ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ «… БАЧИШ: МІЖ ТРАВ ЗЕЛЕНИХ…». «ЗИМОВИЙ ЕТЮД». ІДЕЯ ГУМАНІЗМУ, ЛЮДЯНОСТІ БЕРЕЖЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

Мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом В. Підпалого, зробити ідейно-художній аналіз його выршів

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНТ

Стисло охарактеризуйте, якою повинна бути людина-письменник.

Чому любов до рідної землі, природи, народу, мови — основні мотиви творчості того чи іншого письменника?

Якою повинна бути людина в єднанні зі світом?

Як, на вашу думку, чи можна вважати поезію виявом душі, внутрішнього стану письменника?

Як поетична творчість митців слова пов’язана з їхнім життям?

ІІ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

І. Опрацювання сторінки 106

1. Ознайомлення школярів з життєвим і творчим шляхом В. Підпалого (прочитайте додатково)

ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ (1936-1973)

Цей щирий, ніжний, вдумливий і прекрасний поет, син Полтавщини, яку любив соромливо й віддано, якій на славу сплів і свій поетичний вінок, прожив до болю мало — лише 37 років. Невиліковна хвороба передчасно обірвала його пісню про рідну землю, про Григорія Сковороду, що мандрував нею, гартуючи дух людський, про Шевченка… Полетіла і його душа «в дорогу за ластівками». (так називається одна з його поетичних збірок). Та ластівки повертаються з вирію в рідну сторону — повертається й поет своїми віршами. Остання збірка В. Підпалого «Поезії». вийшла 1986 року.

Життя письменника — в його творах. Душа поета — у його віршах. А ось життєпис Володимира, викладений ним власноручно.

«Народився я в селі Лазірках 9 травня 1936 року, за 25 км від Лубен. Мати Ольга Степанівна — козачка з хутора Макарівщини, а батько Олексій Лукович — виходець з-під Великої Багачки. На дев’ятому році мати була вже круглою сиротою і шукала щастя наймитуванням у Лубнах. Може, тому, коли я підріс і міг вечорами читати їй «Кобзаря». плакала гірко й невтішно, повторюючи завжди одне: «Всі наймити, синочку…». Вона знала тьму казок та приповісток, шанувала загадки і вміла знаходити до них ключ. Але ніколи я не чув, щоб вона співала. Певно, гірке дитинство, як і подальше життя (1943 року вона стала вдовою), наклало свою печатку на її характер. Мати вміла і любила працювати, кохалася у квітах (вся хата була великим квітником… ) і чистоті. Померла вона самітньою 21 січня 1957 року, на 53 році свого життя. Я тоді був у армії, а дві доньки повиходили заміж і жили не з нею…

Батько працював на залізниці, любив сади і бджільництво, ненавидів тютюн (син палить за нього і за себе) і горілку. Загинув під Києвом 1943 року. Пам’ятаю його добре. Якби володів пензлем, можна було б відтворити його образ у величезному циклі: батько качає мед; батько садить дерева; батько іде до армії, і т. д. В селі й до сьогодні розповідають про те, як він співав. А я пам’ятаю дві його пісні — про Байду та «Ой забіліли сніги». Мабуть, тому, що гарне враження про ці пісні залишив мані батько, навіть у виконанні артистів я відчуваю і нині фальш та штучність, які так згубно діють на все сценічне та вокальне мистецтво України.

Учився я у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. Любив (і люблю) історію, літературу; донині не знаю і не розумію точних наук. В школі читав дуже багато, але без ніякісінької системи. 1953 року закінчив 10 класів; працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот. Службу служив, але не любив: нудьгував за степом, садами.

1957 року демобілізувався (через хворобу ніг) і поступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ), який і закінчив 1962 року.

Перші вірші видрукував на шпальтах комсомольських «Молоді України». та «Зміни». (1958 р.). У Державному видавництві художньої літератури 1963 року вийшла перша збірочка «Зелена гілка». а роком пізніше — «Повесіння». в «Радянському письменникові». Нині підготував дві книги: «Тридцяте літо». для видавництва «Молодь». та «Книгу лірики». Мрію написати пісню.

Працюю старшим редактором поезії в «Радянському письменникові». Одружений, маю доньку. Позапартійний. Позаспілковий. Київ, 26 вересня 1966 р.».

До Спілки письменників його прийняли 1967 року. Того самого року вийшла в світ і згадувана збірка «Тридцяте літо». Після того були книжки «В дорогу — за ластівками». (1968) та «Вишневий світ». (1970), а посмертно — «Сині троянди». (1979), «Поезії». (1986), «Пішов в дорогу за ластівками». (1992). До останньої книги входять неопубліковані за життя твори В. Підпалого та спогади про нього як поета, редактора, громадянина, людину. З них він постає борцем за відродження української культури, людиною-подвижником, що в нелегкі 60-70-ті роки підтримував справжню літературу, писав і редагував справжні твори.

