Латуні — це сплави міді з цинком, у яких вміст цинку становить від 2 до 55%. Спеціальні латуні, крім міді й цинку, містять легуючі добавки (нікель, олово, свинець та ін.), які змінюють властивості сплавів.
Завдяки високій міцності, пластичності, корозіє стійкості й задовільній зварюваності латуні широко застосовують при виготовленні різних виробів у хімічній та інших галузях промисловості.
Прості латуні є двокомпонентними марок Л96, Л90, Л85, Л80, Л70, Л68, Л62. У позначенні буква Л означає латунь, а цифри — відсотковий вміст міді.
Спеціальні латуні поділяють на де формівні й ливарні.
Де формівні латуні, призначені для обробки тиском, нормуються ГОСТ 15527-70. Після букви Л у порядку зменшення відсоткового вмісту початковими буквами позначаються легуючі елементи. Після букв перша цифра вказує середній відсотковий вміст міді у сплаві, інші цифри — вміст легуючих елементів. Наприклад, латунь ЛЖС 58-1-1 містить 58% Си, 1% Fe, 1% Pb, решта - Zn.
У марках ливарних латуней (ГОСТ 17711-80) після букви Л відповідними буквами й цифрами вказують середній відсотковий вміст легуючих елементів. Наприклад, латунь ЛЦ40С містить 40% Zn, 1% Pb, решта - Cu.
Основною трудністю при зварюванні латуні є випаровування й згоряння цинку (температура кипіння цинку становить 905°С); у результаті зменшується його вміст у металі шва і погіршується якість. Це призводить до виникнення пор. і зниження міцності зварного з'єднання. Окиснення парів цинку на повітрі сприяє утворенню оксиду цинку, який шкідливий для здоров'я. Тому при виконанні зварювальних робіт необхідно забезпечити добру вентиляцію зварювального поста.
При товщині латуні понад 8-10 мм виконують попередній підігрів до температури 300-500°С, а при товщині більше 20 мм необхідний супровідний підігрів. Після зварювання шов проковують, а виріб відпалюють при температурі 600-700°С.
Зварювання латуні покритими електродами має обмежене використання, в основному для виправлення браку лиття. Це пояснюється сильним випаровуванням цинку при дуговому зварюванні порівняно з газовим зварюванням, дуговим у захисному газі або дуговим під флюсом. Для зварювання використовують електроди марки ЗТ, стрижень яких виготовлено з бронзи марки.КМцЗ-1, а покриття містить 17,5% марганцевої руди, 13 плавкового шпату, 16 срібного графіту, 32 феросиліцію та 2,5% алюмінію.
Зварювання виконують постійним струмом зворотної полярності без коливальних рухів кінцем електрода. Для зниження вигоряння цинку зменшують довжину дуги. Щоб зменшити витікання металу стик захищають із зворотного боку азбестовою підкладкою. При товщині до 4 мм метал зварюють без розчищання кромок, а при більшій товщині розчищання кромок таке ж, як і для сталей. Після зварювання шов проковують, а потім відпалюють при температурі 600-650°С для вирівнювання хімічного складу і надання металу шва дрібнозернистої структури.
Зварювання латуні виконують й іншими електродами залежно від марки зварюваної латуні. Електродні стрижні беруть подібними за хімічним складом до основного металу, на які наносять покриття основного типу з великим вмістом активних розкислювачів (алюміній, графіт, феросиліцій та ін.).