6 - А
21.04.2020
Тема. Гумористичні твори. Гумористичне й сатиричне зображення. Жанрова різноманітність гумористичних творів. Роль гумору в житті українців
(Запишіть число і тему уроку)
Бесіда за питаннями:
• Чому і над чим сміється людина?
• Який буває сміх? (Доброзичливий, жорстокий, гострий, злий). Правильно, а тому серед комічного можна виокремити жанрові різновиди – гумор (анекдот, усмішка, гумореска, співомовка) та сатира (байка) (Запишіть жанрові різновиди гумору і сатири)
• Які байкарі світової літератури вам відомі? (Езоп, І. Крилов, Жан де Лафонтен)
1. Роль гумору в житті українців
«Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися... із себе, із своїх якихось хиб, недоліків», — так зазначав у своєму щоденнику Остап Вишня. І дійсно, сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людську душу, навіть говорячи про найнепривабливіші речі. Творча натура будь-якого гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. Завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я!
Із сумною іронічною посмішкою розкривають гумористи і менталітет українця, його негативні національні риси.
Але творче кредо письменника-гумориста — писати щось веселе; тому найвищий гонорар для гумориста — веселий блиск в очах народу.
2. Жанрова різноманітність гумористичних творів.
Як я уже згадувала, серед комічного можна виокремити такі два основні жанрові різновиди – гумор (анекдот, усмішка, гумореска, співомовка) та сатиру (байка).
Гумор – доброзичливий, жартівливий сміх, що допомагає виправити певні вади людського характеру, недоліків поведінки тощо.
Сатира – гостре висміювання, критика чогось або когось, його поведінки.
Серед гумористичних творів широкою популярністю в українського народу користуються такі:
• Анекдот (від гр. aneсdotos — неопублікований) — жанр фольклору — коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок з несподіваним і дотепним закінченням.
Н-д: Пряма мова
— Що таке пряма мова? — запитує вчителька Василька.
— Ну, це коли людина про щось говорить відверто!
— Наприклад?
— Я не вивчив уроку.
• Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків.
Байка
КУРКА ТА ЛИСИЦЯ
Якось зранку в поле вийшла
Курка погуляти –
На сонечко подивитись,
Їжі пошукати.
Тільки щось знайшла в травиці,
Дзьобик свій відкрила,
Як з’явилася лисиця,
За горло вхопила.
- То вже кінець мені буде?!
– Курка загорлала.
- Я ж іще, лисичко люба,
Та і не снідала.
Вдома ждуть мене курчата
– Пухкенькі клубочки.
Я їм і за маму, й тата
– І синам, і дочкам.
Випустила курку лиска:
- Кажеш, маєш діти?
Маю й я, то може будем
Сім’ями дружити?
- Буду тільки рада тому
– Дружбою твоєю.
- То веди мене додому,
Познайом з сім’єю.
Сполошилась курка сіра:
- Що воно робити?
Як приведу в хату звіра,
Згину я і діти.
Та й згадала, що капкан є
В саду, біля хати.
Ставив ще торік господар,
Щоб тхора злапати.
- Поведу я рудохвосту
Городом до саду.
Попаде лисиця просто
В тхорячу засаду.
Вголос мовила:
- Ходімо, дорога лисице,
Є гостинці в мене в сховку,
Прийму, як годиться.
От пішли вони городцем
Та до зелен-саду.
Курка піднялась, лисиця
Попала в засаду.
- Ой-ой! Згинути я можу!
Ой! Рятуй, благаю!
- Чим же я тобі поможу?
Сил таких не маю.
Зате встигла зрозуміти,
Не скінчивши й школи:
Лиси із курми дружити
Не будуть ніколи!
• Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею.
• Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.
Гумореска Аркадія Музичука "Два Миколи"
На уроці два Миколи
Про майбутнє мріють:
— Я відразу після школи
В фермери повіюсь.
Цього я давно чекаю,
Хочу жить в достатку.
Продам м’ясо —
і придбаю
Тракторця спочатку.
Через рік на «мерседеса»
Зароблю спокійно.
Бо для фермера колеса —
Це завжди надійно.
Оженюся на Марічці,
Будинок збудую...
— Ну, тоді я стану слідчим
І все... конфіскую.
