9 - Б

24.04.2020 9 – Б клас Українська мова

Тема. Слово і його лексичне значення. Групи слів за значенням, походженням і використанням.

Зміст уроку

І. Опрацювання нового матеріалу (записати в робочий зошит).

1. Лексикологія ( від грец. lexikos – словесний, словниковий s logos – учення) – це розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови.

2. Лексика – сукупність усіх слів мови, її словниковий склад називають лексикою.

3. Лексичне значення – усі слова, крім службових, мають лексичне значення. Лексичне значення – це те, що слово означає. Наприклад: іменник пасажир означає людину, яка здійснює поїздку різними видами транспорту.

4. Словник – лексичне значення слова пояснюють у словниках, які називають тлумачними.

5. Однозначні слова – слова, які мають одне лексичне значення. Наприклад: автобус, скотч, борщ, достиглий, киянин.

6. Багатозначні слова – слова, які мають два і більше лексичних значень. Такі слова означають предмети, дії, явища, які в чомусь подібні між собою. Наприклад, слово ручка має такі значення: 1) маленька рука; 2) частина предмета, за яку його держать; 3) приладдя для письма.

Багатозначні слова можуть уживатися в прямому й переносному значеннях.

7. Пряме значення – це властиве слову звичайне значення. Наприклад: сокіл – хижий птах родини соколиних.

8. Переносне значення – це значення образне, пов’язане за смислом із прямим. Таке значення виникло внаслідок перенесення назви одного предмета (ознаки, дії, явища) на інший на основі схожості форми, кольору, функції тощо. Наприклад: сокіл – юнак або чоловік, який відзначається красою, сміливістю.

Порівняймо:

Пряме значення Переносне значення

гострий меч гостре слово

промінь світла промінь надії

сходити на зупинці сходить ранок

9. Загальновживані (нейтральні) – слова, які вживають в усіх стилях мовлення. Наприклад: хліб, банк, спати, великий, сім, мало.

10. Стилістично забарвлені – слова, які вживають лише в окремих стилях мовлення або в одному з них. Наприклад: дітлашня, жаднюга, фотосинтез.

11. Емоційна лексика. Серед стилістично забарвлених слів окрему групу становить емоційно-експресивна лексика. Вона служить для вираження почуттів, емоцій, позитивних чи негативних оцінок. Наприклад: дитинчата, білявенький, ніженьки, дубище, здоровило, базікати, збіговисько. Емоційно-експресивні слова вживають переважно в розмовному і художньому стилях.

12. Синоніми – це слова, різні за звучанням, але однакові чи близькі за лексичним значенням. Наприклад: красивий, гарний, привабливий, чарівний, чудовий.

Синоніми утворюють синонімічні ряди. У синонімічному ряду є опорне (стрижневе) слово, яке виражає найзагальніше значення синонімів. У словнику синонімів його подають першим.

Роль у мовленні.

Синоніми допомагають:

-точніше висловити думку

-уникнути повторів

-зв’язати речення в тексті

-зробити мовлення виразним, образним

13. Антоніми – це слова з протилежним лексичним значенням. Антоніми завжди виступають парами і є словами тієї самої частини мови. Наприклад: чорний – білий, день – ніч, вгорі – внизу, іти – стояти.

Багатозначне слово може мати кілька антонімічних пар. Порівняймо: 1) тихий (який здійснюється повільно) – швидкий; 2) тихий (який звучить слабо) – голосний; 3) тихий (без хвилювання) – тривожний.

Роль у мовленні

Антоніми допомагають:

-чітко розрізняти поняття

-висловити протилежні думки

-яскраво й образно показати різні явища

14. Омоніми – слова, які однакові за звучанням, але різні за лексичним значенням. Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів.

Порівняймо:

Багатозначне слово Омоніми

крило (птаха, літака) кран (умивальника)

кран (підйомний)

Лексичні значення цього Ці слова не пов’язані між

слова пов’язані між собою лексичним

собою, випливають значенням.

одне з одного.

ІІ. Виконати вправи 482, 483 (письмово).

ІІІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати конспект.

2. Виконати вправу 478 або 480.

22.04.2020р. 9-Б клас. Українська мова.

Тема. Уживання м’якого знака й апострофа.

Зміст уроку

І. Повторення вивченого.

