7-Б

07.04.20

Історія України

Тема: Практичне заняття. Руські удільні князівства у складі сусідніх держав. Кримське ханство

Матеріали за посиланням

interactive.ranok.com.ua/theme/contentview/47-pdrychniki/storya-ykrani-pdrychnik-dlya-7-klasy-zakladv-zagalno-seredno-osvti-gsem-ov-martinyuk-o-o/praktichne-zanyattya-za-rozdlom-v-rysk-ydln-knyazvstva-y-sklad-sysdnh-derzhav-krimske-hanstvo/praktichne-zanyattya-za-rozdlom-v-rysk-ydln-knyazvstva-y-sklad-sysdnh-derzhav-krimske-hanstvo

Робота з історичними джерелами

Порівняйте (за відомостями з наведених джерел) правовий статус і повсякденне життя на території України в XІV—XV ст. представників різних станів, верств та етносів.

Литовський історик З. Зінк’явічюс про використання в Литві руської мови

Проблема визначення терміна канцелярської слов’янської мови Великого князівства Литовського. Справа в тому, що тодішня язичницька Литва ще не знала писемності, і володарі Литви, упорядковуючи справи приєднаних земель, користувалися тією (руською) писемною мовою. Вживали її і для підтримання зв’язків з іншими країнами на Сході, подібно, як латинську мову — для спілкування з країнами Заходу… Із часом значення її дедалі збільшувалося. Адже, упорядковуючи велику державу, володарі Литви не могли обійтися лише усними наказами. Потрібно було їх записати. Більше того: Перший Литовський статут (збірник законів) було написано 1529 р. в оригіналі саме давньоукраїнською (руською) мовою…

Польський поет Ян Пашкевич (початок XVII ст.)

Польща квітне латиною, Литва квітне русиною, Без тієї в Польщі не пробудеш, Без цієї в Литві блазнем будеш.

1. Яку інформацію про роль руської мови можна отримати із джерела? Чим зумовлене таке становище руської мови?

М. Грушевський про надання привілею русинам Кам’янця-Подільського в 1491 р.

Наприкінці XV ст. правительство Казимира Ягайловича зробило до міських відносин поправку таку, що дало камінецьким Русинам організацію осібну від головної міської: вони дістали право вибирати осібного свого війта, спільним вибором всіх Русинів, і в потребі — його скидати. Сей війт мав юрисдикцію над всіми Русинами Камінця й приїзжими у всіх справах, судити мав «руським писаним правом», а апеляція на нього йшла до старости. Таким чином поруч привілегійованої громади німецького (магдебурзького) права, de fakto польської, організовано руську громаду, з неповною міською організацією: окрім того, що її віддано під апеляцію старості, бракувало в ній виборної адміністраційної власти — бурмістрів і райців (консулів), і неясним лишалося її становище супроти сих урядників польського Камінця.

Із грамоти польського короля Сигізмунда I про обмеження прав українських міщан

Львова в 1525 р.

Під час нашого перебування в минулому році в місті Львові до нас звернулися зі скаргою громадяни того ж міста Львова руської віри, яких там живе чимало, що… бурмістри зазначеного міста забороняють їм купувати будинки, які знаходяться поза межами їх вулиці, тримати шинки, продавати та пити вино, пиво та інші напої, торгувати сукном, а також займатися ремеслом, записуватися в цехи, і це забороняється їм не внаслідок шкоди, чи збитків, чи нехтування, що вони ніби роблять. Навпаки, самі бурмістри і громадяни католицької чи римської віри здійснюють вповні свої усталені законом права і свої законні справи…

Ми вияснили, що довгий час наші попередники не змінювали і не встановлювали у своїх ухвалах нічого і ніколи з приводу справи згаданих громадян м. Львова грецької та руської віри, тому, порадившись з нашими радниками, ухвалили… інше ж житло, що знаходиться по інших місцях і вулицях, де раніше не жили вони самі або їх попередники, вони не можуть і не мають права купувати, будувати та мати у володінні. Так само за давнім звичаєм та забороною, що збереглися до цього часу в… м. Львові, не можна приймати до цехів та допускати до ремесел, ми залишаємо назавжди в попередньому стані.