• Співомовка — короткий віршований ліро-епічний твір, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці або казковому мотиві.
Свиня свинею
Степан Руданський
Несе мужик у ночовках
Додому свячене:
Яйця, паску, і ковбаси,
Й порося печене.
І порося, як підсвинок,
Та ще й з хроном в роті.
Несе, бідний, та й спіткнувся
У самім болоті.
І схибнулись нові ночви,
Затряслось свячене,
І в болото покотилось
Порося печене.
Глянув мужик на болото,
Посвистав до лиха,
Одвернувся, набік плюнув
Та й промовив стиха:
«Та свиня таки свинею!
Правду кажуть люди:
Святи її, хрести її —
Все свинею буде!»
• Фейлетон — художньо-публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти, зображені в сатиричному або гумористичному плані.
Запишіть усі визначення у зошит, які виділені чорним шрифтом.
17.04.2020
Тема. Контрольна робота . Твір за творчістю В. Нестайка, Я. Стельмаха, Лесі Ворониної
Перебіг уроку
ІІ. Актуалізація опорних знань
Із допомогою таблиці «Вимоги до мовлення під час написання творчої роботи» шестикласники пригадують, яким повинно бути мовлення, яких правил.
Вимоги до мовлення під час написання творчої роботи
Яким повинно бути мовлення Яких правил мовлення потрібно дотримуватись
1. Змістовним Підпорядковуйте своє висловлювання темі, основній думці; не пишіть зайвого
2. Послідовним Стежте за порядком викладу думок
3. Багатим Уживайте різноманітні слова і речення: намагайтесь не повторювати тих самих
слів і однакових речень
4. Точним Використовуйте найбільш точні слова
5. Виразним Добирайте слова і вирази, які найбільш яскраво передають основну думку
6. Правильним Грамотно пишіть слова, правильно будуйте речення, зазначайте розділові знаки
ІІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку
Мотивація навчальної діяльності
Діти, ми завершуємо вивчення розділу «Пригоди і романтика». Ви прочитали кілька прекрасних творів для дітей:
«Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка; «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» Ярослава Стель-
маха; «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9» Лесі Ворониної.
Аналізуючи їх зміст, ви вчилися аналізувати стосунки, поведінку героїв повістей, дорожити почуттям дружби, бути наполегливими у прагненні подолати будь-які труднощі. А головне, що ми зрозуміли, – це те, що життя без пригод не мало би змісту, не було б цікавим. Адже пригоди ровесників – це не витівки заради шкоди. Їхні пригоди – це витвір багатої
уяви, фантазії, романтики в житті сучасної дитини. Це той світ карколомних пригод, який заворожує і нас читачів. Це «щоденне відкриття світу» у дитинстві назавжди залишається світлим образом на все життя.
ІV. Основний зміст уроку
Вступне слово вчителя
Поради щодо написання твору
Поради щодо написання твору-роздуму
Зрозумійте, осмисліть тему майбутнього твору-роздуму.
На підставі заголовку до твору визначте його проблему. Це й буде зміст роботи.
Сформулюйте тезу, яка б відображала основну думку твору.
Проілюструйте тезу необхідними прикладами або доказами.
З’ясуйте послідовність наведення аргументів (доказів).
Уживайте вставні слова і словосполучення: на мою думку, до речі, на жаль, по-моєму, отже, наприклад, таким чином; речення: «Я вважаю», «Мені здається», які виступають засобами зв’язку між частинами роздуму.
Висновки, аргументи (докази) намагайтеся виділяти в окремі абзаци.
Перевірте написане, виправте помилки.
1. Додатковий коментар.
Основна частина твору – це безпосереднє розкриття теми. Не слід забувати, що назва твору лейтмотивом (головним мотивом) проходить через увесь текст, логіка мислення учня повинна розвиватися від конкретної деталі до узагальнення або навпаки – від загального до конкретного.
Вступ і висновки мож ут ь бут и меншими за обсягом, але не можна скорочувати основну частину, бо тоді розкриття теми твору не буде достатнім.
2. Переглянути ланцюжки думок за допомогою прийому «Доміно».
Прийом «Доміно»
Ланцюжок думок за допомогою вище згаданого прийому, відповідаючи на запитання: «Які пригоди трапилися з персонажами повісті «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка?».
