Людська гідність – це визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти 

Природне право – теоретична доктрина â теорії права, за якою головним джерелом права є сама природа, а не воля законодавця. Також термін визначає і саме право, задане природою. Людині природні права належать від народження, вони закладені в самій її сут ності й однакові для всіх. 

Гідність  — внутрішня переконаність людини у  власній цінності, почуття самоповаги та поваги до інших людей.

Організація Об’єднаних Націй (ООН)  — всесвітня міжнародна організація, створена для збереження та  зміцнення миру у  світі, розвитку співробітництва між державами. До ООН належать 193 держави. 

Під поняттям честь слід розуміти категорію етики, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, та усвідомленням особою цієї оцінки. Таке бачення відповідає міжнародним стандартам, наприклад Міжнародному пакту про грома ­ дянські та політичні права. 

Як форма усвідомлення індивідом самого себе, честь, як і гідність, регулює поведінку людини і ставлення до неї оточуючих. Але, на відміну від гідності, честь не базується на принципі рівноправності всіх людей, а залежить від соціального або професійного статусу чи репутації. 

Під поняттям гідність розуміється моральна цінність та суспільна значимість людини як особистості. Об’єктивний аспект гідності називається людською (антропною) гідністю безвідносно до індивідуал.

Людська гідність – основа природного права. Охорона і захист людської гідності 

Людська гідність – це поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність будь­якої людини як особистості. У цьому проявляється сутність поняття гідності як основи природного права. Це право людини вважається природним у тому розумінні, що організоване на правових засадах суспільство виходить з необхідності та доцільності визнання свободи людей, їхніх рівних можливостей і пов’язується лише з фактом народження та існування людини.

 Поняття гідності розкривається і закріплюється в законодавствах більшості країн та в міжнародному праві. 

Загальна Декларація прав людини (стаття 1): «Всi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi та правах. Вони надiленi розумом i совiстю i повиннi дiяти одне щодо одного в дусi братерства». 

За Конституцією України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 

Право на повагу до людської гідності складається з таких складових частин: 

• Право на недоторканність гідності 

• Право на захист гідності в разі порушення 

Право на недоторканність гідності полягає в забороні здійснювати будь­які дії, якими можуть бути порушені ці особисті права. Здебільшого гідність може порушуватися шляхом поширення недостовірної інформації. При цьому неважливо, яким способом здійснюється поширення інформації (усним, письмовим, за допомогою творів мистецтва, міміки, жестів та інших усталених дій, за допомогою ЗМІ, електронних комунікацій тощо). Основним є те, щоб ця інформація стосувалася певної особи, була викладена недостовірно та порушувала її особисті немайнові права. Поширення інформації є не єдиним способом порушення гідності. До інших способів слід зарахувати вчинення певних незаконних насильницьких дій над особою, наприклад катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує людську гідність, поводження та покарання, примусові медичні досліди та експерименти тощо. 

Україна ратифікувала міжнародні документи, що гарантують захист від приниження людської гідності. Наприклад, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, у якому зазначено: 

Стаття 7. Нікого не може бути піддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню чи покаранню. Зокрема, жодну особу не може бути без її вільної згоди піддано медичним чи науковим дослідам.

 Стаття 8.

 1. Нікого не можуть держати в рабстві: рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах. 

2. Нікого не можуть держати в підневільному стані. 

3. Нікого не можуть приневолювати до примусової чи обов’язкової праці.

4. Основним способом захисту гідності є захист прав у суді. 

Рівноправність 

Поняття рівність і рівноправність громадян, незважаючи на певну подібність, мають суттєві відмінності. Люди не всі рівні за своїми фізичними можливостями, соціальним статусом, за рівнем життя, моральними характеристиками, і в цьому сенсі жодні права не спроможні їх зрівняти. Конституція може лише надавати рівні права, і це мета кожної демократичної держави.

 Рівноправність – це юридична рівність, а саме: рівність прав та обов’язків. У Конституції України, як і в більшості конституцій світу, йдеться про три аспекти рівноправності (ст. 24): 

Рівність усіх перед законо ----Рівність незалежно від раси, кольору шкір ----Рівність прав жінки та чоловіка 

Рівність перед законом означає, що останній поширюється на всіх, незалежно від посади, особливих заслуг, соціального статусу тощо. Юридична відповідальність перед законом за його порушення є однаковою для всіх громадян. 

У ст. 129 Конституції Укра їни проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед судом. 

Рівність незалежно від раси та кольору шкіри означає, що всі раси, нації, етнічні групи мають однакові права на існування та самостійне ви значення своєї долі. 

Поряд із трьома зазначеними аспектами рівноправності, у конституціях уживаються і значно ширші формулювання. У Конституції України йдеться про те, що не може бути привілеїв чи обмежень за політичні та релігійні переконання, соціальне походження, майновий стан, місце проживання, за мовними чи іншими ознаками (ст. 24). 

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018