Т. Г. Шевченко «За сонцем хмаронька пливе».

ТЕМА: Т. Г. Шевченко «За сонцем хмаронька пливе». Картини довколишнього світу, природи у поезії, художня реальність, створена уявою митця за допомогою засобів образної мови.

Читання вірша Т. Шевченка «За сонцем хмаронька пливе»- стор.192

Словникова робота.

Поли – крайні передні частини верхнього одягу;

Пелена – передня частина спідниці; тканина;

Оповиє – обволікає, оповиває;

Того світу – світла

Обговорення змісту поезії.

– Як називається опис місцевості, природи, погоди, природних явищ?

– Чи можна поезію «За сонцем хмаронька, пливе...» назвати пейзажною?

– Яку погоду наступного дня, за народними повір'ями, прогнозує насичений червоний захід сонця?

– На скільки частин можна умовно поділити вірш?

– Які образи є центральними в кожній частині (сюжетному епізоді)?

– Як змінюється у творі кольорова, палітра?

– Які кольори вживає митець для зображення хмари, а які для туману?

– Порівняйте образи хмари і туману. Чи однаковий настрій вони передають? Опишіть ці образи своїми словами.

– За допомогою яких слів передано лагідність у творі?

– Коли людина перебуває далеко від рідного краю, яким словом можна назвати тугу за ним?

– Прочитайте, якими словами автор передає повернення до реальності?

– Чи буває в дійсності, щоб хмарка чи туман робили так, як люди?

- Чи відчувається у творі присутність людини і як?

- Які настрої відтворює автор і за допомогою яких засобів?

Картини навколишнього світу, природи в поезіях Т.Шевченка – інша, художня реальність, створена уявою митця за допомогою засобів образної мови. Серед них у вірші «За сонцем хмаронька пливе» є як уже відомі вам пейзаж, метафора, зменшено-пестливі слова.

6.Опрацювання літературознавчих термінів.

Дуже широко у художній творчості використовуються епітети – художні означення. «Червоні поли, синє море, рожева пелена, малая година, хмаронька рожевая, сива тьма, німа тьма».

Художні означення слід відрізняти від звичайних означень, які вказують на звичайні і звичні явища та прикметники: гарний стіл, синя блузка, сивий чоловік, рожева троянда.

Часто в художніх творах письменники вдаються до порівнянь.

Порівняння – слово, або вираз, за допомогою якого одні предмети, явища, дії зіставляються з іншими на основі спільності певних ознак; це пояснення одного предмета за допомогою іншого, подібного до нього.

«Покриває рожевою пеленою, мов мати дитину, туман, наче ворог, ждеш того світу, мов матері діти»

Зверніть увагу, що в порівнянні завжди є дві частини, які поєднуються сполучниками: як, мов, ніби, наче, мовби, мовбито, нібито, неначебто.

Якщо є зіставлення, але немає порівняльного сполучника, то це – метафора.

Можна порівняти: тьмою німою оповиє тобі душу – метафора.

Оповиє душу, ніби тьмою німою – порівн

Вивчити вірш напам’ять.

Прочитати ст.192-193, вивчити визначення з теорії літератури – с.191-192