- Бесіда.

1. Що таке орфограма?

2. Які ви знаєте види орфограм?

3. Що таке суфікс?

4. Назвати орфограми в суфіксах. Навести приклади.

ІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

- Правила вживання знака м'якшення.

Пишемо Ь

1. Після букв, які позначають м'які приголосні [дꞌ], [тꞌ], [зꞌ], [сꞌ],[цꞌ], [лꞌ], [нꞌ], [͡дзꞌ], у кінці слова та складу.

Наприклад: вісь, дядько.

2. У суфіксах –зьк-, -ськ-, -цьк-.

Наприклад: український, козацький, запорізький.

3. У дієсловах на –ть, -ться.

Наприклад: вчаться, зберігається.

4. Після букви Л перед буквою на позначення м'якого приголосного.

Наприклад: їдальня, сільський.

НЕ пишемо Ь

1. Після букв на позначення губних, шиплячих і [г], [к], [х].

Наприклад: дощ, дріб.

2. Після р у кінці складу і слова.

Наприклад: Харків, чотирма.

3. Після н перед ж, ч, ш, щ.

Наприклад: тонший, промінчик.

Виняток: няньчити, бриньчати і похідні від них слова.

4. Між буквами на позначення м'яких або напівпом'якшених приголосних ( крім випадків, зазначених у пунктах 3, 4 першої колонки).

Наприклад: кузня, промінці.

Виняток: тьмяний, різьбяр.

- Теоретичне міркування. Чому так? Поясніть, чому в першому слові після виділеної букви знак м'якшення не пишемо, а в другому – пишемо.

1. Волинський – тернопільський.

2. Оленці – Ваньці.

3. Прмінчик – неньчин.

- Випишіть послідовно спочатку слова, у яких пишемо знак м’якшення, а потім – у яких не пишемо.

Дібровон…ці, едел…вейс, хатин…ці, Олен…чин, ремін…чик, снігурон…ці, освіт…ній, нян…чити, лікар…, аргентинс…кий.

Ключ. Якщо ви правильно виконали завдання, то з перших букв слів кожної групи прчитаєте назви двох українських річок.

- Спишіть слова, вставляючи, де потрібно, апостроф. Позначте префікси. Підкресліть орфограму та поясніть уживання чи невживання апострофа.

Без…язикий, підв…язати, роз…яснити, без…іменний, зв…язківець, з…їздити, возз…єднування, під…єднати, під…ярок, з…юрмитися, розм….як, без…ядерний, перед…ювілейний.

- Слова під…єднати, розм….як запишіть фонетичною транскрипцією.

ІІІ. Домашнє завдання.

1. Вивчити правила вживання знака м’якшення.

2. Повторити правила вживання апострофа.

3. Доберіть якомога більше слів, у яких після б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї не пишемо апостроф ( письмово ).

21.04.2020 9 – Б клас Українська мова

Тема. Розвиток мовлення. Жанри мовлення. Написання оповідання на самостійно обрану тему.

Зміст уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів.

Бесіда.

1. Назвати жанри мовлення. (Оповідання, відгук, замітка, лист).

2. До якого стилю мовлення належить оповідання? Аргументувати свою думку.

Оповідання – це один із видів розповіді. У його основі лежить епізод, випадок, подія. В оповіданні дія розвивається в певній послідовності. Воно складається з трьох основних частин: зав’язка (подія, від якої починається розвиток інших подій); кульмінація (найгостріший момент у розвитку дії); розв’язки (заключна подія, що є результатом розвитку дії). Описи героїв, обстановки, природи підпорядковуються ідеї твору.

В основі оповідання можуть бути власні спостереження, розповіді інших людей. Воно має бути правдоподібним, хоча його можна доповнювати вимислом.

ІІ. Підготовка роботи над оповіданням.

1. Робота з підручником. Виконання вправ 486, 487 (усно).

2. Робота з пам’яткою. Опрацювати пам’ятку «Як скласти оповідання на самостійно обрану тему» і запам’ятати послідовність виконання роботи. Продумати тему й поміркувати над складанням власного оповідання.

Пам’ятка!

Як скласти оповідання на самостійно обрану тему

1. Обрати тему оповідання.

2. Дібрати заголовок, який би відповідав темі висловлювання.

