Тема 4. Ринкова економіка

Відеоматеріал

Вправа

Навчальний матеріал

Типи економічних систем:

система вільного ринку (ринкова);
адміністративно-командна система або централізована (командна);
система змішаної економіки (змішана) та ін.

Зупинимося на ринковій економічній системі, яка спрямована на задоволення тих людських потреб, що породжують попит.

Ринкова економіка – це така економічна система, в якій всі питання економіки вирішують через ринок, ціни, прибуток та витрати. У ринковій економіці є мінімальне втручання держави у господарську діяльність. Основними перевагами ринкової економіки є приватна власність на засоби виробництва, ринковий механізм регулювання економічних процесів, що базується на системі вільної конкуренції, свобода економічної діяльності.

Для ринкової економіки характерні такі ознаки:

велика частка економіки знаходиться у приватній власності;
ринкова система управління; свобода розвитку підприємництва;
створення умов підприємствам для отримання максимального прибутку;
незначне втручання держави в економіку.

Ринкова економіка функціонує за умови здійснення певних принципів (вимог) взаємодії та спілкування економічних суб’єктів:

вільного підприємництва;
панування приватної власності на ресурси;
ринкового ціноутворення; договірних відносинах між суб’єктами ведення господарства;
обмеженого втручання держави в господарську діяльність.

Функціонування будь-якої економічної системи пов’язане з рухом економічних благ. У ринковій економіці воно має форму економічного кругообігу.

Економічний кругообіг (circular flow) – це круговий рух реальних економічних благ, що супроводжується зустрічним потоком грошових доходів і витрат.

Попит і пропозиція, ринкова ціна, конкуренція

Попит та пропозиція – це найважливіші категорії ринку. Без них неможливо пояснити, що таке ринкова ціна. Попит як економічне явище – це готовність придбати товар, яку виявляє покупець за певного рівня ціни. Обсяг попиту – це кількість товару, що може бути придбана за певну ціну у визначений період часу. Індивідуальним називають попит окремого споживача на певний товар, а ринковим – попит усіх споживачів певного товару. Фактично, ринковий попит – це сума індивідуальних.

Основними факторами, що можуть впливати на обсяг попиту є:

ціна – найважливіший чинник, що визначає обсяг попиту;
кількість покупців – збільшення кількості покупців підвищує ринковий попит і навпаки;
доходи споживачів – пряма залежність між доходами і попитом;
очікування споживачів – очікування зростання цін у майбутньому збільшує поточний попит і навпаки;
ціни на супутні товари – якщо зростає ціна на товар, то попит на нього знижується, а на його замінник – підвищується;
місткість ринку – чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних суб’єктів для пошуку нових джерел доходу для збільшення своєї платоспроможності;
кліматичні умови – зростання попиту на сезонні товари, послуги тощо;
зміни обсягу попиту – відбуваються через зміну ціни;
зміни в попиті – зумовлені неціновими чинниками (модою, зниженням якості, появою альтернативних товарів тощо).

Ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передають іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари.

Попит – це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу.

Ціна, як найважливіший чинник попиту – це грошова сума, що сплачується за конкретний товар. Ринковою ціна стає тоді, коли рівень пропозиції та попиту урівноважуються. Ринкова ціна встановлюється безпосередньо на ринку, іноді таку ціну називають вільною. Вона не встановлюється спеціальними органами, не нав’язується державою.

Одним із принципів ринкової економіки є конкуренція. Конкуренція в економічній сфері – це змагання за кращу реалізацію свого економічного інтересу. Без економічної свободи не існує конкуренції.

Конкуренція – механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин, економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання прибутків.

Податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що стягується з платників податку (Податковий кодекс України

Бюджет (англ. budget – сумка) – це розпис грошових доходів і витрат держави, підприємства, установи, сім’ї, окремої особи на визначений період.

Державний бюджет – це фінансовий план видатків та джерел їхнього покриття (за рік).

Виникнення податків і оподаткування населення пов’язано з соціальноекономічним розвитком держави і суспільства.

Податки – це кошти, які держава збирає для спільних потреб усіх громадян, це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального й місцевого бюджетів, здійснювані у порядку та на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Головна мета податків – наповнення казни держави. Необхідність податкових зборів виникає, як тільки з'являється держава, оскільки для здійснення своїх функцій вона повинна мати певний дохід. Чим більше функцій покладено на державу, тим більше вона змушена збирати податків.

Суспільні відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні регулює Податковий кодекс України, який набув чинності в 2011 році і підлягає постійному редагуванню.

Податковий кодекс визначає вичерпний перелік зборів та податків, що установлені в Україні:

Податки та збори формують державний і місцеві бюджети, що виступають центральною ланкою фінансової системи держави. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Держбюджет як перелік державних доходів і видатків за певний період (фінансовий рік) має бути затверджений у законодавчому порядку:

Бюджетну систему України складають державний і місцевий бюджети. Сума всіх бюджетів бюджетної системи називається зведеним бюджетом.

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети, територіальних громад та їх об’єднань. Це фонди фінансових ресурсів, зосереджені в розпорядженні місцевих рад народних депутатів та органів місцевого й регіонального самоврядування. Усього місцевих бюджетів в Україні нараховується майже 12 тисяч.

Відповідно до термінології Бюджетного кодексу України, під видатками державного бюджету слід розуміти кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених законом про державний бюджет на відповідний бюджетний період, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Список використаних джерел:

Громадянська освіта. Інтегрований курс. 10 клас. Л. Валентій. Харків: Основа. 2019

Громадянська освіта. (інтегрований курс, рівень стандарту). Підручник 10 клас. О.Гісем. Харків: Ранок. 2018