Відповідь.
Пригоди друзів Івана Реня (Яви) і Павла Завгороднього (Павлуші).
Вигадка метро.
Свиня провалилася в яму.
Вистава з боєм биків.
Корова заганяє друзів у болото.
Порятунок малого щеняті Собакевича.
Хлопці приносять щеня на заняття.
Ява і Павлуша придумують почепити шкільного дзвоника на щеня.
Група 2
Завдання. Відтворити ланцюжок думок за допомогою вище згада-
ного прийому, відповідаючи на запитання: «Які пригоди трапилися з пер-
сонажами повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера»
Ярослава Стельмаха?».
Відповідь.
Дмитро, Сергій – два хлопчики, які приїхали до бабусі в село Юрківка.
Хлопці на березі озера.
Відбитки здоровенних і страшних лап.
Намагання зрозуміти, чи ховається в озері страшна тварина.
Надзвичайне захоплення зоологією.
Хлопці читають по дев’ять книжок за тиждень.
Чергування вночі біля озера.
Думка стосовно назви села Юрківка.
Митько пропонує Сергієві прив’язати його мотузкою до дерева.
Операція «Курка», її провал.
Вигадка про Митькозавра Стеценка.
«Ямка – будь здоров!»
Розповідь діда Трохима про пригоду з котом.
Мрія про славу.
Велике відкриття.
Хлопці врятували велосипедиста, що мало не потонув.
Попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде…
Група 3
Завдання. Відтворити ланцюжок думок за допомогою вище згада-
ного прийому, відповідаючи на запитання: «Які пригоди трапилися з пер-
сонажами повісті «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку
№9» Лесі Ворониної?».
Відповідь.
Хлопчик Клим опиняється в штабі Таємного Товариства боягузів.
Ворожнеча між Сашком та Климом.
Рівно о 21.00 стояти біля банку і грати жалісну пісеньку про байбачка.
Бенкет космічних прибульців.
Проникнення в банк.
Напад на банкіра.
Потаємний вхід у кабінеті директора банку.
Повернення із логова блакитних жаб.
Зустріч із Баксом.
Паганіні стає Чаком Норрісом.
Несподівана зустріч на будмайданчику.
3. Перелік тем, запропонованих для написання контрольного твору:
«Дитинство – чарівний світ пригод і романтики» (за вивченими творами Всеволода Нестайка, Ярослава Стельмаха, Лесі Ворониної).
«Світ карколомних пригод звичайного хлопчика Климка» (за повістю «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку №9» Лесі Ворониної).
«Цікаві пригоди Яви та Павлуші» (за повістю «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка).
«Таємничі пригоди друзів» (за повістю «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера» Ярослава Стельмаха).
Оберіть тему , осмисліть її, складіть план.
Напишіть твір на чернетці.
Відредагуйте написане на чернетці.
Перепишіть з чернетки в зошити,записуючи так:
Сімнадцяте квітня
Твір за творчістю В. Нестайка, Я. Стельмаха, Лесі Ворониної
Дитинство – чарівний світ пригод і романтики
(за вивченими творами Всеволода Нестайка, Ярослава Стельмаха, Лесі Ворониної).
Твір здати 17.04.2020 до 21.00 на мою сторінку Viber
14.04.2020
Тема. Література рідного краю. Олексій Столбін «Четвірка з плюсом»
1. Ознайомитися з життєвим і творчим шляхом Олексія Столбіна.
Олексій Петрович Столбін народився 3 листопада 1922 року в селищі Тьоткине на Курщині (Росія). Батьки переїхали до України, коли Олексію виповнилося 5 років. Спочатку жили в місті Конотоп, потім його родина переїхала до села Грузького Конотопського району, де він навчався в школі. Закінчив Сумський педагогічний інститут. Учасник війни, нагороджений орденами та медалями. Закінчив Глухівський учительський та Сумський педагогічний інститути. Пройшов шлях від учителя сільської школи до першого заступника завідуючого Сумського обласного відділу народної освіти. Член Національної спілки письменників України з 1974 року. З 1980 року очолював обласне літературне об’єднання, а в 1985 році, коли була створена Сумська письменницька організація, обраний її керівником. Автор більше 20 книжок на шкільну та природоохоронну тематику. Серед найвідоміших книг Олексія Столбіна варто назвати: «Давайте дружить», «Школа романтиків», «Вожата з Берізок», «Терористка», «Хмари над Журавкою», «Через терни», «На зламі тисячоліть», «Листопад», деякі з них вивчаються в школах на уроках літератури рідного краю. Лауреат літературних премій імені Миколи Трублаїні та імені Миколи Хвильового. Член Всесвітньої асоціації дитячих письменників.
