Embedded Files
Відеоматеріал з теми
Основні поняття:«Галицька битва», «Галицько-Волинське генерал-губернаторство», «Брусиловський прорив», «битва за гору Маківку», «битва за гору Лисоня».
Згадай
1. Коли розпочалася Перша світова війна? Якими були її причини і характер?
2. Які плани виношували країни Антанти і Троїстого союзу щодо України?
3. Як війна вплинула на український національний рух?
4. У чому полягала трагедія українського народу в Першій світовій війні?
Отже, Перша світова війна, що почалася як збройний конфлікт між групами імперіалістичних країн, поставила Україну в епіцентр військово-політичних подій. Українську «карту» в ті роки прагнули розіграти Німеччина, Австро-Угорщина, Румунія, свої інтереси в цьому регіоні намагалися відстояти Росія, Англія і Франція. Українці, розділені кордонами і фронтами, змушені були воювати один проти одного за чужі їм інтереси.
Не маючи своєї державності, щоб захистити свої корінні інтереси, українці зазнали у війні особливо відчутних втрат. Вони воювали по обидва боки ворогуючих сторін, змушені були вбивати один одного, воюючи за імперії, які ігнорували українські національні інтереси. Війна готувала Україні величезні страждання у руїни, оскільки воєнні дії велися на її території.
У західній частині Наддніпрянщини в прикордоних районах між Російською та Австро- Угорською імперіями в роки Першої світової війни розмішувався Південно - Західний фронт, що був складовою Східного фронту. До його складу на початку війни входили 1-ша, 2-га,3-тя та 4-та австро-угоські армії, яким протистояли 3-тя, 4-та,5-та та 8-ма російські армії. Головнокомандуючим Південно - Західного фронту був генерал від артилерії М. Іванов.
Галицька битва (5)18 серпня - (8)21 вересня. Захоплення російськими військами Східної Галичини та Північної Буковини
Галицька битва — одна із грандіозних битв Першої світової війни. Вона тривала 33 дні. У ній взяли участь близько 700 тис. чол. російських військ і понад 830 тис. чол. австро-угорської армії. На початку битви росіяни в прикордоних боях зупинили просування австро- угорців. Після цього 3-тя та 8-ма російські армії під командуванням генералів М.Рузького та О.Брусилова розгорнули наступ на Львів і Галич. Він був успішним і завершився взяттям 21 серпня Львова, а наступного дня - Галича. Розвиваючи наступ російські війська оточили й блокували добре укріплену фортецю Перемишль і вишли до річки Віслока, що за 80 км. від Кракова.
Галицька битва — одна з найбільших стратегічних операцій Першої світової війни. Вона характеризувалася складністю і великим розмахом. Воєнні дії розгорнулися спочатку на фронті в 320 км, який розширився потім до 400 км, і продовжувалися понад місяць.
Вони складалися з ряду одночасних і послідовних операцій групп армій. Її завершенням стало загальне переслідування австро-угорських військ усіма російськими арміями Південно-Західного фронту. Таким чином, «Велика Галицька битва», як її називали, закінчилася цілковитою поразкою австро-угорської армії. Вона позбавилася понад третини свого складу і до кінця війни вже не змогла оправитися від цього удару.
Внаслідок Галицької битви російські війська зайняли всю Східну Галичину, частину Західної і майже всю Буковину з м. Чернівці. Австрійська армія втратила 400 тис. чол., в тому числі 100 тис. полоненими, і 400 гармат, російська армія втратила близько 230 тис. осіб. Плани німецького командування утримати Східний фронт лише зусиллями Австро-Угорщини зазнали краху.
Робота з картою "Україна в Першій світовій війні" (карта зображена вище)
1. Знайдіть на карті територію, де 1914 року розгорталася Галицька битва.
2. Які землі в результаті Галицької битви були зайняті російськими військами?
На початку зими 1914 року російські війська вели важкі, кровопролитні бої в передгір’ях Карпат. У суворі морози росіяни долали зледенілі гірські схили, пробиралися через замети.
