До основних параметрів режиму автоматичного і напівавтоматичного зварювання у вуглекислому газі належать: діаметр електродного дроту, сила зварювального струму, напруга дуги, швидкість подачі електродного дроту, швидкість зварювання, виліт електрода, витрати вуглекислого газу, нахил електрода вздовж осі шва, рід струму й полярність.
Діаметр електродного дроту. При зменшені діаметра електродного дроту при інших рівних умовах підвищується стійкість горіння дуги, збільшується глибина провару, зменшується розбризкування рідкого метилу, збільшується коефіцієнт наплавки, що призводить до підвищення продуктивності зварювання. Діаметр електродного дроту вибирають залежно від товщини металу в межах від 0,5 до 3 мм.
Для зварювання тонколистового металу використовують дріт діаметром 0,5-1,2 мм. Метал завтовшки 4—12 мм зварюють за два проходи з обох боків без розчищання, завтовшки 15-20 мм — за два, три проходи з кутом розчищання 60° і притупленням 2-4 мм. При товщині 20-30 мм застосовують двобічне розчищання кромок з кутом 60° і притупленням 2-4 мм. Метал більшої товщини зварюють при вузькому щілинному розчищанні кромок за декілька проходів.
Сила зварювального струму. При збільшенні сили зварювального струму, збільшується глибина провару, що призводить до збільшення частки основного металу в шві. Ширина шва спочатку збільшується, а потім зменшується. Силу зварювального струму встановлюють залежно від вибраного діаметра електрода.
Рід і полярність струму. Зварювання плавким електродом вико-нують на зворотній полярності. При прямій полярності швидкість розплавлення в 1,4-1,6 рази вища, ніж при зворотній, проте дуга горить менш стабільно з інтенсивним розбризкуванням. Крім того, одержують не якісний, незадовільно сформований шов.
Швидкість подачі електродного дроту. Швидкість подачі дроту залежить від сили зварювального струму. її встановлюють з таким розрахунком, щоб при зварюванні не виникало коротке замикання та обрив дуги, а процес плавлення електрода протікав стабільно.
Швидкість зварювання. Із збільшенням швидкості зварювання зменшуються всі геометричні розміри шва. її встановлюють залежно від товщини металу та умов нормального формування шва. При зварюванні металу великої товщини розробку кромок краще заповнювати вужчими валиками на великій швидкості. При дуже великій швидкості зварювання кінець електрода може вийти із зони захисту і окиснитися на повітрі. Мала швидкість зварювання спричинює збільшення зварної ванни і підвищує можливість утворення пор у металі.
Швидкість зварювання становить 15-80 м/год. При автоматичному зварювані якісні з'єднання можна одержати при товщині металу понад 0,5 мм; при механізованому — понад 1 мм. В основному зварюють метал товщиною понад 3 мм.
Виліт електрода. Із збільшенням вильоту електрода погіршується стійкість горіння дуги і формування шва, а також збільшується розбризкування рідкого металу. При зварюванні з дуже малим вильотом погіршується спостереження за процесом зварювання і часто підгоряють газове сопло й струмопідвідний контактний наконечник. Крім вильоту електрода необхідно витримувати визначену віддаль від сопла пальника до поверхні металу, оскільки із збільшенням цієї віддалі погіршується газовий захист зони зварювання і можливе попадання кисню та азоту повітря в розплавлений метал, що призводить до появи газових nop. Величину вильоту електрода, а також віддаль від сопла пальника до поверхні металу встановлюють залежно від вибраного діаметра електродного дроту .
Граничні значення вильоту електрода, віддалі від сопла пальника до поверхні металу і витрат газу залежно від діаметра електродного дроту
Витрати вуглекислого газу визначають залежно від вибраного діаметра електродного дроту. На витрати газу впливає також швидкість зварювання, конфігурація виробу й наявність руху повітря, тобто протягів у цеху, вітру тощо. У таких випадках для покращення газового захисту необхідно збільшувати витрати вуглекислого газу, зменшувати швидкість зварювання, наближати сопло до поверхні металу або використовувати захисні щити. Але збільшені витрати вуглекислого газу можуть призвести до значного вигоряння кремнію та марганцю.
Нахил електрода вздовж шва впливає на глибину провару та якість шва. При зварюванні кутом уперед майже неможливо спостерігати за формуванням шва, але краще видно зварні кромки і легше направляти електрод точно в зазор між ними. Ширина шва при цьому зростає, глибина провару зменшується. Зварювання кутом уперед рекомендується застосовувати при невеликих товщинах металу, коли існує небезпека наскрізних пропалів. При зварюванні кутом назад покращується видимість зони зварювання, підвищується глибина провару і наплавлений метал є більш щільним.
У довідковій літературі орієнтовні режими приводяться у вигляді таблиці, в яку включено лише основні параметри режиму. В табл. 9.7 рекомендуються режими для зварювання вуглецевих і ни?ьколегованих сталей у вуглекислому газі постійним струмом зворотної полярності для дроту типу Св 08 Г2С.
У практиці застосовують також зварювання на підвищених (форсованих) режимах: збільшених силі струму, напрузі дуги та швидкості зварювання, що дозволяє збільшити продуктивність на 25-75%. У масовому виробництві (наприклад, при виробництві шківів коліс автомобілів) застосовують швидкісне автоматичне зварювання у вуглекислому газі дротом діаметром 3-5 мм. В обмеженому обсязі використовують зварювання у вуглекислому газі неплавким вугільним електродом бортових з'єднань із низьковуглецевих сталей завтовшки 0,3-2 мм (наприклад, каністр, корпусів конденсаторів тощо). Зварювання виконують без присадки постійним струмом. Спосіб продуктивний, проте міцність з'єднання становить 50-70% міцності основного металу. Характерний режим зварювання металу товщиною 2 мм - це струм 120-130 А, швидкість зварювання 50-55 м/год, довжина дуги 2-3 мм, виліт електрода 40-45 мм, діаметр електрода 6 мм.
У довідковій літературі орієнтовані режими приводяться у вигляді таблиць, в які включаються лише основні параметри режиму.