Тема 5. Економіка домогосподарства

У ринковій системі надзвичайно важливе місце посідає домашнє господарство. Воно є  власником більшої частини ресурсів і  відіграє помітну роль в  організації всього суспільного виробництва. 

Домашнє господарство (домогосподарство)  — економічний суб’єкт, у складі якого виділяють  одного або більшу кількість індивідів, що спільно здійснюють господарську діяльність і  мають спільний бюджет. 

Характерними рисами домогосподарства є:

 • приватна власність на економічні ресурси (трудові, грошові й  деякі види земельних ресурсів);

 • здатність самостійно приймати рішення; 

• прагнення максимального задоволення своїх потреб. 

Домашні господарства використовують доходи, отримані від продажу своїх ресурсів, для придбання товарів і  послуг, вироблених підприємствами. 

В економіці країни домогосподарство виконує чотири основні функції:

 1) постачальника ресурсів; 

2) споживача товарів і  послуг; 

3) заощадника доходів; 

4) інвестора доходів. 

Важливою функцією домогосподарств є  споживання. На рівень споживання та процес прийняття рішення щодо споживчого вибору впливає поведінка споживача. 

Кожен споживач прагне отримати від споживання максимальну (найбільшу) корисність. Корисність  — це оцінка споживачем здатності речей та послуг задовольняти його потреби. Споживач оцінює речі та послуги суб’єктивно. У  демократичному суспільстві визнають і поважають право кожної людини мати свою оцінку корисності. Наприклад, цілком природно, що одна людина віддає перевагу (тобто визнає вищу корисність) новому кінофільму, друга — заняттям у спортзалі. Так само природною є і зміна вподобань людей протягом життя. Важливо, щоб, задовольняючи власні потреби та досягаючи максимальної корисності для себе, людина не шкодила іншим, не обмежувала їхнє право на задоволення потреб. 

Раціональним можна вважати лише того споживача, який здатний усвідомити власні потреби та визначити корисність речей і  послуг, якими він ці потреби задовольняє;  зорієнтований на до сягнення найбільшої корисності від усіх споживаних речей та послуг. 

Суттєвим обмеженням у  задоволенні потреб є  дохід споживача. Кожна спожита річ або послуга мають ціну. Їхня сукупна вартість не може перевищувати доходу споживача. Тому раціональний споживач узгоджує власні потреби, оцінки корисності, переваги з  наявними доходами 

Права споживачів 

Споживання товарів та послуг є  неодмінною умовою задоволення потреб членів домогосподарств. Для того щоб ці потреби задовольнялися найбільш ефективно, необхідно знати, які права має людина як споживач. Так, у 1973 р. Консультативна асамблея Євросоюзу прийняла Хартію захисту спожи вачів, у  1985  р. ООН було ухвалено, а  в  1999  р.  — розширено Керівні принципи ООН для захисту інтересів споживачів. Це такі права: 

• право на основні (базові) товари й  послуги, які забезпечують життєздатність людини: достатнє харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров’я, освіту, житлово­комунальні послуги, водопостачання та санітарію;

 • право бути захищеним від товарів і  послуг неналежної якості та технологій їх виробництва, шкідливих для здоров’я або життя; 

• право на повну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари й послуги, щоб робити свідомий вибір та бути захищеним проти шахрайства та введення в оману через рекламу та маркування; 

• право на вільний свідомий вибір товарів і  послуг, керуючись оптимальним співвідношенням ціна—якість;

 • право відстоювати свої споживчі інтереси та здійснювати вплив на урядову політику; 

• право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісними або небезпечними товарами й  послугами, намаганнями ввести в  оману;

 • право на здобуття знань і  навичок, які дозволяють споживачу здійснювати компетентний вибір товарів і  послуг, знати свої споживчі права та нести відповідальність за свої дії; 

• право жити та працювати в здоровому фізичному оточенні, що не несе загрози добробуту теперішніх і майбутніх поколінь. 

