Тема 6. Поняття дискримінації. Основні форми та прояви дискримінації. 

Дискримінація – нерівне ставлення, менш прихильне поводження з людиною через її певні ознаки (вік, стать, релігійні, політичні переконання, мову, інвалідність, ВІЛ-позитивний статус, расову приналежність, сексуальну орієнтацію, майновий, сімейний стан, місце проживання тощо). 

Давайте розглянемо поняття «дискримінації» у юриспруденції.

2012 році був прийнятий Закон “Про засади запобігання та протидію дискримінації”, а в 2014 до нього було внесені правки. Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина.

 Він визначає дискримінацію як:

 Ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Формування поняття. Види дискримінації.

У сучасному світі є багато форм та видів дискримінації, про які ти можеш навіть не здогадуватись. Але знання — це сила у боротьбі з нею. Це особливо актуально через події в країні, масову й вимушену хвилю біженців, зміну політичних, ціннісних та мовних орієнтирів.  Щоб ніхто не зміг якось тебе дискримінувати, треба розумітися на цьому, знати свої права та вміти відстоювати їх. 

Тож давайте розглянемо, які є прояви дискримінації:

• дискримінація за станом здоров'я;

• дискримінація людей з інвалідністю;

• дискримінація за місцем проживання/громадянством;

• дискримінація за статтю;

• дискримінація за етнічним походженням;

• дискримінація за релігійними переконаннями;

• дискримінація за політичними переконаннями;

• дискримінація за віком;

• дискримінація за мовою;

• дискримінація за сексуальною орієнтацією.

Дискримінація має напрямки:

1. Дискримінація де-юре, або правова (ґрунтується на обмеженні прав,

що підкріплено законодавством)

2. Дискримінація де-факто, або неофіційна (ґрунтується на сформованих

моральних нормах, соціальних звичаях і традиціях поведінки)

Існує такі форми дискримінації:

1. Пряма дискримінація – характеризується як намір дискримінувати

особу чи групу (небажання влаштовувати на роботу через певну

національну ознаку).

2. Непряма дискримінація зумовлена впливом напрямку політики або

конкретних заходів, коли особу або групу осіб певної меншини ставлять

де-факто у невигідне становище порівняно з іншими.

3.Підбурення до дискримінації –вказівки, інструкції або заклики до дискримінації.

4. Утиск- небажана для особи/групи осіб поведінка, мета якої – принизити їх людську гідність, створити довкола них ворожу чи образливу атмосферу.

5. Відмова у розумному пристосуванні – непоґрунтована умова внести необхідні зміни, які б забезпечили всім людям можливість користуватися правами та послугами.

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018