Розділ 12. Розпад колоніальних імперій. Країни Азії,Африки, Латинської Америки

6. Значна частина населення не мала засобів до існування, реальна зарплата становила лише 13% довоєнної, було велика кількість безробітних (10 млн осіб).

7. У 1946-1947 pp. була проведена аграрна реформа, внаслідок якої ліквідовано поміщицьке землеволодіння. Більшу частину поміщицьких земель держава передала селянам за викуп (до 80% усіх сільськогосподарських угідь).

8. Були розпущені найбільші промислові корпорації, що сприяло ліквідації надмірної концентрації, відновленню конкуренції розвитку вільного ринку.

9. Проводилися демократичні реформи:

• заборонялися реакційні організації;

• заборонялася пропаганда насильства і війни;

• дозволялася діяльність політичних партій;

• прийнято закон про працю, за яким робітники дістали право на укладення колективних договорів, на створення профспілок, на проведення страйків;

10. Здійснено низку заходів у соціальній сфері:

• введено 8-годинний робочий день;

• щорічна оплачувана тижнева відпуска для робітників та службовців;

• охорона праці жінок та підлітків;

• проведено реформу системи шкільного навчання, яка збільшила період обов’язкового та безкоштовного навчання з 6 до 9 років та передала контроль над освітою громадськості.

11. Здійснено демілітаризацію країни. Збройні сили були демобілізовані, а військові установи та таємна поліція — ліквідовані.

12. У 1947 р. було прийнято Конституцію, яка проголосила:

• демократичні права і свободи;

• рівноправність жінок і чоловіків;

• загальне виборче право з 20 років;

• відмову від війни як суверенного права нації;

• відмову від погрози або застосування збройної сили як засобу розв’язання міжнародних спорів.

13. Було розширено права парламенту. Вища законодавча влада належить двопалатному парламенту (палаті представників і палаті радників), виконавча — призначеному імператором уряду, який мав заручитися підтримкою членів парламенту.

14. З 3 травня 1946 р. по 12 листопада 1948 р. відбувся Міжнародний трибунал над головними японськими злочинцями в Токіо. До суду було віддано 28 осіб. 7 осіб було засуджено до страти через повішення, а 16 — до різних строків ув’язнення.

Висновки

1. До початку 50-х pp. завершилася відбудова народного господарства Японії.

2. Японія стала конституційною монархією. Реальну політичну владу імператор втратив і перетворився на “символ єдності нації”.

3. Після Другої світової війни Японія з тоталітарно-мілітаристської держави з феодальними пережитками, якою була до цього, перетворилася на сучасну високорозвинену державу демократичного типу

Японське “економічне диво”

“Економічне диво” — це багаторічне стійке та стрімке зростання японської економіки.

Стратегію повоєнного розвитку розробив Нігеру Йосіда. Причини “економічного дива”

1. Політична стабілізація в країні.

2. Окупаційна адміністрація США провела в Японії цілу низку радикальних реформ (про них ішлося раніше).

3. У Японії була порівняно низька заробітна плата за високої кваліфікації робочої сили.

4. Відсутність значних воєнних затрат (1% ВВП).

5. Японія одержала великі американські кредити та воєнні замовлення в роки війни в Кореї та В’єтнамі.

6. Впровадження у виробництво новітніх досягнень НТР, технологій, світового науково-технічного досвіду.

7. Використання патентів та результатів промислового шпигунства за умов швидкого налагодження технологічних процесів.

8. Значні інвестиції у розвиток нових галузей — нафтохімії, виробництва синтетичних тканин, радіоелектроніки, автомобілебудування.

9. Широка автоматизація праці, розвиток новітніх засобів зв’язку.

10. Орієнтація японської економіки на експорт при забезпеченні високої якості й за порівняно низьких цін.

11. Створення гігантських галузевих і міжгалузевих комплексів, що давало можливість маневрувати капіталом, сировиною, робочою силою залежно від кон’юнктури зовнішнього ринку.

