Тема 4.Роль спілкування в житті людини й суспільства

Комунікація – різні способи передачі інформації від одних людей до інших. Поняття спілкування розмежовується з поняттям комунікація. Остання – передача інформації в межах взаємодії різних систем, яка може мати однобічний характер.

Технології ефективного спілкування – це такі способи, прийоми та засоби спілкування, які повною мірою забезпечують взаємне розуміння і взаємну емпатію партнерів по спілкуванню. 

Спілкування завжди було значимим у житті та особистісному розвитку людини. Проблема спілкування має велике значення в усіх сферах життєдіяльності людини і соціальних груп. Спілкування має величезний вплив на формування психіки людини, її розвиток, допомагає обмінюватися інформацією, сприймати і розуміти одне одного, перейняти досвід та поділитися своїм. Потреба людини у спілкуванні визначається її природним життям і постійним перебуванням у суспільстві, чи то сім’я, колектив співробітників, чи то шкільний клас або студентська група. Якби людина була позбавлена можливості спілкуватися з народження, вона ніколи не змогла б вирости соціальною особистістю, цивілізованою і культурно розвиненою.

Ми спілкуємося, взаємодіємо з людьми, що нас оточують – з рідними та близькими, з друзями та знайомими, з партнерами по бізнесу, з колегами по роботі, з однокласниками, з сусідами та ін. Інколи наше спілкування буває приємним, інколи – не дуже. Інколи ми досягаємо успіху в нашій взаємодії, інколи – ні. Важливо вміти спілкуватися, доносити свої думки так, щоб вас могли зрозуміти. 

Що ж таке спілкування? Спілкування – це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив одне на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності. У структурі міжособистісного спілкування виокремлюють основний зміст спілкування, а саме: передача інформації розглядається як комунікативний аспект спілкування, взаємодія – як інтерактивний аспект спілкування, перцептивність – як розуміння і пізнання людьми одне одного. 

Структура спілкування 

СУБ’ЄКТИ: •ЛЮДИ •ГРУПИ 

ЗМІСТ: •ІНФОРМАЦІЯ •ДІЇ •ЕМОЦІЇ •ПОЧУТТЯ 

ЗАСОБИ: •ВЕРБАЛЬНІ •НЕВЕРБАЛЬНІ 

РЕЗУЛЬТАТ: •ПРАКТИЧНИЙ •ПСИХОЛОГІЧНИЙ  

Вербальна й невербальна комунікація 

Розрізняють вербальні засоби спілкування (усне і письмове мовлення) і невербальні (немовні) засоби спілкування. Коли спілкуються за допомогою невербальних засобів, дуже важливими є жести рук, особливості ходи, голосу, а також вираз обличчя (міміка), очей (мікроміміка), поза, рух усього тіла загалом (пантоміміка), дистанція тощо. Невербальне спілкування – це те, що ми говоримо один одному без слів, передача інформації і вплив один на одного через інтонації, вираз обличчя, позу, жести, зміна мізансцени спілкування. 

Причому вираз обличчя іноді краще, ніж слова, говорить про ставлення до співрозмовника. Невербальні засоби спілкування потрібні, зокрема, для того, щоб регулювати плин процесу спілкування, створювати психологічний контакт між партнерами; виявляти емоції, відображати оцінку ситуації. 

Первісні люди спілкувалися жестами. Вербальне спілкування з’явилося значно пізніше, доповнивши вже існуючі способи комунікації. У спілкуванні між людьми невербальна частина становить 60 %. Ще 30 % спілкування відбувається через інтонації і звучання голосу. Таким чином, 90 % того, що люди висловлюють один одному, не пов᾿язане з промовою. 

Мова відіграє у спілкуванні головну роль. У процесі говоріння важливо буквально все: як звертаються до співрозмовника, про що йдеться спочатку, а про що потім, чи відповідають слова тону висловлювань, міміці, жестам тощо. Найважливіша невербальна складова процесу спілкування – вміння слухати. Коли людина уважно слухає іншу людину, її очі, поза, вираз обличчя звернені до промовця. Це, у свою чергу, впливає на співрозмовника, допомагає йому сформулювати свої думки, розкритися, бути максимально щирим. Неуважність, байдужість можуть призвести до зворотного результату. 

Уміння слухати співрозмовника є однією з найскладніших навичок: слухати і чути, що говорить інша людина, і те, що вона говорить, зрозуміти й прийняти, не засуджуючи й не оцінюючи. Людина, яка вміє уважно слухати, завжди слухає і не перебиває, висловлює своє ставлення за допомогою міміки, дивиться на співрозмовника, ставить питання, щоб краще зрозуміти ситуацію. 

Активне слухання – це техніка спілкування зі співрозмовником, що полягає в наданні йому підтримки у розмові, з тим щоб активувати його мову і зберегти його внутрішній психологічний комфорт. 

Активне слухання, яке полягає в умінні слухати співрозмовника з правильною зовнішньою і внутрішньою реакцією, дає можливість не тільки привернути співрозмовника до себе і зуміти зрозуміти його точку зору, але й впливати на неї. Завдяки цьому поняття активного слухання є дуже важливим в усіх сферах життя. 

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018