10-А клас

09 квітня 2020 року

Тема. Призначення поета й поезії, мужність ліричної героїні, автобіографічні мотиви («Слово, чому ти не твердая криця …»). Відданість своїм мріям, наполегливе прагнення до мети («Мріє, не зрадь»)

Леся Українка – не тільки один із найвідоміших,

але й один із найоригінальніших поетів світу.

М. Рильський

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Експрес-опитування

□ Назва першого Лесиного вірша.

□ Рік виходу першої збірки поетеси.

□ У 1899 році вийшла збірка...

□ Крім віршів, Леся Українка писала...

СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Поетична спадщина Лесі Українки не тільки належить українському народові, а й входить до всесвітньої скарбниці художнього слова. А поетичним маніфестом письменниці, її мистецьким кредо став вірш «Слово, чому ти не твердая криця?». Письменниця звертається до слова, яке повинне підіймати народ на боротьбу, а отже, «здіймати вражі голови з плеч». З іменем Лесі Українки в українську літературу ввійшов співець осяйних ідеалів людства, письменник-громадянин.

Виразне читання поезії «Слово, чому ти не твердая криця?»

1. Які враження у вас викликав твір?

2. У чому ви вбачаєте його ідею?

3. Яка тема вірша?

4. Як авторка ставиться до свого таланту? Підтвердіть свою думку словами з поезії.

5. Чому письменниця ототожнює слово із живою істотою? Які прийоми вона для цього використовує?

6. Як ви гадаєте, чому авторка більше покладається на силу своїх творів, аніж на фізичну силу?

7. Кого Леся Українка вважає месниками, що візьмуть її зброю?

Ідейно-художній аналіз твору (законспектувати)

Жанр: громадянська лірика.

Тема: звернення до слова, як до могутньої зброї в руках людини.

Ідея: уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих руках перетворюється на меч. Ліричний герой звертається до слова, як до єдиного, що може її захистити, чим вона може добитися справедливості.

Римування: суміжне.

Віршовий розміру: чотирьохстопний дактиль.

Епітети: твердая (криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова); (зброя) іскриста; невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки).

Метафори: зброя «іскриста», «єдиная зброя», «меч на катів», «щира, гартована мова».

У першій строфі поезії письменниця звертається до слова, яке повинне підіймати народ на боротьбу, а отже, «здіймати вражі голови з плеч». А наступна строфа – це по суті аналіз «своєї письменницької громадянської позиції», поетеса ніколи не видобувала фальшивих нот зі своєї ліри для боротьби з ворогом, гартувала слово кров'ю власного серця. Це добре передано за допомогою алітерації – звукових повторів. Третя строфа – переконання в доцільності своєї письменницької праці, адже її слова приносять людям утіху. У наступній строфі – думка, що її «слово» може стати «кращим мечем на катів». Дві останні строфи сповнені радісним переконанням: гартоване кров'ю серце, щире, вистраждане всім життям, художнє слово стає міцною зброєю лише тоді, коли його візьмуть дужі месники, задля яких вона й гартує цю свою зброю.

Перегляд відеоролика https://www.youtube.com/watch?v=5VOE7YE9aKg

Людина не може жити без мрій. Вони супроводжують нас упродовж усього життя. І змінюються теж з огляду на вік людини, умови її життя, суспільний лад тощо. З дитинства Леся Українка цікавилася історією. Її приваблювала доба мужніх воїнів, лицарських турнірів. Але понад усе вона поважала силу духу, справедливість. Тому її цікавили не пихаті переможці, а ті, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо, саме в них вона вчилася великої мужності, яка потім так потрібна була їй у житті, щоб боротися з власною недугою та різними негараздами.

Оптимізмом пройнятий вірш «Мріє, не зрадь». У ньому прославляється подвиг борців за волю. Поетеса стверджувала, що народ – це творець всіх цінностей і багатств, стверджувала безсмерття народу та велич його творчої праці.

