Термін економіка утворився від грецьких слів oikos, що у перекладі означає будинок, господарство і nomos – правило, закон. Сукупність цих слів у буквальному значенні означає «правила ведення домашнього господарства». 

У сучасному розумінні дефініція економіка має різні трактування і може означати як господарську систему, в якій людина здійснює усвідомлену діяльність з метою отримання необхідних для неї благ, так і науку. 

Економіка як організація господарювання, має певну структуру і характеризує стан господарського життя. У цьому аспекті економіка включає: 

1. Сукупність галузей людської діяльності, серед яких в Україні вирізняють:  

• промисловість і сільське господарство;  

• транспорт і зв’язок; 

• будівництво;  

• торгівлю й громадське харчування;  

• матеріально-технічне забезпечення і збут;  

• житлово-комунальне господарство;  

• побутове обслуговування населення;  

• освіту, науку і наукове обслуговування та ін. 

2. Сукупність сфер господарської діяльності, а саме: 

• сферу виробництва – створення матеріально-речових благ, що задовольняють людські потреби;  

• сферу послуг – діяльність людей, результати якої не набувають речової форми (банківські, освітні, транспортні, інформаційні послуги, консультування тощо); 

• сферу створення нематеріальних благ – розробку продуктів інтелектуальної власності (винаходи, товарні марки, фірмові найменування);  

• набуття прав користування окремими ресурсами;  

• завоювання репутації, ділового іміджу фірми;.

3. сукупність державного і недержавного (приватного) секторів економіки; 

4. сукупність регіональних господарств (економік). 

У зв’язку з тим, що господарства розміщені на певних територіях, існує національна, регіональна та світова економіка. 

Економіка – це наука про ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, про шляхи й методи одержання максимально можливого прибутку за найменших витрат. 

Економіка – наука про господарство, а саме — про організацію та управління виробництвом, ефективне використання ресурсів, збут і споживання товарів. 

Економіка держави в соціальній сфері має виражати інтереси всіх прошарків населення, покликана забезпечувати добробут народу, мусить відновлювати й водночас забезпечувати множинність форм і механізмів господарювання. 

Серед соціальних цілей економіки вирізняють: 

• забезпечення членам суспільства високого прожиткового мінімуму й надання матеріальної допомоги тим, кому, через об’єктивні причини, вона необхідна; 

• установлення привілеїв незаможним і вилучення привілеїв у тих, хто в них не має потреби;  

• створення умов, які дають змогу громадянам заробляти кошти для повноцінного життя будь-яким законним способом;  

• створення умов, що забезпечують задоволення високого рівня потреб громадян в освіті, медичній допомозі і та ін.;  

• забезпечення сприятливих умов праці для найманих робітників, захист їх від негативних впливів ринкової економіки;  

• забезпечення економічної безпеки членів суспільства;  

• захист цивільних та політичних прав і свобод, що відповідають принципам правової, соціальної держави;  захист від політичного переслідування й адміністративної сваволі;  

• створення сприятливого соціально-психологічного клімату як у суспільстві загалом, так і в окремих його осередках і структурних утвореннях та ін. 

Критерієм соціальної економіки є рівень життя народу, кожного громадянина. Цей рівень не зводиться до прибутків і споживання, а охоплює також умови праці й побуту, обсяг і структуру робочого та вільного часу, характеристики культурного, освітнього рівня суспільства, здоров’я, демографії та економічної ситуації. 

Потреби – це об’єктивні умови існування людей. Вони означають необхідність у певних речах і бажання володіти ними. Людські потреби надто різноманітні, оскільки людська особистість дуже багатогранна. З одного боку, людина виступає як біологічна істота і для її функціонування об'єктивно необхідними є продукти харчування, одяг, житло. Такі потреби називають фізичними. З іншого боку, людина – це соціальна істота, тому багато її потреб визначаються необхідністю спілкуватися, брати участь в управлінні, мати певний рівень освіти, культури, прагненням виділитися зпоміж інших людей, самореалізуватися.

Потреби виникають разом із народженням самої людини, і в процесі розвитку людського суспільства можуть змінюватись як кількісно, так і якісно, відповідно до зміни умов виробництва споживчих благ, удосконалення техніки і технології, залежно від соціального стану, грошових доходів та ін. 

