Василь Голобородько. «Наша мова». «Теплі слова». Оригінальність, простота висловлення глибоких почуттів, важливих думок

Тема. Василь Голобородько. Самобутня постать поета «Наша мова». «Теплі слова». Оригінальність, простота висловлення глибоких почуттів, важливих думок

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художню та жанрову своєрідність творів письменника,

Хід уроку

І.Читання сторінок 112-113

2.Запис анкети-характеристики письменника.

Ім’я, по батькові, прізвище — Василь Іванович Голобородько Рік народження — 1945

Місце народження — с. Адріопіль на Луганщині Батьки — селяни

Навчання — середня школа-інтернат, філологічний університет Київського університету, Донецький педагогічний інститут, Луганський педагогічний університет

Рід занять, захоплення — військова служба, робота на шахті, у радгоспі, літературна діяльність, дослідження фольклору та етнографії

Основні твори — збірки поезій «Летюче віконце». «Зелен день». «Ікар на метеликових крилах». та ін.

Нагороди, відзнаки — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, премій імені В. Симоненка та М. Трублаїні

2. Виразне читання вірша В. Голобородька «З дитинства: дощ». («Я уплетений…». і коментування його, висловлення своїх почуттів та вражень.

«З ДИТИНСТВА: ДОЩ» («Я уплетений...»)

Я вплетений весь до нитки у зелене волосся дощу,

вплетена дорога, по якій я іду,

вплетена хата моя, що на горб, як птах,

вплетені прямокутники дерев,

вплетена річка невеличка, як стрічка,

вплетене стадо корів рудобоких під дубами.

А небо вплетене і плете зелене волосся дощу.

Але усім тепло, усі знають - дощ перестане.

І хто напасеться,

хто набігається,

хто нахитається,

хто насидиться на горбі,

хто належиться,

а хто прийде додому у хату, яка наповнена теплом, як гніздо.

Коментування

Тема: дитячі спогади ліричного героя про літній дощ на пасовищі.

Ідея: утвердження любові до рідного краю, захоплення гармонією людини і природи.

Основна думка: «батьківська хата тепла, як гніздо».

Мотиви: батьківська хата тепла, як гніздо, життєдайна сила дощу, гармонія людини і природи.

Рід літератури: лірика.

Жанр: пейзажна лірика.

Композиція.

Вірш умовно можна поділити на дві частини. У першій зображений теплий літній дощ –життєдайна сила для природи. У другій звучить радість, бо дощ незабаром перестане, а ліричного героя зігріє батьківська хата.

Художні засоби.

Епітети: річка невеличка, корів рудобоких.

Метафора: «зелене волосся дощу», «уплетена дорога, хата, річка», «уплетене стадо», «уплетені дерева».

Персоніфікація: «небо плете».

Порівняння: «хата, ... як птах», «річка, як стрічка», «у хату, як гніздо»

Анафора: «Хто ..», «Уплетена …».

Інверсія: річка невеличка, корів рудобоких.

Фразеологізм: (змок) весь до нитки.