Виразне читання поезії «Мріє, не зрадь»

Ідейно-художній аналіз твору (законспектувати)

Тема: зображення мрій ліричної героїні, роздумів над сенсом життя, за яке треба боротися до останньої краплі крові та вірити у перемогу.

Ідея: уславлення тих, хто не зрадив свою мрію, хто йде до неї, долаючи всі труднощі.

Основна думка: «Мріє, хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною, а як прийдеться згинуть за теє – дарма!»

Заповнити таблицю «Художні засоби поезії «Мріє, не зрадь» (письмово)

1. Риторичні звертання, вигуки

2. Епітети

3. Метафори

4. Персоніфікація

5. Синтаксичні засоби

6. Інверсія

Леся Українка прожила життя сповнене страждань і гіркоти. Але її поезії звучать оптимістично, в них на повний голос пролунали життєрадісні мотиви, вірші сповнені впевненості в невичерпні сили народу, його переможний потенціал. Дочкою Прометея називають Лесю за її нескореність, мужність, силу волі і життєлюбність.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Визначити риси індивідуального стилю Лесі Українки.

2. Скласти сенкан «Леся Українка».

13 квітня 2020 року

Тема. Символічність, романтичні образи поезій Лесі Українки. Зображення повені людських почуттів у вірші «Стояла я і слухала весну…»

СПРИЙНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Леся Українка була майстром пейзажної лірики. Природу вона сприймала як живу, одухотворену силу, розрадницю, невичерпне джерело енергії та невимовний вияв краси. Але вона передусім жінка. А в слово «жінка» ми вкладаємо такий зміст, як ніжність, родина, кохання, весна. Весна – улюблена пора року поетеси, адже це час, коли оживає природа, прилітають птахи, квітнуть сади і людина сповнюється новими мріями, надіями на краще. У вірші «Стояла я і слухала весну» Леся передає ту гаму почуттів, які наповнюють молоде дівоче серце.

Перегляд відеоролика «Стояла я і слухала весну»

Виразне читання поезії; опрацювання с.218 підручника

Ø У якому році написаний вірш? (1895)

Ø До якого жанру належить вірш? (Пейзажна лірика)

Ø Що передає дієслівний ряд «стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла»? (Мінливість світлих почуттів героїні)

Поезія сповнена свіжості й тепла прекрасної пори року. Всього у двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні:

Стояла я і слухала весну.

Весна мені багато говорила.

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

Ідейно-художній аналіз поезії

Жанр: пейзажна лірика

Ідея: віра в перемогу світла над темрявою, життя – над смертю.

Тема: любов до навколишнього світу.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб

Римування: суміжне

Рима: чоловіча

Художні засоби

- уособлення

- метафора

- синтаксичні засоби

- інверсія

Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.

Особливо Леся Украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i «слухала весну», яка ïй «багато говорила», спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï.

Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику. Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. Вміння ліричної героїні «слухати весну» дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт.

Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі – все те, про що колись мріялось.

Прослуховування пісні

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Читати драму-феєрію Лесі Українки «Лісова пісня».

16 квітня 2020 року

Тема. Драма-феєрія «Лісова пісня». Фольклорно-міфологічна основа. Символічність образів Мавки і дядька Лева – уособлення духовності і краси

«Лісова пісня» – це діамантовий вінець Лесі Українки.

М. Рильський

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

«Геній в умовах заблокованої літератури», – так назвала Ліна Костенко Лесю Українку. Дійсно, у важкий час жила поетеса. «Мені видається, що на руках і на шиї у мене видно червоні сліди, що понатирали кайдани та ярмо неволі, і всі бачать тії сліди і мені сором за себе...», – так писала Леся Українка у листі до брата М. Косача. Всупереч «під'яремному життю» великої Росії, де панували «голод, неосвіченість, злодійство, лицемірство, тиранія», співає пісні про волю. Слово «пісня» поетеса вживає часто. За її словами, «пісня – це ж єдине наше добро…»

І драматичний твір поетеса назвала «Лісова пісня», який став шедевром світової драматургії. Він, за словами М. Рильського, «як чарівний заквітчаний острів височіє в творчій спадщині Лесі Українки». Це «пісня пісень» не лише Лесі Українки, а й усієї української драматургії; твір, який варто б називати Леcиним символом – дивоцвіт.

