Розділ 3. Людина в соціокультурному просторі. Тема 1. Соціокультурна багатоманітність. Поняття суспільства. Соціальна структура 

Суспільство – це організована сукупність людей, об’єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Відносини людей у межах суспільства називають соціальними. 

Соціум  – велика стійка соціальна спільність, яка характеризується єдністю умов життєдіяльності людей в якихось істотних відносинах і внаслідок цього спільністю культури. 

Соціальна група – сукупність людей, які мають загальні природні та соціальні ознаки й об’єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються соціальними інститутами. 

Стратифікація – процес і результат диференціації суспільства на різні соціальні прошарки, що відрізняються за своїм суспільним статусом. 

Суспільство нагадує непростий механізм, який складається з багатьох сотень і навіть тисяч деталей. Кожна з них має свої розміри, виконує лише властиві їй функції. Усі ці деталі – різні соціальні спільноти і групи. Кожна з них відіграє свою особливу роль у суспільному житті. Суспільство – складна система, що самоорганізується, саморегулюється, самовідновлюється і саморозвивається. Вона формується на основі об᾿єктивних соціальних законів. Її життєдіяльність визначається великою кількістю зовнішніх і внутрішніх факторів. Основні з них: матеріальновиробничий, соціальний, політико-управлінський і духовний. Результатом діяльності людини у соціумі є створення матеріальних і духовних цінностей, перетворення природи, формування певних якостей у людини. Суспільство є вищою формою соціуму. 

Відносно стійку сукупність людей, що вирізняються більш-менш однаковими ознаками, умовами і способом життя, масової свідомості, спільністю соціальних норм, ціннісних систем і інтересів, називають соціальною спільнотою: виробничий колектив, суспільний клас, соціально-професійна група; нації, народності; сім’я, рід, плем’я. Їх не створюють свідомо, вони складаються під впливом об’єктивного ходу суспільного розвитку, спільного характеру людської діяльності. Члени однієї групи мають загальні соціальні ознаки, виконують громадсько необхідну функцію у спільній структурі суспільного розподілу праці та діяльності. 

Соціальна структура суспільства – це сукупність його елементів і взаємозв’язків між ними. Основу соціальної структури суспільства складають статуси, що надають їй статичності, усталеності, нерухомості, і ролі, які сприяють динамічності та рухомості структури. Будь-який статус складається з ролей, а ті – із сукупності прав і обов’язків, які традиційно суспільство закріплює за статусом. Соціальні статуси взаємопов’язані один з одним, але не взаємодіють між собою. У соціальні відносини вступають не статуси, а їх носії, тобто люди. Кількість статусів залежить від рівня розвитку суспільства – чим розвиненіше суспільство, тим більше статусів.

Динамічною характеристикою статусу є соціальна роль. Роль – це модель поведінки, орієнтованої на конкретний статус, на виконання прав і обов’язків, які йому приписані. Соціальні групи виконують роль проміжної ланки в системі «суспільство – група – особистість».

Для виникнення групи необхідна внутрішня організація, мета, конкретні форми соціального контролю, зразки діяльності. Виокремлюють нестійкі групи, що відрізняються переважно випадковим характером і слабкою взаємодією між людьми (туристична, натовп мітингувальників, глядачі у театрі), групи середньої усталеності (трудовий колектив, студентська група) та усталені групи – нації або класи. Групи, які існують у масштабах країни в цілому (нація, класи, професійні об᾿єднання), зараховують до великих 65  соціальних груп. Мешканців окремого міста або області, працівників великого підприємства тощо класифікують як середні соціальні групи. Малі соціальні групи – це психологічно єдиний соціальний осередок, об’єднання людей, у яких усі члени безпосередньо контактують один з одним і, як правило, налічують від двох до кількох десятків людей: сім’я, шкільний клас, виробнича бригада, рота, взвод та ін. 

Вирізняють формальні та неформальні групи. Формальна група утворюється на основі юридичних норм, установ, правил, службових інструкцій, приписів тощо. Члени такої групи націлені на виконання певного виду діяльності й перебувають в ієрархічно структурованій підпорядкованості. Наприклад, учнівський клас, виробничий колектив, футбольна команда. Неформальна група складається стихійно. Вона, як і формальна, утворюється на основі загальних інтересів, прагнень. Наприклад, сім’я, дружня компанія, учасники злочинного угрупування. Поведінка членів такої групи регламентується особливими неписаними правилами, відносини між ними є тісними і залежними один від одного.  

Джерелом спонтанного утворення груп, елементів соціальної структури є горизонтальна і вертикальна соціальна диференціація. Групи горизонтальної диференціації співіснують паралельно, не підпорядковуються одна одній. Це етноси, нації, демографічні групи, регіональні спільноти тощо. Вертикальну диференціацію суспільства творять класи, соціальні верстви, соціально-демографічні спільноти, що формуються внаслідок соціальної нерівності, неоднакового володіння людьми деякими важливими матеріальними і духовними благами, від яких залежить їхній суспільний статус. 

Соціальна структура суспільства – це сукупність усіх соціальних груп і спільнот цього суспільства, що взаємодіють між собою.

Соціальна нерівність – це система відносин у суспільстві, яку характеризує нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів (грошей, влади, освіти і престижу) між різними стратами, або верствами, населення. Соціальна нерівність є причиною і наслідком соціального розшарування – соціальної стратифікації. 

Стратифікація відображає соціальну неоднорідність, розшарування суспільства, неоднаковість соціального положення його членів і соціальних груп, їхню соціальну нерівність. Соціальна стратифікація означає як сам процес, що безперервно триває в суспільстві, так і його результат. Вона є портретом суспільства.

Англійський соціолог Е. Гіденс розрізняє чотири основні історичні типи стратифікованого суспільства: рабство, касти, стани і класи. Тривимірну концепцію стратифікації запропонував німецький соціолог М. Вебер: класи (за економічним критерієм), статуси (за престижем), партії (за владою). 

Сучасні вчені вважають критеріями стратифікації дохід, освіту, владу та престиж. Визначає домінанти у співвідношенні цих чотирьох критеріїв система цінностей, що панує в суспільстві. 

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018