Тема 7. Ринок праці 

Ринок праці – це система суспільних відносин, пов’язаних з купівлею і продажем трудових послуг працівників (послуг праці). У класичному розумінні ринок праці – це сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. 

Головними учасниками ринку праці є роботодавці та наймані працівники. Під впливом їх взаємовідносин формуються структура, обсяг попиту і пропозиції. У цьому випадку товаром виступає робоча сила, за яку роботодавець готовий заплатити певну вартість .

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або вповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. 

Основними правами роботодавця є:  

• право на добір працівників;  

• право на укладання, зміну та розірвання трудових договорів з працівниками;  

• право вимагати від працівника належного виконання роботи відповідно до умов трудового договору, дотримання внутрішнього трудового розпорядку, правил охорони праці, дбайливого ставлення до ввіреного йому майна;  

• право на ведення колективних переговорів з метою укладання колективних договорів, угод;  

• право заохочувати працівників за результатами праці;  

• право застосовувати до працівників, винних у порушенні своїх трудових обов’язків, дисциплінарні стягнення;  

• право на відшкодування шкоди, заподіяної працівником унаслідок порушення ним своїх трудових обов’язків; 

• право ухвалювати локальні нормативні акти; 

•  право на створення організацій роботодавців та ін. 

Основними обов’язками роботодавця є:  

• шанувати честь, гідність та інші особисті права працівника;  

• дотримуватися вимог трудового законодавства;  

• створювати працівникам належні, безпечні та здорові умови праці;  

• своєчасно виплачувати працівникам заробітну плату та здійснювати інші виплати, передбачені нормативно-правовими актами, угодами, колективними і трудовими договорами;  

• сприяти створенню передбачених нормативно-правовими актами, колективними договорами та угодами умов для здійснення своїх повноважень органам трудового колективу, профспілкам;  

• забезпечувати на вимогу другої сторони ведення колективних переговорів з метою укладення колективного договору;  

• надавати працівникам та їх представникам повну і достовірну інформацію, необхідну для ведення колективних переговорів та здійснення контролю за виконанням умов колективних договорів, угод та ін. 

Найманий працівник – це фізична особа, яка перебуває в трудових відносинах з роботодавцем. Ці відносини виникають на підставі укладеного трудового договору. Основою трудового договору є виконання трудової функції, що спричиняє як обов’язки найманого працівника, так і роботодавця перед останнім. 

Найманим працівником людина стає на підставі трудового договору. Працівник зобов’язується виконати запропоновані йому функції залежно від своїх професійних навичок. При цьому він зобов’язаний підкорятися внутрішнім правилам дисципліни і виконувати розпорядження керівників. Колективний договір може передбачати низку особливих для конкретної організації вимог і прав для працівників. Але тільки якщо це не суперечить законодавчим документам держави. Зазвичай працівники за трудовим договором отримують більше прав і свобод, ніж без цієї угоди. Тут можуть обумовлюватися соціально справедливі умови відпочинку і праці, матеріальна підтримка. Це підвищує захищеність кадрового складу. 

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018