Тема 3. Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Надання українця

Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом було підписано в 2014 р. у два етапи. Під час першого етапу (21 березня) підписано політичну частину Угоди. На другому етапі (27 червня) підписали економічну частину Угоди. 

Угода про асоціацію України з ЄС мала стратегічне значення для країни: відбулася зміна географічної структури українського експорту на користь збільшення його обсягів до країн ЄС. Україна стала однією з п’яти країн – найбільших експортерів сільськогосподарської продукції до ЄС (листопад 2017 р. – жовтень 2018 р.). Поки що Україна експортувала переважно сировину (зокрема, аграрну), але Угода створила можливості й для експорту переробленої продукції. На цей вид товарів мита повністю знято, а на сировину знято лише частково (у межах квот). Передбачається, що Угода сприятиме перетворенню України на розвинену європейську державу, і наша країна не залишиться «сировинним придатком» Європи. 

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом – не просто величезний бюрократичний документ, який почав скеровувати важливі українські реформи, а й символ інтеграції з Європою. Україна врештірешт стала частиною єдиного ринку ЄС, принаймні на рівні товарів і послуг. Українські підприємства отримали змогу поступово здобувати в òвропі більше партнерів, клієнтів тощо.

25 лютого 2010  р Європарламент надав Єврокомісії мандат для роботи над «дорожньою картою» безвізового режиму між Україною та країнами ЄС 

22 листопада 2010 р. Саміт у Брюсселі, під час якого Україні було надано План дій щодо лібералізації візового режиму, який складався з двох фаз 

20 квітня 2011 р. Президент України затвердив Національний план з виконання Плану дій щодо візової лібералізації 

28-29 листопада 2013 р. Саміт у Вільнюсі, на якому було зірвано підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС та призупинено євроінтеграційний процес на час Революції Гідності 

27 травня 2014 р. Європейська комісія позитивно оцінила виконання Україною першої фази Плану дій 

28 червня 2014 р. Рада ЄС із закордонних справ ухвалила рішення про перехід України до другої фази Плану дій 

18 грудня 2015 р.Єврокомісія опублікувала заключний звіт про виконання Україною другої фази Плану дій 

20 квітня 2016р. Європейська комісія ухвалила політичне рішення про включення України до списку країн, громадяни яких мають право відвідувати країни – члени шенгенської зони на термін не довше ніж  днів 

26 вересня 2016 р. Комітет Європарламенту з громадянських свобод підтримав надання Україні безвізового режиму 

17 листопада 2016 р. Колегія постійних представників Євросоюзу дала зелене світло Раді ЄС для початку проведення переговорів з Європарламентом щодо безвізу в Україні 

24 листопада 2016 р. Гучний «провал» безвізу на саміті Україна–ЄС, на якому очікувалося, що буде озвучено дату впровад 

9 березня 2017 р Комітет з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ Європарламенту проголосував за безвіз для України 

5 квітня 2017   р Депутати Європарламенту погодили безвіз для України під час дебатів, які є фінальним оглядом голосів перед голосуванням 

6 квітня 2017   р. Європарламент проголосував за впровадження безвізу з Україною.

11 травня 2017 р. у Страсбурзі Рада міністрів òвросоюзу урочисто підписала документ про скасування візового режиму між Україною та òвросоюзом. Рішення про безвізовий режим між Україною та ЄС опубліковано в Офіційному журналі òвросоюзу. 

Безвізовий режим стосується тільки громадян України, які мають біометричні паспорти. Час перебування в шенгенській зоні не повинен перевищувати 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. Безвізовий режим дає право на відвідування культурних і спортивних заходів, журналістські подорожі, короткострокове навчання та обмін досвідом, поїздки на лікування тощо. Водночас безвізовий режим не дає права на роботу в країнах ЄС, зокрема на короткострокову. Безвізовий режим також не дає права на постійне проживання в країнах ЄС. Для цього, як і раніше, потрібно оформити спеціальну національну візу або дозвіл на проживання. 

Список використаних джерел: 

  Новий довідник: Історія України. С. Крупчан, Т. Крупчан, О. Скопненко. Київ: Казка. 2005