Тема 10. Цифрова ідентичність. Соціальні мережі. Права людини в Інтернеті

Мережа Інтернет є загальновживаною та загальнодоступною, вона побудована на принципах відкритих систем. Інформацію передають по загальнодоступних каналах, тому потенційно можливе порушення конфіденційності, цілісності та доступності інформації. Будь-яка відкрита точка доступу Wi-Fi мережі може призвести до потрапляння особистих даних до чужих рук. Підключаючись до публічної мережі, користувач не думає про те, що поруч може перебувати людина, яка зчитує дані з його гаджета. Звичайному користувачу може здаватися, що його приватна інформація навряд чи комусь потрібна, але практично кожен стикався зі зломом сторінок у соціальних мережах заради розсилки спаму. Тож шахрайство в Інтернеті стало реальною загрозою. 

Захист власних даних, листування і приватності – це право на недоторканність приватного життя, яке є конституційним (Конституція України, ст. 31). 

Конфіденційна інформація – інформація про фізичну особу або юридичну особу, доступ та поширення якої можливі лише за згодою її власників (тобто тих, кого ця інформація безпосередньо стосується) та на тих умовах, які вони вкажуть. 

Приватність – це можливість особи або групи осіб відокремити себе, інформацію про себе і, таким чином, виявляти свою особистість вибірково. 

У посібнику з прав людини для Інтернет-користувачів, який опубліковано за участі Ради Європи та Європейського Союзу «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні» у 2014 р., визначено такі онлайнправа: 

1. Доступ до мережі Інтернет та недискримінація  

• Ваш доступ до Інтернету має бути відкритим.  

• Спілкуючись в Інтернеті, ви не повинні піддаватися дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, віку, сексуальної орієнтації або з іншої причини. 

2. Свобода вираження поглядів та інформації 

•  У вас є свобода самовираження в Інтернеті, крім випадків дискримінації, ненависті або насильства.  

• Ви маєте право на доступ до інформації.  

• Ви вільні у створенні, повторному використанні й обміні контенту, поважаючи інтелектуальну власність та авторські права.  

• Ви можете використовувати псевдонім в Інтернеті, але в деяких випадках це може бути виявлено. 

3. Зібрання, об’єднання та участь  

• У вас є право об’єднуватися з іншими, використовуючи Інтернет.  

• Ви маєте право на мирний протест онлайн.  

• Ви можете вибрати будь-які інструменти онлайн, щоб зареєструватися, приєднатися до якихось соціальних груп або взяти участь у публічних дебатах. 

4. Приватність і захист даних  

• Ви маєте право на приватне та сімейне життя в Інтернеті. 

•  Ви повинні знати, що під час користування Інтернетом ваші персональні дані обробляються.  

• Ви маєте право на збереження конфіденційності вашого приватного листування й онлайн-комунікації на робочому місці. 

5. Освіта та грамотність  

• У вас є право на освіту й доступ до знань.  

• Ви повинні мати можливість для розвитку навичок, щоб зрозуміти і використовувати різні інструменти Інтернету, щоб перевірити точність і достовірність контенту та послуг, якими ви користаєтесь. 

6. Діти та молодь  

• Ви маєте право вільно висловлювати свої погляди та брати участь у суспільному житті.  

• Ви повинні знати, що контент, який ви створюєте в Інтернеті або який стосується вас і створений іншими користувачами Інтернету, може поставити під загрозу вашу гідність, безпеку та приватність. Цей контент може бути доступним в усьому світі в даний час або на більш пізньому етапі вашого життя.  

• У вас є право на освіту, щоб захистити себе від втручання та зловживання в Інтернеті. 

7. Допомога та підтримка  

• Ви маєте право на отримання допомоги та підтримки, коли ваші права порушені або обмежені.  

• Ви маєте право звернутися до суду.  

• Тож як захистити свої права на приватність і конфіденційність інформації? 

Феномен соціальних мереж з’явився майже два десятиріччя тому. Створений Ренді Конрадом класичний веб-сайт Classmates.com було відкрито для відвідувачів у 1995 році. Нині кількість його користувачів  понад 50 мільйонів. Сьогодні українці користуються зовсім іншими соціальними мережами: Facebook, Twitter, Instagram, Googlt+ Tumblr тощо. Аналогічних сервісів у всьому світі зараз налічується понад тисячу. Початком популярності соціальних мереж прийнято вважати 2003–2004 роки, коли були введені в дію LinkedIn, MySpace і Facebook. У країни пострадянського простору мода на соціальні мережі прийшла дещо пізніше. 

Контент (content, вміст) – це інформаційне наповнення сайту, та інформація, яку розробник складає самостійно або копіює з дотриманням відповідних законностей. 

В Україні простежується стійка тенденція щодо збільшення кількості користувачів соцмереж. Незважаючи на те, що вони – явище порівняно нещодавнє, відразу отримали колосальний відгук у молодого покоління. Більше половини тих дітей та підлітків, що користуються Інтернетом, не уявляють себе поза інформаційним полем соцмереж. Для них соціальні мережі – частина життя, там формується їх віртуальна (цифрова) ідентичність – сукупність компонентів мережевого вигляду індивіда, що формується ним в межах онлайн-середовища з метою самопрезентації та відображає реальні аспекти його особистості. 

Активність у соціальних мережах – атрибут мобільності та динамічності сучасного життя. Їх шалена популярність має цілком логічне пояснення. 

По-перше, це зручний і зрозумілий інтерфейс, по-друге, широке охоплення інтересів користувачів: у соцмережах можна інтерактивно спілкуватися з друзями, залишати повідомлення, обмінюватися зображеннями, відео та музикою тощо. 

В Інтернет-мережі формується нова віртуальна ідентичність особистості в рамках іншої, віртуальної реальності з характерним для неї видом спілкування, де виникають нові правила та закони. 

Є випадки, коли у людини зникає межа між реальним і віртуальним, коли перебування в кіберпросторі є більш бажаним, ніж у звичайному середовищі. У такому випадку йдеться про Інтернет-залежність. 

Головними ознаками початку залежності є: 

• небажання залишити роботу або гру на комп’ютері; роздратування через вимушені відволікання; 

• нездатність або небажання спланувати заздалегідь кінець роботи або гри на комп’ютері; 

• надмірні грошові витрати на постійне оновлення програмового забезпечення та пристроїв комп’ютера; 

• забування про домашні справи, навчання, домовленості, зустрічі тощо упродовж роботи або гри на комп’ютері; нехтування власним здоров’ям, гігієною й сном на користь спілкування з комп’ютером;

• готовність задовольнятися нерегулярним, випадковим харчуванням, не залишаючи комп’ютера; відчуття емоційного піднесення під час роботи або гри на комп’ютері;

• зловживання кавою та іншими психостимуляторами; 

• обговорення комп’ютерної тематики з усіма, хто хоча б трохи розуміється на цьому. 

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018