Embedded Files
Епіграф
На крильцях правдоньки я баєчку пустив,
Щоб всякий знав і розумів,
Що в світі божому нема кутка без горя.
Л. Глібов
Хід уроку.
І. Актуалізація опорних знання.
Прочитати текст і сторінки підручника 216-217
Літературну славу Л. Глібову принесли байки. Письменник значно розширив тематичні обрії байки, зумів показати, що саме байка – витвір поетичної фантазії народу. Недарма С. Зубков писав: «Байка – пожива для почуттів, роздумів, висновків». Пригадайте, які байки ви читали раніше, де йдеться про несправедливість(«Пан та Собака» П. Гулака-Артемовського, «Лисиця-жалібниця» Л. Глібова, «Ведмежий суд» Е. Гребінки, байки Крилова.)
Справді, майже в усіх байках цих авторів хижакам і гнобителям протиставляється звичайний трудівник як уособлення людяності, працьовитості, моральної вищості. Своє ставлення до явищ дійсності байкар переважно визначає з народних позицій, спрямовуючи гнів проти жорстокої поміщицької сваволі, несправедливості царського суду, потворних породжень суспільного устрою – хабарництва, крутійства тощо.
Письмова робота:записати визначення гумору, сатири, алегорії,байки, її будову-стор.217-218
ІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.
1.Аналіз байки «Щука». Виразне читання байки на стор. 218-219
В українській байці не раз розповідалося про судову сваволю, про зловживання судової адміністрації. Це і «Суд» Л.Боровиковського, і «Ведмежий суд» Є.Гребінки.
Проте тільки Л.Глібов зумів дотепно викрити всі пороки судочинства.
Герої байки наділені як природними рисами тварин, так і типовими, індивідуалізованими людськими рисами. Кожен з них діє й говорить саме так, як люди в житті.
Такий літературний прийом ми називаємо алегорією.
2. Спробуємо уявити тодішній суд (Пропоную розглянути кросенс).
У байці «Щука» перед нами постає справжній «звіриний маскарад»: Щука, Лисиця, Осли, Шкапа, Цапи. Крім того, другим планом виступають щупачки, карасики, лини… Алегорія байки досить правдива. Ми маємо таку хронологію подій(за байкою): прочитати
«Якіїсь два Осли»
«Одна нікчемна Шкапа»
«Два стареньких Цапа»
«І щоб усяк боявся так робити, - У річці вражу Щуку утопити»
«Щука»
«За стряпчого… приставлена Лисиця»
«і Щуку на вербі повісити звеліли»
«… катюзі… буде по заслузі»
«сотенька карасиків живеньких»
У судді були всі, крім самої зажерливої Щуки, розбійниці, від якої
«… у ставку ніхто життя не мав: того заїла в смерть, другого обідрала».
Мета суддів: покарати хижу Щуку, яка є уособленням зла для інших жителів ставка. Злодіяння Щуки настільки очевидні, що судді неспроможні виправдати її, хоча й намагаються це зробити. В тексті про це сказано:
«Як не мудрий, а правди ніде діти
Кінців не можна поховать…»
Суддями були: - «Якіїсь два Осли», «Одна нікчемна Шкапа» «Два стареньких Цапа»
Автор пише:
«Усе народ, як бачите, такий
Добрячий та плохий».
Судді змушені винести вирок: «І Щуку на вербі повісити звеліли»
Здавалося б, справедливість перемогла. Залишилося виконати вирок. Та в останній момент у судову процедуру втручається Лисиця, що за авторським визначенням:
«За стряпчого, як завсіди годиться
Була приставлена Лисиця».
Вона виступає з обвинувачувальною промовою, навіть докоряє суддям за лібералізм, бо вони прийняли дуже просте рішення проблеми.
«Дозвольте і мені, панове, річ держать,
Тут обізвалася Лисиця,
Розбійницю таку не так судить годиться…»
Звичайно, таке рішення справедливе за судовим законодавством. Ця пропозиція приймається суддями одноголосно.
Але, чиновник судового нагляду Лисиця, пропонує:
«Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити,-
У річці вражу Щуку утопити!»
Як бачимо, Лисиця захищає Щуку, хоча й зрозуміло, що вона не просто злочинець, а досвідчений хижак, пройдисвіт: вона ще раніше подбала про те, щоб хабарами, підкупом прибрати до рук Лисицю…
«Як тільки зробиться темненько
Лисиці й - шле то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких…»
Та ще й «щупачка», що свідчить про хижацьку натуру Щуки, яка не шкодувала не тільки звичайних риб, але й своїх «кровних» родичів (відомо, що щука пожирає менших від себе щук)
Таким чином, Лисиця сподівається ще не раз одержати від Щуки свіженьких линів, карасиків, щупачків.
3. Визначаємо тему байки, ідею, проблематику.
Тема: Зображення тогочасного продажного суду, судового процесу, кругової поруки між хабарниками-чиновниками й беззахисної простої людини.
Ідея: Засудження соціальної несправедливості у судовому процесі.
Проблематика:
- Несправедливість суду;
- Недотримання суддями законів чинного законодавства;
- Відкрита підтримка зацікавленої особи;
- Викриття хабарництва;
- Беззахисність простої людини.
4. Сформулюємо головний конфлікт твору: протистояння простих людей і суддів – представників законодавчого органу влади.
5. Наявні протиріччя в байці: Лисиця з одного боку запропонувала страшну кару Щуці, а з другого - їй допомогла. Чому?
- Без Щуки та її карасиків життя Лисиці не було би таким ситим, безтурботним і розкішним.
6. Визначте авторську позицію у творі:
- Образ автора у байці не присутній, але ми ніби відчуваємо його. Стає зрозумілою позиція поета: він захисник прав народу.
7. Яке значення для вас має ця байка?
- Сила впливу цієї байки надзвичайно велика, бо чітко розумієш, що треба остерігатися хитрих і лицемірних людей, таких, як Лисиця, боротися з такими зухвалими, нещадними і владними особами, як Щука. У суспільстві має бути справедливий суд для тих, хто чинить кривду, здійснює злочини і правовий захист кожної людини.
8. Сформулюйте висновок байки «Щука».
- Тогочасний суд був повністю безпорадним, раз підкорився хитрій Лисиці, що виконувала роль стряпчого. Рішення суду абсолютно абсурдне:
«І Щуку кинули у річку…» - ці слова стали крилатими. Коли когось замість того, щоб покарати – нагороджують, то згадується саме цей в’їдливий вислів, який пояснює таку ситуацію красномовно й чітко, критично і смішно, справедливо і правдиво. Красномовно про роботу суду говорить народне прислів’я: «Чия сила, того й правда». Парадоксально, але в байці саме так. Тож, спробуємо навчитися бути мудрими, сильними, справедливими, толерантними.
4.Займи свою позицію
Позиція – Я вважаю, що «Щука» - це байка, яка є в’їдливою пародією на тогочасну судову систему.
Обґрунтування – у творі немає чітко вираженої моралі, але вона випливає із змісту байки, що додає їй повчального характеру.
Приклад: судді - це некомпетентні люди, якими може управляти більш хитра особа, підтвердженням цього є такі рядки: «І щоб усяк боявся так робити, - У річці вражу Щуку утопити!».
Висновок: основна частина байки - це оповідь, з якої випливає, так звана, мораль.
Page updated
Google Sites
Report abuse