Запалювання дуги та її горіння

Для правильного ведення зварювальних робіт необхідно, щоб зварювальна дуга задовільняла такі вимоги:

— легко і швидко запалюватися;

— стійко горіти;

— чутливість дуги до зміни її довжини в заданих межах повин­на бути мінімальною;

— забезпечувати необхідне проплавлення основного металу. Запалювання зварювальної дуги проводиться короткочасним

дотиком кінця електрода до виробу. Внаслідок протікання струму короткого замикання і наявності контактного опору торець елект­рода швидко нагрівається до високої температури, при якій після відриву електрода під впливом термо- і автоелектронної емісії про­ходить іонізація газового проміжку і виникає зварювальна дуга. Для цього зварнику необхідно відвести кінець електрода від основ­ного металу на відстань 3-5 мм.

Запалювання дуги можна викону­вати двома способами: впри­тул — короткочасним дотиком кінця електрода до поверхні виробу й прямим відривом електрода після короткого за­микання, а також чирканням — рухом кінця електрода як сірником. Перший спосіб часто застосовують при зварю­ванні у вузьких і незручних місцях.

Застосування джерел живлення із стабілізаторами дуги змінного струму (СД-2, СД-3, СД-4), осциляторами (ОСППЗ-ЗООМ, УПД-1), стабілізато­рами постійного струму (ВИС-501, ВИР-101) полегшує початкове та повторне запалювання дуги і за­безпечує можливість зварювання на змінному струмі електродами, призначеними для зварювання на постійному струмі.