Розвиток зварювання. Дугове зварювання - один з видів зварювання плавленням, при якій місцеве плавлення зварювальних частин здійснюється електричною дугою.
Електрична дуга і її властивості, зокрема плавлення нею електродного металу вперше в світовій літературі описані автором дослідів з електричною батареєю, професором, а потім академіком Санкт-Петербурзької Медико-хірургічної академії Василем Володимировичем Петровим (1761 - 1834 г.) у праці "Звістка про гальвані-вольтовскіх дослідах ", С.-Петербург, 1803 року.
У 1802 р. російський вчений В. В. Петров відкрив явище електричної дуги і вказав на можливість її використання для розплавлення металів.
Довгий час дуга Петрова ніде не застосовувалася через відсутність перш за все практично придатних джерел електричного струму. Пізніше, в 1849 році вперше в Росії (і в світі) дуга була застосована на вежі Адміралтейства, освітивши петербурзькі вулиці. З цього ж часу вона стала використовуватися і для плавильних робіт.
Важливі дослідження з вишукування і розробці джерел зварювального струму та технології дугового зварювання різноманітних металів належать нашим співвітчизникам Н. Н. Бенардосу і Н. Г. Славянову, які зробили великий внесок у розвиток світової науки і техніки зі зварювання.
Микола Миколайович Бенардос (1842 - 1905) автор багатьох винаходів в різних галузях техніки, в 1882 р застосував дугу для зварювання, а в 1885 р взяв патент під назвою "Спосіб з'єднання і роз'єднання металів безпосередньою дією електричного струму". М. М. Бенардос в 1885 р організував в Петербурзі товариство "Електрогефест", яке виконувало зварювальні роботи в різних місцях Росії. Збережені в архіві Н. Н. Бенардоса опису, креслення і малюнки вказують на те, що по суті всі види дугового зварювання, що застосовуються нині, запропоновані їм: зварювання вугільним і металевим електродами, в тому числі і з застосуванням флюсу, зварювання побічно діючої дугою, що горить між двома електродами, зварювання в захисному газі. Їм запропоновані також магнітне управління дугою і автомати для зварювання вугільним і металевим електродами. В 1882 р. відкрив спосіб електродугового зварювання неплавким вугільним електродом і запропонував конструкції простих зварювальних автоматів.
Інженер Микола Гаврилович Славянов (1854 - 1897) в 1891 р отримав два патенти під назвами "Спосіб і апарати для електричної відлиття металів" і "Спосіб електричного ущільнення металевих виливків". Вперше в світі Н. Г. Славянов спроектував і виготовив зварювальний генератор постійного струму. На Пермському заводі він організував великий на той час електрозварювальний цех, в якому з 1891 по 1894 особисто їм і під його керівництвом було відремонтовано зварюванням 1631 виріб загальною масою 250 т; при цьому було витрачено 11 т сталевих електродів. Н. Г. Славянов в своїй практиці застосовував дугові автомати (електроплавільнікі) власної конструкції, Н. Г. Славяновим опубліковано кілька наукових робіт зі зварювання.
У 1939 р. під керівництвом академіка АН УРСР Євгена Оскаровича Патона (1870-1953) були запроваджені автоматичне та напівавтоматичне зварювання під шаром флюсу. З 1948 р. промислове застосування отримав спосіб дугового зварювання в інертних захисних газах.
На початку 50-х років XX ст. під керівництвом академіка Бориса Євгеновича Патона в Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона було розроблене електрошлакове зварювання.
У 1950-1952 рр. впроваджене зварювання сталей у середовищі вуглекислого газу.
Для з єднання хімічно активних і тугоплавких металів наприкінці 50-х років XX ст. французькими вченими створено електронно-променеве зварювання.
Розвиток зварювального виробництва значною мірою залежить від обсягів випуску сталі й прокату. У 2002 р. Україна виготовила 33,5 млн т сталі і 25,58 млн т прокату. Загальний об'єм виробництва електродів дорівнював 44 276 т, із них з рутил-ільменітовим покриттям — 36 399, із основним — 7 311 і спеціальних електродів — 566 т. Було виготовлено 790 т порошкового дроту, 278 зварювального і 512 для наплавлення, а також 19 334 т флюсів. Експорт українських зварювальних матеріалів становив 1 780 т.
Сучасний стан зварювального виробництва України характеризується наявністю значних потужностей з випуску зварних конструкцій, зварювальних матеріалів й обладнання.
У третьому тисячолітті зварювання — один з провідних технологічних процесів. До 2/3 світового споживання сталевого прокату йде на виробництво зварних конструкцій. Практично зварюють майже всі метали на землі, в морських глибинах і в космосі. Маса зварюваних конструкцій становить від частки грама до сотень і тисяч тонн.