Тема 8. Багатовекторність зовнішньої політики України та її наслідки. Вступ України ло Ради Європи. Будапештський меморандум .Тузлівська криза. Проголошення Українського курсу на євроатлантичну інтеграцію

Презентація

Вправа

Багатовекторність зовнішньої політики України та її наслідки.pptx

Вступ України до Ради Європи

Оcновною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов''язання забезпечити права та основнi свободи людини всiм особам, якi знаходяться пiд її юрисдикцiєю, та ефективно спiвпрацювати з iншими державами з метою досягнення цiлей РЄ. Вступ країни до РЄ свiдчить про її демократичний вибiр, послiдовнiсть у проведеннi реформ, спрямованих на захист прав людини та змiцнення демократичних iнститутiв. Саме тому 14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ.

16 вересня 1992 р. Верховнiй Радi України було надано статус "спецiально запрошеного гостя" в Парламентськiй асамблеї (ПА) РЄ. Резолюцiєю (92) 29 вiд 23 вересня 1992 р. Комiтет мiнiстрiв РЄ доручив ПА РЄ пiдготувати висновок стосовно ступеня готовностi України до вступу до РЄ вiдповiдно до положень Статутної Резолюцiї (51) 30 А.

З моменту проголошення Україною намiру набути членство в РЄ спiвробiтництво мiж нашою державою та цiєю мiжнародною органiзацiєю на урядовому та парламентському рiвнях значно активiзувалося. Депутати Верховної Ради України брали активну участь в роботi ПА РЄ. Основною формою спiвпрацi на урядовому рiвнi стала участь представникiв України в робочих органах Комiтету мiнiстрiв РЄ. Експерти України залучалися до розробки Рамкової конвенцiї про захист нацiональних меншин та Європейської хартiї регiональних мов або мов меншин.

До набуття членства в РЄ Україна стала стороною декiлькох конвенцiй цiєї органiзацiї, зокрема Європейської культурної конвенцiї, Європейської рамкової конвенцiї про транскордонне спiвробiтництво мiж територiальними общинами або властями, Європейської конвенцiї про iнформацiю щодо iноземного законодавства. У вереснi 1995 р. Україна приєдналась до шести Конвенцiй РЄ у галузi боротьби зi злочиннiстю. 15 вересня 1995 р. Україною була пiдписана Рамкова конвенцiя про захист нацiональних меншин.

В цей перiод РЄ, зокрема Європейською комiсiєю "За демократiю через право" (Венецiанською комiсiєю), було проведено правову експертизу проектiв окремих статтей нової Конституцiї України, проектiв Сiмейного та Адмiнiстративного кодексiв України, проекту Закону України про мiсцевi ради народних депутатiв.

15 вересня 1995 р. у Києвi було вiдкрито Центр iнформацiї та документацiї РЄ на базi Української Правничої Фундацiї. З нагоди офiцiйного вiдкриття Центру в Українi перебував Генеральний секретар РЄ Д.Таршис. Дiяльнiсть Центру iнформацiї та документацiї РЄ сприяє розповсюдженню серед населення нашої країни основних цiнностей Ради Європи.

26 вересня 1995 р. пiд час своєї вересневої частини сесiї 1995 р. ПА РЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (Висновок ПА РЄ N 190 (1995). Одним з головних факторiв, що вплинув на ухвалення цього висновку, була пiдготовка вiдповiдей органiв державної влади України на запитальник Комiтету ПА РЄ з полiтичних питань, якi були надiсланi до Страсбурга спiльно Президентом України, Головою Верховної Ради України та Прем''єр-мiнiстром України. Вiдповiдi надавали вичерпну iнформацiю про стан та перспективи розвитку конституцiйно-правових перетворень в нашiй державi. Зазначений висновок ПА РЄ мiстить в собi низку зобов''язань нашої країни щодо впровадження в нацiональне законодавство норм та стандартiв РЄ. В Асамблеї нашiй країнi надано 12 мiсць. В роботi згаданої частини сесiї ПА РЄ взяла участь делегацiя Верховної Ради України на чолi з Головою Верховної Ради України.

Визначною подiєю з точки зору завершення складної i тривалої (понад три роки) процедури вступу України до РЄ стало засiдання Комiтету мiнiстрiв РЄ, яке вiдбулося 19 жовтня 1995 р. На пiдставi винесеного 26 вересня 1995 р. ПА РЄ висновку Комiтет мiнiстрiв РЄ одностайно ухвалив резолюцiю про запрошення України стати 37-м членом органiзацiї i приєднатися до її Статуту.

31 жовтня 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України про приєднання до Статуту Ради Європи.

9 листопада 1995 р. вiдбулась урочиста церемонiя вступу України до РЄ, в якiй взяла участь делегацiя України на чолi з Прем"єр-мiнiстром України.

