Відеометріал
Терміни
Термін первинна соціалізація позначає: а) батьків, родичів і друзів, тобто первинну групу або безпосереднє оточення; б) найраніший етап соціалізації в дитинстві та дитинство. Первинна соціалізація охоплює дитинство, підлітковий вік та юність. Вторинна соціалізація відповідно належить до вторинних груп (соціальних інститутів і установ) і триває всю решту життя.
Агенти (суб’єкти) соціалізації – конкретні люди, які навчають людину культурних норм і допомагають засвоювати соціальні ролі.
Інститути соціалізації – установи, які впливають на процес соціалізації, спрямовують його. Вони розвивають особистість, розширюють її знання про світ, її розуміння того, якою є бажана і небажана соціальна поведінка.
Соціальний статус особистості – це певне місце людини в суспільній ієрархії, яке обумовлене її походженням, професією, віком, статтю, сімейним станом.
Соціальна роль – це модель поведінки, яка об’єктивно задана соціальною позицією особистості в системі суспільних або міжособистісних відносин.
Соціальна група – певна кількість людей, які об’єднані спільними інтересами.
Поняття та етапи соціалізації. Суб’єкти соціалізаці
Людина від народження є біологічною істотою, тобто – індивідом. Особистістю вона стає в процесі соціалізації.
Соціалізація – це процес входження індивіда в соціальне середовище через засвоєння норм, ідеалів, цінностей і моделей поведінки та спілкування тощо. Процес соціалізації триває протягом усього життя. Людина пізнає соціальну організацію суспільства, соціальних відносин, засвоює соціальні ролі та набуває соціального досвіду, який відтворює у своїй діяльності. Соціалізація може відбуватися і в умовах стихійного впливу на особистість різних обставин життя в суспільстві, і в умовах цілеспрямованого формування особистості – виховання. Соціалізація допускає активну участь самого індивіда в освоєнні культурних норм, засвоєнні навичок і вмінь, необхідних для успішної соціальної адаптації, стереотипи поведінки, норм і ціннісних орієнтацій соціального середовища, у якому вона функціонує.
Соціалізація:
способи формування вмінь і соціальних настанов індивідів, які відповідають їхнім соціальним ролям
полягає у сходженні людини від індивідуального до соціального, процес входження в суспільство
процес становлення особистості, навчання і засвоєння індивідом цінностей, норм, зразків поведінки, притаманних певному суспільству, соціальній спільноті та групі
процес засвоєння та подальшого розвитку індивідом соціальнокультурного досвіду
Соціалізація – двосторонній процес. Ми вчимося у своїх батьків, однолітків, друзів. Під впливом цих людей у нас формуються соціальні, фізичні та інтелектуальні навички, які необхідні для виконання наших соціальних ролей. А вони якоюсь мірою теж вчаться від нас. Процес соціалізації суто індивідуальний і передбачає формування особистісних якостей. Соціалізація охоплює всі етапи життєвого шляху людини, протягом якого вона засвоює та використовує цінності культури. Кількісне накопичення засвоєних цінностей у певний період переходить у нову якість, що виявляється у зміні структури та спрямованості особи. Учені пропонують різні варіанти періодизації етапів соціалізації.
Пропоную зупинитися на такій періодизації:
1-й етап соціалізації – дитинство. Це найважливіший етап первинного навчання і соціалізації, коли закладається фундамент соціалізації, людська особистість формується на 70 %.
2-й етап – підлітковий вік. Найважчий період соціалізації. Вікові межі – 12–16 років.
3-й етап – юність. Людина 17–20 років. Юність завершує активний період соціалізації.
4-й етап – зрілість. Це розквіт людської особистості. Тривалий час вона складалася з кількох циклів. Нижня межа розмита, приблизно 21–23 роки. Екстремальні ситуації зумовлюють швидке дорослішання особи. Верхня межа позначена віком орієнтовного виходу на пенсію – 55–60 років. Головний критерій зрілості: самостійність.
5-й етап – старість. Це період людського життя, що настає після зрілого віку і ділиться на кілька циклів: до 71 року – похилий вік; із 71 до 90 – старечий; вік людини понад 90 років вважають віком довгожительства.
Найінтенсивнішою соціалізація є в дитинстві та юності, але вона триває також у середньому та літньому віці.
Агенти соціалізації
Інститути первинної соціалізації – сім’я, компанія друзів, може бути колектив однокласників чи одногрупників. Інститути вторинної соціалізації – армія, суд, церква, засоби масової інформації та ін.
Агенти первинної соціалізації – люди, які складають найближче оточення особи. Вони виконують багато функцій (батько – вихователь, друг, опікун, учитель та ін.), до того ж їхні функції взаємозамінні (скажімо, батько за певних умов може взяти на себе виконання функцій матері щодо дитини). Разом з тим кожен агент дає індивіду в процесі соціалізації саме те, що він може дати. Наприклад, батьки можуть замінити дитині друзів, але вони не зможуть навчити її того, чого вона вчиться у своїх ровесників: поводитися в колективі, бути лідером у групі, відстоювати свою думку тощо.
Агенти вторинної соціалізації – представники адміністрації школи, вищого навчального закладу, армії, підприємства, організації, засобів масової інформації та ін. Контакти із цими агентами є коротшими, а їхній вплив, як правило, слабший, ніж в агентів первинної соціалізації.
Вправи
Список використаних джерел:
Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019
Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018