли умру, так страшне люблю ту пісню». Саме цю пісню та «Чуєш, брате мій…» на слова Богдана Лепкого виконували на могилі письменниці 23 березня 1942 року, проводжаючи її в останню путь. При кожному спілкуванні з друзями та прихильниками її творчості Ольга Кобилянська завжди цікавилася ставленням до музики. Своїми душевними переживаннями не раз ділиться з В.Стефаником, якого вважає найкращим другом. Про незвичайний плив музики на неї, захоплення грою на цитрі пише йому у листі від 24.11.1900р.: «Я на цитрі граю щораз більше. Як Ви приїдете, я зможу вже гарно заграти Вам. І ця цитра забирає багато часу – та се, бодай, щось любе, і я зовсім забуваюсь, коли граю» . Музика облагороджувала її, приносила моральне задоволення, і вона на цьому піднесенні хотіла подарувати приємні хвилини спілкування з музикою і близьким людям. 2. «Симфонічна проза» Ольги Кообилянської. Під музику Ф.Шопена звучить повідомлення. Музика, якою була оповита душа письменниці, має великий вплив і на її світовідчуття. Ліричними акордами пройняті багато її творів, у яких чітко відчутно автобіографічні нотки і в яких саме музика допомагає розкрити образи героїв. Ніжна мелодія зачіпає найніжніші струни серця Олени Ляуфлер («Людина»), Наталки Верковичівна («Царівна»), героїні твору «Impromptu phantasie», Софії Дорошенко («Valse melankolique»), Аглаї-Феліцітас («За ситуаціями»), а також цигана Андронаті та його внука Гриця («У неділю рано зілля копала…» ), які змальовані як творчі особистості, що залюблені в музику чи обдаровані музикально і своєю грою на фортепіано, скрипці, сопілці чи трембіті можуть зачарувати, зігріти холодне і черстве серце. Музичний твір «Impromptu phantasie»... Ф.Шопена мав неабиякий вплив на душевний стан Олени Ляуфлер, героїні повісті «Людина», прототипом якої є сама письменниця. А ще це був улюблений твір і її коханого Стефана Лієвича. Проте після втрати дорогої людини музика, що завжди асоціювалася з прекрасним, навіває їй інший настрій: Олена страждає… «Наче хвилі, припливали до неї м’які звуки фортеп’яна. Раз любовні, пристрасні, то знов западали вони глибоко в душу... Маргарета незамітно перейшла на іншу тему. Начала Шопена «Impromptu phantasie»... «Мої особисті переживання відігравали немалу роль у моїх писаннях,– занотувала Ольга Кобилянська у автобіографії «Про саму себе». – «Царівна» писана кровією мого серця. Банда (оркестр) циганів-музиків — із чудовим капельмейстром Хрістофом дала почин до написання цеї повісті. Я шаліла внутрішньо від музики». Наталка Веркович, головна героїня, повісті «Царівна», – духовно багата натура: захоплюється літературою, любить слухати музику і розуміє її, проте не може себе повністю реалізувати, бо змушена коритися обставинам, адже вона на вихованні у тітки, яка не поділяє її поглядів на життя. Саме музика допомогала дівчині-сироті вивищитися над сірою буденністю. З великим замилуванням душі вона слухала музичну фантазію у виконанні Орядина. «Грав на скрипці якусь чудову угорську фантазію в супроводі фортеп’яна. На мене має музика ще з дитинства сильний вплив, і я була би найщасливішою людиною в світі, коли б мене музики вчили… Справді, я кріпшаю, почувши голос музики». Героїня твору «Impromptu phantasie» ще з десяти років закохана у музику, відколи почула вперше ніжні акорди «настройника фортеп’ян». «Кождий його удар по клавішах і кождий живий рух його електризували її і виводили з рівноваги… Те, що грав, була пристрасть, а як грав – зраджувало його яко людину…» Так трапилося у житті, що героїня не вчилася музики, але ті далекі дитячі спогади дали якийсь поштовх – вона не уявляла життя без музики, яка дивним чином впливала на неї. «Я не вчилася музики ніколи. Я ніколи не могла «Impromptu phantasie» сама грати! Але коли чую її, як другі грають, то душа моя наповняється слізьми. Що се такого?... Коли чую музику – готова вмирати. Стаю тоді божевільно-відважна; стаю велика, погорджуюча, любляча... Що й залежить на мені, коли лиш музику чую!..» Аглаї-Феліцітас з твору «За ситуаціями» музика допомагає вистояти перед важкими життєвими перешкодами, заспокоює, додає сили. Її гра відтворює душевні муки та переживання. «Грала сильно, завзято й пересипувала струменями звуків. Збирала їх з правої на ліву, з лівої на праву: вона щось пояснювала. Між те вплітала мелодію, що тужною стьожкою добувалася з-під пальців – і впивалася в серце… АглаяФеліцітас плаче. Грає й… плаче. Кидає звуками, термосить, перешіптується ними, збирає їх, зливає в одно, благає… І посеред сильних, потрясаючих акордів вриває без закінчення мелодії і встає…» «Славний музик» Андронаті (повість «У неділю рано зілля копала...») – скрипальвіртуоз, який допомагав розслабитися дружній циганській табірній родині. Він часто «скрипкою гроші заробляв». Передчуваючи небезпеку щодо доньки, яку за зраду чоловікові чекала смерть, сумно переживав старий батько. Саме через музику і передається його неспокій, тривожний душевний стан: «...