3. Сформулювати експозицію (події, які описуються автором до зав’язки).

4. Продумати сюжетну лінію майбутнього оповідання (у процесі розвитку якої розкриватимуться зміст оповідання й характер персонажів).

5. Осмислити наступні моменти, які мають бути у структурі оповідання (зав’язка, кульмінація, роз’язка).

6. Скласти план написання оповідання.

7. Скласти текст оповідання на самостійно обрану тему.

ІІІ. Скласти оповідання на самостійно обрану тему.

Написати оповідання на самостійно обрану тему. Дбати про те, щоб воно було цікавим, щоб у ньому було витримано основні елементи композиції оповідання.

ІV. Підсумок уроку.

Проаналізувати власне оповідання. Скористатися поданим планом.

1. Чи сподобалося вам оповідання?

2. Яка його тема й основна думка?

3. Чи відповідає заголовок темі?

4. Чи все зрозуміло в оповіданні? Чи немає зайвого?

5. Яка послідовність викладених думок (чи не треба переставити частини оповідання, чи не заперечує одна частина іншу, чи виявив автор уміння переходити від однієї частини оповідання до іншої)?

6. Схарактеризувати початок і закінчення оповідання.

7. Проаналізувати мовне оформлення тексту.

8. Загальний висновок. Поради авторові.

V. Домашнє завдання.

Скласти оповідання на одну із тем:

1. Сприйняття сьогодення моїм другом.

2. Випадок у моєму житті, який я ніколи не забуду.

Твір здати 22.04.2020 до 21.00 на мою сторінку Viber (066-91-75-194)

17.04.2020. 9 – Б клас Українська мова

Тема. Букви н, нн у різних частинах мови.

Зміст уроку

І. Опрацювання теоретичного матеріалу (записати в робочий зошит).

1. У суфіксах (-ен-, -н-) пасивних дієприкметників пишемо одну букву н. У наголошених суфіксах (-анн-, -енн-) прикметників дієприкметникового походження пишемо нн .

Порівняймо:

Дієприкметники: Прикметники:

неска́заний несказа́нний

нездо́ланий нездола́нний

нескі́нчений нескінче́нний

2. У прислівниках пишемо стільки н, скільки їх є в прикметниках і дієприкметниках, від яких утворено ці прислівники.

Наприклад: беззмінно (бо беззмінний),

численно (бо численний),

неждано (бо нежданий).

3. З двома н пишемо також прислівники спросоння, зрання, востаннє, попідвіконню, попідтинню.

ІІ. Робота з підручником (с. 252).

1. Виконати самодиктант із рубрики «Перевірити себе» (с. 252). Поясніть орфограми.

2. Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки та розкриваючи дужки. Підкресліть прислівник як член речення. Виділене слово розберіть як частину мови (письмово).

Стій серце стій, не бийся так шален(н)о.

ІІІ. Домашнє завдання.

1. Вивчити теоретичний матеріал.

2. Виконати вправу 524 (письмово).

15.04.2020 9 – Б клас Українська мова

Тема. Орфограми в суфіксах.

Зміст уроку

І. Повторення домашнього завдання.

-Що таке орфограма?

- Які ви знаєте типи орфограм? (Буквені й небуквені). Наведіть приклад.

ІІ. Виконати завдання (письмово).

Уставте в словах пропущені букви з або с. Випишіть слова зі вставною буквою с (кафе «Птах»).

…шиток, бе…країй, …хил, …підлоба, …чіплювач, бе…слідно, …вечора, …пір, …сушити, …кипіти, бе…смертя, …цементувати, …трус, бе…шумний, …хованка, …пуск, ро…сипати, бе…хребетний, …хвально, …читування, ро…тин, …кіс, …погорда, …середини, …цілення, …тискач.

- З останніх букв виписаних слів складіть справжні ім’я та прізвище Лесі Українки.

ІІІ. 1. Теоретичний матеріал (записати в робочий зошит).

Букви е, и в суфіксах іменників

Суфікс -ив(о), який уживаємо для вираження збірних понять, що означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки з и. Наприклад: паливо, вариво, печиво, прядиво. Суфікс -ев(о) пишемо в словах марево, зарево.