2. Прочитати оповідання Олексія Столбіна «Четвірка з плюсом», поділити його на логічно завершені частини і скласти план (письмово)
Олексій Столбін
ЧЕТВІРКА З ПЛЮСОМ
(Оповідання)
Ми вже сиділи на своїх місцях, коли двері з гуркотом відчинились і до класу ракетою влетів Яшко Бондар.
- Географії не буде ! - ще з порога виголосив він.
- Ура-а-а! - закричали і заплигали всі, мов навіжені.
І цю загальну радість легко зрозуміти. Географія - п’ятий останній урок. Отож не виключено, що нас зараз відпустять додому. Красота! Тільки попередять, щоб ми хутенько зібрались і організовано, мовчки, на шпинечках покинули школу.
- Учителька захворіла, - пояснив Яшко, коли трохи віддихався.
Нараз запала ніякова тиша. -Тепер нам стало соромно за свою легковажність і нестриманість. Ми всі дуже поважаємо Тамару Павлівну, кожен урок якої - захоплююча мандрівка в невідоме, і на тобі... Таке безглуздя! А все Яшко. От баламут! Він завжди...
- Добрий день! - раптом почули ми басовитий голос нашого нового директора.
Олег Іванович - високий, худорлявий, темноволосий, з пильними, як у снайпера очима. Гляне - наче рентгеном тебе просвітить. А що вже вимогливий! На який урок не прийде, то першим ділом цікавиться, як ми знаємо предмет. І може таке питання на кмітливість підкинути, що тільки бульки пускатимеш.
- Прошу дістати підручники, щоденники, - сідаючи за стіл, сказав директор і розкрив класний журнал, що приніс з собою. - 3 дозволу шановної Тамари Павлівни поговоримо...
Від .цих слів усі наче поменшали. Я теж увібрав голову в плечі, як черепаха при небезпеці. Хоч ніколи не належав до боягузів. Справа в тому, що Олег Іванович уже не в одному класі зробив отакечки переоцінку цінностей: кадровим відмінникам власноруч ставив «чотири» або навіть «три», а середнячкам взагалі... Тому можеш запросто, як один казав, загриміти під фанфари.
- Хто покаже річки Європи і дасть їм загальну характеристику? - запитав Олег Іванович і, відкинувшись на бильце стільця, неквапом обвів усіх уважним вивчаючим поглядом.
Здається, ніякої каверзи в цьому питанні не було, але однаково... Тому навіть відмінники сидять, затамувавши подих та потупивши очі. Бо кому, скажіть, охота ризикувати? Тим паче, що Олег Іванович сам географ. Такому зуби не замовиш.
Пауза затягується. І мені особисто стає вже якось незручно перед директором, новою людиною. Ще, не дай Бог, подумає, що тут зібрались одні недоумки.
Але це ще півбіди. Справжня біда в тому, що своєю мовчанкою ми підводимо Тамару Павлівну, яка понадіялась на нас і зопалу дала згоду на таку розмову. А ми виявились страхополохами, шкурниками, егоїстами.
. Із-за якоїсь, будь вона неладна, оцінки можемо кинути тінь на Добре ім я заслуженої вчительки. Та нас за це затюкають у школі!
Повертаюсь до круглої відмінниці Нінки Гордус. А та, бачу, ні жива ні мертва. Навіть дихати, здається, перестала. Коли на звичайних уроках вона завжди перша підносить руку і перша відповідає. Чому ж тепер Ті заклинило? Намертво.
Прямо перед учительським столом пече раків ще один вундеркінд - редактор нашої стіннівки «За честь класу» Ігор Коляда. Правда, цьому п’ятірки даються важче, ніж Нінці. Цей тугодум у поті чола гризе граніт науки. Але теж при бажанні міг би постояти за громаду. Аякже! Тут уже, як кажуть, один за всіх...
