Тема 2. Еволюція прав людини

Права людини – це певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретно ­історичних умовах, визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх людей. 

Природа прав людини 

Грецький філософ Протагор зазначав, що людина є мірою всіх речей. Говорячи про права людини, візьмемо за відправну точку визначення права як міри можливої поведінки. Тобто в людини завжди є вибір, вона завжди перебуває на роздоріжжі, на кшталт «Направо підеш ... , наліво підеш ...», але вона може обрати тільки один варіант розвитку подій. Право створює можливості, а остаточний вибір залишається за людиною. 

Термін права людини має філософський, соціальний, правовий та багато інших вимірів та аспектів. З філософського погляду, за визначенням Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, «право полягає в тому, що наявне буття взагалі є наявне буття вільної волі. Тим самим право є свобода як ідея».

 Суспільний вимір терміна права людини – це певні можливості, що ґрунтуються на загальнолюдській моралі та необхідні людині для її існування й розвитку в конкретних історичних умовах. 

У теорії права термін права людини має значення юридичних прав. Права людини – це юридичні права кожного індивіда, що містяться в

Права людини -це міра можливої поведінки особи ---- Свобода- суб’єктивне право особи, яке проявляється в способах її можливої поведінки 

Поняття свободи пов’язане з характеристикою таких діянь особи, які визначають сферу її самостійності, захисту від втручання в її внутрішній світ (свобода думки, свобода світогляду і віросповідання тощо). 

Основоположні права і свободи людини. Класифікація прав людини

Основні права людини становлять певну систему і класифікуються за різними підставами: 

За суб’єктом права:

• Права людини 

• Права громадянина 

За черговістю включення до правових документів:

•  Права першого покоління 

• Права другого покоління 

• Права третього покоління 

• Права четвертого покоління (на етапі становлення) 

За генезисом (розвитком) :

• Природні (природжені) 

• Похідні від природних 

За змістом:

• Особисті (громадянські) права і свободи

•  Політичні 

• Соціальноекономічні та інші 

Права людини пов’язані із самою людиною, її існуванням і розвитком. До цього виду прав належать право на життя, право на повагу до гідності людини, право на свободу та особисту недоторканність тощо. 

Права людини порівняно з правами громадянина пріоритетні. Адже права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій чи іншій державі, а права громадянина – лише на тих осіб, які є громадянами певної країни. Прикладом прав громадянина є право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації, право брати участь в управлінні державними справами тощо. 

Покоління прав людини 

Щодо класифікації прав, свобод і обов’язків за черговістю включення до конституції та міжнародних правових документів, перше покоління включає проголошені буржуазними революціями (ХVІІ–ХVІІІ ст.) громадянські й політичні права, які отримали назву «негативних», тобто таких, що виражають незалежність особистості від держави, позначають межі її втручання у сферу свободи людини (право на життя, недоторканність житла). 

Друге покоління стосується соціальних, економічних і культурних прав, що дістали закріплення в міжнародно­правових документах і конституціях багатьох держав до середини ХХ ст. Цю групу прав інколи називають «позитивними», оскільки їх реалізація вимагає «позитивного втручання» держави, створення відповідних механізмів реалізації. Це право на відпочинок, соціальне забезпечення, на освіту. 

До третього покоління зараховують солідарні або колективні права, існування яких пов’язане з глобальними проблемами людства і які належать більше націям, народам чи територіальним громадам, ніж окремим індивідуумам. Це право на мир, безпечне довкілля, територіальну цілісність, суверенітет. Становлення цієї групи прав почалося після Другої світової війни. Основи цих прав закладено в міжнародних документах (Статуті ООН, Загальній декларації прав людини, Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960 р., Міжнародних пактах 1966 р. тощо). На думку деяких учених третє покоління охоплює права тих категорій громадян (дітей, жінок, людей похилого віку, людей з особливими потребами, біженців та ін.), які не мають рівних можливостей з іншими громадянами щодо здійснення прав і свобод і тому потребують певної підтримки з боку держави та міжнародної спільноти. 

Четверте покоління прав людини почало формуватися в 1990­х роках XX ст. Звертаючись до зарубіжного досвіду, слід зазначити таку новаційну категорію Хартії Європейського Союзу про основні права, як право на цілісність особи. У ст. 3 цього документа зазначено, що кожна людина має право на власну фізичну і душевну цілісність, а при застосуванні медицини потрібно дотримуватися добровільної та оформленої згоди зацікавленої особи відповідно до правил, встановлених законом; забороняється використання людського тіла як джерела прибутку та клонування. 

Перше покоління:

• Право на життя

• Право на свобода таособисту недоторканність 

Друге покоління:

• Право на відпочинок 

• Право на освіту

• Право на соціальне забезпечення

• Право створювати профспілки 

Третє покоління:

• Право на мир

• Право на незалежність

• Право на безпечне довкілля

• Право на інформаційний простір 

Четверте покоління: 

• Право людини на штучну смерть (евтаназію)

• Право жінки на штучне запліднення і виношування дитини для іншої сім’ї 

Ці права є результатом втручання у психофізичну сферу життя людини: право людини на штучну смерть (евтаназію); право жінки на штучне запліднення і виношування дитини для іншої сім’ї та ін. 

Права людини третього і четвертого поколінь перебувають у стадії юридичного оформлення і не мають обов’язковості. Вони містяться тільки в резолюціях міжнародних організацій.

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018