Прийняття ООН цих принципів сприяло остаточному вдосконаленню визначення прав споживачів і зміцненню їхніх позицій та авто ритету у  світовій спільноті як для країн із розвиненою економікою, так і  для країн, що розвиваються. Також ці принципи втілені в  Конституції України та Законі України «Про захист прав споживачів». 

Крім того, кожен споживач має сам докласти зусиль до того, щоб отримати якісний товар або послугу. Для цього спеціалістами було розроблено спеціальні пам’ятки споживачів, де вміщено поради, які необхідно знати кожному. Так, у  кожному магазині обов’язково мають бути: 

• «Куточок споживача», де містяться пам’ятка про права й  обов’язки продавця та покупця, відомості про продавця (адреса, телефон, ПІБ директора), адреса і телефони контролюючих органів; 

• Закон України «Про захист прав споживачів», відповідні правила торгівлі тощо; 

• «Книга відгуків і  пропозицій» у  доступному місці. Продавці й  касири мусять мати значки (бейджики), на яких зазначені їхні посади й  імена.Перш ніж оплачувати обраний товар або послугу, перевірте: 

• відповідність названої продавцем ціни до тієї, що зазначена в ціннику чи прейскуранті; 

• якщо товар штучний — чи не пошкоджена упаковка і чи справді в ній той товар, за який ви сплачуєте гроші; комплектність товару; наявність супроводжувальної документації. При цьому попросіть продавця продемонструвати, як працює товар і  як ним користуватися; • якщо товар ваговий — чи правильно працюють ваги; 

• наявність необхідної інформації на упаковці та в супроводжувальній документації. Слід детально ознайомитися із цією інформацією, перш за все звернути увагу на термін придатності, гарантійні зобов’язання виробника тощо. 

Під час купівлі товару (оплати послуги, роботи) простежте: 

• щоб вам видали касовий чек (якщо товар тривалого зберігання, попросіть також виписати товарний чек) і  щоб на чеку було відображено сплачену суму; 

• щоб у  паспорті виробу було точно вказано дату покупки й назву магазину-продавця 

Бюджет домогосподарств 

Можливості споживання безпосередньо залежать від бюджету домогосподарства.

 Бюджет (від фр. budget  — шкіряний гаманець)  — грошове вираження збалансованого розпису доходів і  видатків за певний період часу.

 Бюджет наповнюється з  доходів членів домогосподарства, які можуть бути такими: 

• заробітна плата; 

• пенсія, стипендія, інша соціальна допомога; 

• дохід від особистого підсобного господарства; 

• дохід від підприємницької діяльності; 

• дохід від інших джерел (банківські рахунки, цінні папери, рента). 

Звичайно, у  багатьох випадках поняття бюджету в  домогосподарстві розглядають неофіційно. Загалом це рідкість, коли хтось із родини береться складати реальний, відбитий в  окремому документі план доходів і  витрат. Хоча коли це справді потрібно, зручно застосовувати спеціалізовані програми або мобільні додатки. 

Однією із частин бюджету домогосподарства є  заощадження. Заощадження  — це та частина доходу, яка не витрачена на сплату податків або купівлю благ. Домогосподарства заощаджують, щоб мати кошти в  разі непередбачених обставин: хвороби, нещасного випадку або втрати роботи, виходу на пенсію, а  також на майбутні витрати на освіту дітей, для фінансової захищеності тощо. 

Однак просто необхідності до заощадження недостатньо. Вона має супроводжуватися можливістю заощаджувати, що залежить від розміру доходу. 

Якщо дохід сім’ї дуже низький, то вона може мати від’ємні заощадження, тобто сім’я споживає більше, ніж складає її дохід. Це відбувається тоді, коли беруть позику або використовують заощадження, зроблені в роки з вищими доходами. Ідея раціонального споживання передбачає, що доходи домогосподарства не можуть бути меншими за його витрати.

І нарешті, деякі люди заощаджену частину доходу використовують для здійснення ділових операцій, наприклад, інвестують його в  цінні папери, валюту, коштовності, нерухомість тощо. 

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018