схиливши голову низько над скрипкою, неначе учув там в ній для себе потайний окремий голос з її наказуючого нутра – і заграв. Сипав жалем. Плакали скрипки, дзвеніли цимбали, дрижала сопілка, а над усіма царювала одна-однісінька струнка Андронатової скрипки. О, та скрипка! Зойком кидалася, голосом, блукаючи, сумом розливалася, між циганів рвалася...» А також невід’ємною частиною життя є музика у житті трьох творчо обдарованих жінок – художниці Ганни, піаністки Софії та вчительки Марти у новелі Ольги Кобилянської «Valse melancolique». Узагальнення. Музика – невід’ємний атрибут духовного світу письменниці як митця, як особистості. Її герої, які відчувають музику, висловлюють свої емоції через неї, – натури творчі, неординарні, емоційні, духовно багаті. Вони не терплять фальші, зради, обману. Творча манера письма Ольги Кобилянської, при якому вона висловлює думки про філософський вплив музики на особистість, за словами Лесі Українки, зумовила появу нового «симфонічного жанру» в українській літературі. V. Застосування учнями нових знань Робота над змістом твору. Історія написання твору Неперевершеним зразком малої прози є новела «Valse melancolique» Ольги Кобилянської, яка має елементи автобіографізму. Уперше новелу надруковано 1898 року в «Літературно - науковому віснику». Письменниця порівнювала своє життя з життям героїні твору Софії Дорошенко. У листі до Осипа Маковея від 17 лютого 1898 року вона писала: «Прочитали-сьте « Valse melancolique» і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого». Коли О.Кобилянську запитали про провідну думку новели, вона, дивуючись, відповіла зустрічним запитанням: «А чи ви маєте її, коли переживаєте настрій, який не дає вам спокою, викликає прагнення здійснити велику мрію, кличе вас кудись так сильно, що ви не можете навіть передати цього поклику?» Коли ми слухаємо музичний твір, у кожного з нас виникають свої думки, асоціації, свої переживання. У цій новелі персонажем стає власне Музика. Фрагментарний перегляд фільму «Меланхолійний вальс» (режиcер Борис Савченко; сценарій Василя Портяка та Ольги Кобилянської). Сюжетний ланцюжок твору. >Роздуми майбутньої вчительки Марти, від імені якої ведеться оповідь, про любов до класичної музики. >Знайомство з художницею Ганною, подругою Марти, що орендували разом квартиру. > Після підвищення орендодавцем плати за квартиру дівчата змушені шукати третю співмешканку. >Знайомство з Софією відбувається через повідомлення служниці, яка вказує на непривабливі деталі її гардеробу: подерті рукавички, ґудзик від пальта тримається на одній нитці. >Софія – професійна піаністка. Перше враження змінюється після виконання дівчиною етюду Шопена. >Марта вийшла заміж і стала зразковою дружиною та дбайливою матір'ю. >Ганна виїздить до Риму, де заводить вільні стосунки. Однак цей зв'язок, не скріплюючись справжніми почуттями, швидко розривається. Батька своєї дитини вона покидає. Сина бере повністю під свою опіку. >Трагічна доля Софії. Її талант не зміг зреалізуватися – не було кому покрити великі видатки, потрібні для здобуття освіти у Відні. Смерть матері та відмова дядька допомогти завдали їй страшенної муки. Звук розірваної струни фортепіано був останньою краплею для змученого серця. Воно не витримало ─ настала раптова смерть. Робота в групах. Проблемне питання. Як Ольга Кобилянська утвердила думку, що музика, мистецтво по-особливому впливають на долю митця? І група. Завдання: дослідити засоби зображення образу Марти. План 1. Марта – втілення любові, готувалася стати вчителькою. 2. Стримана, терпляча, жіночна, «ладна обійняти весь світ», «вчилася музики, язиків і різних робіт ручних». 3. За словами Ганни, «вроджена жінка і матір». 4. Надзвичайно залюблена у музику «…просто душа розривалася в грудях при тих звуках, граціозних, зоапвідаючих найбільше щастя». 5. Щаслива у сімейному житті: вийшла заміж за професора. «Я проста робітниця, тип послугача з природи вже, що не наділила її навмисно тим гордим даром, щоб повзав… Тому повзаю й корюся до сьогоднішньої днини й належу до тих тисячок, що родяться на те, щоб без нагороди гинути!»» Узагальнення дослідження. «Снігова куля». Алгоритм проведення. Перший учень називає слово, другий – речення, третій – ставить запитання , четвертий відповідає на нього. (Можливий варіант застосування). Марта. – Надзвичайно ніжна тонка лірична натура, хороша подруга, добра і надійна, турботлива дружина, вірна у коханні. – Як склалося її життя? – Щасливо вийшла заміж і зажила повноцінним типовим життям. ІІ група. Завдання: дослідити засоби зображення образу художниці Ганни. План 1.Ганна – емоційна, нестримна, вибухова, непостійна натура. «Із нею було тяжко дійти до кінця». 