У результаті їм удалося оволодіти значною частиною Карпатського хребта. Таким чином, у грудні 1914 р. в руках росіян опинилися майже всі землі Австро-Угорщини, населені українцями (не лише Галичина й Буковина, а й частина Закарпаття).
Коли розгорталися бої на західноукраїнських землях, виникла загроза і з півдня. Наприкінці липня 1914 р., за підозрілого потурання з боку англо-французької ескадри, що дисклокувалася в Середземному морі, у Чорне море через Дарданелли увійшли німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау». В ніч з 15 на 16 жовтня 1914 р. німецько-турецький флот раптово обстріляв Севастополь, Одесу, Феодосію і Новоросійськ. Туреччина включилася у війну на боці австро-німецького блоку. Для Росії утворився ще один фронт — Кавказький.
Політика російської адміністрації на західноукраїнських землях
Основною метою російської адміністрації на західноукраїнських землях було знищення основного центру зосередженого тут українського національного руху, створення передумов для органічного включення цих земель до складу Російської імперії.
На завойованій території Східної Галичини і північної Буковини російська влада встановила режим, який, за словами голови російської адміністрації Галичини генерал-губернатора графа Г. Бобрінського, мав запровадити «русские начала» в житті населення краю, Так, у Галичині запроваджувалися російська мова і російське законодавство. Закривалися українські школи, інші навчальні заклади та культурні організації, Почалось навернення греко-католиків у православ'я. Майже всіх представників української еліти, що залишилась у краї, а також верхівку греко-католицької церкви на чолі з митрополитом А. Шептицьким було вивезено через Київ на Схід, де він перебував у тюрмі Суздальського монастиря аж до лютого 1917 р. Разом були ув’язнені й депортовані на Схід чимало інших діячів греко-католицької церкви. Синод московської церкви надіслав до Галичини фанатиків православ’я архієпископа Євлогія з Холму і владику Антонія з Харкова, які щосили прагнули покінчити з греко-католицькою церквою і насильно навернути населення на православ’я. Майже до двохсот парафій було призначено священиків із Росії.
Як писав у своєму офіційному звіті жандармський полковник Мєзенцев, лише за кілька місяців ним було проведено тисячу двісті арештів і тисячу обшуків. Тільки через київські тюрми дорогою на Схід було вивезено понад 12 тис. чол. Відбулись єврейські погроми.
Робота з документом
Із Маніфесту головнокомандувача російської армії великого князя Миколи Миколайовича від 18 серпня 1914 р.
«…Как бурный поток рвет камни, чтобы слиться с морем, так нет силы, которая бы остановила русский народ в его порыве к объединению. Да не будет больше подъярмленной Руси! Достояние Владимира Святого, земля Ярослава Осмомысла и князей Даниила и Романа, сбросив иго, да водрузит стяг единой, неразделимой и великой России! Да свершится Промысел Божий, благословивший дело великих собирателей земли Русской. Да поможет Господь царственному своєму помазаннику, императору Николаю Александровичу всея России, завершить дела великого князя Ивана Калиты. А ты, многострадальная братская Русь, встань на сретение русской рати. Освобождаемые русские братья! Всем вам найдется место на лоне матери России. Не обижая мирных людей, какой бы они ни были народности, не полагая своего счастья на притеснении иноземцев, как это делают швабы, обратите меч свой на врага, а сердца своё к Богу, с молитвой за Россию и русского царя».
Завдання
1. Захоплюючи територію тієї чи іншої іноземної держави, російське командування зверталося до місцевого населення його рідною мовою. Маніфест великого князя Миколи Миколайовича був видрукуваний і поширювався російською мовою. Чим це пояснювалося?
2. Яку мету переслідував Маніфест? Який зміст вкладено в слова про «единую, неделимую и великую Россию»?
3. Яке завдання ставила Російська імперія, захопивши територію Галичини?
4.Наскільки правдивими й щирими були слова з Маніфесту великого князя Миколи Миколайовича, що нова влада в Галичині не буде «обижать мирных людей, какой бы они ни были народности»?
На виконання цього завдання були спрямовані «заходи» новопризначеного генерал-губернатора Галичини графа Г. Бобринського.
