Тема 3. Міжнародні відносини. Особливості міжнародного права. Система безпеки

Головними суб’єктами міжнародного права залишаються держави, що виступають на міжнародній арені, спираючись на основну властивість державності – суверенітет. 

Держави мають право вступати в будь-які міжнародно-правові відносини: укладати міжнародні договори, брати участь у діяльності міжнародних організацій, підтримувати дипломатичні, консульські та інші зв’язки, виступати стороною в Міжнародному суді ООН, у разі потреби – правомірно застосовувати силу відповідно до Статуту ООН тощо. 

У міжнародних відносинах над державами немає верховної влади, але всі держави мають сумлінно виконувати свої міжнародні зобов’язання. У разі порушення міжнародно-правових зобов’язань держава як суб’єкт міжнародного права несе міжнародно-правову відповідальність, незалежно від того, який її орган або посадова особа своєю поведінкою завдали шкоди міжнародному праву. Поряд із міжнародно-правовою відповідальністю держави до міжнародної кримінальної відповідальності можуть бути притягнені посадові особи. 

У теорії міжнародних відносин існують різноманітні підходи до класифікації міжнародних суб’єктів. Окрім суверенних держав, до державних суб’єктів міжнародного права відносять також створені суверенними державами міжнародні, міжурядові, міжпарламентські організації, у тому числі наднаціональні (зразком слугує Європейський Союз). До цієї групи також належать суб’єкти федерації, органи регіонального управління та місцевого самоврядування. До недержавних міжнародних суб’єктів відносять неурядові міжнародні організації, транснаціональні корпорації, 

Зовнішньополітична діяльність суб’єктів міжнародного права базується на загальноприйнятих принципах міжнародних відносин, які впливають на характер міждержавних відносин. Головним міжнародним документом сучасності, у якому сформульовані основні принципи міжнародних відносин і передбачені заходи щодо їх дотримання, є Статут ООН. 

Міжнародне право має свої особливості. Від інших галузей воно відрізняється предметом та методом правового регулювання, об’єктом і суб’єктами права, а також способами забезпечення виконання міжнародноправових норм. 

Предмет  регулювання  міжнародного права . Міжнародне право  регулює відносини, що  виходять за межі як  внутрішньої  компетенції кожної  конкретної держави,  так і її територіальних  меж. 

Метод правового  регулювання. Застосовується  імперативний метод  правового  регулювання  суспільних відносин,   що полягає в  обов'язковому  виконанні  розпоряджень, які  містяться в нормах  міжнародного права. 

Суб’єкти  міжнародного права. Особливість суб’єктів  міжнародного права  виявляється  в чіткому   встановленні переліку  цих суб’єктів, який є  остаточним і не  підлягає розширенню.  Хоча щодо останнього  твердження серед  науковців точаться  дискусії. 

Суб’єктами міжнародного права є:  

• держави;  

• нації і народи, що борються за своє національне визволення;  

• міжнародні організації та інші похідні суб’єкти міжнародного права 

Серед суб’єктів міжнародного публічного права головне і визначальне місце належить суверенним державам, що виступають як основні суб’єкти міжнародного права. Саме від їхньої діяльності залежать стабільне існування і функціонування всієї міжнародної системи в цілому, збереження сформованої системи міжнародних відносин. Адже тільки держави, діючи в межах міжнародно-правових норм, володіють реальною силою і можливостями із забезпечення миру і міжнародної безпеки. 

До кола об’єктів міжнародного права входять конкретні матеріальні й нематеріальні блага, що не належать винятково до внутрішньої компетенції держави і можуть виходити за межі державної території. Як об’єкти міжнародно-правових відносин можуть виступати: 

• територія та міжнародний простір;  

• дії та утримання від дій. 

Територія виступає як об’єкт міжнародно-правових відносин, наприклад, у мирних договорах. Дії можуть бути об’єктом, наприклад, у пактах про взаємодопомогу. Утримання від дій є об’єктом міжнародноправових відносин, наприклад, у пактах про нейтралітет. 

Способи забезпечення виконання чинних норм міжнародного права також мають свої особливості. Вони носять координаційний характер, тобто створюються самими суб’єктами міжнародного права в результаті взаємних компромісів. Тому норми міжнародного права є результатом узгодженої волі держав. 

Міжнародним правом передбачено можливість примусу до дотримання норм міжнародного права. Такий примус здійснюється самими суб’єктами міжнародного права, як правило, державами, на основі чинних міжнародноправових норм і в межах відповідних міжнародних договорів.

Система безпеки  

Система безпеки включає заходи, спрямовані на підтримку міжнародного миру, запобігання війні, з надання колективної відсічі агресії і колективної допомоги. Ця співпраця може здійснюватися і в рамках ООН, НАТО, ОБСЄ та інших міжнародних організацій безпекового характеру як на регіональній, так і на міжрегіональній основі.

Україна надає особливого значення діяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. Починаючи з 1992 р. Україна виступає активним учасником військових підрозділів операцій ООН з підтримання миру. Військовослужбовці ЗСУ брали участь в операціях ООН: у ДРК, на Кіпрі, у Косові, Кот-д’Івуарі, Ліберії, Судані та Південному Судані.  

Співпраця з ООН у галузі роззброєння зосереджується на зміцненні сфери контролю над нерозповсюдженням зброї масового знищення, дотриманні санкційних режимів Ради Безпеки ООН. 

Виходячи з нагальної необхідності розробки світовою спільнотою ефективних заходів боротьби з тероризмом, Україна приєдналася до глобальної антитерористичної коаліції, підтвердила свою готовність докласти максимальних зусиль до спільної боротьби з міжнародним тероризмом. 

Пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньополітичної діяльності є розвиток та подальше поглиблення відносин стратегічного партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), з дотриманням принципів, зафіксованих у Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-атлантичного договору, підписаній 1997 р., Декларації про її доповнення від 2009 р., а також на виконання рішень, прийнятих за результатами засідання Комісії Україна – НАТО на рівні глав держав та урядів (2014 р.). 

Указом Президента України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 р. «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності», яким визначено, що пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньополітичної діяльності є подальший розвиток відносин стратегічного партнерства України зі США, ЄС та НАТО. 

23 грудня 2014 р. Верховна Рада України прийняла рішення про відмову України від позаблокового статусу, який виявився неефективним у контексті убезпечення держави від зовнішньої агресії та тиску. Внесений Президентом України проект підтримала конституційна більшість народних депутатів України. 

Відповідно, внесені зміни до Закону України «Про основи національної безпеки України» і Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», згідно з якими відновлено курс євроатлантичної інтеграції, а основними напрямами державної політики з питань національної безпеки визначено поглиблення співпраці з НАТО з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства в цій організації. 

Список використаних джерел: 

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018