Вступ України до РЄ засвiдчив визнання з боку європейської спiльноти прогресивних полiтичних та економiчних реформ, здiйснених нашою державою за порiвняно короткий строк.

Членство України в Радi Європи

Набувши членства в РЄ, Україна взяла на себе низку зобов"язань у сферi реформування чинного законодавства на основi норм та стандартiв РЄ, зокрема прийняти вiдповiднi закони та приєднатися до ряду конвенцiй. При цьому РЄ висловила готовнiсть надавати всебiчну експертну допомогу.

Так, 9 листопада 1995 р. Генеральний секретар РЄ Д.Таршис та член Європейської Комiсiї Х.ван дер Брук пiдписали Спiльну програму Комiсiї європейських спiвтовариств та Ради Європи щодо реформування правової системи, мiсцевого самоврядування та удосконалення системи правозастосування в Українi. Лише у перiод з 1996 по 1997 рр. загальний обсяг фiнансування цього проекту з боку ЄС та РЄ становив близько 3 млн. дол. США. З метою проведення детального аналiзу стану виконання цiєї Спiльної програми та обговорення нових спiльних заходiв в її рамках в березнi 1996 р. i лютому 1997 р. в Києвi, червнi 1998 р. та квiтнi 1999 р. у Страсбурзi вiдбулися засiдання Керiвного комiтету з нагляду за виконанням згаданої Програми, до складу якого входять представники РЄ, ЄС та органiв виконавчої влади України. З огляду на ефективнiсть допомоги, що надається Українi в рамках зазначеної Спiльної програми у процесi приведення нацiонального законодавства у вiдповiднiсть до загальноєвропейських норм та стандартiв, Європейською Комiсiєю та РЄ було прийнято рiшення про її продовження до 31 жовтня 2000 р. На даному етапi вирiшується питання щодо продовження цiєї Програми ще на 2002 р.

РЄ проводить роботу щодо вивчення проблем, з якими зiткнулася Україна на шляху демократичних перетворень, розробки вiдповiдних рекомендацiй, а також намагається залучити європейськi країни до їх вирiшення. Так, 26 сiчня 1996 р. ПА РЄ прийняла Резолюцiю 1078 (1996) про економiчну ситуацiю в Бiлорусi, Росiї та Українi, в якiй мiститься звернення до держав Європи активiзувати торговельно-економiчнi вiдносини з цими країнами, уникати протекцiонiзму та адаптувати до нових реалiй програми надання їм допомоги. Резолюцiї ПА РЄ 1087 (1996) вiд 26 квiтня 1996 р. та 1127 (1997) вiд 24 червня 1997 р. були присвяченi проблемам лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС та уникненню подiбної трагедiї в майбутньому. Резолюцiя 1180 (1999) вiд 28 сiчня 1999 р. про економiчну ситуацiю в Росiї та Українi стосується наслiдкiв економiчної кризи в цих країнах в 1998 р. Рекомендацiя 1455 (2000) вiд 5 квiтня 2000 р. про репатрiацiю та iнтеграцiю кримських татар була присвячена вирiшенню питань повернення та облаштування в Українi кримськотатарського населення.

На сесiї ПА РЄ, яка проходила 23-27 вересня 1996 р., на посаду суддi вiд України до Європейського суду з прав людини було обрано В.Г.Буткевича. У вереснi 1998 р. його було переобрано до нового Європейського суду з прав людини.

На запрошення Голови ПА РЄ Л.Фiшер Президент України Л.Д.Кучма з 22 по 23 квiтня 1996 р. перебував у Страсбурзi з офiцiйним вiзитом, в ходi якого провiв зустрiчi з керiвниками Органiзацiї та виступив на сесiї ПА РЄ. Пiд час виступу Л.Д.Кучма ознайомив європейських парламентарiв з демократичними перетвореннями, соцiально-економiчним становищем в нашiй державi та баченням Україною подальших шляхiв розвитку спiвробiтництва з РЄ.

З нагоди 5-ї рiчницi незалежностi України Генеральний секретар РЄ Д.Таршис вiдвiдав нашу державу з офiцiйним вiзитом. 11-14 травня 1997 р. на запрошення Голови Верховної Ради України в Українi перебувала Голова ПА РЄ Л.Фiшер, яка зустрiлася з керiвниками нашої держави та вiдвiдала Чорнобильську атомну електростанцiю.

