Відеоматеріал
Презентація
Навчальний матеріал
Напередодні Другої світової війни українські етнічні землі входили до СРСР, Румунії, Польщі та Угорщини. Окремі з цих країн розглядали «українське питання» в контексті захоплення нових українських територій. До прикладу, СРСР наголошував на важливості об’єднання усіх українських земель у складі УРСР. Звісно, для інших держав така позиція була неприйнятною. Ці землі цікавили також нацистську Німеччину, яка розглядала їх як продовольчу базу для майбутньої війни, а також як розмінну монету у відносинах з Угорщиною та Румунією. Лідерів світової політики — США, Велику Британію, Францію — непокоїла лише відповідність українських кордонів Версальсько-Вашингтонській системі. Звісно, самі ж українці мріяли про створення власної держави, але, на жаль, доля українського народу залежала передусім від співвідношення сил у світовій політиці.
Готуючись до війни, лідер нацистської Німеччини А. Гітлер планував анексувати польські землі, а після того напасти на Францію та Велику Британію. Щоб не вести війну на два фронти, він вирішив заручитися підтримкою Й. Сталіна. Економічне й політичне зближення СРСР та Німеччини пришвидшив провал англо-франкорадянських переговорів. 23 серпня 1939 р. міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп та комісар закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов у присутності Й. Сталіна підписали в Москві німецько-радянський пакт (договір, що мав важливе міжнародне значення) про ненапад терміном на десять років — так званий «Пакт Молотова-Ріббентропа».
Німецько-радянський договір був звичайним явищем у міжнародній дипломатії. Натомість таємний протокол до нього розмежував сфери територіальних інтересів Німеччини й СРСР у Центральній та Східній Європі, чим порушував територіальну цілісність і суверенітет кількох держав. Польща мала бути поділеною по річках Нарев, Вісла і Сян, а Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва та частина Румунії (Бессарабія і Буковина) визнані радянською зоною впливу.
Список використаних джерел:
Новий довідник: Історія України. С. Крупчан, Т. Крупчан, О. Скопненко. Київ: Казка. 2005