У багатьох віршах Володимира Підпалого живе дух його рідного краю, почуття любові до Полтавщини. Серед них вірші «Зірка». («Пам’ятаю: над шляхом Лубенським:..»., «Осінній сон». «Пам’яті матері». «Вечірнє». цикл «Григорій Сковорода». та ін.

Володимир Підпалий помер 24 листопада 1973 року.

2. Читання вірша «… БАЧИШ: МІЖ ТРАВ ЗЕЛЕНИХ…».(С. 107)

Ідейно-художній аналіз поезії «… Бачиш: між трав зелених…».

Бесіда за змістом поезії(дайте відповіді на запитання)

Де перебувають маленькі пташенята?

Чому автор називає їх пташатами?

Що означає «станьмо … навшпиньки спокій їх берегти».

Ким хоче стати для маленьких ліричний герой?

Чи зуміє ліричний герой оберігати пташат? Чим?

Що «ляже на нашу совість за … байдужість?».

Як і що треба в житті любити? Зачитати цитату.

У чому перебувають пташата в кінці поезії?

Які вони і що вже вміють робити?

Тема: відтворення щирих особистих почуттів людини у невід’ємному зв’язку з природою, народом, рідною землею, Батьківщиною.

Ідея: ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи та всього живого.

Основна думка: «Треба в житті любити гаряче і багато…».

2 Жанр: вільний вірш

Вільний вірш — верлібр (фр. vers libre — «вільний вірш». — неримований, нерівнонаголошений віршоряд.

2.7. Художні особливості поезії:

афоризми: «Треба в житті любити гаряче і багато»;

порівняння: «як грудочки, пташата…»;

вставні слова: «може». «кажеш»;

епітети: «сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву!».

риторичні оклики та запитання: «Що ти?! А руки? Серце?! Куди заховати їх?!».

пестливі слова: «пташата». «грудочки». «маленьким».

кільцеве обрамлення — композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні строф, рядків: «… Бачиш: …, як грудочки пташата…».

4. Ідейно-художній аналіз поезії «Зимовий етюд».(Стор.108)

Виразне і вдумливе читання поезії самостійно

Тема: незбагненна краса світу.

Ідея: патріотичні почуття, передані словом.

Основна думка: «Вечір, мов казка, над Україною казка, як вечір, аж синьо в очах…».

Висновки: багатою мальовничістю і музичністю відзначаються вірші В. Підпалого про рідну природу, яку він дуже любив. Неповторне українське довкілля було для нього тим джерелом, з якого він черпав любов до рідного краю. Він був віртуозним ліриком у пейзажних віршах. Природа для нього була джерелом, з якого він черпав любов до рідного краю, до свого народу.

Прочитаєш вірш Володимира Підпалого — наче криничної води нап’єшся. Треба тільки уміти знайти дорогу до криниці, відвести убік кущі, траву, а часом і павутиння лінивства в пошуках джерела, щоб переконатися, яка це чиста, мудра, своєрідна і новітня поезія». Павло Мовчан відзначив лаконізм у творчості В. Підпалого і словесну ощадливість, «умілий відбір з засіку Ярило правдивого і Ярило можливого слова, яке імпонується так, що дає нам необхідні асоціації і уявлення».

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Проведення тестового опитування

1. Поезія «Бачиш між трав зелених». входить до збірки:

А «Зелена гілка»;

Б «Вишневий світ»;

В «Повесіння».

2. Пташата із поезії перебувають:

А «між зелених трав»;

Б «між високих тополь»;

В «між зелених кущів».

3. Пташата.

А як котенята;

Б як грудочки;

В як квіточки.

4. «Спокій їх берегти».

А станьмо стіною;

Б станьмо навшпиньки;

В ляжмо тихенько.

5. Хто може напасти на пташат?

А Сорока-ворона;

Б яструб-розбійник;

В кіт-муркіт.

6. «Ляже на нашу совість»…

А гріх;

Б біда;

В неправда.

7. «Треба в житті …».

А їсти багато і калорійно;

Б любити гаряче і багато;

В працювати багато і якісно.

8. Основна думка поезії «… Бачиш: між трав зелених»…

А любов до всього живого; Б любов до України;

В любов до коханої.

9. Поезія «Зимовий етюд ввійшла до збірки:

А «Зелена гілка»;

Б «Вишневий світ»;

В «Повесіння».

10. Вечір над Україною.

А мов квітка;

Б мов пісня;

В мов казка.

11. «Казка, як вечір, аж в очах.».

А темно;

Б світло;

В синьо.

12. Чому «Україна заслухалась, не спить?».