1. Про що свідчать наведені уривки із джерел? 2. Яким було становище українських міщан у XV — на початку XVI ст.? 3. Висловіть припущення, чому руських міщан не допускали до участі в роботі органів міського самоврядування і в діяльності цехів.

09.04.20

Всесвітня історія

Тема: Монгольське панування. Новгородська боярська республіка. Велике князівство Московське.

Основні дати та події:

1240 р. –Невська битва;

1223 р. – битва на р. Калка;

1359-1389 рр. – роки правління Дмитра Донського;

1380 р. — Куликовська битва;

1480 р. — «стояння» на річці Угрі, повалення ярма;

1462-1505 рр. – правління Івана ІІІ;

1497 р. — видання Судебника.

Історичні постаті: Дмитро Донський; Іван ІІІ.

Домашнє завдання: опрацювати § 17, виконати завдання 10-12 с. 192.

14.04.20

Історія України

Тема: Сільське господарство.

Упродовж ХІV—ХV ст. у господарському житті населення українських земель продовжувало залишатися домінуючим сільське господарство, яке мало переважно натуральний характер. Традиційними його видами були: землеробство, тваринництво і підсобні промисли — рибальство й бортництво. Проте в цей час відбулося його помітне піднесення: запроваджується нова техніка, зокрема колісний плуг, соха з лемешем та сошником. Завдяки цьому розорюються нові землі.

У період феодалізму полювання було привілеєм феодалів. Проте на Подніпров’ї ним займалися місцеві селяни та міщани, що приносило їм чималий доход.

Зміни відбулися і в правовому становищі селян. У цілому воно залежало від правового устрою сіл: руського (українського), волоського чи німецького. Переважна більшість сільського населення проживала в селах руського (українського) права. У ХІV ст. більшість селян на українських землях були вільними й лише сплачували данину за користування землею, яка розподілялася ланами (волоками) по 16,8—21,4 га між селянськими дворищами. Дворище складалося з 5—10 хат (димів), у яких жила велика селянська родина. Податок — подимне — платили з кожного диму. Кілька дворищ утворювали сільську громаду (село), яку очолював отаман. Кілька сіл об’єднувалися у волость — копу, яку очолював старець. На зборах копи розглядалися всі важливі справи. Також діяв копний суд.

Крім того, за правовим становищем селяни поділялися на дві основні групи: «похожих» (вільних), які мали право відходити від феодала, та «непохожих» («отчичів»), позбавлених такого права. Протягом ХІV — першої половини ХVІ ст. відбувався процес перетворення «рабів», «челяді», «холопів» (тобто рабів) на залежних селян. (Третій Литовський статут у 1588 р. перевів їх у стан отчичів.)

Селяни сплачували чимало податків і виконували різні повинності. Основним державним грошовим податком у Великому князівстві Литовському був податок на військові потреби. Селяни також відбували й державні повинності: споруджували й ремонтували замки, зводили мости та греблі, прокладали й обслуговували шляхи тощо. Церкві виплачували десятину.

Селяни феодальних маєтків сплачували оброк продуктами чи грошима і відробляли панщину. У ХV ст. панщина складала 14 днів на рік із лану (волоку). У 1520 р. в Польщі встановлюється одноденна панщина на тиждень, а в 1557 р. така ж установлюється в Литві. У Закарпатті на цей час панщина складала вже два дні на тиждень. На Північній Буковині існувало близько 20 повинностей і податків.

Документи розповідають

Становище українського селянства в XIV ст.

…Село пана Семена Кмітича…: чоловіків 70, дають панові на рік 19 кіп грошей, ходять робити на пашню дворову протягом усього літа, орати — день, а два дні жати; в тому селі млинів два, корчми дві, із якої 4 копи грошів. А якщо який-небудь чоловік із тих сіл геть іде, то він повинен дати панові 6 кіп відхідного.

Село… П’ятничне: чоловіків 30, дають на рік 3 копи і 40 грошів, а слуг у тому селі 8, котрі кінно служать; ще в тому селі чоботарів два і коваль один; ці роблять на двір даром…

Село… Демидовці: чоловіків 37, дають на рік 4 копи і 28 грошів; літом день косять; другий день жнуть…

Село… Кам’яногірка: людей усіх 30 чоловіків: з них 23 чоловіки дають на рік по 12 грошів, а також по два третин­ники вівса (1 третинник — приблизно 130 кг), по два вози сіна; робіт ніяких не виконують.

s 1. Які повинності були поширені серед українського селянства? 2. Як наведене джерело відображає становище селянства?

