ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ, ЇХ ВІДМІНЮВАННЯ. ЗВОРОТНИЙ ЗАЙМЕННИК СЕБЕ

ІІ.Робота з текстом (вибірково-розподільний диктант- усна робота

Прочитати текст. Дібрати до нього такий заголовок, щоб він містив займенник. Знайти спочатку всі особові займенники, потім — інших груп за значенням. Визначити відмінки займенників.

На великій перерві мене покликали в учительську. Іду коридором, а якась невидима сила тягне мене назад. І все ж таки я відчинив двері до учительської. Тут, окрім Марії Степанівни та мами, був і директор школи. І коли я побачив його, то трохи оговтався.

Наш директор — дуже добрий. У нього й вигляд якийсь не директорський. Звуть його Євграф Євграфович. А ми, учні, поза очі називаємо його Географ Географович, бо він у нас викладає географію (За Д. Ткачем).

2.Поставити , використовуючи таблицю, особові займенники в початковій формі й визначити їх особу

До особових належить вісім займенників.

Займенники 1-ї особи я, ми вказують на особу мовця чи кількох співрозмовників. Займенники 2-ї особи ти, ви вказують на особу чи кількох осіб, до яких звертається мовець. Займенники 3-ї особи він, вона, воно, вони вказують на особу, яка не бере участі у розмові, або на предмет, про який ідеться.

Усі займенники1-ї і 2-ї осіб змінюються за відмінками й числами, а займенник він — ще й за родами.

3.Прочитати народні вислови, уставивши зворотний займенник себе в потрібній формі. Визначити його відмінок і синтаксичну роль.

1) На людей дивлячись, і … бачиш.

2) Не давай … рукава урвати і про … всім усе знати.

3) Роби для інших, учись для … .

4) Розумний звинувачує в невдачі …, дурний — інших (Нар. творчість).

Провідміняти займенник себе. З’ясувати особливості його відмінювання. У яких відмінках при займенникові вживаються прийменники?

Відмінювання зворотного займенника себе

Називний —

Родовий себе

Давальний

Знахідний себе

Орудний собою

Місцевий (на) собі

4.Параграф 60, сторінки 193- 197

5. Виконання усних вправ:510, 512

6.Виконання письмових вправ:508, 513

7.Прочитати йприслів’я, поставивши особові займенники в потрібному відмінку. Виділити закінчення.

1) Наука тяжка, а жити з (вона) легко.

2) Око бачить далеко, та не рівнятися (він) з розумом.

3) Поки талант зростити, треба довго (він) вчити.

4) Потрібно вчитися — завжди (ти) пригодиться.

5) Так думай, щоб потім не довелося (ти) переробляти.

6) Час не кінь: (він) не підженеш і не зупиниш.

7) Щастя має друзів, а (вони) вивіряється нещастя.

8) Якби (ми) знали, то б (ви) не питали (Нар. творчість).