Урок 28.02.2023

Тема уроку. Розвиток мовлення.  Написання листа літературному герою. Лист Дон Кіхоту, Ромео або Джульєтті 

Двадцять восьме  лютого

Класна  робота

Доброго дня шановний Франческо Петрарка!

    Пише до Вас учень 8 класу ..... Я багато знаю про ваше життя і творчість. Ви відомий італійський поет, народились 1304 р. в сім'ї італійського вигнанця, друга Данте. В 1326 р. Ви прийняли духовний сан, але ніколи не виконували роботу священника. Ви багато подорожували, відвідали Францію,Фландрію та Німеччину. Життя в Авіньйоні, куди на той час було перенесено папську резиденцію, щасливі роки усамітнення та плідної творчої праці на лоні природи у чарівній південно -  французькій провінції Воклюз  - такими подіями було наповнене Ваше земне існування. Ви стали першим гуманістом нової доби,засновником нової європейської лірики, першим в історії професійним  письменником. Не лише творчість, а й життя стали взірцем для наступних поколінь ренесансних та новочасних літераторів. Ви написали збірку "Канцоньєре", яка складається з 317 сонетів, 29 канцон, а також віршів інших жанрів - балад,секстин та мадригалів. Ось рядки з  сонета 61.

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де спостеріг я ті сяйливі очі,

Що зав’язали світ мені навік!

  На мою думку, у ваших сонетах відображено приховане кохання до жінки Лаури. Кохання, що вразило Вас, як блискавка, могло розвиватися лише на відстані, живитися випадковими поглядами, споминами, внутрішніми переживаннями поета. Ось одна із цитат:  

Як, не любов, то що ж це бути може?

А як любов, то що ж таке вона?

Добро?- Таж в ній скорбота нищівна.

Зло?- Але ж муки ці солодкі,Боже!

   Я поезій не пишу, але мені подобається лірика Омара Хайяма і Ду Фу. Мені подобаються і Ваші сонети в яких Ви пишете про кохання до жінки, можливо і я покохаю колись дівчину надзвичайної вроди, але мені не хочеться мати долю, як у Вас.

   Шановний Франческо Петрарка, Ви залишаєтесь видатним поетом епохи Відродження. Ваші твори ніким не забуті. Деякі люди хочуть наслідувати Вас в усьому. На все добре, шановний Франческо Петрарка!

Пишу до Вас з України, з Черкаської області, Смілянського району, с. Балаклея.

  

Доброго дня, шановний Франческо Петрарка!

До Вас звертається учениця 8 - ого класу Балаклеївської школи № 2 Волкова Ліна. Живу я в 21 столітті. За національністю я українка.

Я знаю,  що Ви жили у 14 столітті. Ви не з того типу людей,  які можуть прожити все своє життя на одному місці. Ви за своє життя багато де побували. Я також хотіла б мандрувати так, як Ви.

Мені дуже подобаються Ваші сонети. Мені подобаються Ваші розповіді про кохання. Якщо прочитати Ваші сонети і при цьому вдуматися у ці слова, про Вашу любов до жінки, яку звати Лаура.  Я вірші не пишу,  але мені дуже подобаються вірші про кохання. Ваші вірші мені також подобаються. Найбільше мені сподобались такі рядки:

Як не любов, то що ж це бути може?

 А як любов, то що ж таке вона.

Добро? - Таж в ній скорбота нищівна.

 Зло? - Але ж муки ці солодкі, Боже!

Також мені подобаються сонети : 312 ,162 і т. д. У школі ми вивчаємо лише кілька ваших творів. Але я сподіваюсь , що я прочитаю й інші Ваші сонети .

Ті сонети, що я прочитала, гарні і нехай вони стануть ще кращими.

Пишу я з України, село Балаклея, Смілянського  району, Черкаської області.

                                                                                Волкова Ліна.

 

Доброго дня, шановний Франческо Петрарка.