Проблемне питання

Розкриваючи основні проблеми твору через призму образів, ми повинні дати відповідь на питання, які поставив автор у п’єсі:

Людина вінець природи чи байдужий споживач її благ?

СПРИЙНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Історія написання твору

«Лісову пісню» написала поетеса за досить нетривалий термін. Доказом того, що це було саме так, є її лист до сестри О. П. Косач: «Писала я її недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго приходила до пам’яті». Та до його написання готувалася все життя. Бо з дитинства зачарувала краса Волині й образ таємничої Мавки. У листі до матері зізнавалася: «Я й здавна тую Мавку «в умі держала», оце аж з того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом... Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували у дядька Лева Скулинського. Зачарував мене цей образ на весь вік». Отож, «Лісова пісня» творилася Лесею Українкою у хвилини високого поетичного натхнення, у хвилини, за визначенням поетеси, «божественного безумства».

-А, можливо, вона побачила себе в цьому образі - образі досконалості природи і приреченості водночас?

«Назва... при всій своїй стислості є насамперед синтез, душа твору, і потрібно чимале вміння, щоб кристалізувати в двох-трьох словах цю душу. Назва... повинна бути точною, стислою, характерною, ... прямо витікати з сюжету, з характерів або з основної ідеї твору» (І. Кочерга).

- Як ви розумієте даний вислів?

- Як ви розумієте заголовок драми?

- Чому свій твір Леся Українка назвала «Лісова пісня»?

- У чому символічність назви драми?

Етнографічна довідка

Село Колодяжне лежить у перехідній зоні між Волинню і Поліссям, де вже починаються поліські кущі.

Ой, чи так красно в якій країні,

Як тут на нашій рідній Волині!

Волинсько-поліський фольклор, міфологію Леся Українка знала досконало.

Своїх героїв-поліщуків Леся Українка не мислила в якомусь іншому, а тільки в поліському вбранні. Вона хотіла дати докладні вказівки режисерам, які збиралися ставити «Лісову пісню», щодо костюмів, бо виписувати все це в ремарках не відповідало стилю драми.

Використані у «Лісовій пісні» народнопоетичні джерела – це не тільки образи-персонажі, але й фольклорні художні деталі. Навіть сцену сварки свекрухи з невісткою взято з волинської пісні:

Ой, встань, невістко, бодай не встала,

Подій корови, що ти нагнала…

З метою типізації письменниця використала також багато приказок, примовок, прислів’їв, характерних для мови селян Волині: «В голову зайшов», «Такої матері такий і син», «Якщо й було, то в стовпець пішло», «Бийся по губі», «Відьомське кодло» та інші.

Теорія літератури

Драматична поема – це жанр, що поєднує прикмети драматургії і поезії, це віршована п’єса, яка синтезує драматичний та ліричний, а також епічний способи відображення дійсності.

Особливі ознаки драматичної поеми:

- в її основі переважно психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів;

- тяжіння до філософської узагальненості, поетичної умовності, символіки;

- ліричність, емоційність, навіяні поетичними прологами, посвятами, ремарками, монологами;

- білий п’ятистопний ямб, який дає змогу розмовляти в емоційно піднесеному тоні;

- ідейний зміст твору, завершення тієї або іншої сцени, розгортання певної думки часто підсумовуються афоризмом.

Драма-феєрія є одним із найяскравіших зразків течії, що її сама Леся Українка назвала неоромантизмом.

Основними його рисами є: (законспектувати)

1) повернення до фольклору;

2) на перший план виходить чуттєва, емоційна сфера людини;

3) змальовували не масу, а індивідуальну особистіть, неповторну, яскраву;

4) зовнішні події відсуваються н а задній план, змальовується внутрішній світ людини;

5) повернення до символізму; використання фантастичного та казкового;

6) туга за досконалістю.