Суфікси -ичок, -ичк(а) бувають тільки в іменниках, що походять від слів із суфіксами -ик, -иц(я). Наприклад: ножичок (від ножик), горщичок (від горщик), горличка (від горлиця).

В інших випадках уживаємо суфікси з буквою е (є): -ечок, -ечк(о),

-ечк(а). Наприклад: вершечок, віконечко.

Суфікс -ен(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають живих істот. Наприклад: каченя, вовченя.

Букви е, о в суфіксах прикметників

Суфікс -ев- (-єв-) уживаємо в прикметниках, у яких наголос падає на основу і які утворено від іменника з основою на м’який або шиплячий приголосний. Наприклад: січневий (від січень), грушевий (від груша), алюмінієвий (від алюміній). В інших випадках у прикметниках уживаємо суфікс -ов-. Наприклад: калиновий, дощовий, гайовий.

При творенні від прикметників на -ськ(ий), -зьк(ий) іменників за допомогою суфікса -ин(а) відбуваються такі зміни: 1) суфікс -ськ(ий) змінюється на щ. Наприклад: львівський – Львівщина. 2) Суфікс -цьк(ий) змінюється на чч. Наприклад: донецький – Донеччина, вінницький – Вінниччина. Виняток: Галичина.

При творенні прикметників із суфіксом -н- кінцеві приголосні [к], [ц], [ц ꞌ] іменників змінюються на [ч]. Наприклад: комік – комічний, залізниця – залізничний. Виняток: рушник, рушниця, сердешний ( у значенні нещасний), торішній, мірошник.

2. Виконати вправу 497 (письмово).

ІV. Домашнє завдання.

1. Теоретичний матеріал вивчити напам’ять.

2. Виконати вправу 491 (письмово).

14.04.2020 9 – Б клас Українська мова

Тема. Типи орфограм. Орфограми в префіксах.

Перебіг уроку

І. Опрацювання теоретичного матеріалу (записати в робочий зошит).

- Орфограма – правильне написання за відповідальним правилом або за традицією, яке обирається з кількох можливих.

- Довідником правильного написання слів служить орфографічний словник.

Типи орфограм: буквені, небуквені.

Види орфограм за графічним вираженням:

- орфограма – буква;

- орфограма – дефіс;

- орфограма – апостроф;

- орфограма – риска (знак переносу).

ІІ. Орфограми в префіксах (записати в робочий зошит).

-Префікси роз-, без- завжди пишемо з буквою з. Наприклад: розказати, безпечний.

- Префікс пре- пишемо в прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки. Цей префікс за значенням відповідає слову дуже. Наприклад: премудрий (дуже мудрий), превисоко (дуже високо).

Префікс пре- пишемо також у запозичених зі старослов’янської мови словах презирство, презирливий, преосвященний, преподобний, престол і подібні.

-Префікс при- пишемо в словах, що означають:

* наближення, приєднання до чогось (приїхати, приклеєний);

* неповноту дії чи ознаки (присісти, приморожений, прикиснути);

* знаходження біля чогось (прикордонний, пригірок).

- Префікс прі- пишемо лише в трьох словах: прізвище, прізвисько, прірва.

-Вимова. Ненаголошений голосний [е] у префіксі пре- у вимові наближається до [и]. Ненаголошений голосний [и] у префіксі при- у вимові наближається до [е].

ІІІ. Доберіть до поданих слів спільнокореневі з префіксами пре-, при-. Якого значення надали словам префікси? Запишіть дібрані слова в зошит, підкресліть орфограму в префіксах.

Дніпро, поганий, солити, звати, колоти, пудра, дорога, солодкий, копати, кропити, святий, чудовий, лаштувати, сьорбати, чіпляти, зачиняти, згадати, старець, заховати, мудрий.

ІV. Домашнє завдання.

- Вивчити напам’ять теоретичний матеріал із зошита.

- Виконати вправу 496 (письмово).

13.04.2020 9 – Б клас Українська мова

Тема. Узагальнення й систематизація вивченого у 5 – 9 класах. Звуки мови і знаки письма. Вимова голосних і приголосних звуків у словах

Перебіг уроку

І. Опрацювання теоретичного матеріалу. (Записати в робочий зошит).

-Фонетика – це розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови.

- Графіка – це розділ мовознавства, що вивчає систему умовних знаків для передачі звуків на письмі.

