Капілярний метод контролю використовують для виявлення поверхневих дефектів зварних з'єднань (мікротріщин і тріщин), які виходять на поверхню виробу; дрібних поверхневих nop і вузьких непроварів, які важко виявити при зовнішньому огляді.
Цей метод особливо важливий для контролю відповідальних зварних з'єднань аустенітних, нержавіючих, жароміцних і жаростійких сталей, алюмінію, латуні, властивості яких обмежують можливості використання інших методів контролю.
Розміри поверхневих дефектів — мікроскопічне розкриття і макроскопічна протяжність, надають їм властивостей капілярів. Тому й метод контролю, якими виявляються ці дефекти, називають капілярними.
Розрізняють три методи капілярного контролю: люмінесцентний, метод фарб (кольоровий) і люмінісцентно-кольоровий.
В основі капілярної дефектоскопії лежить зміна контрастності зображення поверхневих дефектів і фону, на якому вони виявляються, за допомогою спеціальних світло- і кольороконтрастних індикаторних рідин — пенетрантів. їх наносять на попередньо очищену поверхню шва, витримують деякий час, видаляють надлишок рідини і наносять проявляючу суміш. Індикаторна рідина, що залишилася в дефектах, утворює на фоні проявника рисунок, за яким роблять висновок про наявність дефекту .
Основні етапи контролю капілярними методами:
1 — очищення від забруднень; 2 — нанесення пенетрантів; 3 — видалення пенетранту з поверхні; 4 — нанесення проявляючої суміші; 5 — виявлення дефектів
При люмінісцентному методі контролю до складу індикаторних рідин вводять спеціальні речовини, які при подальшому освітленні чи опроміненні ультрафіолетовими променями самі стають джерелом випромінювання.
Контроль полягає в очищанні поверхні від забруднень, нанесенні індикаторної рідини, витримуванні, видаленні надлишку рідини з поверхні виробу, сушінні підігрітим повітрям до 50-60°С, нанесенні проявляючої суміші і виявленні дефектів шляхом огляду в ультрафіолетових променях або при природному освітленні.
Найпоширеніші індикаторні рідини — пенетранти, які одержують на основі гасу:
№1. Гасу — 64, 5, норіолу — 25, бензину — 10 і 0, 5 емульгатору ОП-10(абоОП-7);
№2. Гасу — 84, 5, авіаційного масла — 15 і 0, 5 емульгатору ОП-10 (або ОП- 7);
№3. Гасу — 50, бензину — 25, трансформаторного масла — 24,97 і 0, 03 зелено-золотистого дефектолю.
У якості очисника для видалення індикаторної рідини використовують воду під тиском. Залишки люмінесцентних речовин нейтралізують. При їдкому сорбційному способі проявлення використовують порошки тальку, вуглекислого магнію, силікагелю. Джерелами ультрафіолетових променів є ртутно-кварцеві лампи різних марок, а також комплекти типу ДАК-211.
Контроль методом фарб проводять за допомогою індикаторних рідин, до яких вводять спеціальні фарбники. Технологія контролю аналогічна люмінесцентному методу. Використовують індикаторну фарбу «К» і проявник — біла фарба «М» та ін.
Люмінесцентно-кольоровий метод контролю є поєднанням люмінесцентного і кольорового методів контролю. Він відрізняється тим, що індикаторні сліди не тільки люмінесціюють в ультрафіолетових променях, але й забарвлені. Люмінофори, фарбники, що використовуються при цьому методі, при опроміненні ультрафіолетовими променями дають оранжеве світіння, а при звичайному освітленні—червоне.