Царський уряд уже в перші дні війни став здійснювати широкомасштабну антиукраїнську акцію, маючи на меті повністю ліквідувати український рух, вважаючи його «сепаратизмом» і «мазепинством». «Кінець українству!» — таке було гасло царської адміністрації.
Про це відверто заявив Г. Бобринський: «Східна Галичина і Лемківщина — споконвіку корінна частина єдиної великої Русі; у цих землях корінне населення завжди було російським, устрій їх через це повинен бути заснований на російських засадах.
Я буду запроваджувати тут російську мову, закон і устрій». Вся політика російської адміністрації якомога швидше прагнула винищити всі місцеві особливості українського населення, витруїти національну свідомість і перетворити галицьких українців у «настоящих русских». Ця політика, зрозуміло, цілком схвалювалася царем Миколою II, який особисто відвідав Східну Галичину.
Робота з таблицею
Політика російської адміністрації на західноукраїнських землях
• Поділ Галицько-Буковинське генерал-губернаторства на губернії Львівську, Перемишльську, Тернопільську і Чернівецьку.
• Призначення на посади в адміністрації російських урядовців, серед яких чимало було хабарників, злодюг, п’яниць.
• Припинено видання всіх українських газет і журналів, закрито українські товариства й школи, заборонено продавати або брати з бібліотек будь-які українські книги.
• Насильницька русифікація. Відкриття замість українських шкіл російських, повсюдне запровадження російської мови.
• Репресії проти місцевої інтеліґенції, масові депортації населення. Переслідування і примусове вивезення до Сибіру українських діячів
Завдання
• Чим ви можете пояснити антиукраїнську політику Російської імперії на західноукраїнських землях?
Робота з документом
Співробітники журналу «Украинская жизнь» (1914 р.) про окупацію російськими військами Галичини
Повний простір для застосування своїх поглядів на українське питання націоналісти (російські. — Авт.) — одержали в Галичині, яка в перші місяці війни майже вся опинилася в межах російської окупації. Дії російських властей — військових, цивільних і духовних носили цілком узгоджений характер і свідчили про поставлене ними завдання знищення «мазелинського гнізда», яким Східна Галичина уявлялася керівним колам Росії. Завдання це виконувалося найдобросовіснішим чином: протягом декількох місяців Галичина переживала жахи управління, заснованого на «істинно російських» началах. Не залишалася не зруйнованою жодна сфера українського культурного й громадського життя: були закриті всі навчальні і просвітницькі заклади, заборонена преса, підлягала знищенню література, розорені економічні організації. Вся інтелігенція, яка залишилася на місцях, — священики, вчителі, кооператори, найсвідоміші елементи народних мас — тисячами евакуювалися в Росію, де переносили тяжкі муки в поліцейських відділах, в’язницях, на станах, в засланні. Над іншим населенням проводилися деморалізуючі досліди «добровільного» приєднання до православ’я й впровадження ідеалів російської єдності. А оскільки в той же час до польського елементу і польської культури в Галичині ставлення завойовників було цілком доброзичливим (згідно із загальною політикою російського уряду, який проголосив з початку війни лозунг об’єднаної автономної Польщі), то спеціальні завдання російського наступу на австрійському фронті вимальовувалися ще яскравіше...
Українське питання.: Перекл. з: «Украинский вопрос» / Составлено сотрудниками журнала «Украинская жизнь». - М„ 1917,— К., 1997. — С. 182.
Запитання до документа
1. Які факти наводяться в документі?
2. Що нового додає цей уривок до твоїх знань про російську окупаційну політику в Галичині у 1914 — на поч. 1915 р.
3.Яким було ставлення російської влади до «польського елементу і польської культури» в Галичині? Чим викликане було таке ставлення?
Воєнні дії на західноукраїнських землях у 1915 р.
Отже, російське командування було переконане, що в результаті кампанії 1914 р. Галичина назавжди стала частиною імперії.
Після успішної для Російської імперії Галицької битви (1914 р.) бої між російською і австро-німецькою арміями на українських землях розгорілися на Карпатських перевалах. Незважаючи на наполегливість росіян, подолати ці перевали їм так і не вдалося. Проте наступним успіхом росіян стала облога фортеці Перемишль, яка капітулювала 22 березня 1915 р. У результаті росіяни взяли в полон 120 тис. австрійців і захопили 400 гармат.