10-11 жовтня 1997 р. у Страсбурзi вiдбувся Другий саммiт глав держав та урядiв країн-членiв РЄ, в якому взяла участь делегацiя України на чолi з Президентом Л.Д.Кучмою. Пiд час цього мiжнародного форуму Л.Д.Кучма висунув пропозицiї щодо подальших шляхiв розвитку органiзацiї:

· РЄ має пiдвищити свою роль у полiтичнiй сферi i сприяти запобiганню та усуненню конфлiктiв на континентi, оскiльки на даному етапi загрозу мiжнароднiй стабiльностi та безпецi у бiльшостi випадкiв становлять проблеми, якими безпосередньо займається Органiзацiя, зокрема, порушення прав людини, нацiональнi та мiжетнiчнi конфлiкти, недосконалiсть нацiональних правових систем, соцiальна нестабiльнiсть;

· з огляду на здобутки РЄ у мiжнародно-правовiй сферi за пiввiковий перiод свого iснування та напрямки її дiяльностi доцiльно надати цiй органiзацiї статус своєрiдного правотворчого органу в системi європейських iнституцiй;

· РЄ повинна й надалi розвивати спiвпрацю з провiдними європейськими iнституцiями - ЄС, ОБСЄ та НАТО;

· з огляду на демократичнi та соцiально-економiчнi реформи, що вiдбуваються в країнах Центральної та Схiдної Європи i необхiднiсть залучення до цих процесiв РЄ, центрально-схiдноєвропейський напрям має бути визначений в майбутнiй стратегiї РЄ як прiоритетний.

На даному етапi Україна пiдписала i ратифiкувала майже всi мiжнародно-правовi документи, передбаченi Висновком ПА РЄ N 190 (1995).

Iншим аспектом, який зараз знаходиться в центрi уваги РЄ, є розвиток мiсцевого самоврядування в Українi.

За останнi роки в цьому напрямi намiтився суттєвий прогрес. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про столицю України - мiсто-герой Київ", який вiдповiдає нормам та стандартам РЄ. В контекстi забезпечення iмплементацiї цього закону 30 травня 1999 р. проведено вибори мера Києва, якi визнанi демократичними та чесними. На розглядi у Верховнiй Радi України знаходиться цiла низка законопроектiв у сферi мiсцевого самоврядування, спрямованi на приведення законодавства України у вiдповiднiсть до положень Європейської хартiї мiсцевого самоврядування, стороною якої з 1998 р. є Україна.

На своїй черговiй сесiї у травнi 1999 р. Конгрес мiсцевих та регiональних влад Європи визнав цi заходи як значний прогрес у виконаннi Україною рекомендацiй Конгресу у сферi мiсцевого самоврядування.

Подальшi iнспекцiйнi поїздки в Україну депутатiв та експертiв КМРВЄ (останнiй у груднi 2000 р.) пiдтвердили, що розвиток мiсцевого самоврядування в Українi вiдбувається демократичним шляхом та вiдповiдно до норм та стандартiв РЄ.

Перспективи спiвробiтництва з РЄ

Найбiльш перспективними є такi напрями спiвробiтництва України з РЄ:

· подальша участь України в реалiзацiї програм спiвробiтництва РЄ з державами Центральної та Схiдної Європи. Широке використання потенцiалу РЄ шляхом iмплементацiї цих програм має сприяти процесу реформування правової системи України;

· продовження роботи органiв державної влади України, спрямованої на вивчення доцiльностi участi України в мiжнародно-правових договорах РЄ, не передбачених Висновком ПА РЄ N 190 (1995);

· залучення українських фахiвцiв та науковцiв в якостi експертiв РЄ до розробки та реалiзацiї заходiв, що проводяться в рамках згаданих програм спiвробiтництва РЄ;

значна активiзацiя участi представникiв України в робочих органах Комiтету мiнiстрiв РЄ, дiяльнiсть яких пов''язана з розробкою нових мiжнародно-правових документiв та спiльних програм спiвробiтництва, механiзмiв їх iмплементацiї, системи монiторингу за виконанням державами положень конвенцiй РЄ, виробленням рекомендацiй країнам-членам РЄ з рiзного кола питань тощо. Участь представникiв України в робочих органах Комiтету мiнiстрiв РЄ розглядається як суттєвий елемент належного забезпечення iнтересiв нашої держави в цiй органiзацiї.

Будапештський меморандум

5 грудня 1994 р. України, Росії, США і Великої Британії підписали «Будапештський меморандум про гарантії безпеки України», 2014 року Росія його порушила, здійснивши агресію проти України

Проголошення Українського курсу на євроатлантичну інтеграцію

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ — це процес політичної, юридичної, економі- чної (а в деяких випадках — соціальної та культурної) інтеграції європейсь- ких держав, у тому числі й частково розташованих в Європі.

Європе́йський Сою́з — союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз, підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р. Сьогодні в об'єднання входять 27 європейських держав з населенням понад 507 млн чоловік. В ЄС запроваджується єдина валюта — євро.

