Конструктивною міцністю називається здатність конструкції чинити опір тим граничним етапам, від яких залежать її властивості й призначення. Таким чином, конструктивна міцність — це складна взаємодія властивостей матеріалів, які входять до її складу, і властивостей самої конструкції (статична міцність, міцність при втомлюванні металу, холодостійкість, опір повзучості, технологічна міцність, корозійна стійкість та ін.). Конструктивна міцність також залежить від умов роботи конструкції, які визначаються зовнішніми факторами (характер і величина навантажень, характер і величина напружень, температура, час експлуатації та ін.).
Здатність конструкції чинити опір появі граничних станів називається її несучою здатністю.
На практиці в розрахунках приймають поняття — розрахункова міцність. Це здатність конструкції чинити опір появі тих граничних станів, від яких залежить її властивості. її визначають розрахунковим шляхом на основі експериментальних характеристик матеріалу й теоретичного апарата. Розрахункова міцність не співпадає з конструктивною за деякими причинами, основними із яких є:
1. Теперішній стан науки про міцність металів не дозволяє враховувати одночасно дію багатьох факторів, тому розрахунки проводять за головним фактором (граничний стан появи текучості, втрата стійкості, холодостійкості та ін.);
2. Виключення з розрахунку недостатньо вивчених факторів (наприклад, вплив дефектів), які в реальних умовах роботи конструкцій можуть мати домінуюче значення;
3. Неправильний вибір граничних станів і критеріїв для оцінки міцності конструкції та проведення розрахунків (наприклад, назна-чення критеріїв механічної міцності без урахування концентрації напружень, використання тільки силових критеріїв без урахування деформаційних та ін.);
4. Завчасно складно врахувати вірогідність появи дефектів, їх величину й характер розподілу; також часом фактично неможливо виявити всі дефекти, застосовуючи існуючі методи та способи контролю якості зварних з'єднань.
Одним із важливих завдань, яке має не тільки технічне, але й економічне значення, є. наближення розрахункової та конструктивної міцності, визначення ступеня надійності зварних конструкцій. Вирішення цих завдань дозволило зменшити масу і габарити (розміри) конструкцій, зекономити матеріали, здешевити виробництво.
Велике значення має розробка оптимальної технології виготовлення конструкцій з урахуванням факторів, які негативно впливають на конструкцію, і які важко або неможливо визначити розрахунком. Це термічна обробка, яка знімає залишкові напруження; застосовування пристроїв, які виключають або знижують залишкові деформації; 100%-ний контроль швів.
До факторів, які впливають на конструктивну міцність і несучу здатність зварних конструкцій, відносяться власні напруження при зварюванні й деформації, в т. ч. залишкові, через які конструкцію без переробки використовувати неможливо. В окремих випадках ці деформації можуть спричинити аварію.
Власними називають напруження, що існують у конструкції або елементі при відсутності прикладених до них поверхневих або об'ємних сил. Власні напруження виникають унаслідок деформації металу різних видів: температурних, які появляються при змінах температури або внаслідок структурних перетворень; візуальних, які характеризуються зміною розмірів тіла — лінійних і кутових, внутрішніх (пружних і пластичних).
Причинами виникнення власних напружень можуть бути: механічне або пластичне деформування при збиранні, правленні та монтажі; пружні й пластичні деформації внаслідок нерівномірного нагріву при зварюванні або термообробці; структурні і фазові перетворення, що супроводжуються нерівномірною зміною об'єму.
На міцність зварних конструкцій значно впливають раціональна послідовність збирально-зварювальних операцій, конструкції пристосувань і оснащення, а також наявність і характер дефектів у зварних швах.