Тема 2. Соціальна згуртованість, солідарність і відповідальність 

Соціальна згуртованість - це можливість без втрати індивідуальних відмінностей забезпечити координацію, співпрацю заради реалізації критично важливих цілей суспільства 

Соціальна солідарність - це єдність (групи або класу), яка породжує єдність інтересів, цілей, стандартів і взаєморозуміння, або ж ґрунтується на них.

Соціальна відповідальність  -це дотримання суб'єктами суспільних відносин вимог соціальних норм. Соціальна відповідальність особи полягає в тому, що вона зобов'язується нести обов'язок особистого чи майнового характеру.

Однією з базових доктрин розвитку сучасного суспільства є соціальна згуртованість, яка припускає активну участь населення у розв’язанні актуальних проблем його життєдіяльності, подоланні соціальної ізоляції та соціальної дезінтеграції. Держави, члени Ради Європи, розглядають соціальну згуртованість як пріоритет в організації соціального, культурного, політичного життя, як одну з умов захисту прав і людської гідності. 

Концепція соціальної згуртованості була розроблена в 90-ті роки ХХ ст. Радою Європи та включена в її політичну стратегію на другому саміті глав 72  держав і урядів у 1997 р. в якості рекомендацій щодо організації європейської соціальної політики. 

Соціальна згуртованість відображає наявність спільних цінностей і сильних соціальних зв’язків у суспільстві, а також згоду членів спільноти виконувати свої спільні обов’язки. У сучасному суспільстві вона виступає інструментом забезпечення свободи, рівності і суспільної солідарності та ґрунтується на принципах:  

• рівність прав для всіх, без будь-якої дискримінації;  

• відкритий для всіх доступ до соціальних послуг високої якості; 

•  особлива увага до потреб вразливих членів суспільства;  

• відмова від дискримінації осіб, які мають особливі потреби;  

• підтримання справедливої і послідовної політики у сфері оподаткування та раціонального використання бюджетних коштів;  

• участь споживачів послуг та інших користувачів у прийнятті рішень

Солідарність і відповідальність 

Соціальні зміни, що відбуваються у суспільстві, часто залежать від стану солідарної діяльності або бездіяльності партій, громадських організацій, окремих осіб. Одним із шести принципів Хартії основних прав Європейського союзу є солідарність. Міжнародний день солідарності людей, визнаний ООН, відзначається щороку 20 грудня. Поняття солідарність має неоднакове тлумачення, бо явище, яке воно визначає, надзвичайно багатоманітне. 

Існує солідарність класова, національна, інтернаціональна, расова, корпоративна, моральна, релігійна, професійна, територіальна, сусідська тощо. Солідарність відображає ступінь інтеграції різних спільнот, а також індивідів у групі, наявність соціальних зв’язків, які об’єднують людей в одне ціле. 

Усвідомлюючи себе нацією, суспільство виступає солідарною спільнотою, об’єднаною спільним походженням та історичною долею. Юридична наука визначає солідарність як спільну відповідальність. 

Відповідальність – свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов’язків, соціальних завдань, норм і цінностей. 

Що ж таке соціальна відповідальність? Існує багато її визначень. Соціальна відповідальність вивчалася багатьма науками під різними кутами зору. Соціальна відповідальність виражає характер відносин особистості з суспільством, державою, колективом, іншими соціальними групами і утвореннями, тобто, з усіма людьми, що її оточують. В основі соціальної відповідальності лежить суспільна природа поведінки людини. Людина бере на себе відповідальність за майбутню поведінку: оцінює власні наміри, здійснює вибір поведінки відповідно до норм, що відображають інтереси суспільного розвитку. Соціальна відповідальність змушує надавати допомогу тим, хто її потребує, навіть якщо вони не спроможні віддячити.

Не існує єдності думок щодо класифікації соціальної відповідальності. Науковці вважають, що у суспільстві існує стільки різновидів соціальної відповідальності, скільки в ньому діє різновидів соціальних норм. Обґрунтованим є поділ соціальної відповідальності на правову та неправову. Неправова соціальна відповідальність охоплює такі види: моральну, політичну, професійну, корпоративну, релігійну. 

Моральна відповідальність має важливе значення. Вона забезпечує відповідність суб’єктів прийнятим у суспільстві уявленням про добро та зло, справедливість та несправедливість. Моральна відповідальність настає у випадку порушення традицій, звичаїв, культурних та естетичних норм. Вона відображена у суспільному осуді та соціальному відмежуванні від суб’єкта, що порушує виконання норми поведінки чи ухиляється від неї. 

При порушенні норм, дотримання яких покладається суспільством на публічного політика, настає політична відповідальність. Її призначення – шляхом демонстрації недовіри, необрання політика на новий термін до представницького органу, усунення з певної організації забезпечити упорядкування політичної сфери суспільних відносин. 

Професійна відповідальність – це сукупність професійно важливих якостей, що проявляються у діяльності та мають вплив на її ефективність. Цей вид відповідальності пов’язаний з готовністю людини усвідомлено виконувати вимоги відповідно до професійних та соціальних норм і відповідати за свої дії перед собою, іншими людьми, суспільством, колективом. 

У випадку порушення корпоративних правил, які прийняті певною соціальною структурою та не мають правового значення, настає корпоративна відповідальність. Відображається в осуді членами об’єднання чи виразі недовіри порушнику. 

Релігійна відповідальність засновується на нормах, що регламентують порядок відправлення релігійних культів, та на вірі у Бога. Шляхом визначення можливих засобів впливу до суб’єктів, що порушують вимоги релігійних норм, вона забезпечує організацію релігійної сфери.

Соціальна відповідальність – це філософія (принцип) поведінки та концепція добровільного відгуку на соціальні проблеми, а також відповідність економічним, правовим, етичним очікуванням суспільства. 

Соціально відповідальна поведінка передбачає усвідомлення людиною всієї повноти вимог, що висуваються до неї суспільством, державою, оточуючими. І не тільки усвідомлення, а й виконання цих вимог. В іншому випадку настає відповідна реакція того середовища, у якому перебуває та діє індивід. 

Поведінка людини може бути або соціально корисною, або соціально шкідливою, або соціально байдужою (індиферентною). Оскільки людина – істота суспільна, більшість її вчинків набуває суспільного значення. Отже, суспільство має право на соціальний контроль за діями своїх членів, за дотриманням ними історично сформованих або свідомо встановлених стандартів. 

Соціальні норми – це загальні правила поведінки людей у суспільстві, зумовлені об’єктивними закономірностями, які є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу. 

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018