- Піднімай руку! - штовхаю я в спину лінійкою нашу старосту Марійку Листопад, яка лише на тому тижні втовкмачувала нам, що означає слово «піонер». Це той, говорила вона, що завжди і скрізь попереду.
Та Марійку зараз і домкратом не підважиш. Вона лише плечима досадливо ворухнула. Відчепись, мовляв. О, ситуація! А директор чекає, придивляється до кожного, мотає собі на вус. І, мені здається, навмисне не викликає по списку, що лежить перед ним. Ти диви, який парапсихолог!
Остання надія на старосту географічного гуртка Василя Зозулю - улюбленця Тамари Павлівни. Він не круглий відмінник, але цей предмет знає, як мовиться, «від» і «до». Бо ще з пелюшок мріє про далекі небезпечні подорожі.
«Мандруй до дошки! - пишу йому цидулку. - Рятуй положення!» Але у відповідь той землепроходець тільки заперечливо хитає головою і ще більше сповзає під парту. От і піди з таким до полюса!
«Стривай! - блискавично пронизує мене думка, від якої мені аж парко стає. - А чому я ховаюсь за чужі спини? Чому це надіюсь на когось?»
Правда, сьогодні, як спортсмени кажуть, я не в кращій формі. Раз прочитав цей розділ і все. Бо Тамара Павлівна мене вже питала. На минулому уроці. Тому самі розумієте... Хто без гріха? І взагалі, коли бути до кінця відвертим, з географії я не дуже... Це з математики в мене всю дорогу одні п’ятірки. Обов’язково! Математику я люблю. Ось там би я показав директорові клас!
То, може, і зараз ризикнути^ га? Де наше не пропадало... Адже головне - почати, порушити цю зловісну тишу, вивести клас з шокового стану, а там уже якось буде... Слово по слову... Нехай одержу двійку чи навіть одиницю. Зате потім не тлітиму душею, не картатиму себе за слабодухість, зможу прямо дивитись у вічі друзям та вчительці, для якої наші хороші відповіді - бальзам на її хворе серце.
Обличчя директора почало захмарюватись. Він подивився на свій наручний годинник і повторив запитання. Я зрозумів, що далі грати в мовчанку вже ніяк не можна. «Ах, що буде, те й буде! - вирішую нарешті. Прийму весь вогонь на себе. На фронті теж хтось перший піднімався в атаку. І пожежники Чорнобиля не відсиджувались по закутках».
- Дозвольте! - рішуче викинув я руку перед собою, наче рушницю. - З місця відповідати чи виходити?
Директор виважив мене довгим оцінюючим поглядом, і здається, аж повеселішав. Учні теж полегшено зітхнули.
-Як твоє прізвище? - запитав Олег Іванович по паузі.
Але коли подивився в журнал, то здивовано скинув брови. Бо в мене там не було престижних п’ятірок, якими густо рясніла та сторінка. Одразу було видно, що в перспективі мені не світять лаври Пржевальського. Ну що ж, як мовиться, чим багаті...
- Прошу! - показав Олег Іванович на карту півкуль і подав указку, яку завбачливо приніс з собою.
Ватяними ногами виходжу до дошки, судорожно ковтаю слину, деякий час мовчу, збираючись з думками, і лише тоді якимсь надтріснутим, чужим голосом починаю:
- В Європі протікає багато річок: Сена, Дунай, Рейн..., Івотка - додаю трішечки перегодом, уже не так впевнено.
Перші ріки я показав, а коли черга дійшла до нашої Івотки - знову забуксував. Не знайду її на карті півкуль і квит. От горечко! Достеменно ж знаю, що вона бере початок з джерела в Козачому байраці сусіднього району, перетинає весь наш район і впадає в Десну, Десна - в Дніпро Дніпро в свою чергу... Невже забули намалювати? От роззяви! Випускають браковані карти.
- Гаразд, - великодушно припиняє мої пошуки Олег Іванович. -
- Розповідай далі.
- Великі ріки мені не подобаються, - признаюсь відверто, як на духу, підбадьорений миролюбним тоном директора. - Вода в них здебільшого каламутна, береги далекі, голі, іноді захаращені різним непотребом. А скільки човнів, барж, пароплавів... Страх! Був я на Дніпрі поблизу Києва, то знаю... І на Десну якось з батьком їздили. До дядька Павла, що працює бакенщиком.