- Орфоепія – це розділ мовознавства, що вивчає правила літературної вимови.

- Звук –це найменша одиниця мови та мовлення. За допомогою звуків мови розрізняються слова та форми слів. Наприклад: шив – жив; тістечко – тістечка.

- Голосні – звуки, в основі яких лежить голос, називають голосними. Голосні бувають наголошені (якщо на них падає наголос) і ненаголошені (якщо на них не падає наголос).

- Приголосні – звуки, в основі яких лежить лише шум або шум з голосом, називають приголосними.

В українській мові 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних. Голосні: [а], [е], [и], [і], [о], [у]. Решта звуків – приголосні.

Фонетична транскрипція

Щоб передати на письмі звучання слова, користуються звуковим записом – фонетичною транскрипцією. Наприклад: яблуко [йа́блуко], воля [во́л ́а]. У транскрипції:

- запис беремо у квадратні дужки;

- кожен звук позначаємо окремою буквою; при цьому не використовуємо букви я, ю, є, ї, ь, щ та великі букви;

- якщо в слові два і більше складів, обов’язково позначаємо місце наголосу;

- м’якість приголосного позначаємо скісною рисочкою вгорі, а напівпом’якшеність знаком [ ̕ ]. Наприклад: [н́], [б̕].

- довгі звуки позначаємо двокрапкою. Наприклад: знання [знан́:а́];

- звук, до якого наближається вимова основного звука, позначаємо маленькою літерою вгорі. Наприклад: село [се^и ло́].

Співвідношення звуків і букв

-щ – два звуки [ш ч]: щука [шчу́ка].

- ї – два звуки [й і]: їсти [йі́сти].

- я, ю, є – 1) один звук [а], [у], [е] та м’якість ( напівпом’якшеність) приголосного (якщо стоять після букви на позначення приголосного): маля [мал ́а́].

2) Два звуки [й а], [й у], [й е] (якщо стоять на початку слова, а також після букви на позначення голосного, букви й, апострофа чи знака м’якшення): яма [йа́ма], моє [мойе́], м’яч [мйач], мільярд [м’іл ́йа́рд].

- дж, дз – 1) злиті звуки [͡дж], [͡дз]: дзиґа [͡дзи́га].

2) Окремі звуки [д] і [ж], [д] і [з] (коли [д] належить до префікса, а [ж], [з] – до кореня): підземний [п’ідзе́мний].

- Знак м’якшення – м’якість попереднього приголосного: день [ден ́].

ІІ. Робота з підручником (с. 240).

- Виконати самодиктант (письмово, с. 241).

ІІІ. Домашнє завдання.

- Вивчити теоретичний матеріал напам’ять.

- Виконати вправи 467, 468 (письмово).

10.04.2020 9 – Б клас Українська мова

Тема. Розвиток мовлення. Виразне читання тексту публіцистичного стилю.

Перебіг уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Бесіда.

- Де використовується публіцистичний стиль?

- Назвіть ознаки публіцистичного стилю мовлення.

- Яка мета публіцистичного стилю?

ІІ. Опрацювати теоретичний матеріал (підручник, с.32).

ІІІ. Домашнє завдання.

Виконати вправу 62 (І і ІІ завдання, письмово).

08.04.2020 9 – Б клас Українська мова

Тема. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими.

Зміст уроку

І. Перевірка домашнього завдання. Дати відповідь на запитання.

- Що таке речення?

- Яке речення називається простим? (Наведіть приклад).

- Яке речення називається складним? Чим воно відрізняється від простого?

- За допомогою яких засобів поєднуємо частини складного речення?

- Коли між підметом і присудком ставимо тире? (Наведіть приклад).

- Розкажіть про використання тире між частинами складносурядного речення. (Наведіть приклад).

- Пригадайте два прислів’я, які за будовою є складнопідрядними реченнями. Визначте вид цих речень, запишіть у зошит.

(Орієнтовні відповіді)

- Речення – синтаксична одиниця, що має закінчену думку.

Наприклад: Під’їхали до зупинки «Площа Шевченка»

- Речення, що має одну граматичну основу, називається простим.

Наприклад: Місяць освітив Світязь-озеро.

- Речення, у якому є дві або більше граматичних основ, називається складним.