Отож, за якими рисами відносимо «Лісову пісню» до неоромантизму?

(Зіставляються два світи – гармонійний і досконалий (природа) та дисгармонійний і примітивний (світ людини).

ПАСПОРТ ТВОРУ (опорний конспект або ментальна карта)

Рід літератури: драма.

Жанр: драма-феєрія (твір, у якому реальне поєднується з фантастичним, діють каз­кові персонажі).

Тема: розкриття зв’язку людини й природи, безсмертя вічних людських цінностей, добра і зла, волі як основного джерела щастя людини, різниці між високим покликанням людської душі та дрібним буденним життям, яка й призводить героя до трагедії.

Ідея: нездоланності життя, невмирущості мрії людини: «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає»; віра в те, що найвищі людські життєві цінності безсмертні: що більше таких цінностей має людина, то світліші її ідеали, глибша і чистіша людська сут­ність.

Дійові особи:

- головні персонажі: Мавка, Лукаш;

- другорядні персонажі: дядько Лев, Лукашева мати, Килина, діти Килини;

- міфічні персонажі: «Той, що греблі рве», Потерчата, Русалка, Водяник, Русалка Польова, Доля, Злидні, Перелесник, Пропасниця, Куць, Лісовик, «Той, що в скалі сидить».

Композиція: найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є органічне пере­плетення життя двох світів – природи й людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до зародження і розвитку конфлікту, що визначає сюжет феєрії, в якому розкриваються характери дійових осіб, реалі­зується творчий задум автора. Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різ­ними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша. Пролог уводить читача у світ казки, в якій діють фантастичні істоти, містить у зародку вияви всіх конфліктів, реалізова­них у драмі. У пролозі окреслюється недобре, вороже став­лення «водяного роду» до людини. Згодом воно позначиться на подальшому розвитку подій; природа – повноправна дійова особа п’єси. Сюжет твору становить історія кохання Мавки й Лукаша. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна – пробудження кохання; весна – його розквіт; пізнє літо – зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима – смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ зако­ханих; у такий спосіб авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок лю­дини й природи. Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Ма­вку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить») події не йдуть на спад – третя дія («пізня осінь») виявляє колоса­льну боротьбу пристрастей: Лукаш перетворюється на вовкулаку і знову стає людиною, Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу. Розв’язка твору оптимістична: краса – вічна, як світ. Твір завершується ремаркою-епілогом: звучить «переможний спів кохання», «зимовий день зміня­ється в ясну, місячну весняну ніч», що єднає в пориві любові Мавку й Лука­ша. Заметіль білого цвіту переходить у сніговицю. Коли вона минає, видно нерухомого Лукаша з усміхом щастя на устах.

Новаторство Лесі Українки у змалюванні природи в «Лісовій пісні» виявля­ється у синтезі різних видів мистецтв, своєрідному кінематографічному ефе­кті, що передбачає швидку зміну звуків, рухів і навіть часу. У створенні відповідного емоційного настрою важлива роль належить широ­ким поетичним ремаркам, які викликають в уяві читача відповідне пейзажне тло, сприяють докладнішому розкриттю світу дійових осіб.

Проблематика:

- духовності людини;

- пошуку гармонії в житті;

- кохання і зради; сімейного життя;

- високого пориву душі й буденності;

- матеріального і духовного в житті;

- життєвого вибору;

- роздвоєння душі;

- добра і зла;

- внутрішньої свободи людини;

- гармонії людини і природи.

Художній напрям, стиль: модернізм: неоромантизм.

- Яку роль відіграє природа і її жителі в драмі-феєрії?

(Зародженню почуттів Лукаша і Мавки відповідає весняне пробудження природи, зраду Лукаша і душевні муки Мавки супроводжують пейзажі пізнього літа, фінал твору відбувається пізньої осені).

-Які цінності для міфічних персонажів найголовніші? (воля, краса, порядок у лісі й на озері).

