Урок 08.02.2022
Тема уроку: Поетизація високого почуття, розкриття його сутності. К. М. Симонов «Жди мене…», Муса Джаліль «Не вір!»
Зроби в зошиті запис:
Восьме лютого
Класна робота
Запиши тему уроку.
Прочитай статтю підручника про життєвий і творчий шлях Костянтина Симонова.
Прослухай вірш "Чуєш... Ти чекай мене" у виконанні автора:
Подумай, чому вірш Симонова був надзвичайно популярним в роки Другої світової війни?
Прочитай інформацію про Мусу Джаліля:
Муса́ Джалі́ль (справжнє ім'я Муса Мустафович Залілов, тат. Муса Мостафа улы Җәлил, 2 лютого 1906, Мустафіно, нині Шарлицький район, Оренбурзька область РФ — 25 серпня 1944, Берлін) — радянський татарський поет і журналіст, військовий кореспондент. Відповідальний секретар правління Спілки письменників Татарстану. Воїн легіону «Ідель-Урал». Герой Радянського Союзу (1956). Перший твір був надрукований в 1919 році у військовій газеті «Кызыл йолдыз» («Червона зірка»).
У 1925 році, в Казані, вийшла перша збірка поем — «Барабыз» («Ми йдемо»). У 1934 році побачила світ збірка «Орденоносні мільйони», а слідом за ним - «Вірші і поеми», «Джиган» (1939), «Листоноша» (1940).
Також Джаліль написав чотири лібрето для опер «Алтын чэч» (1941) та «Ільдар» (1941). В 1941 році, за два тижня до початку війни, для опери «Алтинчеч» («Золотоволоса») Державна премія СРСР, 1948, посмертно), що оповідала про героїзм племені булгар, які не скорилися іноземним загарбникам, ним був перероблений в лібрето героїчний епос «Джік Мерген», казки та перекази татарського народу.
Виступав як критик, публіцист. Відвідував Україну, перекладав твори Тараса Шевченка. Україні присвятив вірш «Братерство» (березень 1942, Волховський фронт), написаний в термінах радянської пропаганди про «братній союз».
У роки Другої світової війни також вийшли збірки поезій «Клятва», «Листи з окопу». Вірші, написані в 1942—1944 роках у в'язниці, увійшли до збірки «Моабітський зошит» (Ленінська премія, 1957, посмертно) (тат. Moabit dəftəre, Моабит дәфтәре), але до нащадків дійшли тільки 115 з них.
Прочитай вірш Муси Джаліля "Не вір!":
Коль обо мне тебе весть принесут,
Скажут: «Устал он, отстал он, упал»,—
Не верь, дорогая! Слово такое
Не скажут друзья, если верят в меня.
Кровью со знамени клятва зовет:
Силу дает мне, движет вперед.
Так вправе ли я устать и отстать,
Так вправе ли я упасть и не встать?
Коль обо мне тебе весть принесут,
Скажут: «Изменник он! Родину предал», —
Не верь, дорогая! Слово такое
Не скажут друзья, если любят меня.
Я взял автомат и пошел воевать,
В бой за тебя и за родину-мать.
Тебе изменить? И отчизне моей?
Да что же останется в жизни моей?
Коль обо мне тебе весть принесут,
Скажут: «Погиб он. Муса уже мертвый», —
Не верь, дорогая! Слово такое
Не скажут друзья, если любят тебя.
Холодное тело засыплет земля,—
Песнь огневую засыпать нельзя!
Умри, побеждая, и кто тебя мертвым
Посмеет назвать, если был ты борцом! (1943 г.)
Порівняй зміст віршів "Чуєш... Ти чекай мене"та "Не вір!". Запиши спільне та відмінне.
Запиши розгорнуту відповідь на запитання "В чому поети вбачали сутність кохання?"