Де-факто столицею Європейського Союзу є Брюссель.

Європейський Союз є повноправним членом Організації Об'єднаних Націй, Світової організації торгівлі та має представництва у «Великій Сімці» та «Великій двадцятці».

Європейський Союз розглядають в майбутньому потенційною наддержавою.

Першим важливим етапом співпраці України з Європейським Союзом стало 14 липня 1992 р. коли Україна подала заявку на вступ до організації, а 9 листопада 1995 р. стала 37 членом Ради Європи.

За 2007-2012 рр. було проведено 21 раунд переговорів щодо підготовки Угоди про асоціацію між Україною та ЄС; 18 раундів переговорів щодо створення зони вільної торгівлі. 30 березня 2012 р. у Брюсселі глави переговорних делегацій парафували (попередньо узгодили) Угоду про асоціацію й планувалося підписати „асоціацію” на VІІ саміті у Вільнюсі в листопаді 2013 р.

ВНАСЛІДОК ЦЬОГО, ПО ВСІЙ УКРАЇНІ РОЗПОЧАЛИСЬ МАСОВІ АКЦІЇ ПРОТЕСТУ

Підписання Угоди про асоціацію між Украною та ЄС відбувалася на два етапи

21 березня 2014 р. під час позачергового саміту Україна – ЄС було підписано політичну частину Угоди та Заключний акт саміту.

27 червня 2014 р. в ході засідання Ради ЄС Президентом України П.Порошенком та керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 держав – членів ЄС було підписано економічну частину Угоди – розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством».

Процес ратифікації було 16 вересня 2014 року, а остаточно завершено в 2017 р.

«Угода про асоціацію була однією з ключових вимог і сподівань Євромайдану. І я радий, що ми разом спільними зусиллями змогли її досягнути. А Кремль, який мобілізував всі свої ресурси проти Угоди про асоціацію, цинічно порушив міжнародне право, розпочав агресію проти України, зазнав чергової поразки», - наголосив П.Порошенко, додавши

«Україна обов'язково буде в сім'ї європейських народів - і в ЄС, і в НАТО

17 травня 2017 р. у будівлі Європарламенту в Страсбурзі відбулася церемонія підписання рішення щодо надання безвізового режиму подорожей до Євросоюзу для громадян України.. Рішення підписали президент Європейського парламенту і представник мальтійського головування в Раді ЄС. На церемонії був присутній президент України Петро Порошенко.

Рада міністрів Євросоюзу 11 травня ухвалила остаточне рішення про надання Україні безвізового режиму. Акт про безвіз набрав чинності 11 червня 2017 року.

Тузлівська криза

Тузлівська криза 29 вересня 2003 року. До 2003 року про існування острова Тузла не знали навіть багато українців. У 2003 році про Тузлу дізнався весь світ. Тоді, у 2003-му році, Тузла стала першим тривожним дзвінком майбутньої агресії Росії проти України

Конфлікт навколо острова Тузла — кризовий момент в українсько-російських відносинах, спричинений спорудженням Росією дамби в Керченській протоці від Таманського півострова до острова Тузла у 2003 році. На думку аналітиків, метою конфлікту було вчинення тиску на Україну стосовно делімітації кордону в Керченській протоці та Азовському морі.

Хронологічні події

30 вересня 2003 МЗС України направило МЗС Росії ноту протесту.
6 жовтня 2003 міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко прямує до Москви на перемовини через конфлікт.
Для особистої участі у розв'язанні конфлікту президент України Леонід Кучма терміново перериває візит у Латинську Америку і прямує на Тузлу.
Українські дипломати дали зрозуміти американській стороні, що вимагатимуть термінових консультацій, передбачених шостою статтею Будапештського меморандуму. Після того відбулася розмова президентів України й Росії.
22 жовтня 2003 Верховна Рада проводить слухання про українсько-російські відносини. Наступного дня будівництво дамби зупинили. Між українськими прикордонниками й російськими будівельниками залишалося близько 100 метрів.
В листопаді 2003 прем'єр-міністри Росії та України домовились про припинення подальшого будівництва дамби.
2 грудня 2003 на Тузлі відкрилася нова прикордонна застава.
У липні 2005 року в результаті чергових консультацій України та Російської Федерації 12-13 липня пресслужба МЗС України оголосила, що Росія визнала приналежність Україні острова Коса Тузла і «вод навколо нього». Проте в Департаменті інформації й друку МЗС РФ у відповідь на таку інформацію сказали: «правовий статус острова Тузла залишається невизначеним».

Список використаних джерел:

Новий довідник: Історія України. С. Крупчан, Т. Крупчан, О. Скопненко. Київ: Казка. 2005