На початку квітня 1915 р. до Львова навіть приїхав новий головнокомандувач Микола II — російський імператор, який відвідав і Перемишль. Проте час для візиту царя був вибраний досить невдало. На фронті назрівав перелом на користь німецько-австрійських військ. Російська армія була знекровлена. За час наступу вона зазнала величезних втрат, а її резерви були вичерпані.
Російські артилеристи отримали наказ витрачати на день лише по одному снаряду. Тим часом німецьке командування зосередило на Східному фронті за рахунок перекидання частин із Західного великі військові сили, готуючись розгромити російські війська і, отже, вивести Росію з війни. Уже 17 лютого було відвойовано Чернівці. Новий контрнаступ було призначено на квітень.
Увечері 18 квітня 1915 р. німецька артилерія почала масований обстріл позицій російських військ, який тривав майже добу.
19 квітня німецько-австрійські війська в Галичині почали контрнаступ. Застосувавши на вузькій ділянці фронту масований артилерійський вогонь, вони прорвали фронт і змусили російську армію відступати. 21 травня вона залишила Перемишль і перейшла за Дністер. 9 червня російські війська залишили Львів, а на кінець червня — переважну частину Галичини. Контрнаступ було зупинено лише восени 1915 р. на лінії Кам’янець-Подільський–Тернопіль–Кременець–Дубно. Таким чином, до осені 1915 р. російські війська залишили Польщу, Литву, частину Латвії і Білорусії.
Під німецько-австрійську окупацію потрапили й українські землі — Східна Галичина, Північна Буковина і п’ять повітів Волині.Російська окупація тривала до весни—літа 1915р. Тим часом австро-німецьке командування розробило стратегічний план на 1915 р., згідно з яким передбачалося спрямувати проти Росії головний удар і вивести її з війни. Зібравши достатню кількість військ, австро-німецьке командування перейшло в наступ. У районі міста Горлиця було прорвано російський фронт. Уже в лютому австрійські частини вступили до Чернівців, 22 червня — до Львова, а до кінця червня захопили всю Галичину і Буковину, за винятком вузької смуги на схід від Тернополя. Крім Галичини, австро-німецькі війська під час наступу 1915 р. окупували західну Волинь, Холмщину, Берестейщину з містами Луцьк і Дубно. Росіяни зазнали поразки через погане матеріальне постачання військ і прорахунки командування.
Відступ російської армії приніс для населення України, передусім Східної Галичини і Північної Буковини, нову катастрофу. Усіх, кого вважали «неблагонадійними», виселяли з прифронтової смуги. Ті ж, хто перейшов у православ’я, виїжджали добровільно, цілком справедливо побоюючись розправи з боку німецько-австрійських військ. І тих, і інших російська влада спрямовувала у тилові області імперії. Відступаючи з Холмщини і Волині, які до початку світової війни перебували у складі Російської імперії, російські війська вдавалися до тактики «спаленої землі». Евакуйованих і біженців у самому лише Київському комітеті допомоги, який опікувався біженцями, було зареєстровано 3,3 млн чол.
Відступ російської армії супроводжувався новим погромом українства, депортацією населення. Поряд із цим до відступаючих російських частин додалися біженці, які боялися репресій з боку Австро-Угорщини. Загалом до Росії було переміщено понад 100 тис. українців.
З осені 1915 р. розпочалася евакуація підприємств і навчальних закладів Правобережної України. Так, Київський університет перевезли до Саратова, а Київський політехнічний інститут — до Воронежа. Вивозили державні установи, заводи, школи, музеї, бібліотеки. Планувалося навіть вивезти Києво-Печерську лавру з її святинями.
Депутат російської Державної думи П. Мілюков назвав російську політику в Галичині «європейським скандалом».
Робота з документом
Спомини Д. Дорошенка про евакуацію з Галичини в 1915 р.