“Той, що греблі рве”

… бо весняна вода, як воля молода.

Русалка:

Я - вільна! Я - вільна, як вода!

Лісовик:

Я звик волю шанувати.

- Як до несподіваної появи людей поставилися лісові мешканці?

Водяник:

Ой, ті люди… Я їх не зношу! Я їх топлю.

Русалка:

Дідусю! Лісовий! Біда! Рятуйте!

…Там хлопець на дудки ріже очерет.

- Які риси характеру героїні проявляються в сценах її перших зустрічей з Лукашем?

- Чому Мавка не соромиться афішувати свої родинні стосунки з лісом? Як це показано в творі?

- Чи можемо сказати, що лісовичка змусила сільського хлопця усвідомити, що в лісі все живе?

Мавка: Німого в лісі в нас нема нічого. Лукаш: Я думав - дерево німе, та й годі. Мавка: Твоя сопілка має кращу мову.

- Хто з героїв світу людей є найбільш природолюбом у драмі? В чому полягає його любов до лісу?

Лісовик: Люблю старого. Та ж якби не він

Давно б уже не стало сього дуба,

Що стільки бачив наших ряд і танців

І лісових великих таємниць…

Дядько Лев у творі – типовий образ мудрого знахаря, який своєю розважливою поведінкою урівноважує співвідношення добрих і злих сил у навколишньому світі.

- Чи пробував дядько Лев врятувати дуб навіть після смерті? Як саме?

- Як ви розцінюєте те, що дерево зрубали з могили?

- Чи вміє берегти ліс Лукаш? Якої шкоди він завдав лісові?

ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Літературна вікторина

1. Де і коли була написана драма-феєрія «Лісова пісня»?

2. Хто збирався будувати хатину в лісі?

3. Від чого застерігає Лісовик Мавку?

4. За яких обставин відбулася перша зустріч Мавки з Лукашем?

5. Про що запитала Мавка Лукаша?

6. Як ставиться Лукашева мати до Мавки і як її називає?

7. Чим хвалилася Килина перед свекрухою?

8. Хто помстився Лукашеві за Мавку?

9. З якою метою з’явилася Мавка після свого повернення з підземного царства?

10. Що сталося з сухою вербою біля Лукашевої хати?

11. Чим закінчується драма – феєрія?

12. Які проблеми піднімає Леся Українка в драмі – феєрії “Лісова пісня”?

- Чи міфічна істота Мавка? Адже вона кохає, сумує, плаче, з руки тече кров.

Мавка – міфічний образ, що є символом ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє «я», живе любов’ю до людини і здатна на самопожертву в ім’я людини, вона «має в серці те, що не вмирає». Отже, Мавка є втіленням всього доброго, світлого, є втіленням вимріяного щастя.

ПІДСУМКИ УРОКУ

Драма-феєрія була справжнім тріумфом творчого генія Лесі Українки. Створена на фольклорному матеріалі, вона стала гімном людини з її природним і невід’ємним прагненням до волі, до щастя, до змістовного життя. Герої зливаються з природою в єдине ціле, в єдину симфонію. У філософському тоні й змісті пейзажів теж криється хвала всьому живому, криється авторове захоплення багатством і щедрістю самого життя. Своєю «Лісовою піснею» Леся Українка в нових умовах ще раз підтвердила стару істину, що народна творчість завжди залишається щедрим джерелом розвитку справді демократичної, справді передової літератури», - відзначав О.Ф. Ставицький.

«Лісова пісня» Лесі Українки вражає нас глибиною і витонченістю авторської думки, музикою слова, неповторним образом Мавки, в якій чудово поєдналися духовне багатство і зовнішня краса, ніжність і доброта. Мавка виражає Лесин ідеал людини з її устремлінням до високих і світлих почуттів, з її нерозривним зв'язком зі світом природи.

Це не просто твір про кохання і красу, це глибоко філософська драма, в якій автор визначає мрії людської душі, дає відповідь на питання сенсу життя.