Домашнє завдання: опрацювати § 22, с. 206-211

21.04.20

Історія України

Тема: Міста, Магдебурзьке право. Ремесла і торгівля.

Маґдебу́рзьке пра́во (також німе́цьке або тевтонське міське́ пра́во) — одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування в Центральній Європі у часи Середньовіччя.

Наприкінці XIII — сер. XIV ст. галицько-волинські князі і королі надавали маґдебурзьке право німецьким колоніям, які виникали у столичних містах Руського Королівства (самоназва Галицько-Волинської держави). Так само поширювалися інші системи самоврядування: угорські королі надавали містам Закарпаття, яке входило до Угорщини нюрнберзьке право. З переходом Галичини під Польщу в середині XIV ст., маґдебурзьке право почали широко застосовувати в галицьких містах, а також і селах, і згодом поширили на решту українських земель і в Білорусі.

Досі, за нормами німецького звичаєвого права, сільську громаду очолював війт, якого призначав власник поселення; свою посаду війт міг передавати в спадок. З розвитком міст і міського самоврядування посада війта ставала виборною. Мешканці міст звільнили себе від суду феодала й самостійно здійснювали врядування господарством. Для допомоги війту обирали колегіальний орган — магістрат, куди мав право бути обраним кожен з ремісників чи купців, що мав міське право «jus civile». Магістрат засідав під головуванням війта. Наприкінці XIII ст. в магістраті Магдебурга виникла ще одна виборна колегія — Рада — під керівництвом бургомістра. Попередній колегіальний орган отримав назву Лава. Рада і Лава розподілили повноваження між собою. Якщо в міських судах виникали суперечливі питання, апеляції могли подавати до магістрату Маґдебурга.

Право встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоуправління, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Воно не мало поширення на жінок, бідняків, незаконно народжених та юдеїв.

З переходом Галичини під владу польських королів першими маґдебурзьке право у повній мірі отримали найбільше тогочасне місто на українських землях — Львів у 1356 році (маґдебурзьке право Львова підтверджено польським королем. Часте згадування 1356 року як дати надання маґдебурзького права місту пов'язано з помилкою перекладів польських документів. Однак справжньої дати надання права на самоврядування для Львова не відомо, оскільки документи скоріше за все згоріли при пожежі), а також старі князівські столиці:Галич (1367), Белз (1377), Холм (1382), Перемишль (1389), Теребовля (1389). Урбанізація Галичини зростала швидкими темпами з супроводженням стрімкого поширення маґдебурзького права.

З початку XV ст. маґдебурзьке право набуло поширення на решту українських земель. Спочатку в містах, що були центрами воєводств,комітатів (у складі Угорського королівства) — Кам'янець-Подільський (1432), Луцьк (1432), Мукачево (1445), Київ (1494) (існують здогади про застосування в Києві магдебурзького права за Вітовта, тобто до 1430 року), Брацлав (1497).

Домашнє завдання: опрацювати § 22, с. 211-217

22.04.20

Контрольні роботи і практичні виконати в зошиті, сфотографувати і переслати на електронну адресу для перевірки!

2018andriy.z@gmail.com

Оцінювання за період карантину /дистанційного навчання/ буде здійснюватись на основі даних робіт.

Контрольна робота з історії України буде 05.05.20, а з всесвітньої історії 14.05.20

23.04.20

Всесвітня історія

Практична робота "Середньовічні замки та собори: візитна картка туристичної Європи"

Завдання:

1. Повторити параграф 16.

2. Переглянути відеоматеріали:

"Середньовічні замки Європи: https://www.youtube.com/watch?v=eXrPtq1Nk-M та ТОП 30 Замків Середньовіччя Цікава Історія Подорожі Туризм: https://www.youtube.com/watch?v=DzXD0Cy57CE

3. Підготувати повідомлення або електронну презентацію: "Середньовічні замки та собори: візитна картка туристичної Європи".

4. Виконану роботу переслати на електронну пошту для перевірки.