12. Переважання наукомістких галузей виробництва.

13. Сприяння розвиткові дрібного виробництва, яке забезпечує велике виробництво деталями і напівфабрикатами, випускає різноманітну продукцію.

14. Довіра японців до банківської системи, зростання їхніх вкладів у банках, які перетворюються на виробничі інвестиції.

15. Особлива організація виробничих відносин, так звана система патерналізму.

Патерналізм — це система довічного найму в Японії, згідно з якою робітник працює на одному місці роботи до виходу на пенсію.

Плата працівника зростає відповідно до віку і трудового стажу. Робітник відчуває себе частиною фірми, усвідомлює фірму як родину, від успіхів якої залежить і його особисте і благополуччя.

16. Працьовитість, ретельність, сумлінність, слухняність, дисциплінованість японського народу, їх повсякденна праця і високий патріотизм.

17. Сприятлива податкова, бюджетна політика держави.

18. Був забезпечений найвищий у капіталістичному світі освітній рівень робітників.

19. Дешева сировина з держав, що розвиваються.

Наслідки “економічного дива”

1. У 1961-1970 pp. темпи зростання японської економіки становили 11% за рік. У 1983 р. обсяг промислового виробництва Японії перевищував рівень 1950 р. у 24 рази.

2. Частка Японії у світовому промисловому виробництві зросла з 6,9% в 1960 р. до 14% в 1970 р.

3. Японські товари активно завойовували світовий ринок.

4. Японія вийшла на перше місце у світі з суднобудування, виробництва побутової радіотехніки, фотоапаратів та друге місце — з електроніки, виробництва автомобілів. її частка у світовому виробництві автомобілів становила 30%, кольорових телевізорів — 60%, відеомагнітофонів — 90 %, магнітофонів — 30% тощо.

5. У другій половині 80-х pp. Японія вийшла на перше місце у світі за промисловим експортом та експортом капіталу, стала найбільшим кредитором у світі.

6. Зросли валютні резерви Японії (за 20 років у 116 разів).

7. Значно зріс життєвий рівень населення.

8. Японські товари активно завойовували світовий ринок. Експортні можливості Японії за 20 років зросли в 90 разів.

9. Японія стала однією з найрозвиненіших держав світу. Економічне зростання було дещо призупинено внаслідок енергетичної кризи 1974-1975 pp., зумовленої різким підвищенням світових цін на енергоносії.

10. Бурхливий післявоєнний економічний розвиток Японії перетворив її на один із трьох центрів сучасної світової економіки поряд зі США та Західною Європою. .

Внутрішнє становище

1. 1955-1993 pp. При владі безперервно протягом 38 років перебувала Ліберально-демократична партія (ЛДП), створена у 1955 р. злиттям утворених після війни двох консервативних партій — Ліберальної та Демократичної.

Основними партіями опозиції були: Соціалістична партія Японії (СПЯ), створена у 1945 p., Комуністична партія Японії (КПЯ), що вийшла з підпілля у 1945 р.

2. Ліберально-демократична партія у своїй програмі проголосила про побудову “держави добробуту і благоденства”, про спокій і злагоду в суспільстві.

3. Успішний розвиток економіки і піднесення на цій основі рівня життя населення стали головними причинами збереження позицій у політичному житті країни.

4. У 60-х pp. послабилися позиції лівих сил у зв’язку з появою партій центристського спрямування — Партії демократичного соціалізму (ПДС), Партії чистої політики — Комейто та ін.