Та ось зненацька наступила евакуація. Галицькі інтелігенти і селяни, що прилучилися до православ’я, спровоковані нашими душохапами, цілком резонно боялись тепер репресій з боку австро-польсько-мадярської влади. І от десятками тисяч людей (по приблизному підрахунку самих селян було понад 100000) нічого іншого не залишалось, як покинути свої хати й ниви і обернутись на біженців, тікаючи за московським військом на схід. До цього їх спонукували й представники церковної адміністрації, агенти Антонія і Євлогія (єпископи-чорносотенці. — Авт.), обіцяючи їм в братній Росії дарові наділи землі разом з садибами й цілим господарським реманентом. Певна річ, що нещасні біженці дуже скоро переконались, що в Росії вони можуть дістати не більше, як... миску юшки і шматок хпіба, та й то поки йшли повз харчові пункти. Отже, не диво, що настрій цієї категорії біженців й був особливо сумний і безнадійний. При зустрічі з ними вражав якийсь повний одчай і тупа покірливість своїй нещасній долі.
Дорошенко Д. Мої спогади про недавнє минуле( 1914 — 1920). В чотирьох частинах: Ч. 1. Галицька руїна. — Мюнхен, 1969. — С. 51-52.
Запитання
1)Які факти наводить Д.Дорошенко?
2.Які висновки можна зробити на підставі документа про становище населення в Галичині під час відступу російської армії в 1915р.?
Політика австро-угорської влади після повернення до Західної України
Після повернення на західноукраїнські землі восени 1915 р. намісник Галичини доповів про порушення росіянами прав українців під час окупації: закриття культурних і громадських організацій, заборону використання української мови, депортації українців і переслідування греко -католицької церкви. Але одночас, австрійці перейшли до більш ворожої політики щодо українців, оскільки вважали, що вони підтримують Росію.
В Буковині здійснювалися масові арешти та страти українців. Понад 30 тис. осіб усіх національностей з Буковини запроторили до концтабору "Талергоф" під Грацем. Вводилося обмеження на українське культурне життя, діяв військовий стан.
Після Брусиловського прориву в середині 1916 р. було відновлено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство (російська політика щодо західноукраїнських земель принципово не змінилась). Натомість чергові поразки змусили австро-угорську владу піти на певні поступки українцям. У 1917 р. звільнили ув’язнених у концтаборі під Грацем українців, покращилося становище українських військовополонених, дозволялося надавати їм допомогу з боку СВУ, яка також дістала широкі можливості для проведення агітаційної роботи.
Треба також відмітити, що в країнах блоку Антанти з початком Першої світової війни також проводилися репресивні заходи щодо українських емігрантів, оскільки їх більшість була вихідцями із Західної України, що належала Австро-Угорщині, а тому їх розглядали як можливих шпигунів.
Иаким чином, у період Першої світової війни українці Галичини й Буковини були національною спільнотою, яка опинилася між "молотом і ковадлом". З одного боку, українці зазнавали репресій від російської влади, яка намагалася викорінити в них тик зване "мазепинство", з іншого - австро - угорська влада звинувачувала їх у русофільстві та вважала потенційними зрадниками. У той самий час українці воювали на боцф тих, хто знушався над ними. Усе це перетворювало війну для українців на національну трагедію.
Воєнні дії у 1916-17 рр.
У першій половині 1916 року ситуація на фронті знову змінюється, причому на користь російської сторони.
Навесні—влітку 1916 р. розпочалася знаменита наступальна операція російських військ в Україні одразу в чотирьох напрямках на фронті довжиною в 350 км, яка увійшла в історію під назвою Брусиловський прорив.
Російська армія під командуванням генерала О. Брусилова прорвала фронт і знову захопила Чернівці, Коломию, Броди й Луцьк, значну частину Галичини і Буковини. Загальна площа окупованої у ході операції території становила 2,5 тис. км2. Загроза вторгнення нависла над Угорщиною. Армії О. Брусилова наприкінці літа вийшли на карпатські перевали.