Зовсім не така наша Івотка. В’ється вона ясно-голубою стрічечкою серед лук квітучих, лісів тінистих, полів золотавих... Вся в зеленому вбранні, як у віночку. А що вже мінлива! - кажу з почуттям, бо вже трохи оговтався біля дошки. - В одному місці прудко-прудко біжить, аж дзвенить, а трохи далі - вона вже розлилась широкими плесами, а по них латаття з білими квітами, густі зарості ситнику, де привілля диким качкам, чаплям, лисухам... Літніми тихими вечорами можна почути, як реве бугай - потайний птах, якого мало хто бачив. На луках майже всеньку ніч перегукуються деркачі. То тут, то там лунає їхнє розмірене низьке крякання, наче хто безперервно розриває полотно чи цупкий папір. До речі, опудало деркача є в нашому біологічному кабінеті. І гніздо ремеза, схоже на рукавичку. Не бачили? Коли зайдете, то праворуч, біля снопика пшениці. Навіть не віриться, що його зробила невеличка (менша за горобця) пташка.
Дивлюсь, мої друзі вже ожили, підняли голови, розправили плечі, зарухались... Коротше, вийшли з отого стану загального страху та оціпеніння. І директор уважно слухає, не перебиває. Тільки поблажливо посміхається. Хоч я говорю не по підручнику, а те, що знаю, що люблю, за що вболіваю. Що похапцем назбирав у закамарках своєї пам’яті.
- На Івотці багато чудових пляжів з бархатистим пісочком і зеленими моріжками, - продовжую на відчай душі. - Але найкраще місце для купання - біля переправи. Там і поплавати є де, і пірнати можна прямо з парома. Бо глибина - во! - показую я рукою. - А посередині взагалі...
- Хм! - єдине, що вимовив на це директор, граючи дрібними зморшками біля очей. І важко було зрозуміти, як він ставиться до моїх теревенів.
- Біля переправи і риболовля, скажу я вам, краща. Особливо взимку. Тоді вся риба збирається в тамтешніх ямах із джерелами на дні і ловиться по-чорному. А весною, у повінь, вона розпливається по сагах на старицях. Де корму більше.
Взагалі наша Івотка чудова будь - якої пори року. І мені особисто вона нагадує живу істоту, що може переодягатись, змінювати голос, колір, настрій. І з якою можна ловко дружити. Коротше, без Івотки нам було б дуже, дуже кепсько. Одне погано, цього року наш колгосп обладнав біля неї літній табір для худоби. Тепер під час дощів у річку стікають різні нечистоти, від чого спочатку загинули раки, яких тут було невпроверт, за ними почала гинути риба...
- Олег Іванович уже разом із стільцем повернувся в мій бік. Мели, мовляв, Іване, доки вітру стане.
- Правда, ми теж завдаємо шкоди Івотці. Он Федько Чумак, - показую на рудого веснянкуватого другорічника, - приноровився троїти рибу. Намішає в хліб якоїсь, пробачте, зарази...
Вайлуватий Федько під пильним поглядом Олега Івановича незграбно підвівся і так почервонів, що білими залишились лише брови та вії.
- Коли те було? - огризнувся він, набурмосившись.
- Ти б і досі хімічив, та я надавав тобі по зашийку. Пам’ятаєш?
- Ну от! - зовсім розчаровано мови# директор. - Навіщо ж так? - -А він у нас слів не розуміє, - відповідаю. - Як і Зойка Усик, що постійно припинає свою козу Марту в березі, серед молодих насаджень...
Захопившись, я непомітно перейшов до наступної теми «Зміна природи людиною». І Олег Іванович хоч би що. Дивина! Уважно слухає, навіть щось записує. Або вже малює двійку. За зухвальство. Щоб не напускав тут туману.
Але нічого, двійка - не коклюш, переживу. Мені це не впервину. Головне те, що своєю відповіддю я нарешті розколихав клас. Тепер від бажаючих доповнити чи спростувати мене не було відбою. Уявляю, як зрадіє Тамара Павлівна, коли довідається про наш, хоч і трохи запізнілий, ентузіазм.
- Чотири, - оголосив директор так, щоб усі почули. - 3 плюсом.