Вустами Мавки Леся Українка стверджує, що людина повинна бути вільною і щасливою як частинка природи, відчувати красу, надихатися нею, мати в серці невмирущі сили життя.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати с.221-228 підручника.

2. Скласти складні плани до характеристики образів Мавки і Лукаша, дібрати цитатний матеріал.

3. Переглянути фільм за мотивами «Лісової пісні» за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=W2ttQkuegb8

23 квітня 2020 року

Тема. Почуття кохання Мавки й Лукаша як розквіт творчих сил людини. Мати Лукаша й Килина – антиподи головній героїні Мавці. Симбіоз високої духовності і буденного прагматизму в образі Лукаша

Не зневажай душі своєї цвіту...

Той цвіт від папороті чарівніший –

Він творить скарби, а не відкриває.

Леся Українка

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

- У чому оригінальність жанру «Лісової пісні»? (Це драма-феєрія – драма, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, а поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою)

- Які основні проблеми порушені у творі? (Взаємини людини з природою; людина і власність; краса в людському житті; вірність і зрада; вічність життя)

- Які життєві реалії наштовхнули письменницю написати «Лісову пісню»? (Перебуваючи 1911 року в Сурамі (Грузія), Леся Українка ство­рила «Лісову пісню, драму-казку, твір нібито найлегший для сприймання й розуміння, але з глибоким філософським наповне­нням. У цей період прогресуюча хвороба забирала останні сили. Боротися з виснаженням, високою температурою та іншими при­гнітаючими інтелект симптомами їй допомагала невтомна праця, праця на межі життя і смерті. Під впливом розлуки з рідним краєм Леся, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і «затужила за ними». Саме ця туга, за словами самої пое­теси, і була справжнім імпульсом до створення «Лісової пісні»)

«Упізнай героя»

1) Я не терплю солом’яного духу!

Я їх топлю, щоб вимити водою

Той дух ненавидний. Залоскочу

Тих натрутнів, як прийдуть! (Русалка)

2) Чудна ти, дочко! Я ж про тебе дбаю.

Та він тебе занапастив би тільки,

Потяг би по колючому ножиську

Струмочка лісового, біле тіло

Понівечив та й кинув би самотню

Десь на безвідді. (Водяник Русалці)

3) Стій! – не квапся

То ж дядько Лев сидітиме в тій хижі,

А він нам приятель (Лісовик )

4) Як цар морський покличе – треба слухать.

На те є служба, сам здоровий знаєш («Той, що греблі рве»)

5) Сестронько! Зглянься на муку!

Крапельки крові було б для рятунку доволі.

Що ж? Хіба крові не варта краса? (Русалка Польова Мавці)

6) Будь моя кохана!

Звечора і зрана

Самоцвітні шати

Буду приношати

І віночок плести,

І в таночок вести,

І на крилах нести (Перелесник Мавці)

7) Що лісове, то не погане, сестро, -

Усякі скарби з лісу йдуть… (Дядько Лев)

8) А чи не годі вже того грання?

А хто ж обору мав загородити (Мати Лукаша)

9) Та, правда, ти сього не зрозумієш…

Щоб наші людські клопоти збагнути,

то треба справді вирости не в лісі (Лукаш Мавці)

10) Он чоловіка десь повітря носить,

А ти бідуй з свекрушиськом прокляття, -

Ні жінка, ні вдова - якась покидька! (Килина матері Лукаша)

11) Не зневажай душі своєї цвіту,

Бо з нього виросло кохання наше! (Мавка Лукашу)

12. Ні! Я живу! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає (Мавка)

СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

«Життя прожити – не поле перейти», – говорить народне прислів’я. Мудрий народ висловився абсолютно правильно, у декількох влучних словах передана вагома думка. Немає людини, яка б не замислювалась над сенсом життя. Життя таке складне, таке швидкоплинне, що іноді важко у всьому розібратись.

