Термічним різанням називають процес відокремлення частин металу його окисненням або плавленням.
Суть різання окисненням полягає в нагріванні місця різання до температури спалаху металу, згорянні підігрітого металу в кисні та видаленні продуктів горіння із зони різа струменем кисню.
Суть різання плавленням полягає в нагріванні місця різання сильним концентрованим джерелом до температури, вищої за температуру плавлення металу, і видування розплавленого металу з місця різа дугою або газами.
Основними видами різання окисненням є: кисневе, киснево-флюсове, киснево-дугове, а плавленням — плазмово-дугове, газола-зерне, газодугове.
Для обробки мінералів, залізобетону й інших неметалевих матеріалів застосовують різання кисневим списом і реактивним струменем.
За характером утворених різів розрізняють роздільне та поверхневе різання, а за шорсткістю поверхні різа — чистове й чорнове.
При роздільному різанні утворюються наскрізні розрізи (різання металу на частини, вирізання деталей із листа, скіс кромок під зварювання та ін.). Поверхневе різання призначене для зняття шару металу з поверхні оброблюваних деталей або заготовок (видалення дефектів швів, підготовка кромок під зварювання, стругання поверхні, виплавлювання канавок тощо). Інтенсивне нагрівання металу електричною дугою широко використовується для різання.
Способи ручного і механізованого дугового різання:
— неплавким і плавким покритими електродами;
— повітряно-дугове різання;
— киснево-дугове різання;
— плазмове різання;
— різання під флюсом;
— дугове різання обертовим сталевим диском;
— газолазерне;
— підводне.
При повітряно-дуговому різанні використовують вугільні або графітові електроди та стиснене повітря. Застосовують також обміднені графітові електроди, покриті шаром міді товщиною близько 0,1 мм. Такі електроди є економічнішими.
При різанні метал розплавляється теплом електричної дуги, а потім видувається стисненим повітрям із зони різа. Частина металу згорає в кисні повітря. Цей спосіб різання застосовують для роздільного і поверхневого різання чавунів, нержавіючих сталей, кольорових металів товщиною до 20 мм. Різання виконують на постійному струмі зворотної полярності, а інколи використовують змінний струм. У якості джерела живлення струму використовують зварювальні перетворювачі й трансформатори. Електроди можуть бути круглими (діаметром 6-12 мм) і пластинчастими. Різаки для повітряно-дугового різання (РВДм-315, РВДл-315) бувають двох типів: із послідовним розташуванням повітряного струменя та з кільцевим розташуванням повітряного струменя відносно електрода. Тиск повітря повинен бути достатнім для видалення розплавленого металу без зниження стійкості горіння дуги і становити 0,4-0,6 МПа.
При роздільному різанні електрод занурюють у розрізуваний метал під кутом 45-60° до поверхні металу. В міру обгоряння електрод поступово висувають із губок електродотримача. Натискати на електрод не рекомендується, тому що при нагріванні він стає крихким і може тріснути.
Згідно ГОСТу 10720-75 використовують електроди марок ВДК (круглі, довжина 300 мм, діаметр 6 мм, 8, 10 і 12 мм) і ВДП (плоскі, довжина 350 мм, переріз 12x5 і 18x5 мм). В умовному позначенні вказують марку, діаметр або переріз, наприклад, електрод ВДП 12x5 ГОСТ 10720-75.
При повітряно-дуговому різанні повітря можна замінити киснем, який подають на розплавлений метал на відстані від дуги; вугільний електрод можна замінити металевим, для чого на звичайний електродотримач кріплять кільцеву насадку, через яку до різа подається кисень.
Недоліками повітряно-дугового різання є навуглецьовування поверхні різа і необхідність додаткової механічної обробки.