   Мене звати Бондаренко Лідія , я учениця 8 класу XXI століття . Зараз в усіх школах вивчають Вашу творчість, Ваші сонети . Тому я багато знаю про Ваше нелегке життя і про те , як Ви зустріли прекрасну мадонну Лауру.

Мабуть, скільки існує на світі любов, стільки люди намагаються знайти слова , щоб висловити свої почуття про те, „що движить сонце і світила ."

Одним із неперевершених зразків любовної лірики є Ваші сонети . Майже сім століть відділяють нас від Вашої збірки з такою звучною назвою „ Канцоньєре". Але через віки бентежить нашу уяву це незвичайне кохання. Предмет закоханості, ні, Ваше обожнювання  заміжньої жінки , ви бачились випадково, здалеку - на вулиці,  у храмі. Мабуть, ви навіть не перекинулися й словом . Мабуть,  Лаура  й не знає про Ваше кохання. Мабуть, вона, мати одинадцяти дітей, рано змарніла, але для Вас була прекраснішою, і з Вашого сонету я розумію, що для Вас вона була найкрасивішою за всіх:

Когда, как солнца луч внезапно озаряет

Любовь ее лица спокойные черты,

Вся красота других, бледнея, исчезает

В сияние радостном небесной красоты.

  Іноді я не розумію, чому Ви зверталися до  своєї  коханої  „Мадонна", як до богині, до втілення найвищої чистоти й добра.

Я уявляю, як Ви страждали від неможливості освідчитись коханій, почути відповідь на своє визнання, як бігло Ваше життя поруч і все ж не разом з коханою - без права звернутися до неї, взяти за руку, поцілувати.

Хоч я не пишу таких зворушливих віршів, як Ви, які до глибини душі мене зворушили, спасибі Вам за Вашу творчість, за те, що Ви показали нам красу великих почуттів. До побачення.

                                        Україна Черкаська обл. Смілянський р-н. с. Балаклея

 

 

Лист до Франческо Петрарки.

Добрий день, шановний Франческо Петрарка!

   Вам пише Борщ Андрій Миколайович з далекого майбутнього. Я знаю, що Ви народилися в 1304 році, у маленькому італійському містечку Ареццо. Ви здобули ґрунтовну юридичну освіту в 23 роки. Франческо Петрарка, я дізнався, що Ви писали вірші  і прозу. Я читав Ваші сонети, які присвячені вашій єдиній коханій Лаурі. У Ваших віршах Ви зображуєте Лауру взірцем цнотливості, краси, але не перетворюєте її в якийсь безтілесний символ.

Священний вигляд вашої землі

Сум навіває, що аж серце плаче:

Що робиш ти? На небо глянь, бідаче,

Туди тебе волає шлях  в імлі.

Втім, інша мисль – про інше взагалі:

До милої вертаймося! Тим паче,

Що серце без коханої – незряче.

Я прочитав, що Ви,  Франческо Петрарка, після того, як померла Ваша кохана Лаура, – це сталося в чумний 1348 рік, на Вас нападали приступи меланхолії, Ви усамітнювалися і зосереджувалися на своєму духовному житті.

   В пам’яті нащадків Ви залишитися видатним поетом, співцем великого кохання.

 

Лист до Петрарки.

Дорогий Франческо Петрарка!

     Пише Вам лист учениця 8 класу Мірза Ірина.

Мені дуже подобаються Ваші сонети. Зокрема, про Вашу кохану Лауру. Я б теж хотіла так блискуче, як Ви, володіти латиною, бувати в різних містах, подорожувати різними країнами, підтримувати гуманістичні традиції.

  Я дуже рада була дізнатися, що Вас коронували як визначного автора сучасності, адже такий поет як Ви заслуговує такої пошани від народу. Мені сподобалися листи, які Ви писали своїм друзям. Я думаю, якщо ми колись зустрінемося, то Ви обов’язково навчите мене латини.

     Я б дуже хотіла бути схожою на Вас, тому що Ви – мій кумир.

                                                                       З повагою: Ірина.