Наприклад фізична потреба в їжі є незмінною, але при цьому вона може змінитися якісно: прагнення споживати корисніші, дорожчі, багатші вітамінами чи вишуканіші продукти. Фізичні потреби в одязі, житлі, побутових приладах, змінюються надто часто, одні з них застарівають і взагалі більше не використовуються, інші постійно вдосконалюються, якісно змінюються. 

Потреби неможливо повністю задовольнити, вони зростають швидше, ніж умови для їх задоволення. Безмежність потреб породжує людська фантазія, вони виникають під впливом розвитку науки, техніки, соціальних відносин. 

Незважаючи на різноманітність людських потреб, їх можна згрупувати за певними ознаками, тобто здійснити їх класифікацію. 

Прагнення задовольнити потреби лежить в основі економічної діяльності різних суб’єктів господарювання. Так виникають їх економічні інтереси або економічні потреби. Економічні інтереси – це діяльність різних господарських суб’єктів, спрямована на реалізацію їх економічних потреб. 

Економічні потреби – осмислена необхідність у чому-небудь людини, соціальної групи, суспільства в цілому для підтримки умов життєдіяльності і подальшого розвитку, тісно пов’язані з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням. Економічні потреби постійно зростають, вони є ідеальним внутрішнім мотивом людини, що спонукає її до економічної діяльності для забезпечення передусім власного добробуту та членів своєї сім’ї. 

Сама потреба не означає, що її можна задовольнити, економічний інтерес спрямовує діяльність людини на задоволення цієї потреби. Наприклад, потреба в підвищенні добробуту певного робітника формує економічний інтерес – підвищення прибутку. Економічні інтереси формуються як на рівні окремих робітників, так і на рівні колективу певного підприємства, на рівні суспільства в цілому. 

Економічні блага – це сукупність матеріальних речей і послуг, які створені в процесі виробничої діяльності й використовуються для задоволення людських потреб. Між іншим, їхня кількість порівняно з потребами обмежена. Частину благ, що існують вільно в природі, відносять до благ взагалі, а не до конкретного економічного блага. Прикладом звичайного блага є, зокрема, вода як така, що ллється під час дощу або тече рікою. Водночас за певних умов вода перетворюється на економічне благо. Сучасна людина вживає воду, в якості якої вона впевнена, наприклад, купує в спеціальних мережах продажу, а не п’є з річки. 

Процеси, що забезпечують задоволення потреб: виробництво, розподіл, обмін і споживання 

Матеріальні потреби людини різноманітні, на їх задоволення спрямовано економіку. Економіка представляє собою єдність динамічно взаємодіючих процесів виробництва, розподілу, обміну, споживання. 

Виробництво – це процес створення матеріальних благ (послуг). 

Розподіл – це ланка, яка зв’язує виробництво й споживання (розподіл засобів виробництва, розподіл трудових ресурсів, розподіл предметів споживання). 

Обмін – це ланка, яка зв’язує виробництво та споживання (обмін засобів виробництва, обмін діяльністю та здібностями, обмін предметами споживання). 

Споживання – використання створених благ. Розрізняють виробниче та особисте споживання. 

Виробниче споживання – це використання засобів виробництва та робочої сили працівника для створення суспільно-необхідного продукту. У процесі особистого споживання відбувається відтворення робочої сили. 

Задоволення потреби створює основу для нового виробництва. Таким чином відбувається економічний кругообіг – послідовно змінюють один одного стадії виробництва, розподілу, обміну та споживання. 

Учасники (суб’єкти) економічних відносин 

Учасників економічних відносин називають економічними суб’єктами. Серед безлічі учасників господарювання сучасна економічна теорія виокремлює три основні групи суб’єктів економічних відносин: 

1. Домашні (сімейні) господарства. 

2. Підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спеціалізації. 

3. Держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту. Економічними суб’єктами також можуть бути учасники з різними ролями: 

• фізичні особи, які не обмежені законом у правосуб’єктності та дієздатності;  

• юридичні особи всіх форм власності;  

• підприємці, як власники виробничих ресурсів, так і користувачі цих ресурсів;  

• працедавці, що наймають на роботу, і наймані працівники;  

• власники землі, нерухомості та орендарі, що беруть землю і нерухомість у користування; 

• платники податків та органи фінансової влади;  

• кредитори та боржники та ін. 

Наскільки складним є економічне життя суспільства, настільки різні економічні суб’єкти-учасники цього життя, що вступають в економічні відносини. 

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018