Особливістю плазмового зварювання є висока температура стовпа дуги (10 000-30 000°С) внаслідок стискання його струменем газу (аргоном, гелієм, воднем та їх сумішами). В результаті (тискання і великої густини струму матерія переходить у четвертий агрегатний стан (крім рідкого, твердого й газоподібного), який називають плазмою. Плазма — це оголені ядра та відірвані від них електрони. Розрізняють дугову плазму таких видів: плазма, виділена із стовпа дуги (а), і плазма, що співпадає із стовпом дуги (б). Відповідно існує два види зварювальних пальників-плазмотронів. У плазмотронах із плазмою, виділеною із сто-іша дуги, дуга горить між неплавким вольфрамовим електродом, який є катодом, і охолоджуваним водою соплом. У цьому випадку плазмова дуга є незалежною від виробу, тому що вибір не під'єднано до зварювального кола. У плазмотронах із плазмою, що співпадає із стовпом дуги, дуга горить між вольфрамовим електродом (катод) і виробом, який під'єднано до позитивного полюса джерела струму.
Діаметр вольфрамового електрода залежить від величини зварювального струму
Електрод перед зварюванням загострюють на конус під кутом 28-30°. Довжина конуса має становити 5-6 діаметрів електрода. Конус притуплюють заокругленням діаметром 0,2-0,5 мм. Електрод установлюють так, щоб його вісь співпадала з віссю плазмоутворю-ючої насадки. Для зварювання використовують плазмоутворюючі гази: аргон і його суміші з воднем і гелієм та захисні гази: суміш аргону з 5-8% водню при зварюванні легованих сталей, міді, нікелю; вуглекислий газ — при зварюванні низьковуглецевих і низьколего-ваних сталей.