5. Важливе значення для розвитку Японії мала діяльність таких урядів:

• уряду К. Танаки (1972-1974 pp.), коли в Японії розпочався будівельний бум і успішно здійснювався благоустрій островів. Однак країну потрясали гучні скандали, пов’язані з корупцією, і прем’єр-міністр Японії К. Танака змушений був піти у відставку, в зв’язку з викриттям в отриманні хабаря від американського концерну “Локхід” в сумі 500 млн ієн за просування їх товарів на японський ринок;

• уряду Я. Накасоне (1982-1987 pp.), який розпочав приватизацію державного сектору відповідно до програм регулювання економіки, проведення адміністративно-фінансової реформи та зняття обмеження 1% ВВП на військові асигнування. Був звинувачений у причетності до фінансових махінацій;

• у 1993-1996 pp. — при владі коаліційні уряди (коаліція ліберальних демократів і соціалістів). Коаліційні уряди були нестійкими. Лише у 1994 р. змінилося три прем’єр-міністри;

• з 1996 р. при владі знову Ліберально-демократична партія. Уряд очолив Р. Хасімото;

• у червні 2001 р. прем’єр-міністром Японії став лідер Ліберально-демократичної партії Ю. Коідзумі, який розпочав структурну реформу японської економіки.

6. Японія ввійшла в ХХІ ст. з постіндустріальною системою виробничих сил, що базується на розширенні використання досягнень НТР.

Висновки

1. Економічне піднесення і процвітання Японії було забезпечене:

• стабільністю політичного ладу;

• втручанням держави в розвиток виробництва;

• чіткою політикою Ліберально-демократичної партії.

2. За історично короткий термін японському народові вдалося перетворити свою країну на економічно розвинену, демократичну державу, яка відіграє значну роль у розвитку світових процесів.

Зовнішня політика

У статті 9 конституції Японії проголошено про відмову Японії на завжди від застосування збройної сили як засобу вирішення збройних конфліктів,

1952 р. Японія уклала “Договір безпеки”, за яким США фактично брали на себе захист Японії. США розглядали Японію як головного військово-політичного союзника в азійсько-тихоокеанському регіоні. З 1954 р. Японія створила “Сили самооборони”.

Наприкінці 60-х pp. “Сили самооборони” Японії становили 274 тис. осіб, але витрати на їх утримання не перевищували 1% бюджету.

Жовтень 1956 р. Відновлено відносини між СРСР і Японією. Обидві країни підписали спільну декларацію про припинення між собою стану війни. Однак мирний договір не був підписаний, 1956 р. Японію прийняли в ООН.

1960 р. Укладено новий японо-американський Договір про взаємне співробітництво і гарантію безпеки. Він закріпив за США право тримати сухопутні, військово-повітряні та військово-морські сили на території Японії, а також мати там військові бази.

Січень 1968 р. Уряд Е. Сато проголосив доктрину “трьох без’ядерних принципів”;

• не виробляти;

• не ввозити;

• не зберігати ядерної зброї.

США — основний стратегічний партнер Японії впродовж усіх повоєнних років.

З початку 60-х рр. Швидкими темпами розвиваються відносини з країнами Східної та Південно-Східної Азії (Південною Кореєю, Індонезією, Малайзією, Таїландом, Філіппінами тощо).

1978 р. Японія уклала з Китаєм Договір про мир і дружбу.

1989 р. Продовжено угоду про право США розміщати в Японії війська і утримувати військові бази.

Червень 1990 р. Було створено японо-американську міжурядову комісію з питань безпеки для координації дій у військово-політичній сфері. Основною зовнішньополітичною проблемою Японії залишається врегулювання територіальної суперечки з Росією, з якою немає й досі мирного договору через проблему чотирьох Курильських островів.

Середина 90-х pp. Пожвавилися відносини з Україною.

Березень 1995 р. Відбувся офіційний візит президента України Лі Кучми до Японії, який сприяв пожвавленню яноно-українського співробітництва. Активізувалися відносини ділових кіл Японії та України у розвитку зв’язку, харчової промисловості, фармакології.

Липень 2000 р. Україна стала 37-ю країною, для зв’язків з якою японські промислові кола створили спеціальну комісію.

Висновки

1. Японія успішно веде торгівлю з Китаєм, США, ФРН, Великою Британією, Францією.

2. Із загостренням воєнної ситуації в Іраку японський уряд ухвалив спеціальну резолюцію про участь “сил самооборони” у воєнних діях поза межами країни для захисту інтересів Японії та світового співтовариства.