Наприклад: Мати сіяла сон під моїм вікном, а вродив соняшник (Б. Олійник).

- Частини складного речення з’єднуємо між собою за допомогою сполучників (сполучних слів) та інтонації або за допомогою лише інтонації.

- Тире ставимо обов’язково, якщо підмет і присудок виражені іменниками в Н. в., неозначеною формою, числівниками. Якщо перед присудком є слова це, то, ось, значить.

1. Поезія – це діло совісне… (А. Малишко).

2. П’ять плюс два – сім.

- Між частинами складносурядного речення ставимо тире, якщо друга частина виражає наслідок, висновок з того, про що йдеться в першій; друга частина виражає швидку зміну подій.

1. Грім розколов небо – і вдарила блискавиця.

2. Ще мить – і сад загубить пишну вроду.

- Не відчиняй дверей, як не знаєш кому. (Складнопідрядне речення з підрядною частиною умови).

- Щоб рибу їсти, треба у воду лізти. (Складнопідрядне речення з підрядною частиною мети).

ІІ. Робота з підручником.

1. Опрацювати параграф 51.

2. Виконати вправу 463. Випишіть друге речення, виконайте синтаксичний розбір його.

ІІІ. Теоретичний матеріал (запишіть у робочий зошит).

У мові простежується синонімія складнопідрядних речень з підрядними означальними частинами та простими реченнями з дієприкметниковими зворотами. Такі речення мають однаковий зміст, але різняться смисловими й стилістичними відтінками, інтонацією та граматичною будовою.

Порівняймо:

1. Монастир стоїть на схилі гори, укритої густим лісом (К. Ґудзик).

2. Монастир стоїть на схилі гори, яка укрита лісом.

У складнопідрядних речень з означальними підрядними частинами виразніше підкреслюється дія, у реченнях з дієприкметниковими зворотами – ознака. Крім того паралельне вживання обох синонімічних конструкцій сприяє уникненню однотипності мовлення.

ІV. Домашнє завдання.

1. Вивчити теоретичний матеріал.

2. Досліджування-моделювання. Використовуючи поданий початок, змоделюйте за зразком: а) просте речення, ускладнене відокремленим означенням; б) складнопідрядне з підрядним означальним.

Зразок. Це був північний схил, а) пророслий густим лісом.

б) що завжди дивував.

Я дивився в батькові очі,… . Прислухаюсь до пісні,… . Ніколи не забуду історію,… .

Схарактеризуйте граматичні основи головної і підрядної частин змодельованих складнопідрядних речень. У яких реченнях частини є умовно односкладними реченнями? Назвіть види їх.

07.04.2020 9 – Б клас Українська мова

Тема. Повторення вивчених пунктограм у простому і складному реченні.

Зміст уроку

І. Перевірка домашнього завдання. Дайте відповідь на запитання.

- Що таке ССЦ?

- Назвіть засоби організації компонентів ССЦ.

- За якими ознаками ви розпізнаєте в тексті абзаци?

- Чи завжди збігається в тексті ССЦ й абзац?

ІІ. Орфографічна хвилинка. Користуючись орфографічним словником, уточніть правопис поданих слів, запишіть їх. Підкресліть орфограму.

Блок-сигнал, вальс-бостон, джаз-рейм, ромен-салат, салон-вагон, самбіст-важковаговик, сон-трава, стаття-звернення, абикуди, анітрохи, мимоволі, щовечора, стрімголов, сяк-так, десь-то, як-не-як, який-небудь.

ІІІ. 1. Пунктуація – це розділ мовознавства, який вивчає правила вживання розділових знаків.

2. Пунктограма – це правило вживання того чи іншого розділового знаку згідно з загальноприйнятими правилами. Можна виділити основні види пунктограм.

3. Розділові знаки в кінці речення.

- Тире між головними членами речення.

- Розділові знаки між однорідними членами речення.

- Розділові знаки при звертанні (вставних, вставлених конструкціях, відокремлених членах) тощо.

ІV. Виконати вправи: 459, 460 (усно);

461, 462 (письмово).

V. Опрацювати рубрики: «Наголошуємо так», «Пишемо так» (підручник, с. 228, 229).

VІ. Домашнє завдання.

1. Повторити вживання пунктограм у простому і складному реченнях.

2. Виконати вправу 455 (письмово).