Утрати противника складали до 1,5 млн. солдат і офіцерів. Але розвинути цей успіх російській армії не вдалося. Німецьке командування перекинуло частину своїх військ із Західного фронту і зупинило російський наступ у районах Ковеля і Пінська. Фронт стабілізувався і в такому стані перебував до літа 1917 р. Була врятована від поразки Італія, а Румунія оголосила війну Німеччині та Австро-Угорщині.
Завдання
1. Якими були наслідки Брусиловського прориву для України?
2.Знайдіть на карті українські землі, які після цієї військової операції були захоплені російськими військами?
3. Де проходила лінія фронту на кінець 1916 р.? Знайдіть на карті.
Наприкінці вересня 1914 р. стрілецькі сотні вступили в перші бої з російськими частинами в районі Верецького та Ужоцького перевалів. У жовтні 1914 р. січовики у складі 55-ї австрійської дивізії перейшли у контрнаступ, подолали перевали і відбили у противника Борислав, Дрогобич і Стрий. Тільки коли російське командування перекинуло з-під Перемишля резерви, «усусам» довелося відійти до Карпат.
На початку березня 1915 р. січові стрільці зайняли позиції на схилах гори Маківка. Російська армія генерала М. Іванова в цей час розгорнула наступ через Карпати з метою прорватись до Угорщини. Штурм російськими підрозділами позицій ЛУСС розпочався в ніч з 28 на 29 квітня. Аж до 2 травня тривали запеклі бої, внаслідок яких російські війська були відкинуті за річку Головчанку. На Маківці загинули 42 січовики, 72 зазнали поранень, 35 потрапило в полон. Наприкінці серпня 1915 р. галицькі курені знову втягнулися в запеклі бої в подільських степах між Серетом і Стрипою.
2 листопада зусиллями стрілецьких куренів було ліквідовано прорив росіян на Бережани.
Зиму 1915–1916 рр. полк УСС перебував у тилу, займаючись військовою підготовкою і культурно-освітньою роботою. У ході Брусиловського прориву влітку 1916 р. австрійське командування знову прикрило січовими стрільцями найважливіший відрізок фронту — шлях із Підгаєць на Бережани. На горі Лисоні полк УСС втратив 150 чоловік убитими і декілька сотень стрільців потрапили у російський полон, до таборів Симбірська і Царицина.
Отже, у ході воєнних дій 1914–1916 pp. легіон УСС значно скоротився через втрати. В 1916 р. полк УСС, що виконував бойове завдання під Тернополем, був оточений переважаючими силами противника. Лише 150 бійців вийшли з оточення, їх було виведено в тил і переформовано. Восени 1916 р. стрілецькі старшини на чолі з Д. Вітовським розпочали велику культурно-освітню місію на Волині. За допомогою громадських діячів Львова К. Студинського, П. Мишуги січовики придбали для волинських шкіл 1500 підручників, чимало приладів. На фронт під Бережани вже оновлений полк повернувся у лютому 1917 р.
У березні–жовтні 1918 р. полк УСС під командуванням сотника О.Микитки, згідно з умовами Берестейського миру 1918 р., у складі австро-німецьких військ здійснив похід на Наддніпрянську Україну (Жмеринка—Бірзула—Херсон—Нікополь—Олександрівськ).
На початку жовтня 1918 р. УСС було передислоковано з Херсонщини на Буковину, в Чернівці. Після утворення Західноукраїнської Народної Республіки в листопаді 1918 р. полк передислоковано до Львова, де він став ядром Української Галицької армії.
Завдання
1. Яким був статус УСС у складі австрійської армії?
2. В яких битвах Першої світової війни брав участь Легіон УСС?
3. Що було особливого у підготовці вояків Легіону УСС?
4. Чим можна пояснити масовий героїзм «усусів» на фронтах Першої світової війни?
Робота з таблицею
Воєнні дії на території України у 1914—1917 рр.