Людина може прожити лише одне життя. На жаль, а може, й на щастя, вона не зуміє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз, відновити… Тому сенс життя полягає в умінні жити та почувати себе щасливим. А вміння жити це не лише бажання отримувати задоволення від навколишнього світу, не лише потреба у професійній чи творчій самореалізації, а й внутрішня потреба дарувати добро іншим людям, робити їх щасливими й завжди усміхненими. Головне для кожного з нас – усвідомити, що сенс нашого власного життя – це ще й сенс життя інших людей, тому важливо завжди, за будь-яких обставин пам’ятати, що живемо ми не заради себе, а заради самого життя.

Якими є Мавка та Лукаш у творі «Лісова пісня»?

На перший погляд, сюжет твору простий, але не забуваймо про його глибокий філософський підтекст. Звичайний сільський хлопець Лукаш навіть не здогадується про те, що природа щедро вклала в його душу поетичний дар, який промовляє тихим голо­сом його сопілки. Почула його і зрозуміла лісова істота Мавка, і голос цей запалив у ній іскру людського почуття — кохання. Всіма силами Мавка намагається допомогти Лукашеві «своїм життям до себе дорівнятись», але атмосфера буденщини та чер­ствого житейського практицизму стають на заваді, не дають їй цього досягти.

У дівчині гармонійно поєднуються зовнішня краса з бага­тим внутрішнім світом. З розвитком дії змінюється і її зовніш­ній вигляд.

Дійсно, спочатку вона постає перед читачем «наче лісова царівна у зорянім вінку на темних, косах». Так, у другій дії, щоб сподобатися матері Лукаша, за її намовою Мавка перевдягається у буденний одяг сільської дівчини, перетворюючись у покірну служницю. І все це заради великого, до самозречення, кохання до Лукаша, яке дало їй безсмертну душу, сенс і мету її існуванню, її серце об'єднало все, що є найкращого і в «лісовому», і в «людському». Саме через це вона не може повернутися до легковажного рослинного життя і веселих пустощів з Перелесником, попри всі намагання лісових істот повернути її назад, примусити її забути «хатній, рабський дух». Переступивши фізично поріг буденного життя, у якому існують розрахунок, користолюбство, лицемірство, зрада, прагнення до матеріального збагачення, Мавка не переступає цього порога духовно. Вона не стала простою смертною, а залишилася ідеально чистою, незрадливою, щирою, бо саме так розуміє кохання.

Зраджена Лукашем, якого покарано за це втратою людської подоби, вона знаходить у своєму люблячому серці слова, які пере­творюють його знову на людину.

У кінці твору Мавка гине фізично. Але розв'язка твору опти­містична, тому що Мавка є уособленням духовності і невмирущої краси, а вона – вічна.

Із упевненістю можна сказати, що Мавка – це витворений уявою поетеси ідеал гармонійної людини, яка живе вільним, духовно багатим життям, у повній злагоді з природою. Саме тому їй не судилися ні смерть, ні забуття.

Найдраматичнішим образом драми є образ Лукаша. Його дра­матизм, у першу чергу, в нерозумінні самого себе, у його роздвоє­ності: з одного боку юнак має співочу душу творця, з іншого — йому не чужі почуття власника, егоїста. Це підтверджують і слова Мавки, яка говорить: «У тебе голос чистий, як струмок, а очі непрозорі».

Створюючи цей образ, Леся Українка торкнулася надзвичайно важливої життєвої проблеми: вміння реалізувати творчі можли­вості особистості, особливо якщо ти творча натура.

Позитивні задатки в характері Лукаша – це вплив дядька Лева. Негативні – вплив суспільного середовища та обставин життя. Цей образ набуває у творі алегоричного звучання: він сим­волізує складність людських поривань до ідеалу, приклад того, як засмоктує людину буденщина. Проте вбити мрію неможливо, і саме про це співає сопілка Лукаша у кінці п'єси.

Чи можливе було кохання між Мавкою і Лукашем?

