Тема 7. Самореалізація людини

Розвиток – це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного. 

Розвиток особистості – процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації і виховання. 

Індивідуальність – неповторне поєднання психологічних особливостей і рис людини, що визначає її своєрідність і несхожість на інших людей 

Автономія особистості – відособленість особистості, її здатність до самовизначення своїх позицій. 

Самоактуалізація  самореалізація – прагнення людини до якомога повнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей. 

Прогнозування – це метод, у якому використовується як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконано якісно, результатом буде картина майбутнього, яку можна застосовувати як основу для планування. 

Моделювання – багатоплановий метод дослідження, один зі шляхів пізнання. 

Соціальна мобільність – це будь­який перехід індивіда, групи, або соціального об’єкта, або цінності, створеної чи модифікованої завдяки діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої, у результаті чого соціальне становище індивіда або групи змінюється. 

Адаптивність – це рівень вроджених чи набутих якостей людини, які забезпечують готовність до ефективної адаптації, тобто пристосування до всієї багатоманітності життя за будь­яких умов.

Креативність – сума інтелектуальних та особистісних особливостей індивіда, який здатен самостійно висувати проблеми, генерувати нові, оригінальні ідеї, знаходити нетрадиційні та нешаблонні способи вирішення проблемних завдань; здатність особистості до конструктивного, нестандартного мислення і поведінки. 

Самореалізація і розвиток особистості 

Сила характеру завжди пов’язана з подоланням людиною своїх слабкостей. Коли людина долає дані їй генетикою фізіологічні характеристики, вона стає сильнішою. Згадайте історії людей, що отримали серйозні травми, але подолали біль і відновили своє життя. 

Людина може володіти привабливими для інших людей якостями від природи, але частіше їх доводиться розвивати. Напевно, складно бути цікавим для оточуючих, не розвиваючи свій розум, не читаючи книжок, не займаючись самоосвітою, професійним зростанням. Докладаючи зусиль у цих сферах, людина може розвиватися як особистість. 

Виділяють три види розвитку людини – фізичний, психічний і соціальний. 

• Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів. 

• Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини. 

• Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями тощо). 

Є три фази розвитку особистості: 

1. Адаптапція особистості: людина показує, що вона – як усі, що вона – своя. 

2. Становлення індивідуальності: людина, адаптувавшись, намагається проявити індивідуальність, свої особисті неповторні якості. 

3. Інтеграція особистості: суть її – суперечності між здібностями людини та потребами оточуючих прийняти в ній те, що для них у ній є цінним. 

Індивідуальність особистості 

Кожна людина індивідуальна від природи. Для прояву своєї індивідуальності необхідно вивчати себе, аналізувати свої сильні й слабкі сторони. Кожна особистість має властивий тільки їй набір рис і особливостей, який визначає її індивідуальність. 

Виявляється індивідуальність у рисах темпераменту, характеру, у здібностях, особливостях і якостях психічних процесів, у звичках і вподобаннях людини. Індивідуальність може заявити про себе в інтелектуальній, емоційній, вольовій чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Так, оригінальність інтелекту виявляється в здатності бачити те, чого не помічають інші люди, у вмінні чітко формулювати проблеми і знаходити їх розв’язання. Своєрідність емоцій констатують за надмірної інтенсивності одних почуттів і недостатньої – інших, їх стійкості чи мінливості. Особливості волі можуть розкриватися в ступені розвитку вольових якостей. Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності. Однак навіть повний перелік індивідуальних якостей людини не характеризує її як особистість, хоча індивідуальність розкриває особистість конкретніше, детальніше і повніше.

Як загальний принцип людської поведінки автономію особистості проголосив Мартін Лютер у його визнанні: «На тому стою і не можу інакше», а теоретично дослідив Іммануїл Кант («Автономна етика»). Автономію особи Кант пов’язував не із свободою особистості від зовнішніх впливів, а з прихильністю особистості до загальнолюдських принципів. Свідомість своєї автономності дозволяє індивіду бути вільним від диктату влади, не втрачати самовладання в умовах соціальної дестабілізації та тоталітарних репресій. Автономія особистості пов’язана з її вищою психічною якістю – духовністю. Автономність особистості – це її свобода від аморальних спонукань, сьогочасної престижності, політичної метушні. 

Життєві цінності та пріоритети 

Особистість у  суспільстві постійно контактує з  іншими особистостями, що вимагає від неї здійснення певних, відповідних до ситуації дій. Процес засвоєння людиною соціальних норм і духовних цінностей, що надає їй змогу успішно функціонувати в суспільстві, називають соціалізацією. Під час соціалізації людина засвоює цінності суспільства та спільнот, до яких вона належить.

Цінності суттєво відрізняються від потреб та інтересів, які також притаманні людині (зверніть увагу на схему). Наприклад, під час Другої світової війни люди, ризикуючи життям, усупереч своїм потребам та інтересам, рятували єврейські сім’ї від нацистів, керуючись своїми моральними цінностями. Здатність на самопожертви задля порятунку інших є однією із цінностей, притаманних високоморальній людині. 

Цінності, які людина засвоює в процесі соціалізації, — це те, як суспільство ставиться до різних явищ та об’єктів і  розуміє їх позитивне чи негативне значення для людини. Становлення цінностей відбувається під час оцінювання  — усвідомлення людиною позитивного або негативного значення будь-яких явищ або об’єктів, ідей або вчинків. Цінності є  тим, на що людина орієнтується у  своїй діяльності. Хоча різні людські спільноти можуть мати протилежне ставлення до одних і  тих самих предметів та явищ і  таким чином нести зовсім різні цінності, є  серед них і  однакові для всього людства. Однією з  таких цінностей є  здоров’я.

 Здоров’я — це функціональний стан організму людини, який забезпечує тривале життя, фізичну та розумову працездатність, високий рівень самопочуття, соціальну активність. 

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018