Серпень–вересень1914 р.Галицька битва. Захоплення російською армією Галичини, Буковини, частини Карпат
Кінець 1914 — початок 1915 рр. Позиційна війна на Східному фронті
Березень 1915 р.Взяття російською армією Перемишля
Квітень 1915 р.Контрнаступ німецько-австрійських військ у Галичині. Відступ російської армії. Польща, Західна Україна, Західна Білорусь, частина Прибалтики опинилися під контролем Німеччини
Квітень–травень1915 р.Запеклі бої УСС із російськими військами на горі Маківка в Карпатах. Відступ російських військ по всій лінії фронту
Осінь 1915 р.Російська армія залишила Польщу, Литву, Буковину, Східну Галичину, частину Латвії та Білорусії, п’ять повітів Волині
Кінець 1915 — початок 1916 рр.Стабілізація фронту. Позиційна війна
Травень–червень 1916 р.Брусиловський прорив, наступ російських військ на Південно-Західному фронті під командуванням генерала О. Брусилова, прорив австрійської лінії фронту, захоплення російськими військами Східної Галичини, Буковини, Волині. Лінія фронту залишалась незмінною до літа 1917 р.
Весна–літо 1916 р.Контрнаступ німецьких військ. Зупинення посування російської армії
Серпень–вересень1916 р. Битва УСС із російськими військами в районі гори Лисоня під Бережанами
Червень 1917 р. Невдалий наступ російської армії на львівському напрямі. Витіснення російських військ із Галичини, Буковини. Стабілізація фронту до укладення Брест-Литовського мирного договору між РСФРР і Німеччиною (3 березня 1918 р.)
Перевірте свої знання
Історичний диктант
Дайте заперечну або ствердну відповідь. Виконати письмово.
1. Галицька битва — одна із найбільших битв Першої світової війни.
2. На території України воєнні дії вів Південно-Західний фронт.
3. Командуючим Південно-Західного фронту в Галицькій битві був О.Брусилов.
4. Галицька битва тривала з 20 серпня 1914 — 23 вересня 1914 р.
5. Галицька битва тривала 33 дні.
6. 21 серпня російські війська зайняли місто Львів.
7. Внаслідок Галицької битви російські війська зайняли Східну Галичину, частину Західної і майже всю Буковину з м. Чернівці.
8. В ніч з 15 на 16 листопада 1914 р. німецько-турецький флот несподівано обстріляв Севастополь, Одесу, Феодосію і Новоросійськ.
9. Основною метою російської адміністрації на західноукраїнських землях було створення передумов для органічного включення цих земель до складу Російської імперії.
10. На території західноукраїнських земель було створено Галицько-
Волинську губернію.
11. Генерал-губернатором новоствореної губернії було призначено графа О. Мєзенцева.
12. У 1914 р. було заарештовано митрополита греко-католицької церкви Андрія Шептицького.
Захоплення Галичини було предметом особливої гордості для Російської імперії. Австро-угорські війська зазнали такої відчутної поразки, що вона поставила державу на грань цілковитого краху. Російська окупація західноукраїнських земель тривала до весни — початку літа 1915 р. У березні 1915 р. російським військам удалося взяти фортецю Перемишль (у полон потрапило 120 тис. австрійців). Але це був останній успіх росіян у кампанії 1914–1915 pp.
Брусиловський прорив був, мабуть, найвдалішою воєнною операцією російської армії за весь час війни. Але спроба захопити Львів закінчилася провалом.
1917 р. виявився теж багатим на військово-політичні події. У Росії перемогла Лютнева буржуазно-демократична революція, внаслідок якої було повалено самодержавство і до влади прийшов Тимчасовий уряд.
З’явилась перспектива покінчити з війною. Але уряд стояв на позиціях продовження війни до «переможного кінця». Організований наступ російської армії влітку 1917 р. призвів до розгрому російських військ у Галичині і на Буковині. Уже вкотре західноукраїнські землі стали ареною кривавих битв. До кінця 1917 р. німецько-австрійська армія просунулася на схід по українській території навіть далі, ніж вони були наприкінці 1915 р. 25 жовтня 1917 р. до влади у Петрограді внаслідок перевороту приходять більшовики.
Тимчасовий уряд було повалено, у грудні новий уряд В. Леніна розпочав мирні переговори про вихід Росії з війни.
Список використаних джерел:
Новий довідник: Історія України. С. Крупчан, Т. Крупчан, О. Скопненко. Київ: Казка. 2005
Page updated
Google Sites
Report abuse