- Невже?! - мимохіть вирвалось у мене. - Чи ти ба! А я думав...
- За сміливість, - пояснив Олег Іванович, повертаючи мені щоденник з великою, червоною, надзвичайно красивою четвіркою, яку вінчав рівненький плюс. - За те, що небайдужий, - додав з притиском, по паузі. - Зрозумів?- І вже до всього класу: - Бо пасивність, байдужість - найстрашніше зло.
10.04.2020
Тема. РМ №3. Висловлення власної версії подальшого розвитку подій у повісті Лесі Ворониної «Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку №9»
- Пофантазуйте, складіть власну версію подальшого розвитку подій у повісті Лесі Ворониної «Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку №9» , починаючи з фрази Жука і Зайця "... але ще не раз зустрінемося з тобою (Климом Джурою) в ТТБ! Адже боягуз, котрий переміг свій страх, - найсильніша людина у світі." Ця репліка нам говорить про продовження пригод головного героя.
- Склади і запиши у зошит твір про нові пригоди Клима Джури або продовження повісті (обсяг твору 1-1,5 сторінки), до власної творчої роботи підібрати заголовок.
- У зошит записати так:
Десяте квітня
Класна робота
Розвиток мовлення
Висловлення власної версії подальшого розвитку подій у повісті Лесі Ворониної
«Таємне товариство боягузів, або засіб від переляку №9»
Власний заголовок
07.04.2020
Тема. Роль сім’ї у формуванні життєвих переконань людини. Стосунки між різними поколіннями в родині
1. Знати зміст розділів повісті 25 – 35 с. 216 – 227.
2. Опрацювати статтю підручника с. 228 – 229.
3. Дати усно відповіді на запитання:
- З якими вигаданими персонажами познайомився Клим у прочитаних вами розділах?
- Де відбувався бенкет космічних прибульців?
- Як описує їх автор? Зачитайте цитати.
- Які нові випробування довелося пережити головному героєві повісті?
- Як змінився Клим? Доведіть свою думку та підтвердьте цитатою.
- Чим незвичною була родина Джур. (“... усі представники роду Джур втаємничені у прадавні секрети характерництва. ... пані Соломія, як її називають учні й прихильники змогла поєднати чудодійні сили наших пращурів із найсучаснішими науковими здобутками. І замаскувала свій універсальний прилад у старому “Запорожці”.)
- Хто такі характерники?
- Що нам відомо про батьків Клима? Охарактеризуйте їх. Чому батьки Клима вели розкопки саме у давньому Єгипті? (Бо сім тисяч років тому саме в цьому місці вже було нашестя блакитних жаб, і саме вони знищили всю рослинність на цій квітучій колись долині, перетворивши її на піщану пустелю. А єгипетські вчені знайшли засіб боротьби з блакитними жабами, та було вже пізно.)
- Зачитайте уривок, що розкриває план синьомордів. (“Цивілізація блакитних жаб — найвеличніша цивілізація Всесвіту! Ми нездоланні!Люди стануть нашими рабами й працюватимуть на мушиних фермах — вирощуватимуть мух-бройлерів. Ми експортуватимемо чудові комашині консерви в кожен куточок галактики!”.)
- Яку зброю проти синьомордів запропонував Климко батькам? (Мухи.)
- Що нового дізнався Клим про свою бабусю Соломію? (Пані Соломія видатний учений, вона винайшла протиотруту від вірусу страху.)
- Як бабуся розправилася зі своїми жабами-ворогами, що тримали її у полоні? Про що це свідчить? (Зменшила їх і вирішила використати у господарстві, щоб ловили мух.)
4. Охарактеризуйте стосунки між членами родини:
- Климком і бабусею;
- Климком і батьками.
5. Методичний прийом “Займи позицію”.
- Чи можемо ми назвати ідеальною родину Клима Джури?
Родина дуже важлива у житті кожної людини. Це найближчі, найрідніші люди, яких ми дуже любимо, які дарують нам тепло та допомагають у складних ситуаціях. Родина — це наш маленький світ, у якому все зрозуміле, дороге. Справжня родина — це більше, ніж просто бути родичами. Це особливе ставлення одне до одного. Це любов, взаємоповага, допомога і турбота. І саме такою є родина Клима Джури.