Тільки великий талант, яким, безперечно, наділена Леся Українка, зміг у фантастичній казці майстерно розкрити складні реальні загальнолюдські проблеми. На думку Ліни Костенко, «Лісова пісня» - це «трансміграція» (переміщення) душі крізь час».

Галина Ромащенко «Чи я змогла б кохати, як Мавка?»

Чи могла б я, як мавка, кохати

Вiрно й нiжно свого Лукаша?

Чи зумiла б пiсень я спiвати,

Коли плаче сльозами душа?

Звичайно, можу я тебе кохати,

I пестити тебе, i цiлувати...

Але тодi лиш, як даси ти згоду.

А нi – то заховаю свою вроду

У хащах лiсових iз трьох кiмнат

I буду у душi наводить лад,

I шматувать знiвечене кохання –

Роблю я це не вперше й не востаннє!

Саме тому й боюся так за себе,

Що знову повертаюся до тебе.

Учора знов зустрiлись ми очима...

I я в ту мить була така щаслива!

Ти теж вiд щастя нiби-то сiяв...

Хоча хто зна- може ти просто грав.

Ти усмiхався знову i спiвав

I Мавки ти своєї не впiзнав.

А втiм, була у тебе iнша дiва,

Звичайно, миловидна i зваблива,

Була у неї русая коса –

Найголовнiшая її краса.

Вона була така пiдступна, хтива

I тим тебе, можливо, й полонила,

Що вдачею помiж усiх рiзнилась...

А втiм, ви з нею швидко розлучились.

Розбiглися ви рiзними шляхами...

А я ж тебе кохала до нестями!

Як Мавка лiсова я сумувала

I ось, здалось менi, любов приспала...

Та де там! Тiльки-но лиш ти з’явився

В моїй душi знов вогник запалився,

Той вогник, що його я загасила,

Коли гадала, що вже розлюбила

Тебе, Лукашу мiй! I знову стала

Я Мавкою, що так тебе кохала!

Але невже, як i вона, я мушу

Вербою стати, вкравши в себе душу?

О, не благай мене про це, коханий!

Хiба ж деревина любити стане?!

Невже ти хочеш, щоби я забула

Усi пiснi, якi вiд тебе чула?

О щастя ти моє зрадливе!

Послухай свого серця, i можливо,

Воно шляхом тим чарiвним пiде,

Який тебе до мене приведе.

13. 03. 1999 р.

Мистецькі паралелі «Лісової пісні»

«Лісова пісня» – драма-феєрія Л. Українки, займаючи особливе місце в творчій спадщині письменниці, є яскравим прикладом інтерпретації літературного змісту в низку нових мистецьких творів у сфері кіно, театру, музики та балету.

Починаючи з першої вистави «Лісової пісні», що здійснив Державний український драматичний театр у 1918 р., п’єса з незмінним успіхом ставилася майже в усіх театрах України.

Вистава 1952 р. спонукала В. Івченка екранізувати «Лісову пісню» в 1961 р.: один режисер інтерпретував літературне першоджерело у двох видах мистецтва – театрі і кінематографі.

Друга екранізація «Лісової пісні» відбулася в 1981 р. (реж. Ю. Ільєнко). Однак, ні перша, ні друга екранізації не зуміли відбити все те, що хотіла донести до глядача велика поетеса.

У 1978 р. був створений мультиплікаційний фільм «Лісова пісня», який не залишив глибокого враження.

Високим досягненням українського мистецтва є опера В. Кирейка «Лісова пісня» (1957 р.), автор якої успішно справився із складним завданням створення “оперної редакції” драматичного добутку.

У 1936 р. драма-феєрія «Лісова пісня» отримала ще один досвід інтерпретації, а саме: балетна вистава на музику М. Скорульського. Перша постановка балету виявилася не цілком вдалою (балетмейстер С. Сергєєв). Гідне втілення в жанрі балету драма отримала завдяки балетмейстеру В. Вронському (1958 р.), який довів, що хореографічному мистецтву під силу відобразити складний духовний світ героїв.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написати есе на тему «Що мені наспівала «Лісова пісня».