2. Протиріччя у світосприйнятті. «Було багато речей у житті, які брала страшно легко, ледве доторкалася їх крилами вибагливої душі; але в штуці була поважна й глибока». «Не накладаймо на свої душі маски». 3. Надзвичайно талановита, живе своїм ремеслом. «Я – артистка і живу відповідно артистичним законам, а ті вимагають трохи більше, як закони…сіро-програмованої людини…» 4. В особистому житті не терпить приписів, їй байдуже, що скаже світ про її особисте життя, тому і вільні стосунки з чоловіками не вважала за непорядність. «…заглушити у собі той світ, щоб жити лише для одного чоловіка і для самих дітей? Се неможливо… тому неможливо, хто носить справжній артистизм у душі!..» 5. Турботлива мама, хоча і сімейне життя не склалося. «Не могли погодитися в способі життя, і коли не хотів мене зрозуміти, я покинула його. Але хлопець – мій. Я зароблю на сама нього, і він – мій». Асоціативне акроузагальнення Гармонійна Акуратна Ніжна Надійна Артистична Турботлива Амбіційна Лагідна Авторитарна Непередбачувана Творча Ганна – талант. ІІІ група. Завдання: дослідити засоби зображення образу піаністки Софії. Софія – творчо обдарована особистість, лірична й емоційна. Такі деталі, як подерті рукавички або затикання найменших щілин у вікні розкривають у ній нервову, вразливу, чутливу до світу, замкнену особистість. Мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні, яка зазнала приниження у житті (через нещасливе кохання). Вимоглива. «Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики й гармоніїї в відносинах передусім гармонії!» Цілеспрямована. «Лікарі заборонили їй навіть займатися якийсь час музикою, але що їй без музики, як казала, нема життя, то не држалася їх приказів і грала й грає досхочу». Жінка-загадка. «Спить, мов царівна. Коли вмивається, не забуде ніколи насипати кілька крапель найтоншої парфуми до води, але зате її верхня одіж… – просто « товпа!» Талановита. «Грала етюд Шопена ор.21 чи 24…Душа стала здібна розуміти музику…». «До музики звернулася з подвійним запалом». Вразлива. «Упала лицем на струни – зомліла…» Горда. Радить Марті: «Ти повинна розвивати в собі гордість, бо це єдина зброя жінки, – повчальним тоном сказала товаришка, –і продовжила: Ніколи не принижуйся перед негідною людиною». Душевний розпач. Знову неприємності у житті Софії: дядько, єдина надія, відмовився її утримувати у Відні. Зі сльозами на очах, прибита горем, із відчаєм у душі вона сідає за фортепіано і у темній кімнаті починає грати. Та музика – стан душі. «Грала свій вальс, але так, як ніколи. Мабуть, ніколи не заслуговував він більше на назву «Valse melankolique», як тепер. Перша часть – повна веселості й грації, повна визову до танцю, а друга… О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим летом від ясних звуків до глибоких, а там – неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, товплення тонів, бій, – і знову збіг звуків удолину… відтак саме посередині гами смутний акорд… закінчення». Символічно, що з останніми акордами зіграної мелодії, обірвалася струна, як і струна життя талановитої піаністки, яку «музика позбавила життя» Узагальнення дослідження. Сенкен-монофон Софія. Стримана, самокритична. Сміється, страждає, сумує. Справжня самозречена смілива самотність. Сум. .VІ. Підсумки уроку. «Два – чотири – усі разом» Що об’єднує ці три різні натури? Вони різні за характером, але їх об'єднує замилування красою, прагнення до гармонії життя, фізичної та духовної досконалості. Художній аналіз світу думок і почуттів цих трьох мистецьких натур становить основний зміст твору. Героїні твору ─ непересічні особистості. Це сильні, вольові, самодостатні, горді та незалежні жінки, які прагнуть утвердитися в чоловічому світі. Вони не бояться залишитися незаміжніми, оскільки шукають щастя насамперед у собі. Мистецтво задовольняє їх запити. Коментар епіграфа. Учитель. Через весь твір проходить мотив меланхолійного вальсу, який повторюється так символічно – тричі. Сильний стресовий стан дівчини доводить її до відчаю, фізичного та душевного болю. Символічно, що з останніми акордами зіграної мелодії, обірвалася струна, як і струна життя талановитої піаністки, яку «музика позбавила життя». «Меланхолія і дика непогамованість, безмежний смуток і безмежна відвага – се основні риси молодої дівчини, якою уособила Ольга Кобилянська фантазію Шопена, стараючись переповісти словами враження музики, як се вона не раз потребує і в інших творах», – зауважує Л.Турбацький VІІ.Оцінювання, самооцінювання, взаємооцінювання знань. Узагальнювальне слово учителя (оцінка діяльності на уроці, обгрунтування виставлених балів, педагогічні рекомендації щодо вдосконалення навчальної роботи). Повідомлення домашнього завдання. Творча робота на тему «Музика у моєму житті».