При вирізанні деталей з листового металу всередині листа пробивають отвір. При невеликій товщині металу (до 20 мм) отвір пробивають різаком. Після закінчення попереднього нагрівання металу до температури оплавлення, підігрівне полум’я вими-кається і на час пробивання отвору вмикається ріжучий кисень плавним відкриванням вентиля на різаку, після чого полум’я знову запалюється в розжареному металі. Така техніка пробивання отворів виключає можливість виникнення хлопків і зворотних ударів.
При пробиванні отворів глибиною від 20 до 50 мм лист треба встановлювати похило або вертикально, щоб полегшити скапування рідкого шлаку.
При товщині металу більше 50 мм початковий отвір свердлять.
Розташування різака при різанні заготовок круглого перерізу показано на рис. 53.
Початок різання по контуру повинен завжди знаходитись на прямій, що забезпечує одержання чистого різа на заокругленнях.
У прямокутному внутрішньому контурі початок різання може бути вибраний в будь-якому місці крім кутів.
При вирізуванні фланців спочатку вирізають внутрішню частину, яка йде у відхід, а потім вирізують контур. Місце початку різання зовнішнього контура треба вибирати так, щоб проходило легке відокремлення металу, що йде у відхід.
Зовнішній контур вирізають в останню чергу. Це забезпечить вирізання деталей з меншими відхиленнями від розмічених контурів. Внутрішні напруги спотворюють контури різа. їх усувають різанням по внутрішньому контуру.
При різанні зі скосом кромки поверхні різа неоднакові за якістю - один кут оплавлюється сильніше ніж другий (протилежний).
Табл. 15.6. Залежність між товщиною металу і шириною різа